Ухвала суду № 55145522, 15.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Є. у. № 321/300/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Олійник М.Ю.

№ провадження 22-ц/778/53/16 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України та відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 серпня 2015 року за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області, управління Державної казначейської служби України у Михайлівському районі Запорізької області, Державної казначейської служби України, третя особа відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області, управління Державної казначейської служби України у Михайлівському районі Запорізької області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позивач зазначала, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області перебувало виконавче провадження відкрите за виконавчим листом № 2/802/174/2012 виданим 6 вересня 2012 року про стягнення в ФГ "Вікторія" на її користь боргу в сумі 1200000 грн. В ході примусово виконання державними виконавцями 30 жовтня 2012 року було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження і 15 серпня 2013 року постанову про повернення виконавчого документа та зняття арештів з майна, які були скасовані в судовому порядку, також ухвалами суду були визнані неправомірними дії держаних виконавців. Таким чином, на думку позивача, з вини державних виконавців ВДВС Михайлівського РУЮ вона була позбавлена можливості стягнути з боржника за виконавчим листом 1200000 грн., які б могли бути нею використані для отримання прибутку за договором депозитного вкладу, сума упущеної вигоди, за наданим позивачем розрахунком, складає 422772,05 грн. Крім того, неправомірними діями державних виконавців, що призвели до невиконання судового рішення протягом тривалого часу, їй було завдано моральну шкоду, що виразилась у тому, що вона була змушена хвилюватися, вживати додаткових зусиль для відновлення порушених прав, неодноразово оскаржувати в судовому порядку дії державних виконавців, безрезультатно вимагати виконати судове рішення. Зважаючи на характер моральних страждань та порушення її нормальних життєвих зв'язків, моральну шкоду оцінює в 100000 грн.

Посилаючись на ці обставини, просила стягнути суму упущеної вигоди 422772,05 грн. та моральну шкоду в сумі 100000 грн.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 2000 грн. та витрати на сплату судового збору в сумі 243 грн. 60 коп., а всього: 2243 (дві тисячі двісті сорок три) грн. 60 коп.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Державна казначейська служба України та відділ державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області кожен окремо подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено в ході судового розгляду мали місце численні випадки порушення прав позивача.

Так, ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 11 березня 2013 року було визнано дії начальника ВДВСМихайлівського РУЮ щодо винесення постанови про перевірку виконавчого провадження № 615/8 від 30 жовтня 2012 року та дії старшого державного виконавця ВДВС Михайлівського РУЮ щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 34168235 (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 30 жовтня 2012 року - неправомірними, постанову начальника ВДВС Михайлівського РУЮ про перевірку виконавчого провадження 615/8 від 30 жовтня 2012 року та постанову старшого державного виконавця ВДВС Михайлівського РУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 34168235 (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 30 жовтня 2012 року - визнано неправомірними та скасовано, а також зобовязано старшого державного виконавця ВДВС Михайлівського РУЮ провести виконавчі дії відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 вересня 2012 року ВП № 34168235 (а.с. 23-27).

Зміст цієї ухвали місить відомості про встановлені факти порушень та у відповідності до ст. 61 ЦПК є підставою для звільнення від доказування, позаяк обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16 квітня 2013 року вказана ухвала була залишена без змін (а.с. 28-35).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 15 листопада 2013 року було визнано дії старшого державного виконавця ВДВС Михайлівського РУЮ щодо винесення постанови від 15 серпня 2013 року у виконавчому провадженні № 34168235 про повернення виконавчого документа - неправомірними, вказану постанову визнано неправомірною та скасовано; визнано незаконними та скасовано постанови старшого державного виконавця ВДВС Михайлівського РУЮ Запорізької області Богданової Т.В. від 15 серпня 2013 року про звільнення з-під арештів рахунків боржника та всього майна боржника; зобов'язано ВДВС Михайлівського РУЮ Запорізької області відновити виконавче провадження № 34168235 з примусового виконання виконавчого документа № 2/802/174/2012 від 4 травня 2012 року, виданого 6 вересня 2012 року Василівським районним судом Запорізької області (а.с. 43-49).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 січня 2014 року, вказана ухвала була залишена без змін (а.с. 50-54).

Зміст зазначених ухвал також місить відомості про встановлені факти порушень та як і попередня ухвала у відповідності до ст. 61 ЦПК є підставою для звільнення від доказування, позаяк обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

7 березня 2014 року начальником ВДВС Михайлівського РУЮ Запорізької області на імя начальника Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Запорізькій області була подана заява про самовідвід начальника та всіх держаних виконавців ВДВС Михайлівського РУЮ Запорізької області (а.с. 57-58). Заява про самовідвід була обґрунтована тим, що рішення, дії, бездіяльність державних виконавців оскаржуються сторонами, це в свою чергу є перепоною у виконанні судового рішення, цим сторони виконавчого провадження психологічно тиснуть на державних виконавців ВДВС Михайлівського РУЮ Запорізької області, що призводить до виникнення "неприязних відносин" між посадовими особами ВДВС та сторонами провадження, і може вплинути на об'єктивність та неупередженість при прийняті рішень та вчиненні дій у виконавчому проваджені.

18 березня 2014 року постановами начальника Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Запорізькій області заяву було задоволено та матеріали виконавчого провадження № 34168235 було передано на виконання до Управління ДВС Головного управління юстиції в Запорізькій області (59-62).

Враховуючи положення ст. 124 Конституції України, за якою судові рішення ухвалені судами іменем України є обов'язковими до виконання на всій території України, а виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд першої інстанції правомірно визнав, що мало місце порушення прав позивачки, яке спричинило їй моральну шкоду.

Виходячи з положень ст. 56 Конституції України, за якою кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, а також положень Закону України "Про виконавче провадження", ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", ст. ст. 1167, 1173, 1174 ЦК України суд першої інстанції зробив правильний висновок, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави, незалежно від його вини.

За положеннями ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно з частиною другою статті 87 Закону України "Про виконавче провадження", збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Визначаючи коло осіб, які є відповідальними за завдану шкоду і на яких має бути покладений обов'язок по відшкодуванню, суд першої інстанції правильно виходив з роз'яснень, наданих у п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 7 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах".

За зазначеними роз'ясненнями при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", частини другої статті 87 Закону України "Про виконавче провадження", а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України слід враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди базуються на ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно ч.2 цієї ж статті: моральна шкода полягає також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" з відповідними доповненнями та змінами, роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової шкоди) підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У оскаржуваному судовому рішенні мотивовано як висновок суду про наявність моральної шкоди так і її розмір.

Так, суд дійшов висновку, що внаслідок неправомірних дій відповідача ВДВС Михайлівського РУЮ, позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у вимушеній необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя, у необхідності внесення змін у сформований життєвий уклад з метою знаходження часу та можливостей для захисту порушених прав шляхом звернень до суду з метою оскарженням незаконних постанов державних виконавців, та відстоюванні своєї позиції в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Посилання в обох апеляційних скаргах на те, що наявність у позивача моральної шкоди не підтверджена, не є переконливим. Погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції судова колегія враховує численність порушень, допущених при здійсненні виконання, тривалість порушень, необхідність витрат часу на захист порушеного права тощо.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скаргиДержавної казначейської служби України та відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області - відхилити.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 серпня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: