Ухвала суду № 55137041, 19.01.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 780/1002/15-ц Головуючий у І інстанції Скарлат О.І.Провадження № 22-ц/780/382/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47 19.01.2016

УХВАЛА

Іменем України

19 січня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого суддіКашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» про поділ спільного майна подружжя,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя. Заявлені вимоги мотивував тим, що з 18 травня 1995 року перебував з відповідачем ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилися діти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та Ніколь, ІНФОРМАЦІЯ_3. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року шлюб розірвано. За час шлюбу ним спільно з відповідачем набуто у власність рухоме та нерухоме майно, зокрема земельна ділянка, садовий будинок та автомобіль, придбаний за кредитні кошти, отримані в ПАТ «Родовід Банк»; дане майно зареєстроване на відповідача, хоча придбавалось за спільні кошти та для потреб сімї. Зменшивши позовні вимоги в листопаді 2015 року, просив в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним та відповідачем за кожним право власності на ? частину земельної ділянки загальною площею 0,1200 га., розташованої за адресою Київська область, Вишгородський район, Гаврилівська сільська рада, ГО «СТ «Урожайний», та ? частину автомобіля марки Nissan X-Trail 2.2.0 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 листопада 2015 року позов ОСОБА_7 задоволено, визнано за позивачем та відповідачем право власності за кожним на ? частину спірної земельної ділянки та автомобіля.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 листопада 2015 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, суд першої інстанції виходив із обсягу майна, набутого сторонами за час шлюбу, джерел і часу його придбання, презумпції вчинення правочину одним із подружжя за згодою іншого, а також рівності часток подружжя в праві спільної сумісної власності, прийшов до висновку про поділ в рівних частках спірних земельної ділянки та автомобіля.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 18 травня 1995 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено шлюб, в якому у сторін народжені діти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6 Ніколь, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно свідоцтва про зміну імені серії І-БК № 015736, виданого відділом РАЦС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві 26 березня 2015 року, актовий запис № 46, ОСОБА_4 змінила прізвище на «Князева».

За час шлюбу сторонами було набуте наступне майно.

Так, за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 16 червня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за № 6868, ОСОБА_4 придбала земельну ділянку пл. 0,1200 га., що знаходиться на території Гаврилівської сільської ради СТ «ГО «Урожайний» Вишгородського району Київської області, кадастровий номер 3221882000:06:018:0178, наданої для ведення садівництва, продаж вчинено за 116150 грн. Згідно п. 15 вказаного договору чоловік покупця ОСОБА_3 у своїй заяві, підпис на якій посвідчено приватним нотаріусом, дає згоду на укладення договору купівлі-продажу зазначеної в договорі земельної ділянки в період знаходження його з покупцем в зареєстрованому шлюбі.

07 жовтня 2009 року ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 534417 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 червня 2007 року № 6868, площею 0,1200 га., що знаходиться в Київській області Вишгородського району, Гаврилівська сільська рада, СТ «Урожайний», цільове призначення для ведення садівництва, кадастровий номер 3221882000:06:018:0178.

Крім того, згідно договору № 2206-9-1К купівлі-продажу транспортного засобу від 22 червня 2007 року ОСОБА_4 придбала у ТОВ «Свобода-авто» автомобіль Nissan X-Trail 2.2.0 2007 року випуску.

04 липня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 32.2/АА-045.07.2, відповідно до якого банк надав ОСОБА_4 кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 31625 доларів США на купівлю автомобіля згідно з договором № 2206-9-1К купівлі-продажу транспортного засобу від 22 червня 2007 року марки Nissan X-Trail 2.2.0 2007 року випуску.

04 липня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким останній зобовязався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобовязання ОСОБА_4 за кредитним договором № 32.2/АА-045.07.2 від 04 липня 2007 року.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Оскільки законодавцем презюмується виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі, то обовязок з доведення тієї обставини, що майно, придбане у шлюбі, є особистою власністю одного з подружжя, покладений на останнього.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції вважав спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку за адресою Київська область Вишгородського району, Гаврилівська сільська рада, СТ «Урожайний» та автомобіль Nissan X-Trail 2.2.0 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, обґрунтовуючи це тим, що зазначене майно придбане на імя відповідача під час перебування її у шлюбі із позивачем.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду, враховуючи, що відповідачем не доведено, що спірне майно придбане нею на особисті кошти.

Згідно із п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобовязаннями, що виникли в інтересах сімї.

Так, обґрунтовуючи джерело коштів, за рахунок яких здійснювалося погашення заборгованості по кредитному договору, укладеному ОСОБА_3 на суму 55000 доларів США, відповідач посилалась на договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, на підставі якого за 169820 грн. була відчужена належна їй на праві спільної часткової власності зазначена квартира. Разом із тим, колегія суддів враховує, що під час укладення іпотечного договору, який укладався одночасно із кредитним договором 06 червня 2007 року, на предмет іпотеки накладено заборону, а отже до погашення кредиту таке відчуження іпотекодавцям було б неможливе, що свідчить про інші джерела погашення кредиту до моменту відчуження квартири. Крім того, із самого факту продажу квартири не можна дійти беззаперечного висновку, що отримані від її продажу кошти могли бути спрямовані на погашення боргу.

При цьому колегія суддів враховує, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року, задоволено частково позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №32.2/АА-045.07.2 від 04 липня 2007 року в загальній сумі 24072,58 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12 травня 2015 року становить 495652,46 грн.

Даний кредитний договір укладався ОСОБА_2 на придбання автомобіля Nissan X-Trail 2.2.0 2007 року випуску, і таким чином рішенням суду дане зобовязання визнано спільним зобовязанням подружжя.

Колегія суддів приймає до уваги, що будь-яких доказів, які підтверджують наявність і розмір власних доходів відповідача, останньою під час розгляду справи надано не було.

Виходячи із вищевикладеного, висновки суду першої інстанції про те, що земельну ділянку та автомобіль придбано за рахунок спільних коштів подружжя, є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги, що зловживання позивача алкогольними та наркотичними засобами підтверджує його неспроможність забезпечувати потреби сімї і отримувати дохід відхиляються колегією суддів, оскільки є нічим не підтвердженими припущеннями відповідача.

Також колегія суддів приймає до уваги, що відповідач не зверталася до суду із зустрічним позовом про визнання майна особистою власністю.

Доводи апеляційної скарги в частині, якою надається оцінка особистісним якостям позивача і його поведінці, в якій зазначаються обставини щодо скоєння ним насильницьких дій в сімї, існування заборгованості по сплаті аліментів, комунальних послуг і порушення кримінального провадження щодо позивача, відкритого за ч. 1 ст. 309 КК України, не мають відношення до предмету позову і відхиляються колегією суддів.

Таким чином, оскільки спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції, врахувавши презумпцію рівності часток в спільній сумісній власності подружжя, належно визнав за кожним із них право власності на ? частину неподільного майна.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

ОСОБА_9