Ухвала суду № 55145557, 20.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 336/7588/15 Головуючий у 1 інстанції Щаслива О.В.

Номер провадження 22-ц/778/510/16 Суддя-доповідач Краснокутська О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.,

Суддів: Краснокутської О.М.,

Сапун О.А.,

При секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 , Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, ОСОБА_4 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2015 року за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність працівників Шевченківського відділу державної виконавчої служи Запорізького міського управління юстиції, заінтересована особа ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність працівників Шевченківського відділу державної виконавчої служи Запорізького міського управління юстиції, заінтересована особа ОСОБА_4

В обґрунтування скарги зазначив, що 16 вересня 2015 року головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС Іваницею Ю.О. при здійсненні примусового виконання по виконавчому листу №0827/8632/12 від 12.12.2012 року,виданому Шевченківським районним судом м. Запоріжжя при виході на місце по АДРЕСА_1 за участю понятих, боржника ОСОБА_6 складено акт, згідно з яким ОСОБА_3 надано доступ до земельної ділянки площею 103 м. кв. та до земельної ділянки №3 загального користування, розміри яких визначені рішенням Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15.01.1992 року.

17 вересня 2015 року ним була подана скарга, в якій він зазначав, що державний виконавець Іваниця Ю.О. не визначив на місцевості межі земельних ділянок №1 та №3, а тільки зазначив, що на цих ділянках існують відходи від будівельних матеріалів, сміття та забудови.

Вважає, що державний виконавець повинен був встановити межі земельних ділянок та в акті зафіксувати наявні перешкоди (забудови,будівельні матеріали та сміття), що не було їм зроблено .

На його думку, провадження по виконавчому листу №0827/8632/12 від 12.12.2012 року виконавчою службою Шевченківського району здійснюється з порушенням норм ст.ст. 15, 16, 19, 22, 25, 27, 30, 31, 49 Закону України «Про виконавче провадження», не дивлячись на те, що у рішенні Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15.01.1992 року по справі №2-31/1992 p. відповідно до судово-технічної експертизи за варіантом №3 зазначені параметри та розміри земельних ділянок, наданих в його користування, а ухвалами Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2014 року та 14.03.2014 року державного виконавця зобов'язано виконати рішення суду відповідно до виконавчого листа.

На підставі зазначеного просив зобов'язати ВДВС Шевченківського району м. Запоріжжя провести належне примусове виконання по виконавчому листу №0827/8632/12 у відповідності до варіанту №3 судово-технічної експертизи, визначеного в рішенні Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя по справі №2-31/1992 р, та ухвал Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 06.02.2014 року та 14.03.2014 року, а саме визначити на місці межі земельних ділянок №1, №2 та №3 та зафіксувати на земельних ділянках №1 та №3 наявність забудови та інші перешкоди (будівельні матеріали та сміття).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2015 року скаргу задоволено частково.

Зобов'язано головного державного виконавця Іваницю Ю.О. вчинити дії, спрямовані на вчасне та повне виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012 року про зобов'язання ОСОБА_4 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою № 1, площею 103 квадратних метри по АДРЕСА_1, та надати йому вільний доступ до земельної ділянки загального користування № 3, площею 10 квадратних метри, за цією адресою, розміри яких визначені рішенням Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15 січня 1992 року.

В задоволенні вимог про зобов'язання визначити на місці межі земельних ділянок № 1, № 2, № 3 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що саме не визначення на місці меж земельних ділянок перешкоджає виконанню по виконавчому листу № 0827/8632/12, в зв'язку з чим просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати ВДВС Шевченківського району м. Запоріжжя провести належне примусове виконання по виконавчому листу №0827/8632/12 у відповідності до варіанту №3 судово-технічної експертизи, визначеного в рішенні Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя по справі №2-31/1992 р, та ухвал Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 06.02.2014 року та 14.03.2014 року, а саме визначити на місці межі земельних ділянок №1, №2 та №3 та зафіксувати на земельних ділянках №1 та №3 наявність забудови та інші перешкоди.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на відсутність перешкод в користуванні ОСОБА_3 земельними ділянками, необґрунтованість та неоднозначність ухвали суду, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3, Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ, ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно до вимог п.3) ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції,якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Згідно до вимог ст..383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Із скарги ОСОБА_3 на бездіяльність працівників Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ(а.с.1) видно,що ним оскаржується бездіяльність державного виконавця за виконавчим провадженням № 36035197 на виконання виконавчого листа № 0827/8632/12 від 12.12.2012р.,виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя. Заявник просив суд зобов»язати ВДВС Шевченківського району м. Запоріжжя визначити на місці межі земельних ділянок №1,№2 та №3 у відповідності до варіанту №3 судової технічної експертизи,зазначеного у рішенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 1992р. у справі №2-31/1992, та зафіксувати на земельних ділянках №1 та №3 наявні забудови та інші перешкоди(будівельні матеріали та сміття) також на виконання ухвал Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2014р. та 14.03.2014р.

Між тим із матеріалів справи вбачається те,що виконавчий лист № 0827/8632/12 від 12.12.2012року (а.с.44), на підставі якого 16.01.2013 року головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Вертюченко О.В. відкрито виконавче провадження № 36035197 (а.с.51) , був виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя (справа № 0827/8632/12) на виконання рішення судової колегії у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 04 грудня2012року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,за яким апеляційний суд ,скасувавши рішення суду 1-ї інстанції від 02 жовтня 2012року(а.с.41), зобов»язав ОСОБА_6 не чинити перешкоди у користувані ОСОБА_3 земельною ділянкою №1 площею 103кв.м. по АДРЕСА_1 та надати вільний йому доступ до земельної ділянки загального користування №3 площею 10 кв.м за цією адресою,розміри яких визначені рішенням Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15 січня 1992 року(а.с.42).

Рішенням Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15 січня 1992року у справі №2-31 1992р., яке набрало законної сили (а.с.2-3), визначений порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 і ОСОБА_6,за яким виділено у користування ОСОБА_3 земельна ділянка №1 площею 103 кв.м.,а у користування ОСОБА_6- земельна ділянка №2,площею 515кв.м.Земельна ділянка №3 площею 10 кв.м. залишена у загальному користуванні співвласників.

Дані про виконання цього рішення суду заявник не надав.

Із пояснень заявника і його представника у засіданні судової колегії вбачається,що виконавчий лист з виконання рішення Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15 січня 1992року у справі №2-31 1992р. про визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 не отримувався,виконавче провадження не відкривалось.

За вимогами ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи,необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення,зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку,встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно до вимог ст..387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні скарги на бездіяльність ВДВС в частині вимог про зобов»язання ВДВС визначити на місці межі земельних ділянок №1,№2 відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №2-31/1992р.та ухвал Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2014р. і 14.03.2014р.,суд першої інстанції правильно виходив із того,що рішенням суду,на підставі якого відкрито виконавче провадження № 36035197 за виконавчим листом №0827/8632/12 від 12.12.2012р.,виданим Шевченківським районним судом м.Запоріжжя , передбачено обов»язок ОСОБА_6 не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивачу та надати йому вільний доступ до земельної ділянки загального користування і не передбачено визначення в натурі меж земельних ділянок співвласників,оскільки такі дії передбачені рішенням Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15.01.1992 року про визначення порядку користування земельною ділянкою.

З огляду на вимоги ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» і на те,що за виконавчим провадженням № 36035197 по виконавчому листу №0827/8632/12 від 12.12.2012 повноваження державного виконавця обмежуються лише виконанням рішення суду щодо вчинення боржницею ОСОБА_6 дій з надання ОСОБА_3 безперешкодного доступу до земельної ділянки і не включають у себе дії з визначення меж земельних ділянок, а визначення порядку користування і меж земельних ділянок співвласників підлягає самостійному виконанню за іншим виконавчим провадженням на підставі рішення Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15 січня 1992р. у іншій справі №2-31/1992, судова колегія приходить до висновку про те,що в цій частині суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні скарги.

