Рішення № 55149181, 13.01.2016, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/2492/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., при секретарі Землюк А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ПАТ комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ комерційний банк "ПриватБанк" звернувся з даним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та ОСОБА_1 03 березня 2008 року був укладений кредитний договір 1678-МК. Згідно даного договору ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 20000 доларів США на споживчі цілі, строком до 02.03.2010 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, зв'язку з чим станом на 02 липня 2015 року має заборгованість 60525,41 доларів США, з яких 14405,54 доларів США - заборгованість за кредитом; 21107,41 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 25012,46 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. В забезпечення виконання зобов'язання за договором № 1678-мк від 03.03.2008 року було укладено договір поруки з ОСОБА_2, згідно з яким ОСОБА_2 зобов'язувалася відповідати перед позивачем за виконання обов'язків ОСОБА_1 в повному обсязі. Посилаючись на ці обставини ПАТ комерційний банк "ПриватБанк" просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати по справі.

В подальшому позивач свої позовні вимоги уточнив, вказавши, що відповідачі свої зобов'язання виконали частково. 10 серпня 2011 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, що виникла станом на момент звернення з позовом до суду. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13.03.2012 р. по справі № 2-269/12 позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено та стягнено в солідарному порядку борг у загальному розмірі 298 297,55 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 14405,54 дол. США, що по курсу НБУ становить - 114 822,24 грн.; сума заборгованості по процентам за користування кредитними коштами - 16 708,91 дол. США, що по курсу НБУ становить 133 181,71 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором -6 309,81 дол. США, що по курсу НБУ становить 50 293,60 грн. На даний момент кредитна заборгованість відповідачів не сплачена, тобто відсотки нараховується щомісяця, як передбачено умовами договору - до повного погашення кредиту. В період з 10.08.2011 року (з моменту звернення позивача до Зарічного районного суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, предметом якої була лише частина вимоги, право на яку мас позивач) по 02.07.2015 р. позивачем були нараховані: відсотки за користування кредитними коштами в сумі 4 398,50 дол. США (21 107,41 дол. США-16708,91 дол. США (стягнені, але не сплачені) = 4398,50 дол. США), та нарахована пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 18702,65 дол. США ( 25012,46 дол. США-6309,81 дол. США (стягнена, але не сплачена)= 18702,65 дол. США. Загальний розмір заборгованості, нарахованої в період з 10.08.2011 року по 02.07.2015 року складає 23101,15 доларів США( еквівалентн 485124,15 грн.)

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з зустрічними позовними вимогами до ПАТ КБ «Приватбанк» про часткове визнання кредитного договору недійсним, посилаючись положення ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у відповідності з якими умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, і, зокрема, несправедливим є встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості у разі невиконання ним зобов'язань за договором (п. 5 ч. З ст. 18 Закону. Пунктом 6.1 кредитного договору від 03.03.2008 № 1678-МК передбачено, що позичальник у встановлених випадках порушення зобов'язань із уплати процентів за користування кредитом сплачує банку пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня. В наступному абзаці цього ж пункту 6.1 кредитного договору встановлені вже інші ставки пені за кожен випадок порушення, а саме: 5 % від суми своєчасно непогашеної частини отриманого кредиту - при затримці платежу на 1-9 днів, і 10 % від суми своєчасно непогашеної частини отриманого кредиту - при затримці платежу на 10 і більше днів. Ці умови в сенсі п. 5 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважали несправедливими, оскільки вони встановлюють вимоги щодо сплати великої суми компенсації (понад 50 % від наданої суми кредиту). Крім того, пунктом 6.1 кредитного договору від 03.03.2008 № 1678--МК нечітко встановлені правила взаємовідносин між сторонами - загальна вимога зі сплати пені - це ставка 0,2 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної ставки НБУ, а в подальшому існує розмежування на 5 % при затримці платежу на 1-9 днів, і 10 % при затримці платежу на 10 і більше днів. Ці положення, на думку позивачів за зустрічним позовом, повинні тлумачитися на користь споживачів. Відповідно до ч. З ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно із ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним. Згідно зі ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману, щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце і тоді, коли сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Недотримання всіх передбачених законодавством вимог при вчиненні правочину має тягти, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, його недійсність. Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати недійсним кредитний договір в частині встановлених зобов'язань зі сплати пені( п.6.1 договору).

В судове засідання представник ПАТ комерційний банк "ПриватБанк" не з'явився, від нього надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутність. В попередньому судовому засіданні та в письмовій заяві свої уточнені позовні вимоги підтримав, проти зустрічних позовних заяв заперечував, посилаючись на те, що на підставі статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Свобода договору віднесена до загальних засад цивільних правовідносин ( п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України). Представник ПАТ комерційний банк "ПриватБанк" вважав, що сторони на власний розсуд врегулювали питання нарахування та стягнення пені за порушення виконання грошового зобов'язання, шляхом часткової оплати заборгованості відповідачі погодили зазначене положення. Щодо дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальників, представник звернув увагу суду на те, що п.6 кредитного договору також містить розмір відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання і для банку, а не тільки для користувачів кредиту.

ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечував, свої позовні вимоги підтримав.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, її представник в судовому засіданні проти позову ПАТ КБ "ПриватБанк" заперечував, посилаючись на припинення договору поруки, а також на пропуск строку позовної давності.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмової докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності з ст. ст. 526, 527, 623 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання. В разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредитору завдані цим збитки. За кредитним договором банк або інша фінансова установа( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 03 березня 2008 року був укладений договір 1678-МК( арк.с.12-15).

Згідно даного договору ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 20000 доларів США на споживчі цілі, строком до 02.03.2010 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язання за договором № 1678-мк від 03.03.2008 року було укладено договір поруки з ОСОБА_2, згідно з яким ОСОБА_2 зобов'язувалася відповідати перед позивачем за виконання обов'язків ОСОБА_1 в повному обсязі( арк.с.17).

Свої зобов'язання банк виконав, надавши ОСОБА_1 кредит в обумовленому розмірі.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13.03.2012 р. по справі № 2-269/12 позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено та стягнено в солідарному порядку борг ( станом на момент звернення до суду, тобто на 10.08.2011 р.) у загальному розмірі 298 297,55 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 14405,54 дол. США, що по курсу НБУ становить - 114 822,24 грн.; сума заборгованості по процентам за користування кредитними коштами - 16 708,91 дол. США, що по курсу НБУ становить 133 181,71 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором -6 309,81 дол. США, що по курсу НБУ становить 50 293,60 грн.

На даний момент кредитна заборгованість відповідачів не сплачена, рішення суду не виконано, тобто відсотки нараховується щомісяця, як передбачено умовами договору - до повної погашення кредиту. В період з 10.08.2011 року (з моменту звернення позивачем до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, предметом якої була лише частина вимоги, право на яку мас позивач) по 02.07.2015 р. позивачем були нараховані: відсотки за користування кредитними коштами в сумі 4 398,50 дол. США (21 107,41 дол. США-16708,91 дол. США «стягнені, але не сплачені» = 4398,50 дол. США), та нарахована пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 18702,65 дол. США ( 25012,46 дол. США-6309,81 дол. США «стягнена, але не сплачена» = 18702,65 дол. США).

Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що рішенням Зарічного районного суду м. Сум вже стягнута заборгованість за кредитним договором і повторне звернення до суду з тих же підстав не допускається не може бут прийняте судом до уваги, оскільки предметом позову банку до Зарічного районного суду м. Сум були вимоги про стягнення грошових суд за кредитним договором станом на момент звернення до суду, тобто на 10.08.2011 р.. тоді як на данйи час предметом позову є стягнення боргу за період з 10 серпня 2011 року.

Крім того, у відповідності з роз'ясненнями, що містяться в п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року ( із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 7) зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Щодо заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно пропуску банком строку позовної давності, суд виходить з того, що строк позовної давності банком не був пропущений.

Позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У відповідності з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила( ст. 261 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.( ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.( стаття 259 ЦК України).

У відповідності з пунктом 6.7 укладеного між сторонами кредитного договору, терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.( ар.с. 12-15).

Враховуючи, що з моменту винесення рішення Зарічним районним судом м. Сум від 13 березня 2012 року п'ятирічний термін позовної давності, встановлений укладеним між сторонами письмовим договором, не сплив, суд виходить з того, що строк позовної давності звернення до суду за захистом своїх прав банком не пропущений.

Не вбачає суд і підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з підстав, передбачених в ч.2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець( виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими, є зокрема умови договору про встановлення вимоги щодо сплати, споживачем непропорційно великої суми компенсації( понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ними зобов'язань за договором.

Положення п. 6.1 кредитного договору не містить прямої норми, яка визнає розмір штрафної санкції вище за 50 % вартості виданого кредиту.

Нарахування пені залежить від тривалості строку пропущення грошових зобов'язань.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. ( стаття 6 Цивільного кодексу України).

Сторони на власний розсуд врегулювали питання нарахування та сплати пені за порушення виконання грошового зобов'язання,. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодили зазначене положення, уклавши кредитний договір та частково оплативши заборгованість за кредитним договором.

Підставою для визнання недійсною несправедливої умови договору можливе лише виключно у випадку, коли всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Таких підстав суд не вбачає.

Отже, неналежним виконанням договірних зобов'язань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушили права кредитодавця, тому порушені права підлягають судовому захисту.

Таким чином, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь «Приватбанку» необхідно стягнути 4398,50 доларів США відсотків за користування кредитними коштами, 116333 гривень 79 копійок(що становить 5000 доларів США), - пені в солідарному порядку та в дольовому порядку 14527,768 гривень витрат, пов'язаний зі сплатою судового збору, тобто по 7263 гривні 88 копійок з кожного.

Разом з тим, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені такими, що підлягають частковому задоволенню.

У відповідності з ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки( штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Отже, враховуючи, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір збитків, беручи до уваги матеріальне становище боржників, суд вважає за можливе зменшити розмір пені з 18702,65 доларів США до 5000 доларів США, що становить 116333 гривень 79 копійок за курсом НБУ.

Судові витрати, пов'язані з сплатою судового збору в дохід держави, необхідно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 623, 549,550, 551, 1049, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України,

В И Р І Ш И В :

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570 р\р 29092829003111 МФО 305299) 4398,50 доларів США- відсотків за користування кредитними коштами, 116333 гривень 79 копійок(що становить 5000 доларів США), - пені.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в дольовому порядку на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570 р\р 29092829003111 МФО 305299) по 7263 гривні 88 копійок з кожного сплаченого судового збору.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ комерційного банку "ПриватБанк" про часткове визнання кредитного договору недійсним за безпідставністю позовних вимог.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ комерційного банку "ПриватБанк" про часткове визнання кредитного договору недійсним за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя