Рішення № 55132514, 18.01.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/19524/14-ц Провадження № 22-ц/773/132/16 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Категорія: 39 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Русинчука М.М., Осіпука В.В.,

з участю секретаря - Губарик К.А.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

02 грудня 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що після смерті діда ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилась спадщина за заповітом, яка складається з житлового будинку по АДРЕСА_1. Відповідно до заповіту, посвідченого 15.10.1985 року Першою Луцькою нотаріальною конторою, ОСОБА_7 заповів належний йому житловий будинок по АДРЕСА_1 внучці ОСОБА_5. Позивач прийняла спадщину після смерті діда, однак в зв'язку з певними обставинами спадщина оформлена не була. 01.09.1987 року дружині померлого ОСОБА_9 було видано нотаріальною конторою свідоцтво про право власності на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 та свідоцтво на обов'язкову частку у спадщині - на 1/12 частку житлового будинку по АДРЕСА_1. У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу нотаріусом було відмовлено у зв'язку з відсутністю у неї правовстановлюючих документів на житловий будинок. З врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила визнати за нею право власності на 5/12 часток незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, готовність якого на день смерті ОСОБА_7 становила 11%, а також 5/12 часток господарських будівель (тимчасового житлового будинку з прибудовою без врахування самочинних добудов, двох хлівів, туалету та гаража) згідно техпаспорту на день смерті спадкодавця.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2015 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_5 право власності на спадкове майно за заповітом, що залишилось після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: на 5/12 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, готовність якого становила 11% на день смерті спадкодавця.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1, покликаючись на неправильне визначення судом обсягу спадкового майна, просила рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що недобудований житловий будинок по АДРЕСА_1, готовність якого складає 11%, рахувався за померлим ОСОБА_7. Крім того на земельній ділянці є тимчасовий житловий будинок з прибудовою, два хліва, вбиральня і гараж, побудований без дозволів (а.с. 2 інвентаризаційної справи № 1841).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 3).

15 жовтня 1985 року ОСОБА_7 вчинив на ім'я внучки ОСОБА_5 заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори, згідно з яким заповів позивачу ОСОБА_5 належний йому житловий будинок по АДРЕСА_1. До відкриття спадщини заповіт не змінювався та не скасовувся.

ОСОБА_5 змінила прізвище після одруження на ОСОБА_5, що підтверджено копіями свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 (а.с. 9), свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 ОСОБА_10 та ОСОБА_5 (а.с. 10), свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с. 11), свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 від 19.11.2005 року (а.с. 12-13).

Позивач прийняла спадщину після смерті діда, так як на час відкриття спадщини вона була малолітня, а її мати ОСОБА_5 в її інтересах 26.08.1987 року подала в Першу нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини(а.с.57).

01.09.1987 року дружині померлого ОСОБА_9 було видано нотаріальною конторою свідоцтво про право власності на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1, побудованого на 11% та свідоцтво на обов'язкову частку у спадщині - на 1/12 частину житлового будинку по АДРЕСА_1, побудованого на 11% (а.с. 62) .

Отже, позивач є спадкоємцем за заповітом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_7, а саме: на 5/12 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, побудованого на 11%.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції України), ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, в редакції від 16 січня 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК, і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визначені дії, що свідчать про прийняття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Враховуючи наведене суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи, застосував положення про спадкування ЦК України в редакції від 2003 року, який не підлягає застосуванню, оскільки спадщина відкрилась і була прийнята спадкоємцем за заповітом в період дії ЦК УРСР в редакції 1963 року, а тому саме цей закон підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, в зв'язку з тим, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин рішення суду підлягає скасуванню відповідно до вимог п.4 ч.1, ч.2 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та визнання за позивачем права власності на 5/12 частин спірного житлового будинку.

Доводи апеляційної скарги про те, що до складу спадщини входять ще й розміщені на земельній ділянці тимчасовий житловий будинок з прибудовою, а тому судом неправильно визначено обсяг спадкового майна не заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи, готовність незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 на час смерті спадкодавця становила 11 %. Крім того на земельній ділянці знаходилися тимчасовий житловий будинок з прибудовою, два хліви, туалет і гараж, які побудовані самочинно, а тому не належали спадкодавцю та не можуть входити до складу спадкового майна навіть при тому, що зазначені добудови були погоджені відповідно до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.05.1997 року, тобто після смерті спадкодавця. Крім того, відповідно до заповіту спадкодавець ОСОБА_7 заповів внучці ОСОБА_5 лише житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, а тимчасовий житловий будинок з прибудовою не зазначений в заповіті.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2015 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на 5/12 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, готовність якого становила 11 % на день смерті спадкодавця.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_5 243,60 грн. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді