Рішення № 55148265, 14.01.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1364/16

Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О.

Доповідач Парапан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: судді Парапана В.Ф.

Суддів: Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.

За участю секретаря Колмакова В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 30 квітня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014р. публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до укладеного між ним та ОСОБА_2 договору №6 від 17.03.2006р., останній отримав кредит у розмірі 1 600 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21.96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення.

Пунктами 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь - який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання цього договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, підтверджується підписом у заяві.

Згідно пункту 9.12 умов і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він лонгується на такий же термін.

Банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Проте, у порушення умов договору відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним лімітом, сплати нарахованих за період користування кредитом відсотків, а також іншими витратами відповідно до умов договору і станом на 31.12.2013р. має заборгованість у сумі 5 916,46 доларів США, яка складається з: 1 339,00 доларів США - заборгованість за кредитом; 4 236,13 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; штрафи - 62,58 доларів США (фіксована частина), 278,76 доларів США (процентна складова).

З цих підстав позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 5 916,46 доларів США та судові витрати по справі.

Заочним рішеннямБіляївського районного суду Одеської області від 30.04.2014р. позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за договором у розмірі 5 853,89 доларів США та 500 грн., яка складається з заборгованості: за кредитом - 1 339.00 доларів США; за відсотками за користування кредитом - 4 236.13 доларів США; штраф (процентна складова) - 278,76 доларів США та штраф (фіксована частина) - 500 грн. та судові витрати на суму 472,73 грн.

Ухвалою цього ж суду від 02.11.2015р. заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Позивач в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що видно з поштового повідомлення. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України йогонеявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 9.12 Умов та Правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору (за договором від 17.03.2006р.) ОСОБА_2отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання; якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий же строк.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду колегія суддів не може..

Так, судом встановлено, що 17.03.2008р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 1 600 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 21.96% на рік (1.83% в місяць, як передбачено умовами кредитного договору та тарифами) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення що відповідає строку дії картки.

Підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою складає договір про надання кредиту, укладений між сторонами.

З заяви відповідача убачається, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, а погашення заборгованості за договором - здійснюється щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Умов та правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до п.5.5 Правил користування платіжною карткою за користування кредитом банк нараховує відсотки у розмірі, встановлених тарифами банку з розрахунку 360 календарних днів у році.

За період з 28.03.2006р. по 31.12.2013р. за користування кредитом відповідачу враховувались відсотки у розмірі 21,9600 % на рік на суму залишку заборгованості.

Проте позичальник свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 31 12.2013р. має заборгованість на суму 5 853,89 доларів США та 500 грн, яка складається з заборгованості: за кредитом - 1 339.00 доларів США; за відсотками за користування кредитом - 4 236.13 доларів США; штраф (процентна складова) - 278,76 доларів США та штраф (фіксована частина) - 500 грн.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України обов'язком позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України, строк договору є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мала місце під час діє договору.

Таким чином, матеріалами справи достовірно встановлено, що відповідач неналежно виконував умови кредитного договору і внаслідок цього має заборгованість за цим договором на загальну суму 5 853,89 доларів США та 500 грн., які до теперішнього часу не відшкодовані.

Разом з тим, вирішуючи справу, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH) та що платежі з погашенню кредиту взагалі не здійснювалися й коли саме закінчився строк дії картки.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З матеріалів справи убачається, що строк позовної давності по цій справі позивачем було пропущено, оскільки відповідач не здійснив жодного щомісячного платежу на погашення кредиту, з зв'язку з чим у позивача виникло право на пред'явлення позову до відповідача у травні - червні 2006р., однак з позовом до суду позивач звернувся лише у лютому 2014р.

Позивач та відповідач не надали до суду платіжну скаргу для з'ясування строку її дії. Позивач у судове засідання не з'явився, а відповідач взагалі заперечує факт укладання вказаного кредитного договору, а за діючим цивільно процесуальним законодавством України суд позбавлений можливості за своєю ініціативою збирати докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позову.

Отже, законодавством чітко та однозначно врегульовано, що підставою застосування позовної давності є виключно на це заява сторони у спорі під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Матеріали справи не містять заяви будь-якої сторони про застосування строку позовної давності. Не міститься такого прохання і у апеляційній скарзі відповідача на заочне рішення суду першої інстанції.

Як видно з матеріалів справи, відповідач був судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Так, ухвалюючи заочне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в судове засідання двічі 14.04.2014р та 3004.2014р. не з'явився, а судові повістки, які йому були надіслані за його місцем реєстрації та проживання: АДРЕСА_1, не були вручені у зв'язку з тим, що він за цією адресою не проживає, а/с.25, 28.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Як видно з численних заяв та скарг ОСОБА_2 на адресу апеляційного суду в період з 03.11.2015р. по 1.12.2015р. він зазначає свою адресу проживання: АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він не укладав зазначений кредитний договір, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ці його твердження спростовується підписаною ним заявою від 17.03.2006р., у якій містяться усі його анкетні дані, номер його паспорту, ідентифікаційний код, номер його телефону, тощо, що у сукупності лише йому можуть бути відомі ці обставини.

За правилами ч.4 ст. 10 ЦПК України відповідачу було роз'яснено, що для підтвердження його доводів про те, що він не підписував заяву від 17.03.2006р. має бути призначена почеркознавча експертиза, але від призначення такої експертизи відповідач відмовився, посилаючись та те що в нього відсутні кошти та що такої потреби немає.

Щодо рішення суду першої інстанції, то ним, хоча і по суті правильно задоволено позов та стягнуто з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість, але не в повній мірі встановлені обставини, що мають значення для справи та не вірно застосовано норми матеріального права.

Ураховуючи викладене, ухвалене у справі судове рішення на підставі п.п.1, 4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 30 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 ЄДРПОУ: 14360570, МФО: 305299, рах. №2909282900311) заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 853,89 доларів США та 500 грн, яка складається з заборгованості: за кредитом - 1339,00 доларів США, за відсотками за користування кредитом - 4236,13 доларів США, штраф (процентна складова) - 278 доларів США та штраф (фіксована частина) - 500 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 ЄДРПОУ: 14360570, МФО: 305299, рах. №64993919400001) судовий збір у розмірі 472,73 грн.

В іншій частині позову щодо стягнення штрафу фіксованої частини в доларовому еквіваленті відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.Ф. Парапан

В.О.Панасенков

М.М.Драгомерецький