Ухвала суду № 55151048, 22.01.2016, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1592/15-к

Провадження № 1-кп/739/3/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2016 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чепурка В.В.,

за участі: секретаря Лукаш Н.Я.,

прокурора - Афоніна М.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисників обвинуваченого ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42015270000000226 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, одруженого, на утриманні двоє дітей, учасника бойових дій, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 369-2 Кримінального кодексу України (далі КК України),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, перебуваючи згідно наказу УМВС України в Чернігівській області №163 о/с від 30 квітня 2015 року на посаді помічника начальника Новгород-Сіверського районного відділу з кадрового забезпечення УМВС, маючи спеціальне звання майора міліції, тобто будучи працівником правоохоронного органу, представником влади та службовою особою, запропонував ОСОБА_4 за неправомірну вигоду в сумі 6000 гривень для себе здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, за наступних обставин.

Так, 23 липня 2015 року до чергової частини Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області надійшло повідомлення інспектора ВДАІ ОСОБА_5 про те, що в м. Новгороді-Сіверському по вул. Коротченка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ГАЗ 5201», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, в результаті якої водій та двоє пасажирів автомобіля отримали тілесні ушкодження.

Відомості за цим фактом згідно вимог статті 214 КПК України було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015270190000261 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. Проведення досудового розслідування доручено старшому слідчому слідчого відділення Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_6

Після цього, наприкінці липня 2015 року, під час особистої зустрічі з ОСОБА_4, яка відбулася неподалік приміщення Новгород-Сіверської центральної районної лікарні, розташованої в м. Новгороді-Сіверському по вул. Шевченка, 17, ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, використовуючи повноваження, надані йому як службовій особі Новгород-Сіверського РВ УМВС України у Чернігівській області, висловив пропозицію ОСОБА_4 сплати неправомірну вигоду у розмірі 6000 гривень за здійснення ним, тобто ОСОБА_1, впливу на прийняття уповноваженими на виконання функцій держави особами, а саме співробітниками Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області, рішення щодо закриття кримінального провадження №12015270190000261, а також не притягнення ОСОБА_4 у рамках зазначеного кримінального провадження до кримінальної відповідальності. У подальшому 06, 10 та 11 серпня 2015 року ОСОБА_1 зустрічався з ОСОБА_4 та спілкувався останнім з метою схилити його до прийняття пропозиції сплатити зазначену неправомірну вигоду.

Допитаний у судовому засідання в якості обвинуваченого ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України не визнав та дав показання про те, що наприкінці липня 2015 року він дійсно зустрічався з ОСОБА_4, але не висував останньому вимог про передачу неправомірної вигоди. Так, 24 липня 2015 року на його мобільний телефон зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що він потрапив у ДТП, перебуває на лікуванні і бажає з ним зустрітися щоб порадитися. У відповідь на це він сказав, що коли буде їхати в напрямку лікарні, то може зустрітися і поспілкуватися. Далі вони з ОСОБА_4 зустрілися біля лікарні і останній повідомив, що ДТП за його участю сталася оскільки «обірвався» кардан і «пропали» гальма. Внаслідок ДТП ОСОБА_4 та двоє його пасажирів отримали тілесні ушкодження. Далі останній поцікавився можливими наслідками ДТП та як йому їх уникнути. Він пояснив ОСОБА_4, що всі пригоди фіксуються і відомості про них вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Наслідки ДТП залежать, зокрема, від того які тілесні ушкодження отримали потерпілі та які причин ДТП. Про те, що ОСОБА_4 потрапив у ДТП він дізнався від останнього, номер його мобільного телефону також дізнався лише 24 липня 2015 року коли ОСОБА_4 зателефонував йому. На запитання ОСОБА_4 «Що робити?» він пояснив, що необхідно компенсувати матеріальні витрати пасажирам які потрапили в ДТП. Далі ОСОБА_4 сам почав пропонувати гроші та просив допомогти «улагодити» ДТП. Під час зустрічі він у ОСОБА_4 сплати неправомірної вигоди не вимагав і обіцянки допомогти йому в питанні закриття кримінального провадження не надавав, оскільки робити цього не збирався, рішень відповідних він не приймає і можливості впливати на прийняття таких рішень не має.

Також зазначив, що не підтверджені доказами і спростовані органом досудового розслідування показання ОСОБА_4 про те, що останньому на мобільний телефон спершу телефонував т.в.о. начальника Новгород-Сіверського РВ УМВС України ОСОБА_7 та повідомляв про те, що у звязку з ДТП будуть неприємності для вирішення яких до нього підїде працівників райвідділу, а також про те, що він зателефонував першим ОСОБА_4 При цьому обвинувачений зазначив, що ні він, ні ОСОБА_7 не знали і не могли знати номеру мобільного телефону ОСОБА_4, який придбав нову sim-картку після ДТП, яка сталася 23 липня 2015 року.

Крім того вказав, що він до ОСОБА_7, в.о. начальника слідчого відділення райвідділу міліції ОСОБА_8 та слідчого Івченка М.П. з приводу кримінального провадження за фактом ДТП, яке сталося за участі ОСОБА_4, не звертався, зазначеним провадженням не цікавився, у той час перебував у відпустці, зазначені особи не є його підлеглими і будь-якого впливу на прийняття ними рішень він не мав.

Пославшись на досліджений у судовому засіданні відеозапис з місця події від 11 серпня 2015 року зазначив, що після того, як ОСОБА_4 дістав гроші він заявив останньому забрати їх і на запитання ОСОБА_4 «що?» вдруге сказав йому забрати гроші. Тому вважає, що це факт вже сам по собі свідчить, що якщо в нього і були б наміри взяти кошти від ОСОБА_4, то він добровільно відмовився від їх отримання і не вчиняв усіх дій, необхідних для доведення злочину до кінця. Показання понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вважає суперечливими, отриманими з порушенням норм КПК України і такими, що не можуть бути прийнятими до уваги. Зазначені поняті, як особи, що проходять службу у військовій частині Національної гвардії України, є зацікавленими і не мали права бути понятими, до того ж на момент надання згоди взяти участь у процесуальних діях перебували в стані алкогольного спяніння, оскільки перед цим знаходилися в кафе де вживали спиртні напої.

Від надання відповідей на запитання суду та учасників кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 відмовився.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 дав показання про те, що 23 липня 2015 року він потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, оскільки автомобіль, яким він керував, зламався. З ним разом їхали громадяни з прізвищами ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які також постраждала. На місце ДТП прибули співробітники ДАІ. Яким чином проводилася перевірка за фактом ДТП йому не відомо. У звязку з отриманими під час ДТП тілесними ушкодженнями він проходив лікування в Ногвород-Сіверській ЦРЛ. Під час перебування в лікарні йому зателефонувала особа, яка повідомила, що її прізвище «Юрась» та сказала, що потрібно зустрітитися, зазначивши, що на зустріч прибуде якийсь чоловік. Згодом йому на телефон з номером 066-315-00-56 зателефонував ОСОБА_1 і теж попросив про зустріч. Останнього він знає як жителя ІНФОРМАЦІЯ_5 та співробітника міліції. Звідки ОСОБА_1 взяв його номер телефону йому не відомо. Після цього вони зустрілися біля приміщення лікарні. ОСОБА_1 в ході зустрічі повідомив йому, що він у звязку з дорожньо-транспортною пригодою матиме проблеми і для того, щоб їх уникнути необхідно сплатити 6000 грн. На запитання про те, чому потрібно стільки грошей, ОСОБА_1 відповів, що може бути відкрите кримінальне провадження. Про цю розмову він під час приїзду в м. Чернігів повідомив до СБУ.

Після зустрічі з ОСОБА_1 його викликав слідчий міліції з приводу ДТП. Останній пояснив, що у одного з потерпілих від ДТП тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості і за даним фактом буде розпочаток кримінальне провадження. Загалом до слідчого його викликали двічі.

У подальшому вони ще двічі зустрічалися з ОСОБА_1, так останній приїздив до нього додому, але грошей того разу не взяв сказавши «потом». Під час наступної зустрічі вже у серпні 2015 року, яка відбулася в автомобілі ОСОБА_1, він дістав гроші та сказав останньому «вот деньги», на це ОСОБА_1 сказав «положи». На запитання «Куди? В бардачок», ОСОБА_1 відповів «да». Після чого він так і зробив. Гроші були передані в обумовленій раніше сумі купюрами по 200 грн. Далі ОСОБА_1 було затримано, а він вийшов з автомобіля та пішов. Подробиць затримання не пригадує, оскільки перед тим постраждав внаслідок ДТП. Чи казав йому ОСОБА_1 «забирай» вказавши на гроші не пригадує.

Кошти для передачі ОСОБА_1 йому були надані співробітниками СБ України в м. Чернігові, коли саме пригадати не зміг, при їх вручені були присутні поняті, що це за особи він не знає. Також вказані співробітники надали йому сорочку в якій була камера та мікрофон, яка була вдягнута на нього. Жодних маніпуляцій з цим обляданням він не здійснював. Чи складалися якісь документи при видачі зазначеної сорочки не пригадує. Чи інструктували останні його як себе поводилити не пригадує, з працівниками правоохоронних органів він співпрацював вперше.

Як він зрозумів кошти у нього ОСОБА_1 вимагав за закриття кримінального провадження, розмови про здійснення впливу на службових осіб не було. Особисто він був зацікавлений в тому, щоб справу за фактом ДТП, яке відбулося за його участю, закрили. Автомобіль, яким він керував і на якому потрапив у ДТП йому було повернуто слідчим і він продав його на деталі для того щоб отримати кошти на лікування, чи писав розписку про зобовязання зберегти його не пригадує.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 дав показання про те, що він обіймає посаду тимчасово виконуючого обовязки начальника Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області. ОСОБА_1 був його колегою, у них були службові стосунки. Від співробітників СБУ у серпні 2015 року йому стало відомо про затримання ОСОБА_1 за ніби-то отримання неправомірної вигоди за вирішення питання щодо одного з кримінальних проваджень. На момент затримання ОСОБА_1 перебував у відпустці. Йому відомо, що була ДТП за фактом якої слідчим відділенням здійснювалося досудове розслідування. Зі ОСОБА_4 він не спілкувався і останньому не телефонував. Вказівок ОСОБА_1 зустрітися з ОСОБА_4 він не надавав. Сам ОСОБА_1 до нього щодо ДТП за участю ОСОБА_4 не звертався. З квітня 2015 року ОСОБА_1 обіймав посаду помічника начальника райвідділу міліції з кадрового забезпечення і впливати за посадою на слідство у кримінальних провадженнях не міг, займався лише кадровими питаннями. Стосовно посадових обовязків зазначив, що ОСОБА_1 повноважень заступника начальника райвідділу міліції не мав і обовязків такої посадової особи не здійснював. Помічник з кадрового забезпечення не може втручатися в діяльність підрозділів райвідділу, рішень щодо карєри працівників міліції не приймає, може лише вносити пропозиції начальнику відділу, які не обовязкові для керівництва. Від ОСОБА_1 жодних пропозицій не надходило. На даний час ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни. Під час роботи характеризувався позитивно, був дружнім, порядним.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 дав показання про те, що він є виконуючим обовязки начальника слідчого відділення Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області. ОСОБА_1 його колишній колега. Слідчим відділенням провадилося досудове розслідування кримінального провадження за фактом ДТП за участю ОСОБА_4 У подальшому дане кримінальне провадження було передано для проведення досудового розслідування до Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області. Досудове розслідування вказаного кримінального провадження здійснював слідчий Івченко М.П. Особисто до нього ні ОСОБА_1, ні інші особи з приводу зазначеного кримінального провадження не зверталися. З ОСОБА_4 він не знайомий. Від слідчого йому відомо, що автомобіль, яким керував ОСОБА_4 на даний час розукомплектований, чому так сталося йому також не відомо, він жодних вказівок з цього приводу не надавав. По службі за своєю посадою ОСОБА_1 на нього впливати не міг.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 дав показання про те, що він обіймає посаду слідчого СВ Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області, ОСОБА_1 був його колегою. Наприкінці липня 2015 року він як слідчий виїздив на місце дорожньо-транспортної пригоди та оформляв необхідні документи. У подальшому він здійснював досудове розслідування за вказаним фактом, проводив необхідні слідчі дії. При цьому ОСОБА_4 не допитував. У одного з потерпілих в наслідок ДТП були встановлені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. З приводу цього кримінального провадження ОСОБА_1 до нього не звертався, жодних вказівок від керівництва він не отримував. ОСОБА_1 жодного впливу на нього не мав, він займався лише проведенням занять з особовим складом. В ході досудового розслідування автомобіль ОСОБА_4 був переданий останньому для зберігання під розписку. ОСОБА_4 своє зобовязання щодо збереження автомобіля не виконав та розукомплектував його. Приблизно через місяць він дізнався про те, що ОСОБА_1 було затримано.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 дав показання про те, що 10 серпня 2015 року він знаходився в м. Чернігові і повертаючись разом з чоловіком на імя ОСОБА_10 з дискотеки «777», де вони перед цим познайомилися, приблизно о 06 чи 07 год. ранку біля кінотеатру «Перемога» до них підійшли співробітники СБУ, які запропонували їм взяти участь в якості понятих при затриманні працівника міліції у звязку вимаганням ним грошових коштів. Вони погодилися, на той час у нього при собі був паспорт. Далі їх привезли до м. Новгорода-Сіверського в приміщенні відділення СБУ в їх присутності якомусь чоловіку співробітниками СБУ були видані грошові кошти купюрами по 200 грн. у сумі 6000 грн., які вони перед тим оглянули. Про вручення коштів був складений протокол, хто і коли його склав не знає. Далі вони чекали на передачу коштів в автомобілі, на якому приїхали до м. Новгорода-Сіверського, до вечора, однак передача не відбулася. У вечері вони разом зі співробітниками СБУ поїхали до м. Чернігова. Наступного дня, тобто 11 серпня 2015 року, їх знову привезли до м. Новгорода-Сіверського співробітники СБУ. Вони знову чекали в автомобілі і у післяобідній час відбулося затримання якогось чоловіка, яке він бачив особисто. Далі їм запропонували проїти до автомобіля білого кольору, біля якого він бачив обвинуваченого та співробітників СБУ. Слідчий розяснив їм, що буде проведено обшук даного автомобіля, який належав обвинуваченому. На той час особи, якій вручалися перед цим кошти, там не було. Дану особу він в подальшому бачив в приміщенні відділення СБУ, де оформляли якісь документи в яких він розписався. При обшуку автомобіля у «бардачку» чи на передній панелі, точно пригадати не зміг, були виявлені та вилучені кошти, що перед цим вручилася в їх присутності. Обвинувачений пояснив, що це не його кошти, звідки вони взялися пояснити не зміг. Коли було складено протокол затримання пригадати не може, але зазначив, що затримання відбулося до проведення обшуку автомобіля. Того ж дня у вечері їх з іншим понятим відвезли до м. Чернігова. Жодної плати за те, що був понятим він не отримував, під час перебування в м. Новгороді-Сіверському співробітники СБУ купували їм продукти харчування які вживали разом з ними.

Також свідок зазначив, що з 2007 року він офіційно ніде не працює, у військових частинах, Національній гвардії не служив, раніше його в якості понятого не залучали. При цьому зазначив, що брав участь в АТО, був мобілізований у вересні минулого року, демобілізований влітку 2015 року На даний час на військовій службі не перебуває іншого понятого по службі не пригадує, спільне з ним фото, надане захисником в судовому засіданні, було зроблене вже після того, як його залучали понятим. Під час одночасного допиту зі свідком ОСОБА_10 заявив, що їхнє спільне фото могло бути зроблене 6-7 років тому.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 дав показання про те, що зі ОСОБА_9 вони познайомилися на дискотеці. Це було 10 серпні 2015 року. Коли поверталися з дискотеки додому то біля кінотеатру «Перемоги» їх зустріли співробітники СБУ, які запропонували їм взяти участь в якості понятих для викриття якоїсь особи в отриманні нею хабара, на що вони погодилися, при собі у нього був паспорт. Далі на автомобілі їх привезли до м. Новгорода-Сіверського, де в їх присутності в приміщенні СБУ якійсь особі, незнайомій йому, співробітниками СБУ були вручені грошові кошти купюрами номіналом по 200 грн. про що складався протокол в якому вони розписалися. Вони особисто перевірили ці гроші та відповідність номерів купюр даним в протоколі. З пояснень співробітників СБУ зрозуміли що ці кошти призначені для вручення співробітнику міліції в якості хабаря. Далі вони сиділи в автомобілі і на щось чекали. У вечері він залишився в м. Новгороді-Сіверському у свого знайомого, оскільки їм сказали, що наступного дня вони будуть потрібні. Де був ОСОБА_9 він не знає, можливо той їздив до м. Чернігова. Наступного дня вони зустрілися біля ЖД вокзалу і разом зі співробітниками СБУ сиділи в їхньому автомобілі. В магазині купували продукти харчування які вживали разом зі співробітниками СБУ. Далі чекали в автомобілі на якійсь вулиці м. Новгорода-Сіверського. Після того як по телефону надійшов сигнал вони почали рух і згодом він побачив автомобіль обвинуваченого та бачив, як останнього дістали з його автомобіля співробітники СБУ. Також він бачив біля вказаного автомобіля чоловіка, якому напередодні в їх присутності вручалися кошти, як дізнався пізніше його прізвище ОСОБА_4 Потім проводився обшук автомобіля обвинуваченого марки «Сітроен» в якому на передній панелі було виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 6000 грн., що лежали пачкою і були згорнуті навпіл. були саме ті кошти, які вручалися в їх присутності напередодні ОСОБА_4 Затримана особа щось пояснювала, але що саме не пригадує. Даною особою був обвинувачений ОСОБА_1 За результатами обшуку було складено протокол в якому він та ОСОБА_9 підписалися як поняті. Також під час обшуку здійснювалася відеозйомка. Після цього їх повезли до приміщення відділення СБУ, а потім вони повернулися до м. Чернігова. Згодом їх зі ОСОБА_9 викликали для допиту до слідчого прокуратури, де їм дали для ознайомлення протоколи з їхніми показаннями, які вони прочитали та підписали. Затримання обвинуваченого було здійснене у післяобідній час до проведення обшуку в його автомобілі.

Також свідок зазначив, що він є не співробітником правоохоронних органів, у Національній гвардії України, зокрема й у військовій частині №3066, не служив, їхнє спільне зі ОСОБА_9 фото було зроблене приблизно 6-7 років тому коли вони вперше познайомилися, хто його зробив він не знає. 10 серпня 2015 року вони знову познайомилися зі ОСОБА_9 на дискотеці.

Після участі в якості понятих вони зустрічалися зі ОСОБА_9, але разом не фотографувалися, раніше він участі в проведенні АТО не брав.

Також у судовому засіданні були досліджені наступні докази, подані сторонами кримінального провадження:

- Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05 серпня 2015 року згідно якого заступник начальник слідчого відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_14 прийняв від ОСОБА_4 усну заяву про те, що співробітник міліції вимагає від нього грошові кошти в сумі 6000 грн. за не притягнення його до кримінальної відповідальності (а.с. 48-49);

- Рапорт оперуповноваженого відділу БКОЗ УСБ України в Чернігівській області ОСОБА_15 про отримання даних щодо протиправних дій невстановленого співробітника Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області, який вимагає у ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 6000 грн. за не відкриття стосовно останнього кримінального провадження та повернення йому вилучених під час оформлення ДТП посвідчення водія та технічного паспорту на автомобіль (а.с. 45-46);

- Протокол огляду, помічення та вручення грошових коштів від 10 серпня 2015 року відповідно до якого в рамках кримінального провадження №42015270000000226 в присутності двох понятих було оглянуто 30 купюр номіналом по 200 грн. на загальну суму 6000 грн. з наступними серіями та номерами: МБ 9855849, ЕБ 8065234, ЕЕ 1596072, ЕВ 1163485, ЄГ 0736299, ЕЕ 2301720, АА 2622196, ВА 9265372, ЕЖ 3461933, АБ 6022037, ЄЗ 2103885, ЗВ 2064972, АА 8860576, КЖ 1698333, КЗ 2417852, КН 7575164, ЕЄ 9088891, КВ 0496294, КА 4606783, ЗЗ 1122647, ЕЗ 8998448, ЄИ 8931205, ЗЕ 4689990, ВД 5285541, КГ 4271195, ЄЧ 2704101, ВШ 3175558, АБ 2015497, ВА 5224186, ПБ 5820951, після чого вони були вручені ОСОБА_4 для подальшого використання з метою підтвердження факту вимагання у нього неправомірної вигоди співробітником Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області (а.с. 51);

- Протокол обшуку від 11 серпня 2015 року із відеозаписом проведеного обшуку та вилученими під час його проведення грошовими коштами, відповідно до якого у період часу з 13 год. 58 хв. до 14 год. 20 хв. в м. Новгороді-Сіверському на вул. Коротченка біля будинку №43 за участі двох понятих було проведено обшук автомобіля марки «Citroen Berlingo», державний номерний знак НОМЕР_2, та громадянина ОСОБА_1 В ході обшуку у ОСОБА_1 було виявлено службове посвідчення працівника міліції та мобільний телефон марки «Nokia», в автомобілі у кишені, що розташована на передній панелі зі сторони переднього пасажирського сидіння, було виявлено пачку грошових коштів купюрами номіналом по 200 грн. в кількості 30 штук, які мають наступні серії та номери: МБ 9855849, ЕБ 8065234, ЕЕ 1596072, ЕВ 1163485, ЄГ 0736299, ЕЕ 2301720, АА 2622196, ВА 9265372, ЕЖ 3461933, АБ 6022037, ЄЗ 2103885, ЗВ 2064972, АА 8860576, КЖ 1698333, КЗ 2417852, КН 7575164, ЕЄ 9088891, КВ 0496294, КА 4606783, ЗЗ 1122647, ЕЗ 8998448, ЄИ 8931205, ЗЕ 4689990, ВД 5285541, КГ 4271195, ЄЧ 2704101, ВШ 3175558, АБ 2015497, ВА 5224186, ПБ 5820951, загальна сума виявлених грошових коштів складає 6000 грн. Вказані грошові кошти та речі за результатами проведеного обшуку були вилучені. При цьому ОСОБА_1 заявив, що грошові кошти, виявлені в його автомобілі, йому не належать (а.с. 52-53);

- Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11 серпня 2015 року, відповідно до якого слідчий у кримінальному провадженні о 17 год. 00 хв. 11серпня 2015 року затримав ОСОБА_1 як підозрюваного у вчинені злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, як такого, що отримав неправомірну вигоду в сумі 6000 грн. від ОСОБА_4 (а.с. 54-58);

- ОСОБА_14 з наказу №163 о/с від 30 квітня 2015 року відповідно до якого майора міліції ОСОБА_1 призначено помічником начальника Новгород-Сіверського РВ з кадрового забезпечення УМВС, при цьому звільнено з посади начальника сектора кадрового забезпечення того ж районного відділу УМВС, послужний список ОСОБА_1 та довідка про проходження служби з інформацією аналогічного змісту (а.с. 70, 81-88);

- посадова інструкція начальника сектору кадрового забезпечення Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області майора міліції ОСОБА_1 від 23 січня 2015 року згідно якої вказана службова особа, серед іншого, є керівником для всього (за виключенням начальника та його заступників) особового складу РВ УМВС і здійснює керівництво діяльністю відділу у межах делегованих йому начальником відділу повноважень, та у разі відсутності начальника відділу виконує його обовязки (а.с. 72, 75);

- Довідка т.в.о начальника Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_7 про те, що посадова інструкція на помічника начальника Новгород-Сіверського РВ з кадрового забезпечення УМВС України в Чернігівській області не розроблялась (а.с. 76);

- Висновок службового розслідування за фактом отримання неправомірної грошової винагороди помічником начальника Новгород-Сіверського РВ з кадрового забезпечення УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_1 відповідно до якого встановлено факт грубого порушення службової дисципліни останнім та присяги працівника органів внутрішніх справ України і рекомендовано звільнити його з ОВС України за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с 60-64);

- Копії матеріалів з кримінального провадження №12015270190000261 за фактом ДТП, яка сталася 23 липня 2015 року, з яких вбачається, що 23 липня 2015 року до чергової частини Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області надійшло повідомлення інспектора ВДАІ ОСОБА_5 про те, що в м. Новгороді-Сіверському по вул. Коротченка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ГАЗ 5201», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, в результаті якої водій та двоє пасажирів автомобіля отримали тілесні ушкодження. Відомості за цим фактом згідно вимог статті 214 КПК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015270190000261 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. Проведення досудового розслідування доручено старшому слідчому слідчого відділення Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_6 В результаті ДТП ОСОБА_4 та пасажир його автомобіля ОСОБА_12 отримали легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя, а ще один пасажир автомобіля ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості (а.с. 89-139);

- Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину від 21 серпня 2015 року відповідно до якого в ході проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії було встановлено, що 11 серпня 2015 року приблизно о 13 год. 50 хв. в м. Новгороді-Сіверському поблизу будинку №43 по вул. Коротченка, в якому проживає заявник ОСОБА_4, відбулась зустріч останнього з помічником начальника Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області з кадрового забезпечення ОСОБА_1 Зустріч проходила у власному автомобілі ОСОБА_1 марки «Сітроен Берлінго», державний номерний знак НОМЕР_2. В процесі зустрічі ОСОБА_4 на вимогу ОСОБА_1 передав останньому неправомірну вигоду у сумі 6 тисяч гривень. Вказані грошові кошти ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_1 поклав до кишені, яка розміщена в передній панелі автомобіля навпроти переднього пасажирського сидіння. В подальшому вказані грошові кошти у сумі 6 тисяч гривень були виявлені та вилучені слідчим прокуратури Чернігівської області в ході обшуку автомобіля (а.с. 147);

- Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 21 серпня 2015 року, з додатком у виді аудіозапису на компакт-диск CD-R з №1874, проведеної відносно ОСОБА_1, відповідно до якого останній використовує для спілкування телефонний номер оператора мобільного звязку +38 066-919-33-38. Також вбачається, що ОСОБА_4 і ОСОБА_1 10 серпня 2015 року о 12 год. 01 хв., о 14 год. 39 хв., о 16 год. 51 хв. та 11 серпня 2015 року о 09 год. 24 хв., о 10 год. 45 хв. і о 13 год. 46 хв. телефонували один одному та домовлялися про зустріч, зокрема 11 серпня 2015 року о 13 год. 47 хв. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_4 та цікавився чи вдома останній (а.с. 152-154);

- Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 04 вересня 2015 року, з додатком у видіаудіо запису на компакт-диск CD-R з №1868, проведеної відносно ОСОБА_4, відповідно до якого останній використовує для спілкування телефонний номер оператора мобільного звязку +38 066-315-08-56. Також вбачається, що ОСОБА_4 і ОСОБА_1 10 серпня 2015 року о 12 год. 01 хв., о 14 год. 39 хв., о 16 год. 51 хв. та 11 серпня 2015 року о 09 год. 24 хв., о 10 год. 45 хв. і о 13 год. 46 хв. телефонували один одному та домовлялися про зустріч, зокрема 11 серпня 2015 року о 13 год. 47 хв. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_4 та цікавився чи вдома останній (а.с. 148-150);

- Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтролю особи з додатками у виді компакт-дисків CD-R з №,№ 1821, 1822, 1823 з відеозаписами даної процесуальної дії, проведеної щодо ОСОБА_4, з якого вбачається наступне.

06 серпня 2015 року ОСОБА_4 попередньо поспілкувавшись з кимось по телефону о 14 год. 03 хв. на автомобілі підїхав до одного з приватних будинків по вул. Боженка в м. Новгороді-Сіверському де біля подвіря зустрівся з ОСОБА_1 На початку зустрічі останній поцікавився у ОСОБА_4 чи їздив той до м. Чернігова з приводу травми, отриманої під час ДТП на що той розповів про проблеми із здоровя, повязані із травмою хребта. Далі ОСОБА_4 поцікавився чому йому не віддають прав, на що ОСОБА_1 відповів, що не знає. Після цього ОСОБА_4 запитав чи все нормально і чи «не пішло нікуди». ОСОБА_1 відповів «ні, я ж тобі сказав до четверга». На запитання ОСОБА_4 адресоване ОСОБА_1 про те, чому той йому вранці не подзвонив ОСОБА_1 відповів, «что я тебе буду, ми переговорили, ти сказав определишся и созвонимся». Далі ОСОБА_4 сказав, що у нього зарплата в пятницю, але там стільки не буде, получить тільки чотири тисячі, а потім поїде до матері і в матері візьме. На запитання ОСОБА_1 «коли ти найдеш?» ОСОБА_4 відповів «може в понедельник». Далі ОСОБА_1 сказав ОСОБА_4 не затягувати з цим. На запитання ОСОБА_4 чому так багато ОСОБА_1 лише пожав плечима. Далі ОСОБА_4 запитав у ОСОБА_1 що буде коли він передасть гроші. ОСОБА_1 у відповідь сказав йому залишити телефон в автомобілі, а після того, як ОСОБА_4 відключив свій мобільний телефон ОСОБА_1 наполіг, щоб ОСОБА_4 поклав телефон в автомобіль. Коли ОСОБА_4 поклав телефон до автомобіля ОСОБА_1 розповів останньому, що одразу після того, як до лікарні надійшов пасажир, який їхав зі ОСОБА_4 було відкрито кримінальне провадження, але є варіант щоб закрити його. ОСОБА_4 уточнив чи закриється провадження якщо він віддасть у понеділок гроші, на що ОСОБА_1 сказав «да», але попередив, що прийде слідчий та допитає ОСОБА_4 та пасажирів, що були під час ДТП. На запитання ОСОБА_4 про те чи не «кинуть» його ОСОБА_1 запевнив, що все буде нормально, зауваживши, що Саша в курсі, розяснивши, що ОСОБА_1 це Юрась, а Саша ОСОБА_16 і він в курсі, додавши, що ОСОБА_16 комусь сказав підійти до нього, тобто до ОСОБА_1 Далі ОСОБА_4 сказав, що зателефонує в понеділок. ОСОБА_1 сказав йому, що максимум це допитають на протокол допиту, але вони потім ще переговорить «що, як та по чому» і він більше детально уточнить все. Далі ОСОБА_4 повідомив, що «хлопців повиписували» на що ОСОБА_1 відповів, що добро те, що вони не мають претензій, зазначивши, що якби у одного з них не було тілесних ушкоджень середньої тяжкості то взагалі нічого б не було. Після цього ОСОБА_4 сів до свого автомобіля і вони з ОСОБА_1 домовилися про зустріч у понеділок, при цьому ОСОБА_1 попередив щоб йому не довелося шукати останнього. На це ОСОБА_4 відповів, що після лікарні одразу зателефонує ОСОБА_1, а останній порадив ОСОБА_4 визначитися і тоді він поїде та з кимось переговорить, а потім підїде до ОСОБА_4 та розкаже, що потрібно робити. На цьому їхня розмова закінчилася.

Наступна зустріч ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відбулася 10 серпня 2015 року на подвірї господарства ОСОБА_4 по вул. Коротченка в м. Новгороді-Сіверському. О 17 год. 00 хв. ОСОБА_4 спершу розмовляв з якоюсь жінкою щодо страхування після чого ОСОБА_1 запитав у ОСОБА_4 щодо страхування пасажирів, які були з ним під час ДТП. Після цього ОСОБА_1 запитав у ОСОБА_4 чи «оприділився» він, а той відповів «ну шо в кармане». Далі ОСОБА_1 сказав, що йому треба кудись зїздити і переговорити, що там потрібно. ОСОБА_4 запитав «що воно там?» і сказав, що один із пасажирів на імя Сашко почав його «напрягати» та просити грошей. ОСОБА_1 запитав у нього чи підходив хтось «із наших». На це ОСОБА_4 відповів, що йому про це нічого не відомо, що постраждалі претензій не мали бо він їх пролікував, але сьогодні зранку Сашко почав просити у нього гроші. Далі ОСОБА_1 порадив уточнити це питання у Сашка, а коли ОСОБА_4 дістав з кишені грошові кошти ОСОБА_1 сказав «ні» та попросив ОСОБА_4 уточнити це питання і тоді визначитися що там за «течения». З відеозапису вбачається, що незрозуміла ситуація насторожила ОСОБА_1 і він декілька разів вказав ОСОБА_4 прояснити її, виказуючи сумнів, що до Сашка хтось «поліз». Наприкінці зустрічі ОСОБА_1 ще раз попросив ОСОБА_4 переговорити з Сашком і що завтра вони здзвоняться, при цьому цікавиться станом здоровя ОСОБА_4 На цьому їхня зустріч закінчилася.

Чергова зустріч ОСОБА_1 і ОСОБА_4 відбулася наступного дня, тобто 11 серпня 2015 року біля будинку ОСОБА_4 в автомобілі ОСОБА_1 марки «Сітроен Берлінго». О 13 год. 48 хв. ОСОБА_4 вийшов зі свого будинку та сів у автомобіль ОСОБА_1 на переднє пасажирське сидіння. Після привітання ОСОБА_1 висловив сумнів у відвертості ОСОБА_4 сказавши «ти може мене вкинуть хочеш?». ОСОБА_4 почав розповідати йому, що він розмовляв із Сашком і той хотів від нього грошей, оскільки він, ОСОБА_4, дав грошей іншому постраждалому внаслідок ДТП. ОСОБА_1 знову почав виказувати свої сумніви і повторно запитав «ти може мене укинуть хотів?», а потім почав виказувати претензії ОСОБА_4 з того приводу що не міг звязатися з ним по мобільному телефону. На це ОСОБА_4 відповів, що спілкувався з дружиною і були проблеми з мобільним звязком. Далі ОСОБА_1 висловив припущення, що ОСОБА_4 «подружився з ким-то другим». Після цього ОСОБА_4 дістав з кишені грошові кошти і запитав у ОСОБА_1 куди їх йому дівати, потім запитав у ОСОБА_1 про що він думає і що буде далі на що той відповів, що через деякий час від підїде і все розкаже. Потім ОСОБА_4 сказав, що йому треба буде відробляти на ділянці і що він працює офіційно в лісгоспі на що ОСОБА_1 сказав, що гроші він ще заробить. Далі ОСОБА_4 повідомив, що має намір поїхати на «совхоз» у своїх справах. Потім ОСОБА_1 вказав рукою у напрямку передньої панелі автомобіля перед пасажирським сидінням і сказав «забирай», на запитання ОСОБА_4 «в смысле» ще раз сказав «ну в смысле, забирай говорю!». На цього відеозапис переривається (а.с. 156-162).

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази з точки зору їх належності суд враховує, що всі досліджені докази мають значення для кримінального провадження тому вони є належними доказами.

Вирішуючи питання допустимості досліджених доказів суд відкидає як необґрунтовані доводи захисників обвинуваченого щодо недопустимості таких доказів як відеокасета з відеозаписом проведення обшуку 11 серпня 2015 року в автомобілі ОСОБА_1 та особистого обшуку останнього, що є додатком до протоколу обшуку від 11 серпня 2015 року, а також компакт-дисків CD-R LG №1874, CD-R LG №1868, CD-R 52х №1821, CD-R 52х №1822, CD-R 52х №1823, які є додатками до протоколів проведення негласних слідчих дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, датованих 21 серпня і 04 вересня 2015 року та аудіо-, відео контролю особи, датованого 21 серпня 2015 року і містять аудіо- та відеозаписи проведення даних процесуальних дій.

Так, стороною захисту вказані доводи щодо недопустимості доказів обґрунтовуються тим, що під час відкриття матеріалів кримінального провадження і ознайомлення з цими матеріалами вказані докази не були надані стороні захисту про що захисником ОСОБА_2 та його підзахисним обвинуваченим ОСОБА_1 зазначено в протоколі про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 29 вересня 2015 року.

Зі змісту зазначеного протоколу вбачається, що слідчим обвинуваченому та його захиснику були надані для ознайомлення матеріали кримінального провадження в 1 томі на 232 аркушах. Також їм для ознайомлення були надані речові докази. Вказані вище відеокасета з відеозаписом обшуку та компакт-диски на яких зафіксовані результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій були визнані у кримінальному провадженні речовими доказами, отже згідно вказаного протоколу надавалися стороні захисту. Водночас захисник обвинуваченого після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження зазначив, що відкриття матеріалів кримінального провадження було проведено з грубим порушенням статті 290 КПК України, а також що матеріали відкриті не в повному обсязі, при цьому не зазначив які ж саме порушення вимог кримінального процесуального законодавства були допущені та які саме матеріали кримінального провадження не були відкриті стороні захисту, хоча зі змісту протоколів обшуку і негласних слідчих (розшукових) дій вбачалося, що вони мають відповідні додатки, якими є зазначені вище речові докази, тому у за разі їх ненадання для ознайомлення захисник мав зазначити про те, які саме матеріали кримінального провадження йому не надані. За таких обставин суд приходить до висновку, що речові докази, про недопустимість яких заявлено стороною захисту, надавалися обвинуваченому та його захиснику відповідно до вимог статті 290 КПК України, а тому ці речові докази є допустимими.

З приводу доводів захисника обвинуваченого про недопустимість таких доказів, як протокол огляду, помічення та вручення грошових коштів від 10 серпня 2015 року і протокол обшуку від 11 серпня 2015 року, оскільки під час проведення відповідних слідчих дій в якості понятих брали участь військовослужбовці Національної гвардії України, яка є правоохоронним органом, що прямо заборонено нормами КПК України, суд враховує наступне.

Абзацами другим і третім частини сьомої статті 223 КПК України передбачено, що обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обовязковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Під час допиту в якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які брали участь в якості понятих під час вручення ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 6000 грн. і в подальшому брали участь у проведенні 11 серпня 2015 року обшуку автомобіля обвинуваченого і особистого обшуку останнього, будучи попередженими судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, дали показання про те, що на момент проведення вказаних слідчих дій вони не проходили військову службу, зокрема й у військових частинах Національної гвардії України. При цьому ОСОБА_9 зазначив, що він проходив військову службу у звязку з мобілізацією восени 2014 року до літа 2015 року, а ОСОБА_10 заявив, що раніше взагалі на військовій службі, зокрема й у Національній гвардії України, не перебував.

З метою перевірки достовірності показань зазначених свідків за клопотанням сторони захисту судом з Національної гвардії України були витребувані відомості про те чи перебували ОСОБА_9 і ОСОБА_10 на військовій службі. З відповіді т.в.о. начальника управління кадрової роботи Головного управління Національної гвардії України від 08 грудня 2015 року №3/18/2-8379 вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проходять військову службу за контрактом у військовій частині №3066 Північного оперативно-територіального обєднання Національної гвардії України з 16 грудня 2009 року і до цього часу.

Викладене свідчить про надання зазначеними свідками суду неправдивих показань щодо їхнього не перебування на службі в Національній гвардії України.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 року №3781-XII передбачено, що правоохоронні органи органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13 березня 2014 року №876-VII серед іншого передбачено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України.

З наведених законодавчих положень вбачається, що Національна гвардія України, яка є військовим формуванням і наділена правоохоронними функціями, належить до правоохоронних органів.

Водночас, частиною першою статті 9 Закону України «Про Національну гвардію України» передбачено, що особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників. Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.

Вказане вище свідчить, що військовослужбовці є окремою категорією осіб у складі Національної гвардії України і не належать до працівників зазначеного військового формування.

Системний аналіз наведеного вище законодавчого положенням у взаємозвязку з положеннями статті 223 КПК України свідчить, що встановлена кримінальним процесуальним законодавством заборона працівниками правоохоронних органів брати участь в якості понятих під час проведення слідчих дій не поширюється на військовослужбовців Національної гвардії України.

З цих підстав суд відкидає доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколу огляду, помічення та вручення грошових коштів від 10 серпня 2015 року і протоколу обшуку від 11 серпня 2015 року і визнає вказані докази допустимими.

Оцінюючи належні та допустимі докази з точки зору їх достовірності, достатності та взаємозвязку суд враховує наступне.

Так, в ході судового розгляду було встановлено, що 23 липня 2015 року до чергової частини Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області надійшло повідомлення інспектора ВДАІ ОСОБА_5 про те, що в м. Новгороді-Сіверському по вул. Коротченка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ГАЗ 5201», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, в результаті якої водій та двоє пасажирів автомобіля отримали тілесні ушкодження.

Відомості за цим фактом згідно вимог статті 214 КПК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015270190000261, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. Проведення досудового розслідування доручено старшому слідчому слідчого відділення Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_6

Вказане вище підтверджується копіями матеріалів кримінального провадження №12015270190000261, дослідженими у судовому засіданні, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Після зазначеної дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений ОСОБА_1, який на той час згідно наказу УМВС України в Чернігівській області №163 о/с від 30 квітня 2015 року обіймав посаду помічника начальника Новгород-Сіверського районного відділу з кадрового забезпечення УМВС та мав спеціальне звання майора міліції, тобто був працівником правоохоронного органу, представником влади та службовою особою, наприкінці липня 2015 року під час особистої зустрічі з ОСОБА_4 неподалік від приміщення Новгород-Сіверської центральної районної лікарні, розташованої в м. Новгороді-Сіверському по вул. Шевченка, 17, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті в подальшому незаконно збагатитися, використовуючи повноваження, надані йому як службовій особі Новгород-Сіверського РВ УМВС України у Чернігівській області, висловив пропозицію ОСОБА_4 сплати неправомірну вигоду у розмірі 6 000 гривень за здійснення ним, тобто ОСОБА_1, впливу на прийняття уповноваженими на виконання функцій держави особами, а саме співробітниками Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області, рішення щодо закриття кримінального провадження №12015270190000261, а також не притягнення ОСОБА_4 у рамках зазначеного кримінального провадження до кримінальної відповідальності. У подальшому 06, 10 та 11 серпня 2015 року ОСОБА_1 зустрічався з ОСОБА_4 та спілкувався останнім з метою схилити його до прийняття пропозиції сплатити зазначену неправомірну вигоду.

Обвинувачений ОСОБА_1 під час допиту визнав факт зустрічі зі ОСОБА_4 наприкінці липня 2015 року з приводу ДТП, яка сталася за участі останнього, при цьому заперечив висловлювання ним ОСОБА_4 пропозиції надати неправомірну вигоду та отримання такої неправомірної вигоди і від надання відповідей на запитання суду та учасників кримінального провадження відмовився.

Водночас викладене вище підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05 серпня 2015 року згідно якого ОСОБА_4 повідомив до прокуратури Чернігівської області про те, що співробітник міліції вимагає від нього грошові кошти в сумі 6 000 грн. за не притягнення його до кримінальної відповідальності.

Також викладене підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4 який розповів, що після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за його участі 23 липня 2015 року, під час його перебування у лікарні йому телефонувала особа, яка представилася «Юрасем», тобто особою, яка на той час виконували обовязки начальника Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області. Дана особа сказала, що потрібно зустрітися, зазначивши, що на зустріч прибуде якийсь чоловік. Пізніше йому зателефонував ОСОБА_1, якого він знав раніше, і з яким вони в подальшому зустрілися біля приміщення Новгород-Сіверської ЦРЛ. ОСОБА_1 під час зустрічі повідомив йому, що він у звязку з дорожньо-транспортною пригодою матиме проблеми і для того, щоб їх уникнути має сплатити 6 000 грн.

Із дослідженого у судовому засіданні протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контролю особи від 21 серпня 2015 року та доданих до нього компакт-дисків із відеозаписами даної процесуальної дії вбачається, що 06, 10 та 11 серпня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зустрічалися спершу біля господарства ОСОБА_1, а потім біля господарства ОСОБА_4 Під час цих зустрічей між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відбувалися розмови зі змісту яких вбачається, що ще до зустрічі 06 серпня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були добре знайомими, після дорожньо-транспортної пригоди за участі ОСОБА_4 вони вже зустрічалися і під час передньої зустрічі ОСОБА_4 ОСОБА_1 був наданий час до четверга, тобто до 06 серпня 2015 року, для того щоб він щось обміркував і з чимось визначився. Після чого ОСОБА_4 пояснив, що наступного дня, тобто в пятницю, він отримає заробітну плату у розмірі 4000 грн., а решту грошей візьме у своєї матері. При цьому ОСОБА_1 порадив ОСОБА_4 з цим не жартувати та не зміг відповісти на запитання про те, чому з нього хочуть так багато грошей. В ході подальшої розмови, побоюючись можливої її фіксації, ОСОБА_1 попросив ОСОБА_4 покласти свій мобільний телефон до автомобіля, а після того як ОСОБА_4 це зробив, пояснив, що є можливість закрити кримінальне провадження і на запитання чи буде воно закрите після передачі в понеділок грошей, відповів ствердно, попередивши, що перед цим слідчий допитає ОСОБА_4 та пасажирів його автомобіля, які постраждали внаслідок ДТП. В ході даної розмови ОСОБА_1 запевняв ОСОБА_4 що все буде нормально і зазначив, що начальник Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_16 про все знає, пообіцявши при цьому уточнити які саме покази ОСОБА_4 має надати слідчому.

10 серпня 2015 року відбулася чергова зустріч ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час якої ОСОБА_1 знову запитав у ОСОБА_4 чи визначився він, що останні відповів ствердно і сказав «в кармане», маючи на увазі грошові кошти, призначені для передачі ОСОБА_1 за закриття кримінального провадження та не притягнення до кримінальної відповідальності. Далі ОСОБА_1 сказав, що йому кудись потрібно зїздити і про щось дізнатися, а коли дізнався, що один із потерпілих в результаті ДТП просить у ОСОБА_4 гроші, попросив останнього уточнити у даного потерпілого для чого вони йому потрібні та відмовився прийняти від ОСОБА_4 гроші, які той надавав. Вказана ситуація з потерпілим від ДТП, який просив у ОСОБА_4 гроші, насторожила ОСОБА_1, у звязку з чим він декілька разів просив останнього поговорити зі згаданим потерпілим.

11 серпня 2015 року в автомобілі ОСОБА_1 відбулася їх чергова зустріч ОСОБА_4 під час якої ОСОБА_1 висловив побоювання щодо свого можливого викриття і засумнівався у відвертості ОСОБА_4, мотивуючи свої претензії тим, що він не міг звязатися зі ОСОБА_4 по мобільному телефону. Коли ж ОСОБА_4 дістав раніше обумовлену суму грошових коштів у розмірі 6 000 грн. та поклав їх до кишені передньої панелі автомобіля, ОСОБА_1 відмовився їх прийняти та сказав ОСОБА_4 їх забрати, після чого був затриманий співробітниками СБ України.

Зі змісту досліджених у судовому засіданні протоколу огляду, помічення та вручення грошових коштів від 10 серпня 2015 року і протоколу обшуку від 11 серпня 2015 року вбачається, що грошові кошти, які ОСОБА_4 намагався передати ОСОБА_1, були 10 серпня 2015 року вручені йому співробітниками СБ України, а 11 серпня 2015 року вилучені з автомобіля ОСОБА_1

Зважаючи на встановлені обставини справи суд до показань обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він зі ОСОБА_4 з приводу надання неправомірної вигоди у сумі 6000 грн. не спілкувався, ставиться критично та відкидає їх як неправдиві, оскільки вони повністю спростовані дослідженими у судовому засіданні доказами. При цьому показання свідка ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 пропонував надати йому неправомірну вигоду за закриття кримінального провадження і не притягнення до кримінальної відповідальності суд вважає достовірними, оскільки вони є послідовними, повністю підтверджуються дослідженими доказами та узгоджуються з ними.

Водночас, як вбачається з досліджених доказів, 11 серпня 2015 року під час чергової зустрічі зі ОСОБА_4 після того, як останній дістав раніше обумовлену суму неправомірної вигоди у розмірі 6 000 грн. та поклав її до кишені передньої панелі автомобіля, ОСОБА_1 відмовився її прийняти і жодних дій, які б свідчили про прийняття даних коштів не вчинив, натомість ОСОБА_1 сказав ОСОБА_4 забрати дані кошти, після чого був затриманий співробітниками СБ України. Це в свою чергу виключає наявність в діях ОСОБА_1 отримання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Також суд вважає недоведеним обвинувачення в частині наявності в діях ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки як вимагання неправомірної вигоди виходячи з наступного.

У примітці 5 до статті 354 КК України міститься визначення вимагання неправомірної вигоди, під яким слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Із наведеного законодавчого визначення випливає, що така ознака, як вимагання неправомірної вигоди, може бути поставлена за провину за наявності трьох основних чинників: 1) ініціатором давання (одержання) неправомірної вигоди є службова особа 2) пропозиція про давання (одержання) неправомірної вигоди має характер вимоги (примусу), що підкріплюється: або а) відкритою погрозою, або б) створенням таких умов, які переконують особу, яка надає неправомірну вигоду, в наявності реальної небезпеки його правам та законним інтересам, що змушує його погодитися з такою вимогою; 3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем, і, мають протиправний характер або спрямовані на заподіяння шкоди правам та законним інтересам особи, що надає неправомірну вигоду.

Однією з найбільш значущих ознак вимагання є те, що примушування до надання неправомірної вигоди може бути вчинено тільки за допомогою погрози заподіяння шкоди правоохоронюваним, законним інтересам особи, або створення умов які б переконували особу, яка надає неправомірну вигоду, в наявності реальної небезпеки її правам та законним інтересам. При цьому під законними інтересами слід розуміти інтереси, які забезпечуються нормами закону (до яких можна застосувати нормативний критерій), а також ті, що не суперечать чинному законодавству.

Саме на це вказує Верховний Суд України у своїх постановах №5-47кс13 від 12 грудня 2013 року, №5-19кс14 від 26 червня 2014 року та №5-14кс15 від 28 травня 2015 року, висновки якого відповідно до статті 458 КПК України є обовязковими для застосування всіма судами загальної юрисдикції.

Згідно з розясненнями, які містяться в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, незаконний інтерес, на відміну від правоохоронюваного, не захищається ні законом, ні правом і не повинен задовольнятись чи забезпечуватись ним.

Як вбачається, обвинувачений ОСОБА_1, будучи працівником правоохоронного органу, обіймаючи посаду помічника начальника Новгород-Сіверського районного відділу з кадрового забезпечення УМВС України в Чернігівській області, висловив ОСОБА_4 пропозицію здійснити за надання йому неправомірної вигоди у сумі 6000 грн. вплив на прийняття відповідними уповноваженими на виконання функцій держави особами, рішення щодо закриття кримінального провадження за фактом ДТП, яке відбулося за участі ОСОБА_4, а також не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вказаним фактом.

Судом зясовано, що вказане кримінальне провадження було розпочате відповідно до вимог статті 214 КПК України. Відповідно оскільки ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_4 надати йому неправомірну вимогу для задоволення незаконного інтересу ОСОБА_4, а саме закриття кримінального провадження за фактом ДТП та не притягнення останнього до кримінальної відповідальності, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки як вимагання неправомірної вигоди.

Крім того, у судовому засіданні прокурором не доведено, що ОСОБА_1, як помічник начальника Новгород-Сіверського районного відділу з кадрового забезпечення УМВС відповідно до посадової інструкції був керівником для всього (за виключенням начальника та його заступників) особового складу РВ УМВС та здійснював керівництво діяльністю відділу у межах делегованих йому начальником відділу повноважень, та у разі відсутності начальника відділу виконував його обовязки.

Так, на підтвердження наявності у ОСОБА_1 зазначених повноважень прокурором надано посадову інструкцію начальника сектору кадрового забезпечення Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області, затверджену 23 січня 2015 року, з якою був ознайомлений ОСОБА_1

З дослідженого судом витягу з наказу №163о/с від 30 квітня 2015 року вбачається, що цим наказом ОСОБА_1 було призначено помічником начальника Новгород-Сіверського РВ з кадрового забезпечення УМВС, при цьому звільнено з посади начальника сектора кадрового забезпечення того ж районного відділу УМВС. Отже на час вчинення злочину, який ставиться в провину ОСОБА_1, останній посади начальника сектора кадрового забезпечення Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області не обіймав і повноважень даної посадової особи не здійснював.

З довідки т.в.о. начальника Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області вбачається, що посадова інструкція на помічника начальника Новгород-Сіверського РВ з кадрового забезпечення УМВС України в Чернігівській області не розроблялася.

Свідок ОСОБА_7, який виконував обовязки начальника Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області, під час допиту вказав, що ОСОБА_1 за посадою займався лише кадровими питаннями, при цьому рішень щодо карєри працівників міліції не приймав і міг лише вносити пропозиції начальнику відділу, які не були обовязкові для керівництва.

Викладене свідчить, що ОСОБА_1 як помічник начальника Новгород-Сіверського РВ з кадрового забезпечення УМВС повноважень бути керівником для всього (за виключенням начальника та його заступників) особового складу РВ УМВС та здійснювати керівництво діяльністю відділу у межах делегованих йому начальником відділу повноважень і у разі відсутності начальника відділу виконувати його обовязки, не мав.

Частиною третьою статті 369-2 КК України, яка ставиться у вину ОСОБА_1, передбачено відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди

Оскільки у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 неправомірну вигоду від ОСОБА_4 не одержав, відмовившись від її прийняття, а також, що в діях ОСОБА_1 відсутня така кваліфікуюча ознака як вимагання неправомірної вигоди, суд приходить до висновку про безпідставність кваліфікації його дій органом досудового розслідування за частиною третьою статті 369-2 КК України.

Водночас у судовому засіданні встановлено факт висловлювання ОСОБА_1 ОСОБА_4 наприкінці липня 2015 року пропозиції надати йому, тобто ОСОБА_1, неправомірну вигоду у сумі 6000 грн. за вплив на прийняття уповноваженими на виконання функцій держави особами, а саме співробітниками Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області, рішення щодо закриття кримінального провадження №12015270190000261, а також не притягнення ОСОБА_4 у рамках зазначеного кримінального провадження до кримінальної відповідальності.

Той факт, що в ході досудового розслідування та під час судового розгляду кримінального провадження не було встановлено на яких конкретно осіб, уповноважених на виконання функцій держави, ОСОБА_1 мав намір здійснити вплив за неправомірну вигоду для закриття кримінального провадження та не притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, жодним чином не спростовує вказаних вище висновків суду оскільки з досліджених доказів вбачається, що ОСОБА_1 мав намір здійснити такий вплив на співробітників з числа особового складу Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області, а відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» всі особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать до осіб, уповноважених на виконання функцій держави. І ОСОБА_4, отримавши від ОСОБА_1 пропозицію надати неправомірну вигоду, якого він знав як співробітника Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області, враховуючи твердження ОСОБА_1 про те, що керівництво Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області обізнане про їхнє з ОСОБА_4 спілкування, мав всі підстави вважати, що ОСОБА_1 може здійснити відповідний вплив та сприяти його не притягненню до кримінальної відповідальності у рамках кримінального провадження №12015270190000261 і закриттю цього кримінального провадження.

Частиною другою статті 369-2 КК України передбачено відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.

Зі змісту наведеної вище диспозиції частини другої статті 369-2 КК України вбачається, що вона містить кілька самостійних альтернативних складів злочину, серед яких такий склад злочину, як пропозиція здійснити вплив за надання неправомірної вигоди для себе на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

За таких обставин суд вважає за необхідне змінити кваліфікацію дій ОСОБА_1 з частини третьої статті 369-2 КК України на частину другу статті 369-2 КК України, кваліфікувати його дії як пропозиція здійснити вплив за надання неправомірної вигоди для себе на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та приходить до висновку про наявність в його діях складу вказаного злочину.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, яке має бути призначене ОСОБА_1, суд, відповідно до статті 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який належить до злочинів середньої тяжкості; особу обвинуваченого, який за місцем роботи та місцем проживання характеризується позитивно, утримує двох неповнолітніх дітей, є учасником бойових дій, відповідно до виписних епікризів №156 від 20 лютого 2009 року, №1582 від 15 жовтня 2014 року та №19517 від 17 грудня 2014 року має захворювання, які свідчать про незадовільний стан його здоровя. Також суд враховує відсутність передбачених статтею 66 КК України обставин, які помякшують покарання та відсутність передбачених статтею 67 КК України обставин, які обтяжують покарання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без його ізоляції від суспільства, тому за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України йому необхідно призначити покарання у виді штрафу в розмірі наближеному до нижньої межі санкції частини другої статті 369-2 КК України, оскільки саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Враховуючи характер злочину, який вчинено обвинуваченим як працівником правоохоронного органу у звязку із займаною ним посадою, корисливі мотиви вчинення злочину, суд приходить до висновку про неможливість збереження за обвинуваченим права обіймати посади в правоохоронних органах, а також права обіймати посади повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій і відповідно вважає за необхідне призначити обвинуваченому на підставі частини другої статті 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, а також посади повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки.

З метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних обовязків обраний йому запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 25000 грн. до набрання вироком законної сили необхідно залишити без зміни.

Відповідно до частини девятої статті 100 КПК України після набрання вироком законної сили речові докази: грошові кошти у сумі 6 000 (шість тисяч) гривень повернути їх законному володільцю Службі безпеки України; компакт-диски CD-R LG №1874, CD-R LG №1868, CD-R 52х №1821, CD-R 52х №1822, CD-R 52х №1823 та відеокасету Panasonic Mini DV із записом обшуку, проведеного 11 серпня 2015 року, залишити в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 110, 331, 368, 370, 373, 374, 392, 393 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі частини другої статті 55 КК України позбавити ОСОБА_1 права обіймати посади в правоохоронних органах, а також посади повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 (два) роки.

Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави, в розмірі 25000 (двадцять пять тисяч) гривень до набрання вироком законної сили залишити без зміни.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

- грошові кошти у сумі 6000 (шість тисяч) гривень повернути їх законному володільцю Службі безпеки України;

- компакт-диски CD-R LG №1874, CD-R LG №1868, CD-R 52х №1821, CD-R 52х №1822, CD-R 52х №1823 та відеокасету Panasonic Mini DV із записом обшуку, проведеного 11 серпня 2015 року, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області.

Суддя В.В. Чепурко