При цьому правильно судом не взяті до уваги посилання заявника на ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2014р. і 14.03.2014р.,оскільки ухвала від 06.02.2014року постановлена щодо скарги ОСОБА_3 на постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.12. 2013р. ,що виходить за межі питання у даній справі,оскільки на даний час провадження поновлено, а ухвала від 14.03.2014р.,яка набрала законної сили, підлягає самостійному виконанню з відкриттям виконавчого провадження.,оскільки стосується дій державного виконавця Вертюченко О.В.,яка не брала участі у даній справі.

Згідно з вимогами ч.1 ст.386 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржують ся.

За роз»ясненнями,наданими у п.17 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» N 6 від 07.02.2014 згідно зі статтею 26 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

Із матеріалів справи вбачається,що суд у порушення вимог ч.2 ст.26,ст..386 ЦПК України не залучив до участі у справі як заінтересовану особу державного виконавця Іваницю Ю.О.,який брав участь у справі за довіреністю ВДВС Шевченківського району ,проте дії якого фактично оскаржуються і судове рішення стосується його прав і обов»язків,обмеживши його особисті права, передбачені ст.27 ЦПК України.

Згідно з роз»ясненнями,наданими у п.18 зазначеної вище постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 6 від 07.02.2014 за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПКУкраїни.

Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК України , у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

У порушення вимог ст.. 387 ЦПК України суд ,розглядаючи скаргу і частково її задовольняючи, зобов»язуючи головного державного виконавця Іваницю Ю.О. вчинити дії,спрямовані на вчасне і повне виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012року,не вирішив питання про визнання бездіяльності державного виконавця Іваниці Ю.О. неправомірною,не зазначив,які саме дії або бездіяльність є неправомірною,чи ухиляється державний виконавець від виконання дій,необхідних для виконання виконавчого документу, які права заявника порушені бездіяльністю,які саме дії повинен державний виконавець здійснити,якщо він безпідставно ухиляється від їх виконання, постановив не конкретну і не обґрунтовану ухвалу,яку не можна виконати.

Оскільки судом першої інстанції порушений порядок вирішення скарги,встановлений процесуальним законом,оскаржувана ухвала в частині задоволення скарги і зобов»язання державного виконавця здійснити дії підлягає скасуванню з направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в частині не встановлення державним виконавцем меж земельних ділянок за даним виконавчим провадженням, не можуть бути взятими до уваги,оскільки рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012р. визначення порядку користування земельною ділянкою із встановленням меж не передбачено,а це питання вирішено рішенням Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15.01.1992року.,яке підлягає самостійному виконанню у встановленому законом порядку.

Клопотання ОСОБА_3 про постановлення судовою колегією на підставі ст..88 Закону України «Про виконавче провадження»окремої ухвали про притягнення державних виконавців Шевченківського ВДВС м.Запоріжжя ІваниціЮ.О. і ПашковоїО.В. до кримінальної відповідальності задоволенню не підлягає, оскільки статтею88 зазначеного Закону це не передбачено.

Крім того питання щодо неправомірності дій(бездіяльності) державного виконавця ІваниціЮ.О. направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, а дії Пашкової О.В. не досліджувались в межах поданої до суду скарги.

Доводи апеляційної скарги Шевченківського ВДВС щодо постанови про закриття виконавчого провадження від12.06.2015р.судова колегія не бере до уваги ,оскільки вони не стосуються досліджуваного питання.

Посилання ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на наявність підстав для відмови у задоволенні скарги ОСОБА_3. у повному обсязі суперечить наведеним вище вимогам процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 307, 312п3) ЦПК України , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2015 року у даній справі в частині зобов»язання головного державного виконавця Іваницю Ю.О. вчинити дії, спрямовані на вчасне та повне виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012 року про зобов'язання ОСОБА_4 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою № 1, площею 103 квадратних метри по АДРЕСА_1, та надати йому вільний доступ до земельної ділянки загального користування № 3, площею 10 квадратних метри, за цією адресою, розміри яких визначені рішенням Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15 січня 1992 року,скасувати.

Питання в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: