Рішення № 55139075, 31.12.2015, Радивилівський районний суд Рівненської області

Справа №568/775/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2015 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді Бірука В.О.

при секретарі Мирончук Н.С., Дмитришин О.С.

за участю прокурора Матвєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів цивільну справу за позовом прокурора Радивилівського району в інтересах спільної територіальної громади Радивилівського району в особі Радивилівської районної ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації, треті особи, на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог ТзОВ Юридична фірма «Адвокат і Закон», Радивилівська районна організація «Українська народна партія», за участю третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області в інтересах територіальної громади Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно та за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області в інтересах територіальної громади Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області до Радивилівської районної ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, на стороні відповідачів, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ТзОВ Юридична фірма «Адвокат і Закон», Радивилівська районна організація «Українська народна партія», Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

Прокурор Радивилівського району звернувся до суду з позовом в інтересах спільної територіальної громади Радивилівського району в особі Радивилівської районної ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації, треті особи, на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог ТзОВ Юридична фірма «Адвокат і Закон», Радивилівська районна організація «Українська народна партія» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно.

31.08.2015 року прокурор подав заяву про зміну предмету позову. До участі була залучена третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області.

18.05.2015 року до суду звернулась з позовом третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області в інтересах територіальної громади Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області до Радивилівської районної ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, на стороні відповідачів, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ТзОВ Юридична фірма «Адвокат і Закон», Радивилівська районна організація «Українська народна партія», Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 18.05.2015 року позов прокурора Радивилівського району та позов Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області були об'єднані в одне провадження. 16.12.2015 року Бугаївська сільська рада подала заяву про зміни та доповнення до позову.

Прокурор району в позові в інтересах спільної територіальної громади Радивилівського району в особі Радивилівської районної ради посилається на те, що 04.09.2009 року ТзОВ «Силует» оформлено право власності на частину нерухомого майна площею 102 кв.м. на підставі рішення господарського суду Рівненської області від 11.02.2009 року, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного суду від 30.06.2009 року, по справі №15/34 за позовом ТзОВ «Силует» до Радивилівської районної ради, КП «Радивилівське районне БТІ» про визнання укладеним договору купівлі-продажу майна від 04.09.1995 року та визнання права власності.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2010 року скасовано вищевказані судові рішення, а справу направлено до суду першої інстанції для нового розгляду.

Під час перегляду даної справи суд касаційної інстанції зазначив, що ТзОВ «Силует» в 1995 році придбало не цілісний майновий комплекс, в тому числі і нежитлове приміщення площею 102 кв.м. по АДРЕСА_1, а лише патент на право його оренди, від так висновки судів першої та апеляційної інстанції про належність спірного приміщення товариству є передчасними.

За результатами нового розгляду, ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.04.2010 року припинено провадження по справі у зв'язку з ліквідацією юридичної особи відповідача - ТзОВ «Силует».

У той же час, 04.09.2009 року ТзОВ «Силует» зареєстровано право власності на частину нерухомого майна площею 102 кв.м. на підставі вищевказаного рішення господарського суду Рівненської області від 11.02.2009 року, яке було скасоване.

У подальшому, 11.09.2009 року ТзОВ «Силует» відчужило спірне майно на користь ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу, який зареєстровано приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Додь Н.В.. У зв'язку з цим, 14.09.2009 року ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказане майно.

26.11.2010 року ОСОБА_5, на підставі договору купівлі-продажу, відчужив 37/100 даної нерухомості, вартістю 116 тис. грн., на користь ОСОБА_6, який 29.11.2010 року зареєстрував на нього право власності. У зв'язку з чим, ОСОБА_2 29.11.2010 року зареєстрував право власності на 63/100 спірного приміщення.

Отже, майно вибуло з власності спільної територіальної громади Радивилівського району в особі Радивилівської районної ради поза волею власника та на підставі судового рішення, яке було скасоване, відтак подальше його відчуження є незаконним.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 17.12.2002 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Радивилівської міської ради №66 від 18.07.2000 року за спільною територіальною громадою Радивилівського району в особі Радивилівської районної ради зареєстровано право комунальної власності на все приміщення площею 1003 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку із зміною законодавства, за клопотанням Радивилівської районної ради, рішенням виконавчого комітету Радивилівської міської ради №24 від 14.05.2015 року були внесені виправлення у рішення виконавчого комітету №66 від 18.07.2000 року, на підставі чого було зобов'язано внести відповідні виправлення в свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.05.2015 року, власником адміністративно-побутової будівлі за адресою АДРЕСА_1 є Радивилівська районна рада (форма власності - комунальна).

Відповідно до ч.ч.4, 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно абз.2 ч.2 ст.45 ЦПК України у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, укладені послідуючі договори купівлі-продажу спірного нерухомого майна є такими, що укладені з порушенням вимог чинного законодавства.

Статтею 387 ЦК України встановлене право власника майна на витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто, коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Враховуючи те, що рішення господарського суду Рівненської області від 11.02.2009 року про визнання договору купівлі-продажу укладеним та визнання права власності на частину нерухомого майна площею 102 кв.м. скасовано, то Радивилівська районна рада є власником зазначеного спірного майна та за власною ініціативою чи за погодженням його не відчужувала.

Стаття 388 ЦК України встановлює, що власник має право витребувати своє майно в добросовісного набувача, якщо його було набуто за відплатною угодою у випадку коли майно, у тому числі, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положеннями п.3 ч.1 ст.388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, право на витребування майна з чужого незаконного володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від незаконного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Факт вибуття оскаржуваного об'єкта нерухомості поза волею Радивилівської районної ради підтверджується позицією останньої під час судового розгляду вказаної справи 15/34 (не визнання позовних вимог) та подальше оскарження незаконного рішення господарського суду Рівненської області від 11.02.2009 року в апеляційному та касаційному порядку.

Враховуючи, що відповідачі по справі не визнають Радивилівську районну раду як власника спірної нерухомості, оспорюють її права як власника, то районна рада змушена звертатися до суду за захистом свого права не лише про витребування майна, а й про визнання на нього права власності.

Позивач просить поновити строки позовної давності; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Радивилівської районної ради майно, а саме 63/100 частини нежитлового приміщення площею 102 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Радивилівської районної ради майно, а саме 37/100 частини нежитлового приміщення площею 102 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнати право комунальної власності на частину нежитлового приміщення площею 102 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за Радивилівською районною радою.

Третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області в обгрунтування позову посилається на те, що факт вибуття оскаржуваного об'єкта нерухомості поза волею територіальної громади Бугаївської сільської ради підтверджується позицією Радивилівської районної ради, яка діяла в інтересах спільної територіальної громади Радивилівського району, у тому числі територіальної громади Бугаївської сільської ради, під час судового розгляду вказаної справи 15/34 (не визнання позовних вимог) та подальше оскарження незаконного рішення господарського суду Рівненської області від 11.02.2009 року в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є нерухоме і рухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

У свідоцтві ж безпідставно зазначається, що спірне майно на праві приватної власності зареєстроване Радивилівським БТІ за спільною територіальною громадою Радивилівського району в особі Радивилівської районної ради.

Територіальна громада Бугаївської сільської ради не приймала рішення про передачу права управління своїм майном та фінансами Радивилівській районній раді, у тому числі і щодо своєї частки у нерухомому майні по АДРЕСА_1.

Адміністративно - побутова будівля у АДРЕСА_1 є спільною власністю територіальних громад району, а не належить спільній територіальній громаді Радивилівського району в особі Радивилівської районної ради на праві приватної власності, як це зазначено в оскаржуваному свідоцтві.

Спірне майно вибуло із володіння територіальної громади Бугаївської сільської ради 04.09.2009 року, день оформлення ТзОВ «Силует» права власності на дане майно.

Оскаржуваний об'єкт нерухомості належав територіальній громаді Бугаївської сільської ради на підставі свідоцтва про право власності на адміністративно - побутову будівлю від 17.12.2002 року.

Просить поновити строки позовної давності; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 майно спільної територіальної громади Радивилівського району в особі Радивилівської районної ради, а саме 63/100 частини нежитлового приміщення площею 102 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 майно спільної територіальної громади Радивилівського району в особі Радивилівської районної ради, а саме 37/100 частини нежитлового приміщення площею 102 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнати право комунальної власності на частину нежитлового приміщення площею 102 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за територіальною громадою Бугаївської сільської ради Радивилівського району, в особі Бугаївської сільської ради; свідоцтво про право власності на адміністративно - побутову будівлю від 17.12.2002 року за реєстровим № 9 - 169-85 у Радивилівському районному БТІ від 19.12.2002 року визнати недійсним та скасувати його.

В судовому засіданні представник Радивилівської районної ради підтримала позов прокурора Радивилівського району в інтересах спільної територіальної громади Радивилівського району в особі Радивилівської районної ради про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно із підстав викладених в позовній заяві і просила його задоволити. В позові третьої особи Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області в інтересах територіальної громади Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на адміністративно-побутову будівлю від 17.12.2002 року за реєстровим №9-169-85 у Радивилівському РБТІ просила відмовити за безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити прокурору у задоволенні клопотання про поновлення строку позовної давності. Застосувати строки позовної давності і в позові відмовити. Щодо позову Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно просив відмовити за безпідставністю позовних вимог. Задовільнити вимогу про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на адміністративно-побутову будівлю від 17.12.2002 року, яке розташоване в АДРЕСА_1 та належить спільній територіальній громаді Радивилівського району в особі Радивилівської районної ради.

Відповідач ОСОБА_3 в задоволенні позову прокурора про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно просив відмовити, застосувати строки позовної давності. В позові Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області відмовити за безпідставністю.

Представник третьої особи без самостійних вимог ТзОВ Юридична фірма «Адвокат і Закон» в судовому засіданні до позову прокурора про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно, просив застосувати строки позовної давності і в позові відмовити. В позові Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області в частині витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно просив відмовити за безпідставністю. В частині визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на адміністративно-побутову будівлю від 17.12.2002 року позовні вимоги задовільнити.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації, представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Радивилівська районна організація «Українська народна партія» в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області в задоволенні позову прокурора Радивилівського району в інтересах спільної територіальної громади Радивилівського району в особі Радивилівської районної ради про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно просив відмовити. Позовні вимоги третьої особи Бугаївської сільської ради Радивилівського району про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно задовільнити із обставин викладених в позовній заяві.

Прокурор в судовому засіданні виходячи із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вважає, що заявлений ним позов в інтересах спільної територіальної громади Радивилівського району в особі Радивилівської районної ради про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно підлягає задоволенню. Позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області в інтересах територіальної громади Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно є безпідставним і в його задоволенні слід відмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, суд встановив слідуюче.

Згідно рішення господарського суду Рівненської області від 11.02.2009 року (справа №15/34), за позовом ТзОВ «Силует» визнано право власності на частину нежитлового приміщення площею 102 кв.м. по АДРЕСА_1 згідно плану.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 року рішення господарського суду Рівненської області від 11.02.2009 року по справі за позовом ТзОВ «Силует» до Радивилівської районної ради, КП «Радивилівське районне БТІ» про визнання укладеним договору купівлі-продажу майна від 04.09.1995 року та визнання права власності залишеного без змін.

04.09.2009 року ТзОВ «Силует» оформило право власності на частину нерухомого майна площею 102 кв.м..

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2010 року скасовано вищевказані судові рішення, а справу направлено до суду першої інстанції для нового розгляду.

За результатами нового розгляду, ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.04.2010 року припинено провадження по справі у зв'язку з ліквідацією юридичної особи - ТзОВ «Силует».

04.09.2009 року ТзОВ «Силует» зареєструвало право власності на частину нерухомого майна площею 102 кв.м. по АДРЕСА_1.

11.09.2009 року ТзОВ «Силует» відчужило спірне майно на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Додь Н.В. 14.09.2009 року ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на вказане майно.

26.11.2010 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, відчужив 37/100 даної нерухомості, вартістю 116 тисяч гривень на користь ОСОБА_3, який 29.11.2010 року зареєстрував на нього право власності. У зв'язку з чим, ОСОБА_2 29.11.2010 року зареєстрував право власності на 63/100 спірного майна.

Відповідно до положень частини 1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень частини четвертої ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до положень ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації, яке провело державну реєстрацію нерухомого майна, а саме частину нежитлового приміщення площею 102 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 11.09.2009 року, являється структурним підрозділом Радивилівської районної ради.

Приватний нотаріус Радивилівського районного нотаріального округу Додь Н.В. посвідчуючи договір купівлі-продажу від 11.09.2009 року та договір купівлі-продажу 26.11.2010 року діяла у відповідності до Закону України «Про нотаріат» та інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Виходячи з положень частини четвертої ст.334 ЦК України законними власниками нерухомого майна є особи з якими проведена державна реєстрація такого майна.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 став власником нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2009 року і в подальшому за добросовісним набувачем проведена державна реєстрація набутого майна.

На даний час договір купівлі-продажу та державна реєстрація нерухомого майна ніким не оскаржена, тобто відсутні підстави вважати, що правова підстава набуття права власності за договором купівлі продажу від 11.09.2009 року ОСОБА_2 відпала. ОСОБА_2 набув право власності не за рішенням господарського суду Рівненської області від 11.02.2009 року, а за договором купівлі-продажу від 11.09.2009 року.

Таким чином вищевикладені обставини та вимоги діючого законодавства (ст.204 ЦК України «Презумпція правомірності правочину») чітко регламентує, що майно може бути витребуване у набувача у тому числі добросовісного лише у випадку визнання договору недійсним.

Позивач Радивилівська районна рада, Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області договора купівлі-продажу від 11.09.2009 року, укладені між ТзОВ «Силует» та ОСОБА_2, а також від 26.11.2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не оскаржують, а тому відсутні правові підстави для визнання за ним права власності на дане майно.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є добросовісними набувачами.

Відповідно до абзацу 2, 3 пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Як встановлено судом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є особами, які не знали і не могли знати про те, що особа у якої річ придбано не має права її відчужувати, тобто є добросовісними набувачами у силу частини 1 ст.388 ЦК України.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно із частиною 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1. було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2. було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3. вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України зазначеній у постанові Верховного Суду України від 17.10.2011 року у справі N 3-103гс11 у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.

Відповідно до абзацу другого частини першої статі 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи викладене суд знаходить, що в задоволенні позову прокурора Радивилівського району заявленого в інтересах територіальної громади Радивилівського району в особі Радивилівської районної ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно слід відмовити.

Не підлягає до задоволення і позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області в інтересах територіальної громади Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області до Радивилівської районної ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, на стороні відповідачів, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ТзОВ Юридична фірма «Адвокат і Закон», Радивилівська районна організація «Українська народна партія», Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно з наступних підстав.

Статтею 35 Закону України "Про власність" (втратив чинність у 2007 році у зв'язку із прийняттям Цивільного кодексу України) було визначено перелік об'єктів, які відносяться до об'єктів права комунальної власності, в тому числі об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації.

Статтею 32 вказаного Закону визначено, що суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

За приписами статті 327 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 р. "Про порядок введення в дію Закону Української PCP "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування", від 26.03.1991р. "Про введення в дію Закону Української PCP "Про власність" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 05.11.1991 р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських рад народних депутатів.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України №311 рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної ради народних депутатів від 24.12.1991 р. № 234 "Про розмежування державного майна між власністю обласні і власністю районів, міст Рівне та Кузнецовська" було здійснено розмежування майна, що передавалось у власність області, між обласною власністю міст обласного підпорядкування та власністю районів області. На підставі вказаних вище документів рішенням виконавчого комітету Червоноармійської районної ради від 28 січня 1992 року №3 «Про розмежування державного майна між власністю району і власністю міської та сільських рад народних депутатів» проведено розмежування між власністю району і власністю міської та сільських рад народних депутатів. 18 березня 1992 року №29 прийнято доповнення до вищезгаданого рішення райвиконкому від 28.01.1992 №3.

Згідно з Додатком № 1 зазначеного рішення до переліку майна, яке передається до складу комунальної власності району, належить в тому числі райпобуткомбінат.

Рішенням Радивилівської районної ради народних депутатів Рівненської області від 29.07.1999 р. № 79 "Про підсумки інвентаризації об'єктів районної комунальної власності" був затверджений перелік об'єктів комунальної власності територіальних громад Радивилівського району, до якого в тому числі увійшли: адміністративно-побутова будівля за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 4 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

За змістом пункту 5 цієї норми, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Таким чином, враховуючи припис законодавства Радивилівська районна рада уповноважена виконувати певні функції держави у конкретних правовідносинах, а саме - щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами спільної власності територіальних громад району, а спірне майно є об'єктом спільної власності територіальної громад Радивилівського району.

Бугаївська сільська рада, а також жодна інша територіальна громада ніколи не передавала у спільну власність територіальних громад району приміщення по АДРЕСА_1, тому що згадане приміщення ніколи не належало жодній громаді району, оскільки було передано в 1992 році в районну комунальну власність.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що спірне приміщення площею 102 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ніколи не перебувало у власності територіальної громади Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області і ніяких прав вона на нього немає.

Те, що у свідоцтві на адміністративно-побутову будівлю від 17.12.2002 року за реєстровим №9-169-85 Радивилівською міською радою та РРБТІ допущено помилку не дає підстав для визнання свідоцтва недійсним. Тому, безпідставною є вимога Бугаївської сільської ради про його скасування.

Керуючись ст.ст.328, 330, 387, 388, 391, 1212 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 213, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

В позові прокурора Радивилівського району в інтересах спільної територіальної громади Радивилівського району в особі Радивилівської районної ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації, треті особи, на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог ТзОВ Юридична фірма «Адвокат і Закон», Радивилівська районна організація «Українська народна партія», за участю третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області в інтересах територіальної громади Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

В позові третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області в інтересах територіальної громади Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області до Радивилівської районної ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, на стороні відповідачів, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ТзОВ Юридична фірма «Адвокат і Закон», Радивилівська районна організація «Українська народна партія», Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Радивилівський районний суд шляхом подання в 10-денний строк апеляційної скарги.

При неподанні в 10-денний строк апеляційної скарги рішення набирає законної сили по закінченню цього строку, а при поданні апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 05.01.2016 року.

Суддя: Бірук В.О.