Рішення № 55136790, 18.01.2016, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1522/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Колодко Л.В.

при секретарі Тітровій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду в даним позовом і просив стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 1741749,23 гривень та витрати по сплаті судового збору.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 71160,91 Євро, з яких: 68000,00 Євро - основний борг; 3160,91 Євро - пеня у розмірі 3% річних, що складає 1712920,00 гривень та 79600,00 гривень, а з відповідача ОСОБА_3 стягнути заборгованість у розмірі 1000,00 Євро, що складає 25190,00 гривень.

Посилається на те, що він відповідачу ОСОБА_2 протягом декількох місяців надавав в позику грошові кошти 22.08.2012 року в сумі 3850 Євро строком користування до 01.04.2013 року, 12.09.2012 року в сумі 7500 Євро строком користування до 01.05.2013 року, 11.10.2012 року в сумі 7450 Євро строком користування до 01.04.2013 року, 23.11.2012 року в сумі 20500 Євро строком користування до 01.06.2013 року, 23.11.2012 року в сумі 15500 Євро строком користування до 01.06.2013 року, 07.12.2012 року в сумі 13200 Євро строком користування до 01.06.2013 року, а всього на загальну суму 68000 Євро. У вищевказані строки відповідач ОСОБА_2 не повернув позики і повинен сплатити 3% річних, що складає 3943,37 Євро. Просив стягнути солідарно з відповідачів 1741749,23 гривень з врахуванням офіційного курсу Національного банку України Євро до гривні.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_2 з ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого відповідач ОСОБА_3 поручився перед позивачем на сплату відповідачем ОСОБА_2 на користь позивача частки забезпечення зобов'язань у розмірі 1000 (одна тисяча) Євро.

Просив стягнути зазначені суми в національній грошовій одиниці відповідно до офіційного курсу НБУ на день складання позовної заяви (1 Євро = 25,19 гривень.)

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнений позов підтримав, просить задовольнити його.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4, який діє за довіреністю від 14.01.2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрованої в реєстрі за №30, в судовому засіданні уточнений позов підтримав, просить задовольнити вимоги позивача.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6, яка діє за договором про надання правової допомоги №073/15 від 01.11.2015 року, в судове засідання не з'явились. Про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. В письмовій заяві відповідач ОСОБА_2 через свого представника та остання просили розгляд справи проводити у їх відсутності. Позов, згідно письмових заперечень, визнають на суму 48500,00 Євро.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. В письмовій заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності.

В судовому засіданні встановлено наступне.

22.08.2012 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладений договір позики, за яким позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 кошти в сумі 3850 Євро, а останній зобов'язувався повернути позивачу зазначену суму до 01.04.2013 року.

12.09.2012 року між ними укладено договір позики, за яким позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 7500 Євро, а останній зобов'язувався повернути позивачу зазначену суму до 01.05.2013 року.

11.10.2012 року між ними укладено договір позики, за яким позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 7450 Євро, а останній зобов'язувався повернути позивачу зазначену суму до 01.04.2013 року.

23.11.2012 року між ними укладено договір позики, за яким позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 20500 Євро, а останній зобов'язувався повернути позивачу зазначену суму до 01.06.2013 року.

23.11.2012 року між ними укладено договір позики, за яким позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 15500 Євро, а останній зобов'язувався повернути позивачу зазначену суму до 01.06.2013 року.

07.12.2012 року між ними укладено договір позики, за яким позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 13200 Євро, а останній зобов'язувався повернути позивачу зазначену суму до 01.06.2013 року.

Всього позивач ОСОБА_1 надав відповідачу ОСОБА_2 позику на суму 68000,00 Євро.

На підтвердження виконання цих договорів, в частині передачі позивачем ОСОБА_1 та отримання відповідачем ОСОБА_2 зазначеної суми, відповідач ОСОБА_2 склав розписки в рукописній формі від 22.08.2012 року, від 12.09.2012 року, від 11.10.2012 року, від 23.11.2012 року, 23.11.2012 року, від 07.12.2012 року.

Цьому не заперечує відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_6, про що свідчить журнал судового засідання Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07.12.2015 року та письмові заперечення проти позову.

Між сторонами склались цивільно-правові відносини, що регулюються параграфом глави 71 ЦК України як позика.

Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В силу вимог ст. 1046 ЦК України, відповідач ОСОБА_2, отримавши від позивача ОСОБА_1 гроші, мав би йому їх повернути.

Форма договорів позики сторонами дотримана. Вони складені в письмовій формі.

У вищевказаних розписках зазначено сторони зобов'язання (позикодавець, позичальник), грошова сума, яка передається, строк повернення, підпис позичальника.

Між сторонами досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору позики, а розписки свідчать про укладення такого договору.

Відповідач в строк, передбачений ст. 1049 ЦК України, не повернув позивачу позику.

За ст.ст. 524, 533 ЦК України зобов'язання, в тому числі грошове, має бути виражене та виконане у грошовій одиниці України - гривні. Проте, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

В силу ч.2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до курсу Національного банку України офіційний курс Євро до гривні, станом на 19.05.2015 року, складає 1 Євро - 25,19 гривень, про що свідчить довідка офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Таким чином, з врахуванням курсу Євро по відношенню до гривні сума боргу становить 68000,00 Євро х 25,15 гривень = 1712920,00 гривень.

Зобов'язання відповідачем ОСОБА_2 до цього часу не виконане.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_6, яка за договором про надання правової допомоги №073/15 від 01.11.2015 року, в письмових запереченнях проти позову, на те, що суму 15500,00 Євро отримував у позивача для передачі іншій особі та повернув позивачу ОСОБА_1 в рахунок боргу автомобіль марки Форд ОСОБА_7, вантажний, 2004 року випуску, що оцінений сторонами у 4000,00 Євро, суперечать поясненням позивача ОСОБА_1, матеріалам справи та необгрунтовані належними і допустимими доказами.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України №6-63цс13 від 18.09.2013 року письмова форма договору позики є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмету позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми (або речей).

Будь-яких умов у вищевказаних договорах щодо отримання коштів відповідачем ОСОБА_2 у позивача ОСОБА_1 в позику для іншої особи чи надання автомобіля в рахунок позики не зазначено та не надано доказів в підтвердження цих обставин.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 3% річних за час прострочення виконання зобов'язання. Інших вимог не заявляє.

Договорами позики не встановлений розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Загальний строк прострочення зобов'язання складає з 01.06.2013 року до 19.05.2015 року.

Сума основного боргу складає 1712920 (один мільйон сімсот дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень.

Отже, 3% річних мають складати - (сума основного боргу х 3% річних : на кількість днів у році) х на кількість днів прострочення.

Позивач ОСОБА_1 розрахунку суми, з врахуванням 3% річних за прострочення викання зобов'язання, не надав, зазначивши загальну суму 79600,00 гривень.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 повинен сплатити 79600 (сімдесят дев'ять тисяч шістсот) гривень - 3% річних за прострочення викання зобов'язання.

Отже, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 складає 1792520 (один мільйон сімсот дев'яносто дві тисячі п'ятсот двадцять) гривень (1712920,00 гривень + 79600,00 гривень).

З договору поруки від 07.12.2012 року, укладеного між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1, вбачається, що перший поручився за те, що ОСОБА_2 відповідно до усної угоди та розписок від 22.08.2012 року, від 12.09.2012 року, від 11.10.2012 року, від 23.11.2012 року, від 07.12.2012 року сплатить ОСОБА_1 грошові зобов'язання у розмірі 68000,00 Євро.

Якщо ОСОБА_2 не сплатить ОСОБА_1 грошові зобов'язання відповідно до розписок 22.08.2012 року, від 12.09.2012 року, від 11.10.2012 року, від 23.11.2012 року, від 07.12.2012 року у сумі 68000,00 Євро, то в забезпечення зобов'язання суму 1000,00 Євро має сплатити ОСОБА_3, як поручитель ОСОБА_2.

З цих підстав, позивач ОСОБА_1 просить з відповідача ОСОБА_3 стягнути 25190 (двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто) гривень (1000 Євро х 25,19 гривень).

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

В договорі поруки від 07.12.2012 року не встановлено строку дії поруки.

Позивач ОСОБА_1 дізнався про своє порушене право щодо виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_2 - 01.04.2013 року.

Вимог до відповідача ОСОБА_3 про виконання договору поруки не пред'явлено протягом шести місяців від настання строку виконання основного зобов'язання відповідачем ОСОБА_2 і таку вимогу пред'явив до відповідача ОСОБА_3 в травні 2015 року.

З огляду на встановлені обставини, в позові до ОСОБА_3 про стягнення боргу в сумі 25190,00 гривень слід відмовити.

Тобто, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню.

Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3700,00 гривень з розрахунку ціни позову 1812253,74 гривень (1712920 + 79600 + 25190). Процент ціни позову складає 18177,33 гривень (1812253,74 гривень : 100%).

Враховуючи, що позов задоволено частково на суму 1792520,00 гривень (1712920,00 гривень + 79600,00 гривень), що становить 98,6% (1712920 : 18177,33), то, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути 98,6% сплаченого судового збору, що становить 3648,20 гривень (3700 : 100 = 37%; 98,6% х 37% = 3648,20 гривень).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 524, 533, 559, 625, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 209, 212 - 214 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1764307 (один мільйон сімсот шістдесят чотирі тисячі триста сім) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3591,22 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Складання повного рішення виконано 22.01.2016 року.

Суддя: Л.В. Колодко