Постанова № 55131485, 20.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2016 року № 826/11394/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Окланд»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2015 р. № 0326552206, № 0226552206,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Окланд» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2015 р. № 0326552206, № 0226552206.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 18.12.2014 р. № 1254/26-55-22-06/24575107 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення від 05.01.2015 р. № 0326552206, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 75 431,42 грн. та податкове повідомлення-рішення від 05.01.2015 р. № 0226552206, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на загальну суму 170,00 грн.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі з огляду на те, що підставою для застосування санкцій, передбачених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не може бути зарахування виручки у іноземній валюті за фактично реалізовану резидентом продукцію (роботи, послуги).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки позивачем порушено строки розрахунків у сфері ЗЕД.

Відповідно до ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 21.09.2015 року, за згодою сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Окланд» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним договором № ЕХ 14-1211 від 06.06.2014 з ТОВ «Совтранс» (Російська Федерація) та зовнішньоекономічним контрактом № 01-07-14 V від 01.07.2014 з фірмою «FREIGHTINVEST LP» (Шотландія), згідно листів ПАТ «Банк «Український капітал» від 07.10.2014 № 1341 (вх. ДПІ від 10.10.2014 № 51848/10), від 07.11.2014 № 1508 (вх. ДПІ від 10.11.2014 № 57397/10) та від 09.12.2014 № 1651 (вх. ДПІ від 11.12.2014 № 63975/10).

1) Перевіркою пункту 3.1 встановлено порушення ТОВ «Окланд» ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме:

- ненадходження валютної виручки в сумі 412442,40 рос. руб. (еквівалент - 146048,24 грн.) від ТОВ «Совтранс» (Російська Федерація) за договором № ЕХ 14-1211 від 06.06.2014;

- несвоєчасне надходження валютної виручки від ТОВ «Совтранс» (Російська Федерація) в сумі 832938,02 рос. руб.(еквівалент 250560,53 грн.) за договором № ЕХ 14-1211 від 06.06.2014;

- несвоєчасне надходження валютної виручки від фірми «FREIGHTINVEST LP» (Шотландія) в сумі 27425,00 євро (еквівалент 451769,56 грн.) за контрактом № 01-07-14 V від 01.07.2014.

2) Перевіркою пункту 3.5 встановлено порушення п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме: порушення резидентами строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою накладення штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів громадян.

За результатами перевірки складено акт від 18.12.2014 р. № 1254/26-55-22-06/24575107 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 05.01.2015 р. № 0326552206, яким за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 75 431,42 грн.;

- від 05.01.2015 р. № 0226552206, яким позивачу встановлено порушення п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 170,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР (надалі - Закон N 185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Аналіз наведених норм свідчить, що за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а у разі порушення вказаних строків резиденти зобов'язані нести відповідальність, передбачену статтею 4 Закону № 185/94-ВР.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною четвертою статті 1016 цього Кодексу встановлено, що у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

Згідно ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року N 1955-IV (надалі - Закон N 1955-IV) транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 та 6 ст. 9 вказаного Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За визначенням статті 1 Закону N 1955-IV експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Згідно із ч.ч. 1, 2 Закону N 1955-IV транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Відповідно до ст. 4 цього Закону експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Експедитори за дорученням клієнтів, зокрема, забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Частинами 8-10 Закону N 1955-IV визначено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що на рахунок експедиторських фірм можуть зараховуватися, крім коштів у вигляді виручки від надання експедиторських послуг (комісійної винагороди), ще й кошти, які експедитор отримує від особи - замовника транспортно-експедиційних послуг і, як посередник, зобов'язаний передати третій особі - виконавцю транспортних послуг. При цьому, отримані від замовника кошти не належать до власної виручки експедиторської фірми.

Як вбачається з умов зовнішньоекономічного договору №ЕХ 14-1211 від 06.06.2014 р. з ТОВ «Совтранс» (Російська Федерація) та зовнішньоекономічного контракту № 01-07-14 V від 01.07.2014 р. з фірмою «FREIGHTINVEST LP» (Шотландія) ТОВ «Окланд» виступало експедитором-виконавцем, на який було покладено обов'язок за кошти та за рахунок замовника організувати перевозки експортно-імпортних та транзитних вантажів замовника.

Для виконання доручень клієнтів, користуючись правом укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України, позивачем було залучено субпідрядні транспортні організації.

На виконання умов договорів та вимог чинного законодавства сторонами було підписано ряд актів здачі-приймання робіт (надання послуг), в яких зазначено розмежування вартості наданих транспортних послуг та вартість експедиторських послуг.

Матеріали справи свідчать, що розрахунки з замовником здійснювалися на розподільчий рахунок позивача за загальною вартістю згідно актів здачі-прийняття послуг. Після підписання вказаних актів, позивач здійснював зарахування отриманої винагороди на власний поточний рахунок в розмірі вартості експедиційних послуг та інший рахунок, призначений для повернення коштів власникам, згідно з їх розпорядженнями, що включало вартість транспортних послуг.

