Рішення № 55152314, 18.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Качана В.Я.

при секретарі Архіповій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, Дочірнього підприємства «Експрес А «Лімітед», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2015р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Експрес А «Лімітед», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

встановила:

у жовтні 2014р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ДП «Експрес А «Лімітед» 188 600грн. матеріальних збитків, 97 450грн. моральної шкоди, 1000грн. витрат на правову допомогу та 3 316грн. 50коп. за проведення експертизи, з ПАТ «СК «Універсальна» 2 550грн. моральної шкоди, 1000грн. витрат на правову допомогу та 3 316грн. 50коп. за проведення експертизи.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 7 лютого 2007р. з вини водія ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах з ДП «Експрес А «Лімітед» та керував автобусом з державним реєстраційним номером 55074КТ, на території республіки Польща сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої він отримав тілесні ушкодження та отримував лікування, як у Воєводській спеціалізованій лікарні у м. Кракові, так і у м. Корсунь-Шевченківський. Вироком Обухівського районного суду Київської обл. від 18 травня 2011р. ОСОБА_3 був засуджений за вчинення кримінального правопорушення.

Позивач стверджував, що злочином йому була завдана матеріальна шкода у вигляді упущеної вигоди у сумі 155 000грн., оскільки він не зміг виконати свої зобов'язання за договором підряду, який уклав 2 лютого 2007р. з ПП ОСОБА_4, та 33 600грн., які він сплатив ОСОБА_5 як передоплату за договором на транспортне обслуговування від 4 лютого 2007р., які йому повернені не були.

Також позивач стверджував, що йому була завдана моральна шкода, яку він оцінює у 100 000грн., оскільки після ДТП він проходив тривале лікування, але пошкоджена рука функціонально не відновилася, тому він не може виконувати дії, пов'язані із фізичним навантаження руки. Оскільки цивільна відповідальність ДП «Експрес А «Лімітед» була застрахована ПАТ «СК «Універсальна», позивач просив поділити відшкодування моральної

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/9416/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Плахотнюк К.Г.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.шкоди між вказаними відповідачами.

Рішенням суду від 15 травня 2015р. позов задоволено частково. Стягнуто на користь

- 2 -

позивача з ДП «Експрес А «Лімітед» 21 000грн. на відшкодування моральної шкоди та 1000грн. витрат на правову допомогу, з ПАТ «СК «Універсальна» 2 550грн. на відшкодування моральної шкоди та 1000грн. витрат на правову допомогу. Проведено розподіл судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник позивача посилається на безпідставність відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ДП «Експрес А «Лімітед» упущеної вигоди, оскільки таке відшкодування передбачене нормами діючого законодавства, а стягнутий розмір завданої позивачу моральної шкоди є значно заниженим та не відповідає тій моральній шкоді, яка була йому завдана. Також апелянт вважає необґрунтованим відмову суду відшкодувати понесені позивачем витрати на оплату судово-психіатричної експертизи.

У поданій апеляційній скарзі ДП «Експрес А «Лімітед» просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з підприємства моральної шкоди, витрат на правову допомогу та судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права.

У поданій апеляційній скарзі ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» просить змінити рішення суду, відмовивши позивачу у задоволенні позовних вимог, заявлених до ПАТ «СК «Універсальна».

Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та не врахування того факту, що позивач був застрахований від нещасних випадків на транспорті, тому шкода відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у даному випадку не відшкодовується.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, пояснення представників ДП «Експрес А «Лімітед», вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги Дочірнього підприємства «Експрес А «Лімітед» та Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» задоволенню не підлягають, а апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 7 лютого 2007р. на території республіка Польща з вини водія ОСОБА_3, який керував автобусом, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ДП «Експрес А «Лімітед», сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої позивачу, який був пасажиром автобуса, були завдані тілесні ушкодження, у зв'язку із чим він перебував на лікуванні.

Вироком Обухівського районного суду Київської обл. від 18 травня 2011р. ОСОБА_3 було визнано винним та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, до п'яти років позбавлення волі.

Цивільно-правова відповідальність ДП «Експрес А «Лімітед» була застрахована ВАТ «Страхова компанія «Універсальна» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів «Зелена карта» № 4907863.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності вимог про відшкодування упущеної вигоди та обґрунтованості вимог про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

- 3 -

Частиною 2 зазначеної норми визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

У п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Під час судового розгляду було встановлено і представниками ДП «Експрес А «Лімітед» не заперечувалося, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_3, який перебував з підприємством у трудових відносинах та виконував рейс відповідно до шляхового листка, який був виданий зазначеним відповідачем, а відтак, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що за шкоду завдану позивачу з вини ОСОБА_3 відповідальність повинно нести ДП «Експрес А «Лімітед».

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

У підтвердження завданих йому збитків у виді упущеної вигоди, позивач надав договір підряду № 67, укладений з ПП ОСОБА_4 2 лютого 2007р., відповідно до якого позивач зобов'язався на власний ризик здійснити пошук та купівлю автомобілів у кількості 7 штук та доставити їх з Німеччини в м. Київ. У якості авансу позивачем було отримано 102 000грн., які були повернені позивачем ПП ОСОБА_4 28 лютого 2007р. У разі виконання договору позивач повинен був отримати 155 000грн.

Також позивачем був наданий договір на транспортне обслуговування, укладений ним 4 лютого 2007р. зі ОСОБА_5, відповідно до якого останній взяв на себе зобов'язання здійснювати перевезення автомобілів кількістю 6 штук. Згідно розписки ОСОБА_5 він отримав 5 лютого 2007р. від позивача 33 600грн. на виконання умов договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано суду належних та достатніх доказів того, що не отримані ним 155 000грн. за договором підряду є доходами, які б реально міг отримати позивач, тому відповідно до змісту ст. 22 ЦК України вони не можуть вважатися упущеною вигодою і не підлягають стягненню на користь позивача.

Також правомірним, на думу колегії суддів, є висновок суду першої інстанції про

- 4 -

відсутність підстав для стягнення на користь позивача грошових коштів, сплачених ним ОСОБА_5, як завдані збитки, оскільки позивачем не надано доказів, що ОСОБА_5 почав виконувати умови договору на транспортне обслуговування, а враховуючи відсутність автомобілів, придбаних позивачем, не повернув вказану суму позивачу.

Крім того, неповернення позивачу ОСОБА_5 грошових коштів, не можна вважати збитками у розумінні ст. 22 ЦК України.

У ч. 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

У ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом ст. 1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме - винний водій.

Аналіз норм ст. ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст.ст. 1166 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

За змістом ч. 2 ст. 1188 ЦК України, обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої іншим особам (які не є власниками або володільцями транспортного засобу, наприклад, пасажир транспортного засобу) покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного із них ( ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі 6-108цс13.

За таких обставин, ДП «Експрес А «Лімітед», повинно відшкодувати позивачу завдану йому моральну шкоду з вини водія ОСОБА_3

Статтею 22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», редакція якої діяла на момент виникнення правовідносин сторін, при настанні страхового випадку страховик відповідно до

лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 22.3. вказаного закону потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про

- 5 -

стягнення зі страхової компанії на користь позивача моральної шкоди сумі 2550грн.

Доводи апеляційної скарги ПАТ СК «Універсальна» про те, що відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачу не підлягає відшкодуванню моральна шкода, оскільки він був застрахований на термін поїздки від нещасних випадків на транспорті, про що зазначено у квитку, який був проданий позивачу ДП «Експрес А «Лімітед», не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, так як суду не було надано належних та достатніх доказів у підтвердження вказаних посилань.

Колегія суддів вважає, що зазначення у квитку про страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, не є достатнім доказом того, що таке страхування було здійснено, відповідачами доказів у підтвердження здійснення такого страхування надано не було, а тому, вказані обставини не можуть бути підставою для відмови позивачу у відшкодуванні заданої йому моральної шкоди.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Страхова компанія «Універсальна» визнала випадок з позивачем страховим та здійснила виплату йому відшкодування, заданої майнової шкоди.

Доводи апеляційної скарги ДП «Експрес А «Лімітед» про те, що відповідальність підприємства була застрахована згідно договору обов'язкового страхування за «Зеленою Карткою», тому ліміт відповідальності повинен визначатися не за законодавством України, а відповідно до законодавства країни, де сталася дорожньо-транспортна пригода, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відсутні правові підстави для застосування українським судом законодавства республіки Польща, яке не ратифіковано Україною та не є міжнародним договором.

Також колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для застосування при вирішенні даного спору Директив Ради Європейських співтовариств, до яких Україна не приєдналася у встановленому порядку і згода на обов'язковість яких не була надана Верховною Радою України у формі ратифікації.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував норми Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу, до якої Україна приєдналася згідно Закону 2239-IV від 15 грудня 2004р.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 11 вказаної Конвенції перевізник несе відповідальність за збиток, пов'язаний зі смертю, тілесними ушкодженнями чи нанесенням будь-якої іншої шкоди фізичному або психічному здоров'ю пасажира в результаті події, пов'язаної з перевезенням, і яка мала місце або під час перебування пасажира в транспортному засобі, або під час його посадки чи висадки, або у зв'язку з завантаженням чи відвантаженням багажу. Перевізник не може посилатися, щоб скласти з себе відповідальність, ні на фізичні чи психічні вади водія, ні на пошкодження чи несправність транспортного засобу, ні на провину особи, у якої був орендований транспортний засіб, чи осіб, за яких вона, відповідно до статті 4, несла б відповідальність, якби вона сама була б перевізником.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ДП «Експрес А «Лімітед» повинно відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду, розмір якої не покривається страховою виплатою.

Доводи апеляційної скарги ДП «Експрес А «Лімітед» про погашення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із пропуском позовної давності, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки підчас розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не заявлялося про застосування позовної давності.

Твердження представника ДП «Експрес А «Лімітед» про необхідність закриття провадження у справі, так як позивач неодноразово звертався до суду із аналогічними позовними вимогами, у задоволенні яких йому було відмовлено, колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки попередніми судовими рішення спір сторін по суті вирішений не

- 6 -

був, а позивачу не було відмовлено у зв'язку із безпідставністю його позовних вимог.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Колегія суддів вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, судом першої інстанції не у повній мірі врахована глибина та тривалість моральних страждань позивача, який отримав тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя, тривалий час лікувався, став інвалідом 3 групи, відповідно до довідки МСЕК повинен праце пристосовуватися, тобто не може у повній мірі виконувати будь-яку роботу, а крім того, тривалий час повинен докладати зусилля для відшкодування завданої йому моральної шкоди, яку відповідач у добровільному порядку з моменту ДТП не відшкодував.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що виходячи із засад розумності та справедливості відшкодуванню позивачу підлягає моральна шкода у розмірі 50 000грн., яка підлягає стягненню з ДП «Експрес А «Лімітед».

Доводи апеляційної скарги представника позивача про безпідставність відмови судом у стягненні з відповідачів понесених позивачем витрат на проведення судової психіатричної експертизи, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції правомірно виходив з того, що дані витрати були понесені позивачем не під час розгляду даної справи, тому підстав для застосування ст. 88 ЦПК України не має.

Апеляційна скарга представника позивача не містить обґрунтування неправильності рішення суду в частині часткового задоволення вимог про відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу, тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України колегія суддів не має підстав для перегляду рішення суду в цій частині.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права в частині визначення розміру моральної шкоди, колегія суддів змінює рішення суду в цій частині, в іншій частині рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального права, повного встановлення обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування не має.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційні скарги Дочірнього підприємства «Експрес А «Лімітед» та Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2015р. змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Дочірнього підприємства «Експрес А «Лімітед» на користь ОСОБА_1 до 50 000грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: