Ухвала суду № 55130696, 19.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Левенця Б.Б., Мазурик О.Ф.

при секретарі: Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», поданою через представника ОСОБА_1, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року в справі за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

у жовтні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30.06.2015 року посилаючись на те, що спір випливає із правовідносин щодо захисту прав споживачів, а тому не міг розглядатися третейським судом. Крім того, вони не були повідомлені про час та місце розгляду справи у третейському суді.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.11.2015 року заяву задоволено. Скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30.06.2015 року по справі № 985/15 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Справа № 755/18420/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц/796/1152/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Савлук Т.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.Не погоджуючись з ухвалою суду ПАТ «Універсал Банк» через представника подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, а саме п. 14 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки спори за позовами банка про стягнення боргу не є спором про захист прав споживачів та не виключені із компетенції третейського суду. Судом неправильно застосовано ст.ст. 355, 360-7 ЦПК України та правові позиції Верховного Суду України від 02.09.2015 року № 6-856 цс 15 та від 04.11.2015 року № 6-2074 цс 15, оскільки дана справа містить інший предмет спору.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6 просила апеляційну скаргу відхилити.

Інші сторони у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30.06.2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку суму заборгованості у розмірі 24 467, 75 доларів США та третейський збір у розмірі 5 570, 93 грн..

Скасовуючи рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, суд першої інстанції виходив з того, що третейський суд не мав повноваження щодо розгляду даного спору, оскільки спір випливає із правовідносин щодо захисту прав споживачів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Перелік підстав, з яких може бути скасоване рішення третейського суду, визначений ч. 2 ст. 389-5 ЦПК Україна та ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди».

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» (із змінами, внесеними Законом № 2983-VI від 03.02.2011 року) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

За ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачемукладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Суд першої інстанції керуючись вимогами зазначених норм дійшов правильних висновків про те, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до п. 14 ч.1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки Законом № 2983-VI від 03.02.2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Судом правильно застосовано правові позиції Верховного Суду України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року № 6-1716 цс 15, де предметом розгляду було також скасування рішення третейського суду та кредитний договір укладено до внесення змін до п. 14 ч.1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» незалежно від предмета та підстав спору, а також незважаючи на те, хто звернувся з позовом до суду, на правовідносини, що виникають із споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що спір випливає із правовідносин щодо захисту прав споживачів, а тому не міг розглядатися третейським судом.

Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законна і обґрунтована і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді