Ухвала суду № 55138780, 15.10.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/3570/14-к Номер провадження 11-кп/786/677/15Головуючий у 1-й інстанції Альошина Н. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія: ч.2 ст.410 КК України Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Захожай О.І.

суддів: Корсун О.М., Маліченка В.В.

з участю секретаря: Погорілої Ю.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження № 42014170690000015 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, захисників: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 2 липня 2015 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,-

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 410 КК України.

Кримінальне провадження розглянуто:

за участю прокурора: Захаркевіч І.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисників: ОСОБА_3 та ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

На вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 2 липня 2015 року подав апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати і закрити кримінальне провадження, скасувати захід у вигляді тримання під вартою звільнивши його з-під варти, поновити у званні «капітан».

Вказує, що незважаючи на відсутність доказів щодо його винності у викраденні відстою палива, суд будує на припущенні і не використовує нормативну базу для підтвердження своїх висновків.

Суд не дав належної оцінки протоколу огляду місця події (а.с.98-103) від 13.07.2014 року та визнав його належним і допустимим, незважаючи на те, що свідки та працівники УСБУ вказали на обставини, які можуть мати місце лише при обшуку, а не при огляді.

Визначаючи належним та допустимим протокол огляду приміщення від 22.07.2014 року та відібрання зразків для проведення лабораторного дослідження (а.с.109-110), суд не звернув уваги, що відібрання зразків палива проведено з порушенням п.п. 13.15-13.18 «Інструкції з контролю якості паливо-мастильних матеріалів, спеціальних рідин та компонентів ракетного палива у ЗСУ» затверджених наказом Міністра оборони України за № 777 від 16.12.2001 року.

Суд також визнав належними і допустимими доказами акти відібрання проб (а.с.111-113). Не проаналізував акт № 51 від 22.07.2014 року (а.с.111) в якому зразків палива з каністр під номерами 10, 11, 13, 15, 16 відповідно паспортів якості (а.с.135, 136, 138, 140, 141) не відповідають вимогам ГСТУ, так як містять в собі механічні домішки, що підтверджено висновком Хіммотологічного центру Міністерства оборони України за № 255 від 31.07.2014 року (а.с.125).

Суд визнав належним та допустимим такий доказ, як висновок експерта № 165 від 30.09.2014 року (а.с.161-165) посилаючись на нього, як підставу для визнання його винності у викраденні відстою для особистого збагачення, лишу тому, що у висновку експерта вказано, що рідина в 16 каністрах є паливом для ракетних двигунів марки «РТ».

Суд у вироку послався на протокол огляду місця події від 6.11.2014 року та фото до нього, як на належний доказ, але невідомо з якою метою (а.с.181-184).

Суд, при визначені покарання послався на обставини, які не передбачені кримінальним кодексом, а саме виключну суспільну небезпечність, не вказавши в чому саме вона полягає.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить вирок Миргородського міськрайсуду Полтавської області від 2 липня 2015 року скасувати і закрити кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42014170690000015 від 14.07.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_2, скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, поновити у військовому званні «капітан». Посилаючись на доводи аналогічні доводам апеляційної скарги обвинуваченого.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить скасувати вирок Миргородського міськрайсуду Полтавської області від 2 липня 2015 року у кримінальному провадженні № 1-кп/541/26/2015, справа № 541/3570/14-к по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст.140 КК України та винести новий вирок, яким виправдати ОСОБА_2 у вчиненні даного злочину.

Посилаючись на те, що рапорт про виявлення кримінального правопорушення, являється абсолютно неналежним доказом, так як в ньому йде мова вже конкретно про ОСОБА_2 і вказано не відповідні дати, що свідчить про неправомірність дій працівників СБУ.

В матеріалах кримінального провадження міститься протокол огляду транспортного засобу від 13.07.2014 року з описової частини якого вбачаються прямі ознаки проведення обшуку, що є порушенням ч.1,2 ст.237 КПК України.

Порушенням ч.3 ст.214 КПК України є те, що 13.07.2014 року у ОСОБА_2 були відібранні пояснення ще до того часу, як були внесені відомості до ЄРДР.

Були допущені порушення при проведенні процедури відібрання зразків палива, вилученого в автомобілі ОСОБА_2.

В постановах про призначення експертиз відсутні вказівки про необхідність попередження експерта керівником експертної установи про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Петровський як учасник кримінального провадження не був повідомлений та не приймав участь у огляді місця події та слідчих експериментах, що є порушенням його права на захист.

Відсутність вини ОСОБА_2 в скоєнні інкримінованого йому діяння підтверджується проведеними в ході судового розгляду кримінального провадження допитами свідків по справі та встановлено, що зливом палива з літаків займались безпосередньо техніки літаків, які вносили відповідні записи в Журнал підготовки літака до польотів, безпосередньо під контролем начальника ТЕЧ ланки ОСОБА_2.

Згідно вироку суду ОСОБА_2, відповідно до розпорядження Командувача Повітряних сил ЗС України та наказу командира військової частини А 2038 № 136 від 25.06.2014р., як начальника технічно -експлуатаційної частини авіаційної техніки, в групі військовослужбовців було направлено у відрядження до військової частини А1356 в м. Миргород Полтавської області з метою несення бойового чергування з 25 червня по 13 липня 2014р.

Обвинувачений ОСОБА_2 на той час, являючись начальником техніко - експлуатаційної частини ланки військової частини А2038, відповідно до вимог ст.ст. 4, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 48, 49 «Наставлення з технічного забезпечення авіації Збройних Сил України», затвердженого наказом заступника Міністра оборони України - Командувачем Військово - Повітряних Сил України №177 від 28 липня 2000р. є - службовою особою наділеною організаційно - розпорядчими функціями та відповідав за постійну справність і бойову готовність літаків ланки, повноту і якість підготовки до польотів літаків ланки, додержання особовим складом ланки заходів безпеки під час виконання робіт, ведення встановленого обліку і звітності, за посадою повинен організовувати підготовку літаків до польотів відповідно до вимог керівництв, інструкцій і технічної експлуатації та регламентів технічного обслуговування, знати конструкцію та правила експлуатації літаків ланки, сорти паливно - мастильних матеріалів спеціальних рідин і газів, що застосовуються, норми їх витрати, фактичну втрату пального і масел по кожному літаку, уміти особисто виконувати всі роботи з підготовки літака до польоту, перевіряти якість пального, масел та спеціальних рідин, здійснювати аеродромний контроль ЗНО 33 і перевіряти якість пального, масел та спеціальних рідин згідно з вимогами до ЗНО літаків, вести встановлений облік і звітність, контролювати правильність та своєчасність заповнення документації технічним складом ланки і виконання робіт за бюлетенями та перебуваючи у відрядженні в розпорядженні військової частини А 1356 м. Миргород з 25 червня по 13 липня 2014р. зливав отримане з 5 літаків СУ 27 паливо марки «РТ» до пластикових каністр, привезених з собою, та не здавав на склад паливно - мастильних матеріалів військової частини А1356, а зберігав в контейнері поруч з місцем проживання на території вказаної військової частини.

13 липня 2014 року близько 11 години, обвинувачений ОСОБА_2 на автомобілі мерседес «Віто», д.н.з. НОМЕР_1, який належить йому на праві приватної власності вивіз з території військової частини А1356 м. Миргород Полтавської області в 16 каністрах паливо для ракетних двигунів марки «РТ» - 475 л, вагою 377 кг. (0,377 тони) та був затриманий співробітниками сектору військової контррозвідки Управління СБУ в Полтавській області по вулиці Багачанській на ділянці дороги між будинками №38 та №51.

Згідно висновку судової експертизи нафтопродуктів та паливно -мастильних матеріалів № 165 від 30.09.2014р. рідини в 16 каністрах являються нафтопродуктом, і є паливом для ракетних двигунів марки «РТ» мають загально родову належність за ступенем величини кількісного значення якісного вуглеводного складу та фракційним складом. Загальний об'єм рідин в 16 каністрах склав 475л., ринкова вартість 0,377т. відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 533 від 18.12.2014р. пального для ракетних двигунів марки « РТ» становить 6514,56грн.

Згідно довідки військової частини А 1356 № 2185 від 13.10.2014р. 475л палива для ракетних двигунів марки « РТ» становить 377кг. - 0,377тонни.

За вироком суду : ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.410 КК України та призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права протягом 3 років займати посади, пов'язані з виконанням організаційно -розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків та з позбавленням на підставі ст. 54 КК України військового звання «капітан».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз, в сумі 3153,36 грн. (три тисячі сто п'ятдесят три грн.36 коп.) Вирішено питання про речові докази.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисників на підтримку наданих апеляцій, заперечення прокурора проти задоволення вказаних апеляцій, якій вирок суду вважав законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги згідно її меж, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та в його інтересах захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволенню не підлягають за таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до наданих матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції, належним чином та достовірно встановлені всі фактичні обставини скоєння інкримінованого ОСОБА_2 злочину з наданням йому вірної кваліфікації на підставі доказів зазначених у вироку суду. Ніяких підстав для закриття кримінального провадження та скасування вироку суду колегія суддів не вбачає. Невідповідностей вимогам діючого законодавства вирок суду не має. У вироку суду відсутні посилання на не допустимі докази, як це зазначено в апеляціях захисників обвинуваченого. Судом першої інстанції розглянуті клопотання захисників про визнання доказів недопустимими і їм надана вірна оцінка.

Обвинувачений ОСОБА_2 не зважаючи на не визнання своєї вини, вказував, що дійсно був командирований 25.06.2014р. до військової частини А 1356. Також визнає факт того, що поза межами військової частини, за КПП, в м. Миргород був затриманий працівниками контррозвідки СБУ під час транспортування на власному автомобілі «Мерседес Віто» каністр в кількості 16 шт. заповнених «відстоєм» ракетного палива для військових літаків , які внаслідок свого службового становища технічно обслуговував та відповідно до займаної посади організував роботу підлеглих військовослужбовців с цього приводу. Обсяг виявленого в його автомобілі авігасу в кількості 475 літрів не заперечує. Але при цьому ОСОБА_2 та його захисники зазначали , що умислу на крадіжку ракетного палива у обвинуваченого не було , оскільки в каністрах був технічний відстій палива, який ним був випадково вивезений на власному автомобілі за межі військової частини без мити їм заволодіння, для купівлі ліків та продуктів. Військове ракетне паливо перевозив у власних 16 пластикових каністрах на власному автомобілі виключно за відсутності для цього службового інвентарю. Вилучене працівниками СБУ ракетне паливо в його автомобілі, у вихідний день , поза межами КПП частини, мав намір повернути на склад ГСМ, а не продавати. На КПП при виїзді з частини, під час огляду черговими наряду, про наявність палива у його власному автомобілі не повідомляв. Не заперечує факт того , що авіаційне ракетне паливо, крім як на військовому аеродромі, де ним проводилось керування підрозділом з технічного забезпечення літаків, взяти було ні де, оскільки вільного доступу на склад з ПММ не було. Наявність медчастині на аеродромі не заперечує , як і не значну відстань від КПП до магазину та аптеки. З письмовим рапортом до командування військової частини А 1356 про забезпечення бочок для зібрання відстою палива та його транспортування до складу ПММ не звертався. Реальну наявність на аеродромі бочки спеціально передбаченої для зливу технічних зразків палива не заперечував.

Винність ОСОБА_2 у інкримінованому йому діянні повністю підтверджується сукупністю доказів зазначеними у вироку, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

З матеріалів кримінального провадження досліджених в суді першої інстанції вбачається , що капітан ОСОБА_2 будучи начальником технічно -експлуатаційної частини авіаційної техніки виконував завдання щодо організації обліку пально- мастильних матеріалів під експлуатації літаків на аеродромі в\ч А1356 та відповідно мав вільний, службовий доступ до ракетного палива якім були заправлені літаки, під час їх технічного обслуговування, з відповідною та безперешкодною можливістю зливу пального з топливних баків літаків, в тому рахунку і шляхом зливання відстою з метою перевірки пального на наявність механічних домішок та води. Відповідно до вказаного, саме займана обвинуваченим посада, безпосередньо начальника підрозділу та військове звання, надавали йому можливість доступу до специфічного об*єкту ракетного палива розташованого на СУ-27 на військовому аеродромі, який охороняється та відповідним контролем та обмеженням доступу сторонніх осіб на прилеглу територію - військового містечка за наявності діючого КПП. Таким чином вбачається , що заволодіти вказаним викраденим військовим майном - ракетним паливом та вивезти його за межі військової частини обвинувачений міг тільки виключно завдяки своєму службовому становищу згідно займаної посади та військового звання.

Твердження захисників та обвинуваченого, про відсутність наміру на викрадення ракетного палива вилученого у ОСОБА_2 колегія суддів вважає методом захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин. Під час судового засідання в суді першої інстанції було достовірнішим чином встановлено , що ОСОБА_2 саме викрав військове майно. Про це переконливо свідчить встановлена та діюча процедура направлення зразків відстою ракетного палива на склад, для збору якого передбачено відро та відповідна металева діжка, яка у визначений спосіб, тягачем за допомогою спеціальної теліжки транспортується з повною бочкою на склад, на територію якого доступ іншим військовим обмежено. На території складу ПММ ємкість для збору матеріалів «відстою» ракетного палива розташована на відстані декількохсот метрів від входу. Проїзд на територію складу ПММ сторонніх транспортних засобів строго заборонено. Відповідно до вказаного, твердження обвинуваченого про намір здати у належних йому каністрах та на власному автомобілі ракетне паливо на склад у вихідний день є абсурдним. Крім того під час виїзду через КПП, ОСОБА_2 не повідомив чергового, що везе на власному автомобілі військове паливо, яке було сховане у його каністрах, які були замасковані і які тільки під час візуального огляду побачити було не можливо. Крім того, обвинувачений свій виїзд через КПП обумовлював виїздом на рибалку, про що мали свідчить, рибальський ящик, матрац, якім були накриті каністри з викраденим та розташовані поверх вудки. Крім цього капітан ОСОБА_2 знаходився не у військовому вбранні , а в цивільному, що переконливо свідчить про відсутність у нього бажання виконувати в цей час службові обов*язки.

Відповідно не заслуговують і на увагу і твердження обвинуваченого , про намір придбання ліків та продуктів за межами військового містечка. На аеродромі є діюча медчастина в яку у випадку захворювання військові повинні звертатися за медичною допомогою. Як командирований офіцер ОСОБА_2, відповідно до виданого продатестату, мав змогу харчуватися в офіцерській столовій де діє посилений режим харчування для військових льотчиків. Також обвинувачений на явно мав можливість, не виїжджаючи через КПП, придбати ліки та продукти , оскільки згідно матеріалів справи ( а.с.181-184 т.1) магазин та аптека розташовані фактично рядом з КПП на відстані 100 метрів. Крім того , для цього обвинувачений мав змогу послати присутнього підлеглого лейтенанта Королькова. Крім того, під час затримання капітан ОСОБА_2 повідомив працівникам контррозвідки СБУ, що шляхом продажу виявленого пального мав намір компенсувати особисті витрати на командировку. Твердження обвинуваченого про вимушеність використання особистого транспорту під час командировки спростовується фактом використання для перевезення майна військової частини та особового складу - військового багатотоннажного транспортного літака. Якщо б обвинувачений добирався до Миргорода цивільним транспортом, то відповідно отримав грошеву компенсацію відповідно до становища військового. Таким чином обвинувачений використовуючи власне авто Мерседес-ВІТО для поїздки із Житомирської області в м. Миргород витратив відповідно до відстані більш значні кошти ніж затрати для цього необхідні у випадку поїздки цивільним громадським транспортом. З матеріалів справи вбачається і цього не заперечував і сам обвинувачений , що каністри в яких було вилучене військове пальне у кількості 16 штук, ОСОБА_5 привіз на власному автомобілі з місця мешкання, тобто з Житомирської області Факт затримання обвинуваченого якраз яскраво і вказує на мету використання обвинуваченим привезених ним каністр для здійснення можливості викрадання ракетного пального, яке використовується на АЗС для перетворення звичайного дизпалива на «зимове».

Крім того , про наміри ОСОБА_6 здійснити викрадення ракетного пального під час відрядження, працівникам СБУ та військової прокуратури було вже відомо, про що переконливо свідчить факт затримання з викраденим обвинуваченого, зразу ж після скоєння ним інкримінованого злочину.

Відповідно до протоколу огляду місця подій від 13. 07.2015 року та фото таблиці до нього ( а.с. 231-233 початок, продовження а.с. 98- 103, не вірно підшитого секретарем суду першої інстанції), розмір каністр був ретельно підібраний обвинуваченим відповідно для максимальної наповненості площі автомобіля з урахуванням об*єму та їх однакової форми для щільного розташування на висоті крісел салону для можливості послідуючого легкого маскування каністр в салоні автомобіля Мерседес-Віто. Будь які пропуски та дозволи на заїзд на аеродром обвинуваченому на власному транспорті з метою використання його в службових цілях, або усні вказівки посадовим особам з цього приводу керівництва частини відсутні. Тобто в любому випадку капітан ОСОБА_2 не мав права перевозити пальне у власному автомобілі, а тим паче за межі частини та КПП.

Під час судового слідства судом першої інстанції було достовірно встановлено , що відібрані проби з бака літаків повинні були злити у металеву бочку спеціально для цього реально існуючої з відповідним шляхом її в разі заповнення доставки на склад ГСМ, який не передбачає використання для цього цивільних автомобілів у любому випадку. Посилання обвинуваченого на те , що вказана ємкість бочка була іржава та в неї не можливо було зливати зразки, не відповідають дійсності, оскільки за це ОСОБА_2 відповідальності не несе. Передбачено , що в відібраних зразках можуть бути вже механічні домішки. Повторне, передбачене наказом МО України №77 від 16.12.11 року використання вказаного палива відбувається після його відстою, або в разі необхідності після процедури фільтрації. Відповідно до вказаного, не заслуговують на увагу твердження захисту про не кондиційність якості вилученого у обвинуваченого пального відповідно до встановленої процедури його обов*язкового повторного використання, яке передбачає тільки механічну очистку в межах даної військової частини, без його перероблення в заводських умовах або знешкодження шляхом утилізації. Крім того, також не відповідають дійсності апеляційні твердження захисників про не вірність відбору зразків для експертного дослідження вилученого палива у обвинуваченого, що було предметом дослідження в суді першої інстанції та свого підтвердження не знайшло. В матеріалах експертиз № 165 та №533 мається підпис експертів відповідно до вимог ст. ст. 384, 385 КК України.

( а.с. 165, 190 т.1)

Згідно протоколу огляду місця події від 13.07.2014р. з фото до нього, огляд автомобіля обвинуваченого проводився в присутності понятих ОСОБА_7, ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_2, який проти цього не заперечував (а.с. 98-103, 231-233), згідно якого в пасажирському відділенні автомобіля мерседес «Vito», д.н.з. НОМЕР_1, який належав обвинуваченому на праві приватної власності під надувним матрацом було виявлено 9 каністр, між пасажирським та водійським кріслами виявлено 4 пластмасові каністри. В багажному відділенні виявлено ще 3 каністри які були заповнені рідиною за запахом на вигляд схожим на авіагас. Ці речі були вилучені та поміщені до приміщення військової контррозвідки, що знаходиться на території військової частини А 1356 та підписаний всіма учасниками огляду.

Відповідно до постанови від 24.11.2014р. про визнання речовими доказами 16 каністр з паливом для ракетних двигунів марки «РТ» загальним об'ємом 475л., їх передано на відповідальне зберігання до складу ПММ військової частини А 3990. (а.кр.пров.185-186)

Згідно протоколу огляду приміщення від 22.07.2014р. в присутності понятих та ОСОБА_2, з вилучених 16 пластмасових каністр, опечатаних печатками в.ч. А 1356, з прошнурованими кришками скріпленими паперовими стрічками з відбитками печаток були відібрані зразки рідин для проведення лабораторного дослідження ракетного палива (а.с. 109-110), про що також були складені акти відбирання проб пального (а.с. 111-113). По вказаним зразкам була встановлена якість пального відповідно до залучених паспортів про це.(а.с. 114-115; 126 - 143)

Відповідно висновку експерта №165 від 30.09.2014р. та фото до нього (а.с. 161-165), рідини в 16 каністрах являються нафтопродуктом, відповідно копій наданих паспортів якості рідини є паливом для ракетних двигунів марки «РТ» (ГСТУ 320.00149943.007-97), мають загально - родову належність за ступенем величини кількісного значення якісно вуглеводного складу та фракційним складом. Загальний об'єм рідин в каністрах наданих на експертизу становить 456л. Згідно копій актів відбирання проб пального № 51,52 об'єм рідин складав 475л. Довідкою в.ч. А1356 № 2185 від 13.10.2014р. встановлена вартість палива «РТ» (а.с. 180).Експертним висновком № 533 від 18.12.2014р. ринкова вартість 0,377тн. палива для ракетних двигунів станом на 13.07.2014р. складала 6514,56грн. Таким чином вартість викраденого обвинуваченим пального та його об*єм були встановлені належним чином без будь яких порушень.

Крім того, свідок ОСОБА_7 вказав суду, що в липні 2014р. був присутній при огляді авто мерседес що належав ОСОБА_2, який добровільно відкривав двері та не заперечував проти огляду. Всередині авто був надувний матрац, вудки, заховані з пальним каністри між сидінням. Запах пального був в машині. ОСОБА_2 пояснював що їхав на рибалку та розповів що наперед з кимось домовився про продаж гасу, щоб компенсувати вартість переїзду. Заскалкін відкривав кожну каністру і нюхав. Каністри всі були витягнуті з автомобіля опечатані, перенесені в кімнату, яка також була опечатана. ОСОБА_2 також показував з яких літаків збирав паливо.

Свідок ОСОБА_9- юрист військової частини, пояснив, що згідно військових наказів переміщення у відрядження власним авто заборонено.

Свідок ОСОБА_10 начальник сладу ПМ пояснив, що відстій пального це теж саме авіаційне пальне після відповідної перевірки яке може знову використовуватись для заправки літаків. Здача цього відстою здійснюється на склад в 200л. діжках, що є власністю військової частини з допомогою автоцистерн. Оскільки територія складу охороняється озброєною вартою, в'їзд приватного автотранспорту заборонений.

Таким чином колегія суддів критично відносить до доводів апеляційних скарг про відсутність в діях ОСОБА_11 складу злочину, оскільки це спростовується зібраними по справі доказами яким судом першої інстанції була надана належна оцінка.

ОСОБА_2 відповідно до його посадових обов'язків, перебував на військовій службі більше 20 років і зобов'язаний був за своєю посадою знати порядок збору відстою пального та здачі його на склад ПММ. Крім того, він будучи кадровим військовим був відкомандирований в м. Миргород з військової частини А 2038 Житомирської області для обслуговування літаків, які перебували в бойовій готовності по захисту території України, зобов'язаний був усвідомлювати виконувану ним, як військовослужбовцем, роль в зміцненні обороноздатності Держави, технічній готовності авіаційної техніки по захисту повітряного простору країни. Знаючи про заборону вивезення з території військової частини матеріальних цінностей що належать військовій частині, тобто Державі, а також заборону пересування по території військової частини та зокрема до складу ПММ власного автотранспорту, при виїзді з КПП він повідомив чергових про перевезення в авто лише надувного човна та вудок, приховавши інформацію про наявність в автомобілі і іншого не належного йому особисто майна. Його пояснення про намір здати відстій палива спростовується показами свідка ОСОБА_12 та протоколом огляду місця події, з яких слідує, що по тій дорозі, де був зупинений ОСОБА_2 до складу ПММ проїхати неможливо.

Колегія суддів також враховує , що інкримінований злочин офіцер ОСОБА_2 вчинив під час проведення Антитерористичної операції на території України, під час відрядження у звязку з цим, в частину де льотчики виконували вилети в зону бойових дій і відповідно оцінку суду про суспільну небезпечність дій обвинуваченого вважає також вірною.

Таким чином, вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування, відповідно до апеляційних вимог обвинуваченого та захисників, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 2 липня 2015 року щодо ОСОБА_2 без змін.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_13 ОСОБА_14