Ухвала суду № 55143416, 22.01.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/712/15-ц Провадження № 22-ц/772/308/2016Головуючий в суді першої інстанції Стадник С. І.Категорія 39Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарі Франчук О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання відмови від спадщини та свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними, -

встановила:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4. Після його смерті відкрилась спадщина.

15 лютого 2012 року державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №288, свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №290 та свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №293.

Посилаючись на те, що зазначені свідоцтва про право на спадщину за законом видано на майно, набуте померлим ОСОБА_4 в період шлюбу із ОСОБА_2, без урахування частки іншого з подружжя, позивач вважала свої права порушеними, у зв'язку з чим просила суд визнати вказані свідоцтва недійсними.

У ході судового розгляду позивач збільшила розмір позовних вимог та просила стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати на сплату судового збору та оплату послуг за надання правової допомоги.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 02 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_3, зареєстроване в реєстрі за № 288.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_3, зареєстроване в реєстрі за № 290.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_3, зареєстроване в реєстрі за № 293.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 852 (вісімсот п'ятдесят дві) грн. 60 коп.

У решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача на її користь понесених витрат на правову допомогу скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не є предметом розгляду в апеляційному порядку.

В судове засідання позивач не з'явилася, хоча належним чином і завчасно була повідомлена про час і місце розгляду справи, про що свідчить розписка про вручення повістки.

Відповідач ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, зокрема про відмову у стягненні на користь позивача витрат на оплату правової допомоги, суд першої інстанції виходив із того, що представник позивача представляв її інтереси на підставі довіреності; ухвала суду про допуск його до участі у справі як особи, яка надає правову допомогу відсутня, а тому стягнення витрат на правову допомогу в цьому випадку не передбачено.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.

Виходячи із змісту ст. ст. 56, 84 ЦПК України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допущені до участі в розгляді справи в якості осіб, які надають правову допомогу, ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 12 червня 2009 р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» особа, яка надає правову допомогу, не є особою, яка бере участь у справі, а належить до інших учасників цивільного процесу, тому вона не може замінювати в процесі особу, якій надає правову допомогу, та бути її представником і в ході розгляду справи має лише ті права, які зазначені в частині другій статті 56 ЦПК.

Судом установлено, що 28 серпня 2015 року ОСОБА_5 видано довіреність на право представляти інтереси та діяти від імені ОСОБА_2 (а.с. 90).

28 серпня 2015 року між позивачем та її представником ОСОБА_5 було укладено договір про надання правової допомоги № 25, за яким ОСОБА_5 зобов'язався надавати позивачеві правову допомогу по цивільній справі у Липовецькому районному суді Вінницької області (а.с. 108).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не заявляла клопотання про допуск ОСОБА_5 до участі у справі у якості особи, яка надає йому правову допомогу.

Відомості про те, що ОСОБА_5 ухвалою суду був допущений до участі у розгляді справи як особа, що надає правову допомогу, відсутні.

Із журналів судових засідань слідує, що ОСОБА_5 брав участь у справі як представник позивача, а не особа, яка надає правову допомогу.

Крім цього, складання процесуальних документів, збирання доказів, вивчення матеріалів інших справ не може розцінюватися як вчинення окремих процесуальних дій поза межами судового засідання, оскільки такі дії мають вчинятися судом і особа має право на відшкодування витрат на правову допомогу якщо той, хто надавав таку, брав участь у проведенні цих дій в порядку ст. 200 ЦПК України.

Перелік дій, які вчинені особою, яка надає стороні правову допомогу, і виникнення права в останньої на їх відшкодування визначений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав стягувати з позивача на користь позивача витрат на правову допомогу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 грудня 2015 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ В.В. Оніщук

/підпис/ В.І. Чорний

З оригіналом вірно: