Рішення № 55155204, 20.01.2016, Харківський районний суд Харківської області

20.01.16

Справа № 635/7576/15-ц

Провадження № 2/635/107/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді СавченкаД.М.,

при секретареві судового засідання Журавльовій Є.А.,

за участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі позивач, ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулось до суду із позовом, яким просить стягнути з фізичної особи, якою є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МК № 065258, виданий Харківським РВ УМВС України в Харківській області 13.04.1996 року, реєстрацій номер облікової картки платника податку: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» (код ЄДРПОУ: 19017842, вул. Дегтярівська, б.27-т, м. Київ,04119) заборгованість за договором банківського обслуговування № BLаЖГА00069206 від 01.09.2011 року в розмірі 31449,13 грн. (тридцять одна тисяча чотириста сорок чотири гривні тринадцять копійок).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01.09.2011 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та відповідачем укладено Кредитний договір №BLаЖГА00069206.

Згідно пунктів 1.1. - 1.7. Договору, Банк надав Позичальнику кредит на поточні потреби в розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень), термін повернення Кредиту - 01.09.2014 року.

Відповідач порушив свої зобовязання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також плату за управління Кредиту, які передбачені п. 2.5 Кредитного договору.

Представник позивача, який діє на підставі довіреності, у судове засідання не зявився, у заявах, які надішли до суду 10.11.2015 (а.с. 32), 10.12.2015 (а.с. 42, 43), 23.12.2015 (а.с. 51, 56, 57), 06.01.2015 (а.с. 83), просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, у сумі основної заборгованості за кредитом, вимоги в частині нарахування пені вважав завищеними та пояснив, що регулярно погашав кредит, але приблизно рік тому банк збанкрутів, відділення у Харкові закрились, куди платити, він не знав, тому платити припинив. З фактичними обставинами укладення кредитного договору, викладеними у позові, згоден.

16.01.2016 до суду надійшло клопотання представника позивача з проханням проводити судове засідання 20.01.2015 у режимі відеоконференції з приміщення Дніпровського районного суду м. Києва.

Враховуючи часткове визнання відповідачем позовних вимог, надання позивачем додаткових доказів, витребуваних судом, суд вважає за недоцільне відкладення розгляду справи для організації її розгляду в режимі відеоконференції і вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній доказами.

Вислухавши пояснення відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

12.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та відповідачем укладено Кредитний договір № BLаЖГА00069206.

Згідно пунктів 1.2. - 1.6. Договору, Банк надав Позичальнику кредит на поточні потреби в розмірі 10 000,00 грн., термін повернення Кредиту - 01.09.2014 року.

Відповідно до п. 2.4.2. Договору проценти та комісію за управління Кредитом Позичальник повинен сплачувати щомісячно в день повернення Кредиту відповідно до платежів, передбачених у Графіку погашення заборгованості зі кредитом, наведеному у Додатку №1 цього Договору.

Процентна ставка за Договором встановлена на рівні 10 % річних (п. 3 Спеціальної частини Договору).

Щомісячна плата у вигляді комісії за управління Кредитом в розмірі 1,75 % від суми Кредиту (п. 4 Спеціальної частини Договору).

Згідно із п. 2.5.2. Договору Позичальник зобовязується не пізніше дати, встановленої в Графіку, поповнювати рахунок Банку, вказаний у п. 6 Спеціальної частини Договору, у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу Банку або безготівковим перерахуванням, у сумах не менших за сум платежів, встановлені в Графіку, а також в сумах комісії за управління кредитом.

Згідно п. 4.2. Договорів у випадку невиконання Позичальником обовязку, передбаченого п. 3.3.3. Загальної частини Договору, при тому, що прострочення виконання боргових зобовязань за Договором перевищило 60 (шістдесят) календарних днів, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку штраф у розмірі, зазначеному в п. 8 Спеціальної частини Договорів.

Позивач виконав договірні зобовязання за Договором в повному обсязі, а Відповідач порушив свої зобовязання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також плати за управління Кредитом, які передбачені п. 2.5 Кредитного договору.

Таким чином, загальна сума заборгованості Відповідача відповідно до розрахунку заборгованості станом на 17.08.2015 року становить 31449,13 грн., з них:

- прострочена до повернення сума кредиту 5197,82 грн.;

- прострочені проценти за користування кредитом 1018,04 грн.;

- комісії за РО (комісія за управління кредитом) у розмірі 2129,76 грн.;

- плата за пропуск платежів 23103,51 грн.

Проаналізувавши спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 1064 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, згідно ст. 625 ЦК України, відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, та на вимогу кредитора (Банка) зобовязаний сплатити останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення. Якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку (штраф, пеня), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків на підставі ст.624 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання,на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлено обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 611 ЦК України передбачено сплату неустойки як правовий наслідок порушення зобовязань, встановлених договором.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Дослідивши надані позивачем докази, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог в частині заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся до суду з даним позовом 27.08.2015.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку боргу (а.с. 88), плата за пропуск платежів (пеня) у межах річного строку позовної давності з 27.08.2014 складає 16310,99 грн.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з правовою позицією, висловленою у рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі № 7-рп/2013, вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобовязання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги ступінь виконання зобов'язання за кредитним договором, зважаючи, що розмір неустойки значно перевищує розмір основної заборгованості, враховуючи принципи розумності і справедливості, з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 11 липня 2013 року № 7-РП/2013, суд вважає за можливе зменшити розмір плати за несвоєчасність виконання зобовязань за кредитним договором (пені) до розміру основного боргу та заборгованості за процентами за користування кредитом, тобто до 6215,86 грн. (5197,82 + 1018,04).

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача:

- прострочена до повернення сума кредиту 5197,82 грн;

- прострочені проценти за користування кредитом 1018,04 грн;

- комісія за РО (комісія за управління кредитом) у розмірі 2129,76 грн;

- плата за пропуск платежів (пеня) 6215,86 грн., усього підлягає стягненню 14561,48 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, а саме, з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог стягуються витрати по оплаті судового збору.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610, 611, 617, 1054 ЦК України, ст.ст. 11, 79, 88, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МК №065258, виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 19.03.1996 р., реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 62414, Харківська область, Харківський район, с. Липці, пров. Поштовий, 8, на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» (код ЄДРПОУ 19017842, юридична адреса: вул. Дегтярівська, б.27-т, м. Київ, 04119) заборгованість за Кредитним договором №BLаЖГА00069206 від 01.09.2011 року в розмірі 14561,48 грн. (чотирнадцять тисяч пятсот шістдесят одна грн. 48 коп.)

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МК №065258, виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 19.03.1996 р., реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 62414, Харківська область, Харківський район, с. Липці, пров. Поштовий, 8, на користь держави судовий збір у сумі 145,60 грн. (сто сорок пять грн. 60 коп.)

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.М. Савченко

.