Ухвала суду № 55131667, 19.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4220/15 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Овчарук Г.М., представника відповідача - Ступака Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київський області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Головбудсервіс-К» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київський області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Головбудсервіс-К» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київський області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000432204 від 06.03.2015 р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Головбудсервіс-К з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПМП «Домінанта» та ТОВ «Барій Стандарт» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 18.02.2015 № 235/22-4/34427305, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 189.1 ст. 189, п. 198.2 (з урахуванням п. 187.9 ст. 187), п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ «Головбудсервіс-К» було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 88 000, 00 грн., у тому числі за вересень 2014 року на суму 81 000, 00 грн. та за грудень 2014 року на суму 7 000, 00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.03.2015 № 0000432204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 132 000, 00 грн., у тому числі податкове зобов'язання в розмірі 88 000, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 44 000, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу позивач звернувся до суду про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.07.2014 між Приватним малим підприємством «Домінанта»(Виконавець) та ТОВ «Головбудсервіс-К» (Замовник) був укладений договір про надання послуг з прибирання території № 140729-2В, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги з прибирання території об'єкту, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Ворзель, вул. Ковельська, 10, згідно поданих замовником заявок.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість послуг за договором становить суму всіх актів, які будуть надаватись: генеральне комплексне прибирання приміщення (в т.ч. після ремонту, будівництва, свята): 1 кв.м. приміщення - 50,00 грн. (п'ятдесят гривень 00 копійок) з ПДВ; прибирання прилеглих територій: в літній період - 25, 00 грн. (двадцять п'ять гривень 00 копійок) за 1 кв. м.; в зимовий період - 35, 00 грн. (тридцять п'ять грн. 00 коп.) за 1 кв.м.

Відповідно до п. 8.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і закінчується 31 грудня 2014 року.

Також, між сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору, яким визначено перелік послуг, що надаються виконавцем на користь замовника.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні та розрахункові документи: акти здачі-прийому наданих послуг, податкові накладні, банківські виписки.

Крім того, 01.09.2014 між ТОВ «Барій Стандарт» (Виконавець) та ТОВ «Головбудсервіс-К» (Замовник) був укладений договір про надання послуг з прибирання території № 140901-1В, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги з прибирання території об'єкту, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Ворзель, вул. Ковельська, 10, згідно поданих замовником заявок.

Відповідно до п. 8.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і закінчується 31 грудня 2014 року.

Також, між сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору, яким визначено перелік послуг, що надаються виконавцем на користь замовника.

Підтверджують реальність виконання вказаного договору наступні первинні та розрахункові документи: акти здачі-прийому наданих послуг та податкові накладні.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Колегія суддів також зазначає, що договори, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

При цьому, як вбачається з витягу з ЄДРПОУ, основним видом діяльності ТОВ «Головбудсервіс-К» є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Так, ТОВ «Головбудсервіс-К» є власником складських та офісних приміщень площею 12 272,2 м. кв., що розташовані в будівлі, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Ковельська, буд. 10, що підтверджується свідоцтвом про право власності № 12869978 від 15.11.2013 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 12870031 від 15.11.2013.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Головбудсервіс-К» надавало в оренду належні йому на праві власності складські та офісні приміщення.

При цьому, згідно з наданими позивачем штатними розписами серед працівників ТОВ «Головбудсервіс-К» відсутні прибиральники, у зв'язку з чим прибирання відповідних приміщень та прилеглих територій здійснювалося безпосереднього контрагентами позивача - ПМП «Домінанта» та ТОВ «Барій Стандарт».

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи нотаріально посвідчені заяви директора ПМП «Домінанта» ОСОБА_4 від 04.02.2015 та директора ТОВ «Барій Стандарт» ОСОБА_5 від 04.02.2015, в яких законні представники вказаних суб'єктів господарювання повідомили про те, що акти здачі-приймання наданих послуг та інші первинні документи, що пов'язанні з вчиненими господарськими операціями, є чинними та такими, що відповідають дійсним намірам сторін та направлені на реальне настання результатів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, посилається на те, що свідоцтво ПМП «Домінанта» як платника ПДВ є анульованим, а 04.12.2014 в ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтвердження відомостей щодо місцезнаходження вказаної юридичної особи. Окрім того, контролюючим органом зазначено про відсутність у вищезазначеного контрагента позивача основних засобів виробництва, що, відповідно, унеможливлює здійснення ПМП «Домінанта» відповідних господарських операцій.

Також, податковим органом було вказано на те, що контрагентами ПМП «Домінанта», зокрема, ТОВ «ПЕРШИЙ ЧАС» та ТОВ «Маєток виробництва» не були задекларовані податкові зобов'язання по взаємовідносинах з вказаним суб'єктом господарювання, не зареєстровані відповідні податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та не сплачено податок на додану вартість до бюджету, що є свідчить про існування істотних порушень податкового законодавства з боку таких контрагентів.

Крім того, відповідач, посилаючись на податкову інформацію Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 18.12.2014 № 13/11-23-06/3885836 «Щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Барій Стандарт» по взаємовідносинах з ТОВ «Маєток-Виробництво», ТОВ «ПЕРШИЙ ЧАС» та ТОВ «Петбар» за вересень 2014 року», також вказав на те, що вищезазначеними контрагентами ТОВ «Барій-Стандарт» не було задекларовано податкові зобов'язання по господарським операціям з вказаною юридичною особою та не сплачено податок на додану вартість до бюджету, що в свою чергу, свідчить про відсутність реального характеру господарських відносин з ТОВ «Барій Стандарт».

Таким чином, посадовими особами Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було зазначено, що взаємовідносини між ТОВ «Голвобудсервіс-К» та ПМП «Домінанта» та ТОВ «Барій Стандарт» не спричинили реального настання господарських операцій.

Однак, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на вказану інформацію, оскільки вказані обставини не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження їх за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів також зазначає, що недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2015 року по справі № К/800/17547/15.

При цьому, відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства» при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем ПМП «Домінанта» і ТОВ «Барій Стандарт» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій. Податковим органом не наведено, які саме ресурси необхідні постачальникам для поставки спірних послуг, а також не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати розглядувані послуги із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна за цивільно-правовими договорами.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2015 року в порядку ст. 88 КАС України відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) - за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що на час подання відповідачем апеляційної скарги (15.12.15 р.) він в силу положень Закону України «Про судовий збір» не був звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. За подання цього позову підлягала сплаті сума судового збору в розмірі 2 640 грн.

Отже, розмір судового збору за подання даної апеляційної скарги становить 2904 грн.

Враховуючи те, що рішення у справі ухвалено не на користь апелянта, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2904 грн. підлягає стягненню з Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київський області на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київський області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року - без змін.

Стягнути з Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київський області до Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів до бюджету: 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 2 904 (дві тисячі дев'ятсот чотири) гривні.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 21.01.2016 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.