Ухвала суду № 55157265, 21.01.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/16663/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Ан О. В.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

21 січня 2016 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Боровицького О. А. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.,

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Квартального комітету "Вінниченко", за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання протиправних дій та скасування довідок,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Квартального комітету «Вінниченко» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в якому просила визнати дії Квартального комітету «Вінниченко» щодо видачі довідки № 149 від 18.03.2015 року з інформацією щодо проживаючої та зареєстрованої особи протиправними; визнати протиправною та скасувати довідку №149, видану Квартальним комітетом «Вінниченко» 18.03.2015 року; визнати протиправними дії квартального комітету «Вінниченко» щодо видачі довідки від 17.09.2014 року з інформацією щодо проживаючої та зареєстрованої особи; визнати незаконною та скасувати довідку, видану Квартальним комітетом «Вінниченко» 17.09.2014 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2015 року закрито провадження в справі та роз'яснено позивачці, що вирішення питання про належність і допустимість доказів у цивільній справі вирішуються при розгляді цивільної справи та прийнятті рішення.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, а третя особа подала заяву про перенесення розгляду справи, однак належних доказів для відкладення судового засідання не надала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, 17.09.2014 року Квартальний комітет «Вінниченко» видав довідку ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав до дня смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.) за адресою АДРЕСА_1 та вів спільне господарство зі своєю тіткою ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Аналогічного змісту інформація міститься і в довідці, виданій Квартальним комітетом "Вінниченко" 18.03.2015 року за №149.

Не погодившись з діями квартального комітету «Вінниченко» та вважаючи видані останнім довідки незаконними, ОСОБА_3 звернулась з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом частини 2 вказаної статті до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Так, пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому, згідно з п.7 ч.1 ст.3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Приписи ж ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, закривши провадження у справі, врахував юридичну природу спору, що виник між сторонами, та правильно звернув увагу на те, що даний спір не пов'язаний з питаннями оскарження рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а отже не належить до категорії спорів, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Підсумовуючи наведене й беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

За правилами ч.1 ст.228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно ж до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зазначена правова позиція розгляду аналогічних спорів знаходить своє відображення у практиці розгляду судом касаційної інстанції справ, порушених стосовно аналогічних правовідносин, зокрема в ухвалі ВАСУ від 28.05.2015 року №К/800/10068.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивачкою не надано суду достатньо належних доказів на підтвердження своєї позиції, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 22 січня 2016 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Боровицький О. А. Совгира Д. І.