Статтею 3 контракту № 01-07-14 V від 01.07.2014 р. визначено умови розрахунків між сторонами. Так, оплата за послуги, згідно даного контракту, здійснюється шляхом банківського переводу на рахунок ТОВ «Окланд». Строк оплати - 90 банківських днів після отримання рахунку. У випадку прострочення платежу фірма «FREIGHTINVEST LP» (Шотландія) виплачує ТОВ «Окланд» неустойку в розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

У вказаному зовнішньоекономічному контракті ТОВ «Окланд» виступило виконавцем (комісіонером), який за плату та за рахунок замовника зобов'язується організовувати перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів замовника, який за дорученням фірми «FREIGHTINVEST LP» (Шотландія) виконав певний обсяг робіт та отримав від останнього виручку в іноземній валюті на свій валютний рахунок в уповноваженому банку.

Відповідно до п. 3.2 зовнішньоекономічного договору ЕХ 14-1211 від 06.07.2014 р. розрахунки за виконані транспортно-експедиційні послуги здійснюються у рублях РФ на протязі 15 банківських днів з дати отримання оригінала рахунку, шляхом банківського перерахування відповідної суми з рахунку замовника на рахунок виконавця, у відповідності з умовами, погодженими сторонами та зазначеними у в заявці на перевезення.

Отже, експедитор при виконанні доручення замовника укладає обумовлений договором комісії правочин в інтересах та за рахунок комітента та є стороною цього правочину, в якому виступає від свого імені. Відповідно при укладенні такого правочину саме комісіонер, в даному випадку експедитор, набуває всього обсягу прав і обов'язків за таким договором. Отже, саме експедитор є правомочною стороною у зовнішньоекономічному контракті. Відтак на експедитора як на сторону зовнішньоекономічного контракту покладається відповідальність за дотримання встановлених законодавством обмежень при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, як наприклад, обмеження щодо строку розрахунків у іноземній валюті при виконанні зовнішньоекономічного контракту.

Крім того, ст. 3 контракту № 01-07-14 V від 01.07.2014 р. узгоджено строки розрахунків між сторонами.

Водночас, доказів узгодження розрахунків за зовнішньоекономічним договором ЕХ 14-1211 від 06.07.2014 р. матеріали справи не містять.

Доказів на підтвердження того, що терміни розрахунків між сторонами продовжено, зокрема, висновків Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, матеріали справи не містять.

Позивач обґрунтовуючи свою правову позицію посилається на постанову Верховного Суду України від 13.06.2013 р. № 21-176а13, в якій зазначено, що готівкові кошти, отримані на виконання умов договорів для виконання доручень клієнтів, не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Обсяг виручки платника податку, що здійснює свою діяльність за договором доручення, складається лише із сум винагороди. З огляду на наведене, позивач вважає, що загальна вартість наданих транспортних та експедиційних послуг не є виручкою, а тому на них не може бути нараховано штрафні санкції.

Однак, суд вважає позицію позивача помилковою, про що слід зазначити наступне.

Так, під валютною виручкою слід вважати суму грошових коштів, яка підлягала отриманню на рахунок за фактично реалізовану суб'єктом господарювання - резидентом продукцію (роботи, послуги). При визначенні суми виручки, що повинна бути зарахована на рахунок резидента, слід виходити з вартості фактично реалізованої резидентом продукції (робіт, послуг).

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування пені за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», слід врахувати, що в даному випадку йдеться не про звільнення від оподаткування, а про порушення саме строків розрахунків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, однієї із сторін яких виступає ТОВ «Окланд».

За таких обставин, на переконання суду, під виручкою слід вважати грошові кошти, які надходили на рахунки позивача за укладеними зовнішньоекономічними договорами, виходячи із вартості наданих позивачем експедиційних та транспортних послуг.

Враховуючи вищевикладене, відповідальність, передбачена ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», за порушення строків розрахунків, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, при виконанні договорів комісії, зокрема, експедиції покладається на сторону договору, яка набуває права і стає зобов'язаною за зовнішньоекономічним договором, укладеним із третьою особою.

Відповідно до ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року N 15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

В порушення вищенаведеної норми ТОВ «Окланд» «Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, які належать резиденту України та знаходяться за її межами» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не подавало.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність застосування відповідачем до ТОВ «Окланд» штрафних санкцій у розмірі 75 431,42 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та в розмірі 170,00 грн. за порушення ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», відповідно і правомірність винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень від 05.01.2015 р. № 0326552206, № 0226552206.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення винесені відповідачем з урахування вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов ТОВ «Окланд» не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Окланд» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Окланд» решту суми судових витрат в сумі 1571,22 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору доручити ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук