Рішення № 55149431, 14.01.2016, Дніпровський районний суд м.Херсона

Справа №666/6280/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року м. Херсон

Дніпровський районний суд міста Херсона у складі:

Головуючого - судді Єпішина Ю.М.,

за участю: секретаря Поліщук Н.Л., Журавльової В.В.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Херсоні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення витрат за час спільного сумісного проживання однією сім'єю без укладання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2015 року Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про стягнення витрат за час спільного сумісного проживання однією сім'єю без укладання шлюбу, який він обґрунтовує, тим що з відповідачем ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, протягом трьох років в період з 19.12.2012 р. по 10.10.2015 р. вели спільне господарство, де у вказаний період Позивачем здійснена наступна робота на спільну користь та особистими грошовими коштами, які вказані в Акті від 26.07.2014р. виконаних робіт та понесених затрат по об'єктах по АДРЕСА_1 із зазначеним кошторисом 7тис. 965 грн. Враховуючи відмову відповідача від спільного сумісного проживання однією сім'єю та зі змісту договору від 20 лютого 2013 року, ця сума розділяється по рівну і складає 3 тис. 982 грн. 05 коп. Крім зазначеного, позивачем передані ОСОБА_2 коштовності його померлої дружини у тимчасове користування (обручка, сережки, ланцюжок з хрестиком). Вартість яких складає 5 тис.500 грн. які вона не повернула при розтаванні. Стягнення витрат на користь Позивача витікає з наведеного вище Акту від 26.07.2014 р. виконаних робіт та понесених затрат по об'єктах по АДРЕСА_1 та Договору від 20.02.2013 р. укладеного між сторонами. Позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2 грошову суму грошей у розмірі 3982 грн. 05 коп. та вартість золотих прикрас що передані в тимчасове користування ОСОБА_2 в сумі 5 тис.500 грн. або повернути уі прикраси в натурі.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та просив його задовольнити, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у наданому позові.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, надала до суду письмові заперечення з приводу заявленого позову (а.с. 24-26)

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 в період часу з грудня 2012 року до жовтня 2015 року проживали разом, за місцем проживання відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, при цьому шлюб між ними не укладався. Зазначені обставини підтверджуються сторонами , а також поясненнями свідків, наданими у судовому засіданні.

20.02.2013 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2дійшли домовленості, що нерухоме майно, яке ними нажито спільно та витрачені на нього кошти, підлягають розподілу в рівних частках згідно акту, про що сторонами було складено письмовий договір (а.с. 5).

26.07.2014 року складено акт про виконані роботи та понесені витрати, які підписані ОСОБА_4 та ОСОБА_1, факт підписання актів був підтверджений сторонами у судовому засіданні (а.с. 4).

Допитаний під час судового засідання у якості свідка ОСОБА_5 показав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з кінця 2012 року та до осені 2015 року проживали разом. В зазначений період ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 в дарунок на день народження та у річницю сумісного проживання золоті прикраси, яки були придбані за час їх спільного проживання.

Свідок ОСОБА_6 надала пояснення які зводяться до того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом та вели спільне господарство. Обставини стосовно отримання ОСОБА_2 золотих виробів їй не відомі.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.74 СК України, ч.ч.1-2 якої передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За змістом ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. ст. 27, 31 ЦПК України, позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Позивачем ОСОБА_1 у наданому ним позові не заялені вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без укладення шлюбу, щодо якого викладена думка у постанові Пленуму Верховного Суду від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним, та поділ майна подружжя».

Відповідно до ч.1 ст.719 ЦК України договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно.

Згідно ч.1 ст.722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Статтею 727 ЦК України передбачений вичерпний перелік підстав розірвання договору дарування.

Доводи позивача про передачу ОСОБА_2 у тимчасове користування золотих виробів його померлої дружини не знайшли свого підтвердження та спростовуються показами свідка та матеріалами справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засідання підтвердила, що має певні золоті прикраси, в тому числі- обручка, сережка та ланцюжок, які були придбані під час сумісного проживання з позивачем, тож не могли належати дружині позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Факт придбання золотих прикрас, та отримання їх відповідачем у дарунок підтверджується наданими копіями товарних чеків (а.с. 27) та поясненнями свідка ОСОБА_5 і не спростовуються показами свідка ОСОБА_6

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження передачі будь-які цінності відповідачу на умовах користування, (договір, розписка, тощо), також не зазначено на який час та в зв'язку з чим, перелічені коштовності були надані у найм чи оренду.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно частини 1 статті 58 цього ж Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд не виходячи за межі позовних вимог дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10-11, 57- 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення витрат за час спільного сумісного проживання однією сім'єю без укладання шлюбу - відмовити у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини рішення складені і підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 січня 2016 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Херсонської області через Дніпровський районний суд м. Херсона шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.М.Єпішин