Ухвала суду № 55140722, 16.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22-ц/790/267/16

Провадження №22-ц/790/7758/15 Головуючий 1-ї інстанції Шуліка Ю.В.

Справа № 646/3370/13-ц Доповідач: Довгаль А.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів Коровіна С.Г., Овсяннікової А.І.

при секретарі - Щегельському Д.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 червня 2013 року по справі за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» (надалі КП «Харківводоканал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просило стягнути з відповідачів на їх користь заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення в сумі 429,40грн, яка складається із: 376,45грн. заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.05.2009року по 30.04.2011року; 41,74грн. індекс інфляції, 11,21грн. 3% річних.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що відповідачі проживають та зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Вони є споживачами послуг з водовідведення, які надає їм КП «Харківводоканал». Оскільки відповідачі вищеназвані послуги сплачували несвоєчасно та не в повному обсязі, виникла вищевказана заборгованість, яку в добровільному порядку відшкодувати відмовляються, що змусило КП «Харківводоканал» звернутися до суду за примусовим стягненням.

В судове засідання суду першої інстанції сторони не зявилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 червня 2013 року позов КП «Харківводоканал» - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь КП «Харківводоканал» заборгованість за послуги централізованого водопостачання за період з 01.05.2009року по 30.04.2011року в сумі 376,45грн., індекс інфляції 41,74грн., 3% річних від простроченої суми 11,21грн. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на його незаконність та необґрунтованість. Відповідачі вважають, що ніякої заборгованості за спірний період часу не мають, оскільки відповідач ОСОБА_3 є діючим працівником міліції, тому оплату комунальних послуг вони проводять з урахуванням 50-відсоткової знижки на всіх членів сімї, яка передбачена ч.4 ст.22 Закону України «Про міліцію».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив із наявної у відповідачів заборгованості по сплаті комунальних послуг з центрального водопостачання та водовідведення за спірний період часу, згідно наданого позивачем розрахунку.

Судом встановлено, що відповідачі проживають та зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Вони є споживачами послуг з водовідведення, які надає їм КП «Харківводоканал».

Відповідно до положень ч.2 ст.60 ЦПК України обовязок доказування і надання доказів лежить на сторонах.

Даних про статус квартири, в якій проживають відповідачі, матеріали справи не містять і таких доказів сторони не надали.

Відповідачі вищеназвані послуги сплачували несвоєчасно та не в повному обсязі, у звязку з чим виникла заборгованість в сумі 376,45грн. за період з 01.05.2009року по 30.04.2011року, згідно наданого позивачем розрахунку.

Згідно вимог п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875 від 24.06.2004року споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.18 «Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005року №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до положень ч.3 ст.118 ЦПК України позовна заява, щодо вимог зазначених у ч.1 ст.96 ЦПК України, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Матеріали справи свідчать, що позивач раніше звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за надані комунальні послуги з водовідведення в сумі 558,71грн. На підставі цієї заяви Червонозаводським районним судом м. Харкова було винесено ухвалу від 02.06.2011року про видачу судового наказу.

30.01.2013року ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.02.2013року вищевказаний судовий наказ скасовано.

З моменту винесення ухвали про скасування судового наказу починається перебіг позовної давності для звернення особи до суду за захистом порушеного права.

КП «Харківводоканал» звернувся до суду позовом 12 квітня 2013 року, про свідчить дата реєстрації надходження позовної заяви (а.с.1).

Судовий наказ відповідно до ч.1 ст.95 ДІЖ України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом II ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Відповідний висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 21 січня 2015 року (справа №6-214цс14), який згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим при застосуванні судами загальної юрисдикції зазначених норм права.

Частиною 2 ст.264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином, з моменту винесення ухвали про скасування судового наказу починається перебіг позовної давності для звернення особи до суду за захистом порушеного права, який раніше переривався видачею судового наказу.

Отже, позивач звернувся до суду позовом своєчасно, тобто в межах загального трирічного строку позовної давності.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Виходячи із положень ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування відповідачам індексу інфляції за час прострочення в сумі 41,74грн., а також 3% річних в сумі - 11,21грн., є правомірним.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідачі проводили оплату водопостачання, беручи до уваги те, що ОСОБА_3 є діючим працівником внутрішніх справ і згідно Закону України «Про міліцію» має право на 50% (відсоткову) знижку по оплаті комунальних послуг, колегією суддів не приймається.

Так, ст.22 Закону України «Про міліцію» передбачено соціальний захист працівників міліції. Частиною 4 цієї статті визначено, що працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством. Разом з тим, частиною 7 цієї статті встановлено, що пільги, передбачені частинами четвертою, пятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 має право на отримання пільги по 50-відсотковій знижки при оплаті за комунальні послуги, з урахуванням положень ч.7 ст.22 Закону України «Про міліцію», відповідачами надано не було.

Окрім того, в судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 підтвердила той факт, що оплата комунальних послуг відповідачами проводилась лише в розмірі 50-відсотків, т.я. вважали, що інші мешканці квартири є членами сімї ОСОБА_3

Але, як визначено Законами України «Про державний бюджет» на 2009р., 2010р., 2011р. (відповідно ст.ст.65,64) до членів сімї пільговика при наданні пільг належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства І та ІІ групи та інвалідами 1 групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни 1 групи та доглядає за ним за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки, особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.

В розумінні положень вищенаведених статей Закону УУкраїни «Про державний бюджет», відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до членів сімї відповідача ОСОБА_3 не відносяться, а тому повинні за себе сплачувати комунальні послуги в повному обсязі.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суттєвими не являються, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення, яке ухвалено з додержанням вимог.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді -