Ухвала суду № 55154812, 18.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/108/16 Справа № 200/2015/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Татарчук Л. О. Доповідач - Зайцев В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2016 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Зайцева В.В.,

суддів: Чернусь К.П., Калініч Н.І.,

при секретарі: Пиріч Н.А.,

за участю прокурора: Харів Н.А.,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого адвоката Верби М.І.

потерпілого ОСОБА_4

представника потерпілого адвоката Тарасевича С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську кримінальне провадження №12013040030000840 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 серпня 2013 року за апеляційною скарг ою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2015 року.

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Севастополь, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений: - за ч.2 ст.286 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_2 звільнений від відбування призначеного основного та додаткового покарання.

Цим же вироком з обвинуваченого ОСОБА_2 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 148 067,27 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 200 000 грн..

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено у скоєнні злочину за таких обставин.

07 серпня 2013 року близько о 07.00 годині, ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Артема з боку вул. Чкалова у напрямку вул. Шевченко у м. Дніпропетровську, зі швидкістю не менш ніж 76,6 - 76,8 км/год.

Під час руху, ОСОБА_2, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до змін дорожньої обстановки, наближаючись до регульованого перехрестя з вул. Комсомольською, при зміні сигналу світлофору, встановленого перед перехрестям на той, що забороняє йому рух (червоний), не зупинився та продовжив свій рух, внаслідок чого на перехресті вул. Артема та вул. Комсомольської допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, яка рухалась через перехрестя на дозволяючий зелений сигнал світлофору.

Внаслідок зіткнення, водій ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді тяжкої сумісної травми, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 3-го ступеню, субарахноїдального крововиливу, рани голови з послідуючим розвитком помірного спастичного тетрапарезу, помірним вестибулоапактичним синдромом, когнітивним синдромом, після травматичної анізокорії та набряку сітківки, нейроангіопатії, порушення функцій тазових органів по типу затримки сечі, закритого двохлодижкового перелому з підвивихом ступні до нутрі, як згідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилось в тому, що ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_3, не виконав вимоги п.п.8.7.3е, 16.3 Правил дорожнього руху України, які свідчать:

-п.8.7.3е - сигнали світлофора мають такі значення: е) - червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух;

-п.16.3 - «у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 стоп-лінією, або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїжджої частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів», невиконання яких знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, в зв'язку з неповнотою судового розгляду, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та направити дане кримінальне провадження на новий розгляд до суду першої інстанції. Свої доводи обвинувачений аргументує тим, що суд першої інстанції у своєму вироку як на доказ який встановлює його вину послався на відеозапис подій дорожньо-транспортної пригоди та довідку про режим роботи світлофорного об'єкту №290 від 23.08.2013 року, які є недопустимими доказами, оскільки були отримані з порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Крім цього обвинувачений вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги його покази та покази свідка ОСОБА_9, з яких вбачається, що за кермом автомобіля «Ніссан» в момент ДТП знаходилася не ОСОБА_7, а інша особа, оскільки характер тілесних ушкоджень ОСОБА_7 свідчать про те, що вона знаходилася на пасажирському місці.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката Вербу М.І. які підтримали апеляцію обвинуваченого і просили вирок суду скасувати і закрити кримінальне провадження в зв'язку з недоведеністю, потерпілого ОСОБА_4 та його представника які заперечували проти задоволення апеляції, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції та просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах принесеної апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

В судових, обвинувачений і його захисник просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати вирок суду і закрити кримінальне провадження в зв'язку із недоведеністю вини обвинуваченого в скоєнні злочину.

В останньому слові обвинувачений ОСОБА_2 просив скасувати вирок суду і закрити кримінальне провадження.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку суду знайшла своє підтвердження в ході розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції дослідженими судом доказами, яким судом дана належна оцінка.

Порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів під час перевірки кримінального провадження не виявлено.

Факт отримання в результаті ДТП потерпілою ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень ніким з учасників провадження не оскаржується, тому колегія суддів не входить у їх обговорення.

Доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що на момент зіткнення автомобілів за кермом автомобіля «Ніссан» знаходилася не ОСОБА_8, а інша особа чоловічої статі, колегія суддів вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки вказані обставини були ретельно перевірені в ході розгляду кримінального провадження судом першої інстанції і не знайшли свого підтвердження. Сам факт, що ОСОБА_8 знаходилася в автомобілі «Ніссан» та отримала тяжкі тілесні ушкодження обвинувачений ОСОБА_2 підтверджує, лише вказував, що ОСОБА_8 знаходилася на передньому пасажирському сидінні.

Показання обвинуваченого ОСОБА_2 щодо керування автомобілем «Ніссан» особою чоловічої статі, який після ДТП вийшов з автомобіля та сів до іншого автомобіля й поїхав, підтверджував лише один свідок - ОСОБА_9.

При цьому сам обвинувачений ОСОБА_10 пояснював суду, що він 07 серпня 2013 року приблизно о 07 ранку він керував автомобілем марки «Субару-Форестер», державний номерний знак НОМЕР_4 та рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год по вул. Артема в м. Дніпропетровську, в середньому ряду руху автомобілів. Десь приблизно за сто метрів до перехрестя з вулицею Комсомольською в м. Дніпропетровську, він бачив зелений миготливий сигнал світлофору, однак продовжив рух і виїжджаючи на перехрестя передньою частиною автомобіля, сталося зіткнення з автомобілем марки «Ніссан», від чого його автомобіль продовжив рух та в'їхав в стовп. Після того як він вибрався із салону автомобіля, до нього підійшов ОСОБА_9 та повідомив, що із автомобіля «Ніссан» вийшов чоловік, пересів в інший автомобіль та поїхав. Коли він підійшов до автомобіля «Ніссан», то через відкриті водійські дверцята побачив жінку, яка була без тями.

Місцевим судом в ході розгляду провадження було переглянуто долучений до матеріалів кримінального провадження відеозапис з камери спостереження.

При перегляді запису було встановлено рух транспортних засобів на вул. Артема та вул. Комсомольській в м. Дніпропетровську.

О 06 годині 50 хвилин 37 секунді потік транспорту, який рухається по вул. Артема з боку вул. Чкалова, стоїть перед перехрестям на червоне світло світлофору. Далі о 06 годині 50 хвилин 42 секунди транспорт поновив свій рух в напрямку вул. Шевченко. О 06 годині 51 хвилин 22 секунди сталося зіткнення автомобіля марки «Субару», який рухався по вул. Артема з автомобілем марки «Ніссан», який рухався по вул. Комсомольській. Після зіткнення, автомобіль «Ніссан» зупинився на вул. Комсомольській, а автомобіль «Субару» проїхав далі по вул. Артема.

Вказаний відеозапис обґрунтовано визнано судом доказом того, що саме з вини обвинуваченого ОСОБА_2 сталася вказана дорожньо-транспортна пригода, з урахуванням довідки КП «Дніпродорсервіс» щодо роботи фаз світлофорного об'єкту, суд безпосередньо та наглядно переконався в тому, що автомобіль «Субару» під керуванням ОСОБА_2 на перехресті вул. Артема та вул. Комсомольскої в м.Дніпропетровську, рухався саме на червоний сигнал світлофора.

При цьому саме свідок ОСОБА_9 звертав увагу суду на те, що це саме запис подій ДТП яке мало місце 07 серпня 2013 року і вказував на те, що він впізнає там себе.

Обвинувачений ОСОБА_2 також підтверджував факт того, що це саме відеозапис ДТП за його участю.

З відеозапису не вбачається того, що хто-небудь виходить з автомобіля «Ніссан».

Вказаний відеозапис був залучений до матеріалів кримінального провадження в якості доказу, під час його дослідження не ставила питання про неналежність чи недопустимість доказу, а тому апеляційний суд позбавлений можливості переоцінити вказаний доказ інакше, ніж це зробив місцевий суд.

В ході огляду місця події було складено протокол огляду місця дорожньо-транспортної події від 07 серпня 2013 року з фото таблицею до нього. Згідно вказаного доказу зафіксований факт дорожньо-транспортної пригоди на розі вул. Артема та вул. Чкалова у м. Дніпропетровську, вказані елементи вулиці, вид, тип та стан покриття, спосіб регулювання руху на даній ділянці, дорожні знаки, умови освітленості, відстань видимості з робочого місця водія, розташування транспортних засобів на місці події, локалізація та характер пошкоджень транспортних засобів, сліди шин та гальмування. З місця події були вилучені сліди пальців рук, копійованих на одну липку стрічку. При цьому зроблені фотографії, згідно яких на передньому водійському сидінні автомобіля «Ніссан» знаходяться речі - жіночі туфлі, а на передньому пасажирському сидінні розсипана мука ( том 1 а.с.3-6, а.с.8-16).

Вказаним доказом було спростовано показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_9, що керувала автомобілем не ОСОБА_8, а інша особа, оскільки якби ОСОБА_8 знаходилася на передньому пасажирському сидінні, то там би залишилися сліди її перебування, а так лише розсипана мука без слідів перебування людини.

Крім того, факт знаходження потерпілої ОСОБА_8 за кермом автомобіля підтвердив свідок ОСОБА_6.

Що стосується правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність та відповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого ОСОБА_2, колегія суддів виходить із того, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання.

Згідно з вимогами ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання, призначене ОСОБА_2 за своїм характером відповідає ступеню тяжкості скоєного обвинуваченим злочину та особі обвинуваченого, а тому підстав для його зміни колегія суддів не вбачає.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд обґрунтовано встановив відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, а також дані про особу обвинуваченого: раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_3.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 подав суду заяву про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році» та згоду на його звільнення від відбування покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - на підставі п. «в» ст. 1 ЗУ № 1185-V11від 08.04.2014 року «Про амністію у 2014 році».

Суд першої інстанції вислухавши думку всих учасників провадження постановив вирок, яким визнав обвинувачуваного ОСОБА_2 винним за ч.2 ст.286 КК України, призначив йому покарання та прийняв рішення про звільнення його від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 ЗУ № 1185-V11від 08.04.2014 року «Про амністію у 2014 році».

На момент подачі вказаної заяви обвинувачений ОСОБА_2 мав захисника адвоката Вербу М.І., від послуг якого в подальшому відмовився і суд прийняв вказану відмову.

Порушень права обвинуваченого ОСОБА_2 колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 408 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2015 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали апеляційного суду.

Судді:

Зайцев В.В. Чернусь К.П. Калініч Н.І.