Постанова № 55131298, 20.01.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року № 813/4546/14 м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Щур В.Р.,

за участю:

представника позивача Назарко В.Г.,

представника відповідача Хробак Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі за позовом Державної фінансової інспекції у Львівській області до державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

Державна фінансова інспекція у Львівській області (далі - ДФІ у Львівській області) звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Львіввугілля» (далі - ДП «Львіввугілля»), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14 946 877,44грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Державною фінансовою інспекцією у Львівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Львіввугілля» за період з 01.04.2010р. по 31.11.2013р., якою встановлено окремі правопорушення, що відображені в акті ревізії від 02.04.2014р. №05-21/02. Зокрема, встановлено нецільове використання бюджетних коштів, ДП «Львіввугілля» за КПКВК 1101110 «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції» (далі - КПКВК 1101110), на загальну суму 14 946 877,44грн. Виявлене порушення полягає у тому, що у період з 2011р. по 2013р. ДП «Львіввугілля» всупереч вимог п.3 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткового покриття витрат вугледобувних підприємств, що включаються до собівартості готової продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №153, за рахунок бюджетних коштів здійснило перерахування єдиного соціального внеску, нарахованого в розмірі 33,2% на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності працівників та утриманого із сум допомоги по тимчасовій непрацездатності працівників в розмірі 2%, яка фактично не належить до виплат, що входять до фонду оплати праці (заробітної плати), що призвело до спрямування бюджетних коштів на оплату видатків, які не відповідають меті і завданням бюджетної програми, в тому числі, затвердженим у Паспортах бюджетної програм на загальну суму 14 946 877,44грн., та є порушенням п. 8 ст. 7, п. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456 (далі - Бюджетний кодекс України), п.9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. №228. За результатами проведеної ревізії та на підставі статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» відповідачу було виставлено вимогу №05-15м/3205 від 12.05.2014р. щодо усунення порушень, однак інформації про повне усунення порушень від ДП «Львіввугілля» не надходило. Позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути кошти у судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі з підстав, викладених в поданих суду письмових запереченнях. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити, враховуючи наступне.

Державною фінансовою інспекцією у Львівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Львіввугілля» за період з 01.04.2010р. по 30.11.2013р., якою встановлено порушення, що відображені в акті ревізії від 02.04.2014 №05-21/02.

Акт ревізії підписано 14.04.2014р. із запереченнями, на які надані висновки від 08.05.2014р. №05-15м/3185.

За результатами ревізії, відповідно до ч.7 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року №2939-ХІІ, Державною фінансовою інспекцією у Львівській області надіслано на адресу ДП «Львіввугілля» вимогу від 08.05.2013 №05-15м/3185 про опрацювання матеріалів ревізії та вжиття заходів щодо повного відшкодування збитків і усунення виявлених порушень.

Не погоджуючись частково з вимогою Державної фінансової інспекції у Львівській області від 08.05.2014 року №05-15м/2/85, а саме: абзац 2 сторінка 4, абзац 5 сторінка 7, абзац 5 сторінка 6, ДП «Львіввугілля» оскаржив їх у судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 року у справі 813/3905/14 у задоволенні позовних вимог ДП «Львіввугілля» про скасування частково та визнання протиправною вимоги Державної фінансової інспекції у Львівській області від 08.05.2014 року №05-15м/2/85, а саме: абзац 2 сторінка 4, абзац 5 сторінка 7, абзац 5 сторінка 6 - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.15.2015р. постанову Львівського окружного адміністративного суду 12.01.2015 року у справі 813/3905/14 - скасовано та прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги. Скасовано частково та визнано протиправною вимогу Державної фінансової інспекції у Львівській області від 08.05.2014 року №05-15м/2/85, а саме: абзац 2 сторінка 4, абзац 5 сторінка 7, абзац 5 сторінка 6.

Як встановлено ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також, для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст.162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З аналізу наведених норм законодавства, суд дійшов до висновку, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015р. №876/1430/15 набрала законної сили з моменту її проголошення та містить встановлені обставини, які не потребують доказування при розгляді цієї справи.

Відтак, позовні вимоги про стягнення коштів відповідно до вимоги Державної фінансової інспекції у Львівській області від 08.05.2014 року №05-15м/2/85 є безпідставними та необгрунтованими.

Отже, беручи до уваги викладене, та, оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню з сторін не підлягають

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

в задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції у Львівській області до державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення коштів відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений та підписаний 21.01.2016р.

Суддя А.Г. Гулик