Ухвала суду № 55149228, 18.01.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/9611/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/92/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 69

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Дубровної В. В. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 листопада 2015 року

у цивільній справі за заявою ОСОБА_4,

заінтересовані особи: Управління держземагенства у Сумському районі, Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, Державна реєстраційна служба Сумського міського управління юстиції, ОСОБА_3,

про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 листопада 2015 року встановлено "факт, що має юридичне значення, що земельна ділянка, площею 0,10 га, розташована за адресою м. Суми вул. С.Лазо, 69 право власності на яку посвідчується державним актом серії СМ № 159136, виданим на ім'я ОСОБА_4 02 лютого 2004 року та на підставі рішення Сумської міської ради народних депутатів № 70 від 17 лютого 1994 року".

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні заяви з тих підстав, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_4 є власницею житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого по вул. С.Лазо № 69 у м. Суми (а.с.5).

02 лютого 2004 року ОСОБА_4 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га за цією ж адресою - по вул. С. Лазо №69 у м. Суми, на якій знаходяться житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями (а.с.6).

Заінтересована особа - ОСОБА_3 є власником ? частини житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель та споруд по вул. С.Лазо № 67 у м. Суми. Власником іншої ? частини житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель та споруд по вул. С.Лазо № 67 у м. Суми являється чоловік ОСОБА_3 ОСОБА_5.

Земельні ділянки, розташовані по вул. С.Лазо № 69 та № 67 у м. Суми, мають спільну межу.

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_4 посилалась на те, що у виданому їй 02 лютого 2004 року Державному акті на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га по вул. С. Лазо №69 у м. Суми, серії СМ № 159136 була допущена помилка, а саме :

у Державному акті на право власності на земельну ділянку зазначено про те, що він виданий на підставі рішення виконкому Сумської міської ради народних депутатів № 723 від 16 грудня 1993 року, в той час як у дійсності виконком Сумської міської ради народних депутатів передав їй у власність названу земельну ділянку своїм рішенням № 70 від 17 лютого 1994 року.

ОСОБА_4 також посилалась на те, що в іншому, позасудовому порядку, вона позбавлена можливості виправити допущену помилку у Державному акті на право власності на земельну ділянку.

Дана справа була розглянута судом за правилами розділу ІУ, глави 6 ЦПК України, тобто за правилами окремого провадження.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості. Суд погодився з доводами заявниці і ухвалив рішення, яким встановив факт того, що у виданому заявниці Державному акті на право приватної власності на землю була допущена помилка.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного і всебічного з'ясування прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах та їх належної правової оцінки. Постановлене у справі рішення підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_4 - залишенню без розгляду. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до розяснень, наданих у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

З матеріалів справи та пояснень сторін у судовому засіданні вбачається, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з певного часу існує спір з приводу користування земельною ділянкою, яка розташована вздовж межі між належними їм садибами по вул. С.Лазо № 69 та № 67.

Цей спір як ОСОБА_4 так і ОСОБА_3 намагались вирішити у судовому порядку шляхом подання відповідних позовів. Зокрема.

Рішенням суду від 10 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені частково. Зобов'язано ОСОБА_3 знести частину самовільно побудованого шиферного паркану між домоволодіннями №№ 67 і 69 по вул. С.Лазо, 69 в м. Суми від поворотної точки "Г" плану земельної ділянки ОСОБА_4 по вул. С.Лазо, 69 в м. Суми і до сараю-гаражу, позначеного на плані присадибної ділянки під літерою "В" домоволодіння № 67 по вул. С.Лазо в м. Суми.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 лютого 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Сумської міської ради, треті особи: управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області, Землевпорядна фірма "Кадастр" про визнання рішення виконкому Сумської міської ради незаконним та Державного акту на право приватної власності на землю серії СМ № 159136 від 02.02.2004 р. недійсним.

У своїй заяві про залучення її в якості заінтересованої особи до участі у даній справі ОСОБА_3 зазначає, зокрема, про те, що звернення ОСОБА_4 до суду із заявою про встановлення факту викликане тим, що вона, тобто ОСОБА_3 наприкінці 2015 року предявила позов до ОСОБА_4 про визнання з інших підстав, аніж у попередній справі, недійсним виданого ОСОБА_4 Державного акту на право приватної власності на землю серії СМ № 159136 від 02.02.2004 р.

ОСОБА_3 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснила про те, що встановленням цього факту ОСОБА_4 переслідує мету перешкодити їй, тобто ОСОБА_3, довести перед судом недійсність виданого їй Державного акту на право приватної власності на землю серії СМ № 159136 від 02.02.2004 р.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що між сторонами в даний час існує спір з приводу дійсності виданого ОСОБА_4 Державного акту на право приватної власності на землю серії СМ № 159136 від 02.02.2004 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав в окремому провадженні вирішувати питання щодо помилок у спірному Державному акті на право приватної власності на землю серії СМ № 159136 від 02.02.2004 р.

Крім того, слід зазначити, що зміст резолютивної частини постановленого у справі рішення викладений настільки незрозуміло, що не прочитавши повного тексту рішення, неможливо зробити висновків про те, з якого ж питання суд намагався встановити факт.

Колегія суддів також вважає, що діюче законодавство не передбачає такого способу захисту порушеного права як встановлення певного факту з метою внесення цим самим змін у правовстановлюючий документ .

За наведених обставин постановлене у справі рішення підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишенню без розгляду .

Керуючись п.4 ч.1 ст.307, ч.1 ст.310, п.4 ч.1 ст.311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 листопада 2015 року скасувати.

Заяву ОСОБА_4, заінтересовані особи: Управління держземагенства у Сумському районі, Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, Державна реєстраційна служба Сумського міського управління юстиції, ОСОБА_3, про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -