Ухвала суду № 55131540, 20.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/7371/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «АТП-16351» до Державної казначейської служби України про визнання неправомірною бездіяльності,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «АТП-16351» звернулось до суду з адміністративними позовом до Державної казначейської служби України про визнання неправомірною бездіяльності щодо невиконання рішення Господарського суду Харківської області від 19.03.2013 року у справі №922/661/13-г та рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2013 року у справі №922/3507/13.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, та скасувати оскаржуване рішення суду.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, що не заважає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 19.03.2013 року у справі №922/661/13-г, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2013 року, із Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області на користь позивача стягнуто 3% річних у сумі 41624,21 грн. та 1720,50 грн. судового збору.

05.04.2013 року на виконання вказаного рішення Господарським судом Харківської області виданий наказ про примусове виконання рішення №922/661/13-г.

10.04.2013 року позивач надіслав до відповідача заяву №01/35 про примусове виконання виконавчого документа та примусове стягнення грошових коштів за рішенням суду із державного органу на користь суб'єкта господарювання та оригінал наказу суду на примусове виконання рішення №922/661/13-г.

22.05.2013 року позивач отримав від відповідача лист №5-10/4678-10664 від, згідно якого наказ Господарського суду Харківської області від 05.04.2013 року у справі №922/661/13-г та інші документи направлені до Головного управління ДКС України у Харківській області.

29.11.2014 року позивач направив запит на інформацію №09/40 до ГУ ДКС України у Харківській області з метою уточнення інформації, де наразі перебуває наказ Господарського суду Харківської області від 05.04.2013 року у справі №922/661/13-г.

ГУ ДКС України у Харківські області повідомило позивача про те, що 21.06.2013 року супровідним листом №16-19/323-5179 направило пакет документів разом із виконавчим листом у справі №922/661/13-г до ДКС України.

Рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/3507/13 від 10.09.2013 року із Дергачівської РДА Харківської області на користь позивача стягнуто 3% річних за період 14.02.2013 - 14.04.2013 року у розмірі 5974,77 грн. та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

24.09.2013 року на виконання вказаного рішення судом виданий наказ на примусове виконання рішення №922/3507/13.

15.11.2013 року позивач надав до ГУ ДКС України у Харківській області заяву про прийняття до виконання виконавчого документа та примусового стягнення грошових коштів за рішенням суду із державного органу на користь суб'єкта господарювання та оригінал наказу суду на примусове виконання рішення №922/3507/13.

ГУ ДКС України у Харківській області листом від 08.12.2014 року за вих. №16-18/952-18775 повідомило позивача про те, що 21.01.2014 року відповідачу направлено пакет документів разом із виконавчим листом у справі №922/3507/13.

09.01.2015 року на адресу позивача надійшов лист відповідача від 29.12.2014 року, де повідомлено, що на виконанні у відповідача знаходяться накази, видані Господарським судом Харківської області у справах №922/661/13-г та №922/3507/13 про стягнення коштів на користь позивача. Однак, оскільки на виконанні відповідача знаходяться накази, що надійшли раніше зазначених наказів господарського суду, то перерахування коштів на користь позивача буде здійснено після виконання наказів, що надійшли раніше.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо виконання рішень судів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Приписами ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 року №845, виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 4 Порядку визначено, що органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.

Пункт 6 Порядку передбачає порядок звернення стягувача до Казначейства та перелік документів, який має бути надано.

Відповідно до п.п.47, 48 Порядку, безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету, згідно з п. 47 цього Порядку, в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Судом встановлено, що позивачем подано відповідні заяви від 10.04.2013 та 15.11.2013 року про виконання судових рішень.

Водночас, порушення порядку та строків виконання рішень Господарського суду Харківської №922/661/13-г, №922/3507/13 відповідач пояснює черговістю виконання інших виконавчих документів, що надійшли раніше (будь-яких доказів з цього приводу не надано), що критично оцінюється колегією суддів, та не може бути належним обґрунтуванням невиконання судового рішення, та апеляційної скарги Державної казначейської служби України.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує на те, що невиконання судових рішень кваліфікується Європейським судом з прав людини не лише як недотримання частини першої статті 6 Конвенції з прав людини, але і як порушення інших конвенційних прав. У справі "Войтенко проти України" Суд знайшов порушення пункту 1 статті 6, статті 13 та статті 1 протоколу № 1 Конвенції за невиконання рішення українського суду через відсутність бюджетних коштів.

З урахуванням всього вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невиконанні наказів за рішеннями Господарського суду Харківської області №922/661/13-г та №922/3507/13. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду жодних належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 01.09.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 98, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.