Рішення № 55141477, 21.01.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/359/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 59 Пічкур С. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВініченка Б. Б.суддівХрапка В. Д. , Новікова О. М. при секретаріДемченко Н. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу приватного підприємства «Родинний сад» на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до приватного підприємства «Родинний сад» про стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказував, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2013 року, яке набрало законної сили, було встановлено стягнути з ПП «Родинний сад» на користь ОСОБА_6 борг у сумі 128 000 грн., 3% річних у розмірі 3 356,05, всього 131 356, 05 грн. Проте, оскільки вищевказане рішення суду боржником тривалий час не виконується це є підставою для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді стягнення індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми боргу.

Згідно розрахунків позивача після збільшення позовних вимог, за прострочення виконання боргових зобов'язань відповідач повинен сплатити на користь ОСОБА_6 за період з 17 лютого 2015 року по 04 листопада 2015 року 39 342, 15 грн. інфляційних витрат та 2 551, 80 грн. 3 % річних, а всього на загальну суму 41 893, 95 грн., яку позивач і просиву суд стягнути на свою користь з ПП «Родинний сад».

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської від 10 грудня2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто ПП «Родинний сад» на користь ОСОБА_6 36 389, 44 грн. інфляційних витрат та 2 551, 80 грн. трьох процентів річних, а всього 38 941, 24 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто ПП «Родинний сад» на користь ОСОБА_6 453 грн. 90 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ПП «Родинний сад», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, незаконність рішення суду, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до п.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, районний суд вважав, що за заявлений позивачем період, відповідач внаслідок порушення грошового зобов'язання, повинен сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми згідно наданого позивачем розрахунку.

В частині застосування заявленого відповідачем спливу строку позовної давності судом вказано, що позивач заявив вимогу про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних з лютого 2015 року, що свідчить про не пропущення ним встановленого законом строку позовної давності.

Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2013 року, яке набрало законної сили, ухвалено стягнути з ПП «Родинний сад» на користь ОСОБА_6 боргу в сумі 128 000 грн., 3% річних в розмірі 3 356, 05 грн., а всього 131 356, 05 грн.

Відповідач частково виконав рішення суду від 31 січня 2013 року, сплативши 10 липня 2013 року 4 420, 54 грн. у порядку виконавчого провадження, що перебуває на виконанні у ВДВС Лисянського РУЮ ГУЮ у Черкаській області, проте вся сума боргу відповідачем неповернута, у зв'язку із чим позивач реалізував своє право на стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних через суд.

Так, рішенням апеляційного суду Черкаської області від 29 квітня 2015 року ухвалено стягнути з ПП «Родинний сад» на користь ОСОБА_6 суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 14 травня 2012 року по 16 лютого 2015 року в сумі 29 075, 79 грн., три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення 9 864, 35, а всього на суму 38 940, 14 грн. та 438,3 грн. судових витрат.

Зважаючи на те, що відповідач продовжував не виконувати рішення суду від 31 січня 2013 року, позивач знову звернувся до суду та просив стягнути інфляційні та 3 % річних за період з 17 лютого 2015 року по 04 листопада 2015 року.

В апеляційній скарзі ПП «Родинний сад» вказує на те, що його обов'язок повернути основну суму боргу, а отже і момент, з якого починається перебіг строку позовної давності по основному зобов'язанню та щодо нарахувань інфляційних збитків та трьох процентів річних, які є складовою частиною загальної суми боргу, виник з 07 серпня 2011 року. В зв'язку із тим, що позов був пред'явлений ОСОБА_6 тільки 22 вересня 2015 року після спливу трирічного строк, суд безпідставно не застосував факт спливу строку позовної давності як підставу для відмови у позові для стягнення додаткових вимог до основного боргу.

Колегія суддів критично оцінює такі доводи апелянта, оскільки вони грунтуються на невірному тлумаченні останнім положень діючих норм матеріального права.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Вказана норма встановлює строк позовної давності для похідних вимог відносно основного зобов'язання.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2013 року, у силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України, встановлено, що строк виконання боржником обов'язку по поверненню заборгованості за договором позики необхідно рахувати з моменту пред'явлення вимоги, зокрема 07 липня 2011 року.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (ч. 2-3 ст. 264 ЦК України)

Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_6 реалізував своє право на стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних через суд шляхом подачі позову 11 серпня 2014 року, рішенням апеляційного суду Черкаської області від 29 квітня 2015 року його вимоги про стягнення інфляційних та 3 % річних було задоволено, за вказаний період часу позовна давність перервалася, а з 30 квітня 2015 року строк позовної давності почав обраховуватися заново.

Зважаючи на вищевказане, доводи апелянта в частині пропуску позивачем строку позовної давності за заявленими ОСОБА_6 вимогами про чергове стягнення інфляційних та трьох процентів річних є безпідставними.

В апеляційній скарзі ПП «Родинний сад» вказує, що при застосуванні індексу інфляції та врахуванні наданого позивачем розрахунку, положення закону суд вказує вірно, проте у розрахунку не були враховані місяці, в яких була дефляція, зокрема липень 2015, серпень 2015 та жовтень 2015 року, тому сума нарахувань має бути зменшена на суму з від'ємним значенням.

Перевіряючи такі доводи апелянта, колегія суддів враховує слідуюче.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по основному боргу із врахуванням погашеної 10 липня 2013 року суми складає 123 579, 46 грн.

З наданого до суду розрахунку погашення заборгованості ПП «Родинний сад» (лист ВДВС Лисянського РУЮ від 09 грудня 2015 року № 4400) вбачається, що відповідач здійснював платежі по погашенню заборгованості 15 вересня 2015 на суму 13 636,36 грн.; 02 жовтня 2015 року на суму 2 727,27 грн.; 09 жовтня 2015 року на суму 1818,18 грн.; 16 жовтня 2015 року на суму 3636,36 грн.; 28 жовтня 2015 року на суму 3636,36 грн.; 09 листопада 2015 року на суму 3636,36 грн. Перерахований платіж від 30 листопада 2015 року не враховується судом, оскільки не входить до періоду нарахування, заявленого в позовних вимогах.

Положення ЗУ „Про індексацію грошових доходів населення", які не враховують зміну величини індексу споживчих цін менше 101 %, до розрахунку інфляційних при застосуванні ст. 625 ЦК України не застосовуються, оскільки положення даного закону регулюють індексацію грошових доходів громадян, одержаних ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, а саме пенсій; стипендій; оплати праці (грошове забезпечення); сум виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; сум відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

В той же час, спірні правовідносини щодо неналежного повернення суми боргу за договором не віднесені до вищевказаних категорій, відтак положеннями зазначеного закону регулюватися не можуть. До них мають бути застосовані загальні положення ст. 625 ЦК України щодо відшкодування інфляційних втрат, які враховують усі зміни індексу споживчих цін, як позитивні так і негативні (інфляцію та дефляцію).

Індекс інфляційних за лютий 2015 року судом першої інстанції вірно враховано не було, оскільки вони були враховані апеляційним судом та стягнуті станом на 16 лютого 2015 року у рішенні від 29 квітня 2015 року.

Загальний рівень інфляції за період з 01 березня 2015 року по 31 серпня 2015 року відповідно до встановленої законодавством процедури його обрахування становить:

123 579,46 (сума боргу) * 1,273 (сукупний індекс інфляції) = 33 737, 19 (інфляційне збільшення суми боргу).

Інфляційні витрати за вересень 2015 року з урахуванням боргу, сплаченого 15 вересня 2015 року складають:

109 943,10 (сума боргу) * 1,023 (сукупний індекс інфляції) = 2 528,69 (інфляційне збільшення суми боргу).

Інфляційні витрати за жовтень 2015 року з урахуванням боргу, сплаченого 02.10, 09.10, 16.10, 28.10 складають:

98 124,93 (сума боргу) * 0,987 (сукупний індекс інфляції) = -1275,62 (інфляційне збільшення суми боргу).

Інфляційні витрати за листопад 2015 року судом не враховуються, оскільки сукупний індекс до 04 листопада 2015 року дорівнював 0, і повинен бути врахований при визначенні сукупного індексу інфляційних в середньому за листопад 2015 року із врахуванням платежів, проведених боржником 09.11 та 30.11 2015 року.

Таким чином, інфляційні витрати ОСОБА_6 у зв'язку із неповерненням боргу ПП «Родинний сад» за період з 01 березня по 31 жовтня 2015 року складають: 33 737, 19 + 2 528,69 - 1275,62 = 34 990, 26 грн., що підлягають до стягнення з відповідача.

За таких обставин рішення суду необхідно змінити на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України та зменшити суму стягнутих інфляційних витрат з 36 389,44 грн. до 34 990,26 грн.

Решта доводів апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність ухваленого рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Родинний сад» задовольнити частково.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2015 року змінити, зменшивши розмір стягненої з ПП «Родинний сад» на користь ОСОБА_6 з 36 389,44 грн. до 34 990,26 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :