Ухвала суду № 55154308, 12.01.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/26413/14-ц

Провадження № 22-ц/792/207/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Купельського А.В.,

суддів: Спірідонової Т.В., Фанди В.П.

з участю: секретаря Лапка Ю.В.

сторін: представника апелянта - ОСОБА_1, представника позивача - відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частки квартири,

в с т а н о в и л а:

В грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. В свою чергу ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву про визнання права власності на ? частки квартири.

ОСОБА_4 зазначав, що з 12 жовтня 2007 року він перебував з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 03 грудня 2014 року. За час шлюбу сторони набули у спільну власність, на підставі договору купівлі-продажу від 01 вересня 2009 року квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки «Geely», державний номерний знак НОМЕР_1, право власності на який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу було зареєстроване на ім'я ОСОБА_3 Просив визнати вказану квартиру спільною сумісною власністю та визнати за ним право власності на ? частину цієї квартири. У зв'язку з тим, що спірний автомобіль проданий відповідачкою, без його згоди, просив стягнути з ОСОБА_3 34600 грн., що є половиною вартості транспортного засобу.

ОСОБА_3 в зустрічній позовній заяві вказала, що між нею та чоловіком був зареєстрований згадуваний вище шлюб. Під час проживання у шлюбі на підставі договору купівлі-продажу від 1 вересня 2009 року нею було придбано квартиру АДРЕСА_1 та зареєстровано право власності на її ім'я. Спірну квартиру було придбано за 227715 грн., що станом на 1 вересня 2009 року еквівалентно 28500 доларів США. Спільних коштів подружжя на той час було лише 120000 грн., інші 80000 грн. позичили її батьки - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ще 40000 грн. вона особисто позичила у своєї тітки ОСОБА_7. Крім того нею було продано квартиру у м. Городок, яка була набута нею у власність під час шлюбу з першим чоловіком ОСОБА_8 на суму 240000 грн., половину з якої у розмірі 120000 грн. віддала своїм батькам та тітці, як боргові кошти позичені нею на придбавання спірної квартири. Жодних коштів на повернення цього боргу ОСОБА_4 не надав.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2015 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволено частково. Визнано квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя. Визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2. В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення 34600 грн., що є половиною вартості транспортного засобу відмовлено. В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частки квартири відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове, зазначає що, суд не врахував джерело придбання спірної квартири, як особистої приватної власності, порушуючи при цьому ст. 57 СК України.

Апелянт вказує, що суд не прийняв до уваги її доводи про те, що їй належала більша частина коштів, за які було придбано квартиру. Крім того, для покупки спірної квартири, ОСОБА_3 продала квартиру, яка була набута нею у власність під час першого шлюбу.

ОСОБА_3 зазначає, що судом не були прийняті до уваги покази свідків, письмові пояснення та докази.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 60, 69, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба) самостійного заробітку (доходу).

Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 12 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб (а. с. 16). Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 03.12.2014 року шлюб між ними було розірвано (а. с. 17.

Під час перебування у шлюбі ними було придбано за спільні кошти майно, а саме: 2 вересня 2009 року - однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (а. с. 32-33, 95 - 96). та 23 грудня 2008 року - автомобіль марки «Gееly», державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 79).

Задовольняючи позов ОСОБА_4 суд виходив з того, що відповідачкою не надано доказів, що вона отримала за передачу прав володіння та користування недобудованою квартирою АДРЕСА_4 кошти в розмірі 120000 грн., а також, що вказані кошти були витрачені на придбання квартири АДРЕСА_2, тому визнав спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя, і визнав за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за кожним із них право власності по ? частині вказаної квартири.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Посилання апелянта, що суд порушуючи ст. 57 СК України, не врахував джерело придбання спірної квартири, як особистої приватної власності, є необґрунтованими.

Усні пояснення сторони та свідків про те, що ОСОБА_3 позичила кошти на придбання спірної квартири у батьків, а потім повернула їм кошти за рахунок проданої іншої квартири, яка була набута нею у власність під час першого шлюбу не знайшли документального підтвердження.

Матеріали справи спростовують доводи апелянта, що їй належала більша частина коштів, за які було придбано квартиру.

З вищенаведених обставин судом не були прийняті до уваги усні покази свідків, їх письмові пояснення та письмові докази про оформлення права власності на квартиру на ОСОБА_9, протокол загальних зборів житлово-будівельного кооперативу про виключення ОСОБА_3 з членів кооперативу, розписку ОСОБА_9 про те, що в нього відсутні претензії до ОСОБА_3 та ОСОБА_8 з приводу виключення з членів кооперативу, квитанції за 1995-1996 роки, про оплату ремонту квартири ОСОБА_14.(а. с. 133, 139, 149, 155 - 164 ).

Оскільки ОСОБА_3 не надала суду належних та допустимих доказів у підтвердження своїх доводів, що квартира придбана у період шлюбу за її особисті кошти, тому це майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і не може бути визнано її особистою приватною власністю придбаною, за її особисті кошти.

Інші доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319, ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/ А.В. Купельський

Суддя: /підпис/ Т.В. Спірідонова

Суддя: /підпис/ В.П. Фанда

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду А.В. Купельський