Ухвала суду № 55137535, 21.01.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/195/16 Головуючий у суді І-ї інст ОСОБА_1

Доповідач Суржик М. М.

УХВАЛА

Іменем України

21.01.2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючого : судді Суржика М.М.,

суддів : Авраменко Т.М., Кіселика С.А.,

при секретарі Гусак А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 27 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» (далі ТОВ) про визнання недійсним правочину та стягнення сплачених коштів.

Зазначив, що він, маючи бажання придбати автомобіль марки «Renault Duster 1,6» через Інтернет, дізнався, що продаж здійснює філія ТОВ в м. Хмельницькому.

29.06.2015 року він приїхав разом із свідками до м. Хмельницького, де представник відповідача пояснив йому, що продаж автомобіля буде здійснюватися по договору лізингу та його ознайомили із типовим договором. Відповідно до договору потрібно внести попередню часткову оплату вартості автомобіля в сумі 42360 грн., що становить 20 % вартості автомобіля та після доставки йому автомобіля до м. Кіровограда буде проведено повний розрахунок.

29.06.2015 року між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 001897. Зміст договору він не перевіряв, оскільки довіряв представникам відповідача, які переконали його в тому, що цей договір є ідентичним договору, з яким він ознайомився перед проведенням оплати. Наміру укладати договір в наявній редакції він не мав, оскільки зазначене не відповідало його внутрішній волі. По приїзду додому ним встановлено суттєві відмінності від зразка, що йому було надано для ознайомлення.

В телефонній розмові ТОВ повідомлено позивача, що ТОВ не може виконати умови договору, оскільки придбаний ним автомобіль знаходиться в стані непридатному для продажу, та запропоновано придбати інший автомобіль.

В наслідок неправомірних дій відповідача, позивач пережив моральні страждання, оскільки вважає себе ошуканим відповідачем, стан його здоровя різко погіршився і він вимушений був звернутися за систематичною медичною допомогою

Просив визнати недійсним договір лізингу, стягнути з ТОВ на його користь суму в розмірі 42360 грн. та 423, 60 грн. сплачених в оплату цього договору, 40000 грн. моральної шкоди та судові витрати..

Рішенням суду в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в скарзі апелянт зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права. Просив рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, передбачених ст.303 ЦПК України та матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що судом 1-ої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановлено, що 29.06.2015 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» укладено договір фінансового лізингу № 001897, за яким предметом лізингу був автомобіль марки «Renault Duster 1,6».

У той же день на виконання умов договору позивач сплатив на користь ТОВ 42360 грн. першого авансового внеску.

04.07.2015 року позивач звернувся з листом до відповідача, відповідно до якого просив припинити дію вказаного договору, повернути сплачені ним кошти в сумі 42360 грн., дати пояснення про причини неможливості виконання умов договору, пояснити хто відповідальний за недбале неналежне проведення роботи по підписання договору.

Листом від 30.07.2015 року за вих. № 375 ТОВ повідомив, що відповідно до договору позивачем сплачено адміністративний платіж в розмірі 33181,30 грн. та аванс 9178,70 грн.. Відповідно до п. 12.1 ст. 12 договору, вказаний адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає, тому авансовий платіж буде повернутий у розмірі 5507,22 грн. Також, повідомлено, що на підставі його заяви договір лізингу вважається розірваним з 08.07.2015 року.

Відмовляючи в позові суд 1-ої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, та послався на положення ст.ст.6, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст.509,638,806 ЦК України, ст. 18 Закону України *Про захист прав споживачів*.

Стосовно доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що вони зводяться до доводів позовної заяви і не впливають на правильність рішення.

Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

При укладенні договору позивач особисто підписав кожну сторінку оспорюваного договору, що не заперечується і самим позивачем, а тому умови договору повинні виконуватись сторонами належним чином.

Щодо доводів позивача стосовно дисбалансу інтересів, то суд 1-ої інстанції правильно зазначив, що визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 Закону України *Про захист прав споживачів*, - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Умови договору, які можуть бути несправедливими визначено у ч. 3 ст. 18 цього Закону.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303,307, 308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 27 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді