Постанова № 55130896, 21.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/21976/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представників:

позивача - Жаданова Д.О.,

відповідача - Перепелюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Дельта Спорт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЦ Дельта Спорт», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 серпня 2015 року № 34726552210, № 34826552210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року - скасувати та ухвалити нову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження реального виконання умов договору позивачем надано суду копії видаткових та податкових накладних, які долучено до матеріалів справи. Судом встановлено, що податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Факт оплати придбаного, на підставі спірних договорів, товару не заперечується сторонами. При цьому суд зазначив, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ "Еквілібр-Спорт", ТОВ "Титанспорт" податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.201.10 ст. 201, п.п.198.1, п.п.198.3, п.198.4 п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та неправомірними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Еквілібр-Спорт", ТОВ "Титанспорт" а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Дельта Спорт" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "ДЦ Дельта Спорт" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування сум податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Еквілібр-Спорт" в лютому 2015 року та ТОВ "Еквілібр-Спорт", ТОВ "Титанспорт" в березні 2015 року", за результатом якої складено акт № 207/26-55-22-10/32554627 від 21.07.2015 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем норм п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.201.10 ст. 201, п.п.198.1, п.п.198.3, п.198.4 п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на суму 3 689 928 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення від 05.08.2015:

- № 34726552210, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 5 534 892 грн. (за основним платежем 3 689 928 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 844 964 грн.),

- № 34826552210, якими позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 39 070 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит - товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Так, з матеріалів справи убачається, що позивачем укладено з ТОВ "Титанспорт" та ТОВ "Еквілібр-спорт" ідентичні договори поставки товару від 27.03.2015 №ТС27/03-2015 та від 21.07.2014 №21-07/2014, відповідно.

За умовами пункту 1 зазначених Договорів Продавець зобов'язується передати у власність Покупця у встановлені даним Договором строки, а Покупець зобов'язується прияти та оплати Товари на умовах, визначених в Даному договорі. Кількість, асортимент, ціни на Товар зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору. Сторони визначили, що право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця в момент отримання Товару. У випадках отримання Товару перевізником Покупця право власності на Товар переходить до Покупця з моменту його отримання перевізником Покупця. Факт отримання Товару підтверджується відповідними документами, як то видаткова накладна або товарно-транспортна накладна, або акт прийому-передачі, оформлені належним чином.

В пункті 2 Договорів визначено, що постачання Товару здійснюється Продавцем в Місце поставки та з періодичністю, що визначаються Сторонами в кожному випадку окремо.

Для отримання Товару Продавцю надається належним чином оформлена Довіреність на отримання відповідного Товару. У випадках ненадання Покупцем зазначеної довіреності, або оформлення її неналежним чином, Покупцю відвантаження товару Продавцем не здійснюється. На кожну партію Товару, які поставляються по даному Договору, Продавець зобов'язаний надати наступні документи: видаткова накладна, податкова накладна, документи, які підтверджують якісь Товару.

На підтвердження виконання умов Договорів поставки в матеріалах справи містяться копії податкових накладних, видаткових накладних.

В матеріалах справи також містяться копії сертифікатів відповідності від 06.02.2015 №UA1.094.0006442-15, №UA1.094.0006441-15, №UA1.094.0006442-15, копії договорів оренди та суборенди позивачем складських приміщень.

На підтвердження оплати виконання договорів позивачем долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень №90 від 17.04.2015, №89 від 17.04.2015, №88 від 16.04.2015 та №132 від 08.07.2015, №131 від 08.07.2015, №130 від 08.07.2015. Також в матеріалах справи містяться копії звітів про дебіторські та кредиторські операції по рахунках позивача за періоди з 01.07.2015 по 31.08.2015, з 15.05.2015 по 30.06.2015, з 02.03.2015 по 30.04.2015, з 16.04.2015 по 27.04.2015 та виписки по рахунку.

Поряд з цим, висновки податкового органу ґрунтуються зокрема на тому, що позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні, які б свідчили про фізичне переміщення товару.

Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність в матеріалах справи товарно-транспортних накладних або будь-яких інших документів, які б свідчили про фізичне переміщення товару.

Водночас позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що поставка товару здійснювалась за рахунок постачальників автотранспортом наданим позивачем.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такі доводи позивача необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи, водночас судом першої інстанції надано не вірну оцінку фактичним обставинам справи та не спростовано висновків податкового органу.

Відповідно до ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до п.2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідні наступні документи: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

З матеріалів справи убачається, що між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір підряду №4 від 02.02.2015 за умовами якого Підрядник зобов'язується на свій ризик за завданням Замовника здійснювати перевезення вантажу (товарно-матеріальних цінностей), товарів, що є повною власністю Замовника (надалі іменується "товар") відповідно до завдань Замовника в терміни та строки і за адресами указаними Замовником в Товарно-транспортних накладних, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити фактично виконану (належним чином) роботу.

Приймання виконаних робіт здійснюється Сторонами шляхом складання відповідного Акта прийому-здачі робіт в строк 5 робочих днів з дати її виконання, або календарний місяць, в залежності від того яка подія настане раніше. Обсяг робіт визначається Сторонами з урахуванням кількості перевезень, що підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожніми листами вантажного автомобіля.

Для виконання Підрядником зазначеної в даному договорі роботи Замовник надає Підряднику автомобіль для керування (використання) марки: IVECO модель: Daily НОМЕР_3; номер шаci: НОМЕР_2; рік випуску: 2008р., державний номерний знак НОМЕР_1, що є власністю Замовника.

Таким чином, за умовами вказаного договору Підряду перевезення товару здійснювалось підрядчиком (в даному випадку водієм) автомобільним транспортом позивача.

Разом з тим, позивачем не надано суду документів, які б підтверджували виконання умов зазначеного договору підряду, а відтак і отримання ним товару, як то копії товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажного автомобіля, журналу реєстрації таких товарно-транспортних накладних, подорожніх листів тощо.

В свою чергу позивачем не надано доказів, що поставка товару згідно договорів поставки від 27.03.2015 №ТС27/03-2015 та від 21.07.2014 №21-07/2014, укладених з ТОВ "Титанспорт" та ТОВ "Еквілібр-спорт" здійснювалась за рахунок останніх.

Також, позивачем не надано доказів щодо видачі ним Довіреностей на отримання відповідного Товару, що прямо передбачено умовами договорів поставки товару від 27.03.2015 №ТС27/03-2015 та від 21.07.2014 №21-07/2014.

Крім того, колегія суддів наголошує, що наявні в матеріалах справи сертифікати відповідності від 06.02.2015 №UA1.094.0006442-15, №UA1.094.0006441-15, №UA1.094.0006442-15 видані Компанії «NIKE European Operations Netherland B.V.» на вироби з товарним знаком «NIKE», проте зі змісту видаткових накладних та податкових накладних не можливо ідентифікувати марку отриманого позивачем товару. Позивачем не надано доказів, що згідно умов договорів поставки від 27.03.2015 №ТС27/03-2015 та від 21.07.2014 №21-07/2014 поставлявся саме товар з товарним знаком «NIKE» відповідно до сертифікатів відповідності від 06.02.2015 №UA1.094.0006442-15, №UA1.094.0006441-15, №UA1.094.0006442-15

Таким чином, позивачем не доведено отримання від контрагентів ТОВ "Титанспорт" та ТОВ "Еквілібр-спорт" товару на підставі договорів поставки від 27.03.2015 №ТС27/03-2015 та від 21.07.2014 №21-07/2014.

В своїй постанові від 22.09.2015 по адміністративній справі №826/16369/13 Верховний Суд України зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Хоча чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, документування господарської операції має відповідати законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції, договірним умовам та/або звичаєвій практиці.

Так, надані ТОВ «ДЦ Дельта Україна» договори, видаткові накладні, податкові накладні, договір підряду та договори оренди складських приміщень не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок.

В свою чергу, установлений за наслідками дослідження договорів зміст спірних операцій поставки передбачає видачу довіреностей на отримання товару, товарно-транспортної документації при перевезенні товару у процесі його постачання, надання документів, які підтверджують якість товару.

Відсутність зазначених документів свідчить про безтоварність розглядуваних операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ТОВ «ДЦ Дельта Спорт».

Отже, суд першої помилково визначив, що викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.201.10 ст. 201, п.п.198.1, п.п.198.3, п.198.4 п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та неправомірними.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано оцінку дослідженим доказам, не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року скасувати та ухвали нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року - скасувати та ухвали нову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Дельта Спорт» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 21.01.2016 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.