Ухвала суду № 55137112, 14.01.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/8763/15-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/238/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1.Категорія 23 14.01.2016

УХВАЛА

Іменем України

14 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Волохова Л.А.,

суддів: Олійника В.І., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі Нагорній Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ТОВ "Зараз-1" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2015 року,

встановила:

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2015 року позовні вимоги ТОВ "Зараз-1" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вважає рішення суду незаконним у звязку з порушенням судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. В свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону, споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Так, задовольняючи позовні вимоги суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані, що позивачем, зокрема за період з 2015 року (з моменту отримання передачі будинків позивачу) не надавалися належним чином послуги з управління та утримання будинку, споруд та прибудинкової території матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України, належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до вимог ст. ст. 21, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобовязаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, окрім іншого, є: найменування сторін, предмет договору, вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг; загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі.

Однак між ОСОБА_2 і ТОВ «ЗАРАЗ-1» не був укладений договір, в якому був би вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, що надаються, тарифи та їх складові на кожну з послуг, загальну вартість та порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, порядок контролю та звіту, оскільки сторони на час розгляду справи не погодили його умови. А відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є вичерпний перелік житлово-комунальних послуг.

Ст. 162 ЖК України встановлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний вчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

Відповідно до Акту передачі житлових будинків по вул. Лобановського в с. Чайки, ТОВ «Зараза-1» є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує даний будинок з 01 квітня 2015 року.

Згідно положень ч.. З ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 927/11207 від 25.08.2005 року «Про затвердження правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на проведення ремонтних і профілактичних робіт, міжопалювальний період, ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №240 від 05 вересня 2014 року визнано ТОВ «Зараз-1» надавачем та виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, погоджено та введено в дію з 05 вересня 2014 року тарифи ТОВ «Зараз-1» на послуги в розмірі 6,48 грн. Суду поданий також перелік послуг, що входять в затверджений тариф.

Враховуючи викладене, а також ту обставину, що на час розгляду справи рішення виконавчого комітету не скасоване та є чинним, колегія суддів погоджується з висновком суду, що відповідачці надавалися комунальні послуги позивачем, даними послугами вона користувалася та претензій щодо їх якості не заявляла.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано зроблені розрахунки та стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 2313,71 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги, то вони не містять жодних доказів які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції судового рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2015 рокузалишити без зміни.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді