Ухвала суду № 55130718, 20.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

20 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - судді Кирилюк Г.М.

суддів: Качана В.Я., Желепи О.В.

при секретарі Архіповій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_3 про усунення від права спадкування, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року,

встановила:

27.05.2015 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила усунути ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її сестра ОСОБА_5, після смерті якої залишилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_2 шляхом психологічного тиску змусив її скласти заповіт на користь свого сина ОСОБА_3 , який в подальшому відмовився від прийняття спадщини на користь свого батька. Таким чином відповідач посприяв виникненню права на спадкування у себе самого. Оскільки відповідач незаконно заволодів квартирою АДРЕСА_1, яку померла ОСОБА_5 заповіла б їй, якби ОСОБА_2 не змусив її скласти заповіт на користь свого сина, відповідно до ч. 2 ст.1224 ЦК України просила позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1- ОСОБА_4 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.

Свої доводи мотивує тим, що допитані в судовому засіданні свідки не могли знати про наміри померлої ОСОБА_5 скласти заповіт на сина відповідача - ОСОБА_3, оскільки вони не бачили її та не спілкувалися з нею понад півроку. Крім цього, свідки називали ОСОБА_3 сином померлої ОСОБА_5, яким він насправді не є, що свідчить про те, що свідки не мали достовірної інформації про відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Зазначив, що спадкодавець мала намір скласти заповіт на ім'я своєї рідної сестри, яка є спадкоємицею другої черги та не змогла б успадкувати спірну квартиру за законом, оскільки спадкоємцем першої черги за законом є чоловік померлої - відповідач по справі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, що беруть участь в справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.

Висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає обставинам справи, сукупності зібраних по справі доказів та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 вересня 1978 року (а.с.53).

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 31 січня 2000 року, квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 на праві приватної власності (а.с.43).

Відповідно до довідки ЖБК «Політехнік-2» від 16.02.2015 р. ОСОБА_5 проживала у вказаній квартирі та була в ній зареєстрована по день смерті (а.с.75).

Відповідно до довідки форми №3, виданої ЖБК «Політехнік-2» 27.07.2015 р., у вказаній квартирі з 03.11.1987 року зареєстрований та проживає ОСОБА_2 (а.с. 52).

13 листопада 2014 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_3

У зв'язку з похилим віком заповідача та на його прохання заповіт посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за адресою: м. Київ, СТ «Оболонь», вул. Садова, 3, буд. 12 (а.с.51).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (а.с. 7).

18 лютого 2015 року ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини за заповітом (а.с.72).

18 лютого 2014 р. з заявою про прийняття спадщини після смерті дружини до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 (а.с.81).

01 квітня 2015 року з заявою про прийняття спадщини звернулась також сестра спадкодавця - ОСОБА_1 (а.с.84).

Відповідно до ч.2 ст.1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

Виходячи з аналізу даної норми, спадкоємець, маючи корисливий умисел, вчиняє дії, результатом яких є виникнення права на спадкування або збільшення його частки у спадщині.

Враховуючи ту обставину, що відповідач є спадкоємцем першої черги, складення заповіту на користь ОСОБА_3 не збільшило його частку у спадщині, подальша відмова останнього від права спадкування за заповітом на користь відповідача є його доброю волею, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які підтвердили, що за свого життя спадкодавець мала бажання скласти заповіт саме на сина відповідача.

Доказів того, що відповідач своїми діями перешкоджав спадкодавцеві скласти заповіт на ім'я позивача суду надано не було.

Позивачем також не доведено факту умисного чинення перешкод у складанні нового заповіту на ім'я позивача.

Вирішуючи даний спір суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, що виникли між ними та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа № 22-ц/796/1888/2016

Головуючий у суді першої інстанції:Осаулов А.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.