Постанова № 55130108, 19.01.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2016 р. Справа № 902/1344/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гулова А.Г.

судді Петухов М.Г. ,

судді Сініцина Л.М.

при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 04.01.16р.

відповідача - ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 04.01.16р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал"

на рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.15 р.

у справі № 902/1344/15 ( суддя Банасько О.О.)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал", с.Ілляшівка, Тростянецький район, Вінницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС", м.Вінниця

про розірвання договору купівлі-продажу № ДА-48 від 21.02.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23 листопада 2015 року у справі №902/1344/15 відмовлено у задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" до Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС" про розірвання договору купівлі-продажу №ДА-48 від 21.02.2014р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати і прийняти нове - про задоволення позову.

Вважає вищевказане рішення прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Зазначає, що на виконання умов договору з жовтня по листопад 2014 року поставив соняшник відповідачу відповідно до накладних, що містяться в матеріалах справи, на загальну суму 311 039, 50 грн., по ціні 4333,33., яка була значно нижчою від ринкової ціни соняшника у регіоні місцезнаходження позивача, що підтверджувалось копіями накладних по реалізації аналогічної продукції іншим підприємствам.

Вказує, що господарський суд Вінницької області не прийняв до уваги посилання позивача на занижену вартість соняшника, поставленого відповідачу, зазначивши, що в матеріалах справи відсутні листи, звернення та будь-які інші належні та допустимі докази, щодо звернення позивача до відповідача з пропозиціями щодо підвищення ціни соняшника та не вживались дії на укладення додаткової угоди щодо зміни ціни договору, однак позивач надсилав відповідь на вимогу від 13.02.2015 року відповідача, де запропонував укласти угоду про зарахування однорідних зустрічних вимог та розірвати договір купівлі-продажу соняшника у зв'язку із порушенням ТОВ - підприємством "АВІС" зобов'язань щодо оплати поставленого товару в договірному порядку.

Звертає увагу на порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору, а саме порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо строків оплати, передбачених пунктом 2.1.6. договору, тобто у десятиденний термін з часу отримання товару не перерахував кошти на розрахунковий рахунок позивача, і не сплатив їх повністю по день звернення до суду, це порушення є істотним порушенням договору, оскільки позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору та несвоєчасно і у не повному обсязі отримав кошти за поставлений соняшник, що були життєво необхідні підприємству для своєчасного проведення посівної озимих сільськогосподарських культур.

Зауважує про неправильний висновок суду першої інстанції щодо наявності зустрічних грошових зобов'язань у сторін в однаковому розмірі, оскільки вартість насіння соняшника, яке було поставлено навесні 2014 року становить 168820 грн., а вартість поставленого ПСП "Кристал" соняшника становить 311039,5 грн., що на 142219,5 грн. більше і є прямими збитками підприємства, так як у визначений строк кошти за поставлений товар не були отримані.

Скаржник вважає помилковим висновок суду стосовно того, що відповідно до п.2.2.6. договору позивач повинен був поставити відповідачу вирощений з поставленого посівного матеріалу соняшник в кількості 500 тон, з яких 250 тон поставити до 31.12.2014 року та 250 тон до 31.05.2014 року, оскільки у матеріалах справи наявні акти витрат насіння і посадкового матеріалу ПСП "Кристал" за квітень 2014 року, з якого вбачається що отриманим у ТОВ - підприємство "АВІС" насінням підприємство засіяло площі 80 га, а Відомостями №62 та №63 руху зерна та іншої продукції підтверджується, що з даної площі земельних ділянок було зібрано всього 61560 кг соняшника, з яких поставлено відповідачу 59706 кг., тобто практично весь вирощений із придбаного у відповідача насіння соняшник.

Посилання суду на кількість зібраного ПСП "Кристал" соняшника в кількості 1038,4 тон, взяті із інформації, зафіксованої у статистичній звітності форми 29-сг за 2014 рік, як такого, що вирощений із поставленого ТОВ- підприємством "АВІС" насіння не відповідає дійсності, оскільки у даній звітності відображається загальна кількість зібраного підприємством соняшника, яке було посіяно у 2014 році і в даній звітності не відображається кількість соняшника, зібраного із того або іншого поля, у зв'язку з чим необхідно звертатись до документів, які суд не взяв до уваги та не обґрунтував у своєму рішенні, чому їх не взяв, а це згадані вище акти використання посівного матеріалу та відомості про рух зерна, форма ведення яких затверджена відповідними державними установами.

В якості нормативного обґрунтування апеляційної скарги ПСП "Кристал" зазначає положення ст.ст. 651, 652, 653, 655 ЦК України, ст.ст. 188, 193, 202, 206 ГК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ - підприємство "АВІС" зазначає, що рішення господарського суду є законним та обґрунтованим з огляду на таке.

Зазначає, що дійсно 21 лютого 2014 року між позивачем і відповідачем був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № ДА-48.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язується передати у власність позивачу посівний матеріал високоолеїнового соняшника (надалі іменується "посівний матеріал") та здійснити розрахунок за поставлений позивачем соняшник, вирощений із посівного матеріалу, а позивач зобов'язується прийняти посівний матеріал й використати його за призначенням, встановленим даним договором, здійснити за нього розрахунок та поставити відповідачу соняшник, вирощений із посівного матеріалу (надалі іменується "соняшник").

Позивач, отримавши від відповідача посівний матеріал, за нього не розрахувався.

Крім того, зауважує, що позивач всупереч п. 2.2. договору поставив відповідачу соняшник у кількості лише 59 тон 706 кг. з необхідних 500 тон, отже позивач недопоставив відповідачу соняшник у кількості 440 тон 294 кг.

Зауважує, що позивач реалізував соняшник, отриманий з посівного матеріалу, наданого відповідачем, іншим контрагентам та отримав від цього прибуток, а відповідач не отримавши заплановану кількість соняшника від позивача, не виробив із нього заплановану кількість олії й втратив прибуток, не поставивши олію своїм покупцям та ще й дотепер не отримав грошей за посівний матеріал.

Звертає увагу, що у провадженні господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/1361/15 за позовом відповідача до позивача про стягнення заборгованості у розмірі 328754,67 грн. та зобов'язання поставити соняшник й за зустрічним позовом позивача до відповідача про стягнення 442 094,00 грн., в якій позивач скористався своїм правом на стягнення з відповідача коштів за частково поставлений соняшник і відповідні штрафні санкції, передбачені договором.

На думку відповідача, твердження позивача про те, що він не може отримати того на що розраховував під час укладання договору, у зв'язку із чим він вимагає розірвання цього ж договору, не відповідає дійсності і не може братися судом до уваги.

Просить рішення господарського суду Вінницької області від 23 листопада 2015 року у справі №902/1344/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Вважає рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.2015р. у справі № 902/1344/15 незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.2015 р. у справі № 902/1344/15 є законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 21.02.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю-підприємством "АВІС" (Сторона 1) та Приватним сільськогосподарським підприємством "КРИСТАЛ" (Сторона 2) було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарського продукції № ДА-28.

За умовами договору Сторона 1 зобов'язується передати у власність Сторони 2 посівний матеріал високоолеїнового соняшника (посівний матеріал) та здійснити розрахунок за поставлений Стороною 2 соняшник, вирощений із посівного матеріалу. Сторона 2 зобов'язується прийняти посівний матеріал і використати його за призначенням, здійснити за нього розрахунок та поставити Стороні 1 соняшник, вирощений із посівного матеріалу. Сторона 1 зобов'язується прийняти соняшника, вирощений Стороною 2 із посівного матеріалу та оплатити його вартість протягом десяти банківських днів від дня фактичного отримання соняшника від Сторони 2 із одночасним підписанням накладних, актів приймання-передачі та інших документів, передбачених даним договором (п.п.1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 договору).

Найменування, кількість предмету договору, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру, ціна одиниці виміру та загальна сума предмету договору визначаються у специфікаціях, рахунках, видаткових накладних та/або інших товарно-супровідних документах, які є невід'ємною частиною договору (п.1.3 договору).

Сторони домовились, що Сторона 1 зобов'язується передати у власність Сторони 2 посівний матеріал із високоолеїнового соняшника у кількості 100 посівних одиниць загальною вартістю 168 820,00 грн. на день укладення договору з метою його посіву за земельній ділянці розміром 200 га та придбати весь урожай соняшника, вирощеного Стороною 2 із посівного матеріалу (п.п. 2.1.1, 2.1.3 договору).

При цьому, Сторона 1 зобов'язується поставити посівний матеріал Стороні 2 власним транспортом до 10.04.2014 р. (вартість транспортування входить у вартість посівного матеріалу та зазначається у видаткових накладних і рахунках) та оплатити вартість соняшника, вирощеного Стороною 2 із посівного матеріалу, яка складається із ринкової ціни товарного соняшника станом на день його поставки (купівлі-продажу) у регіоні місцезнаходження Сторони 1 по заліковій вазі згідно квитанцій оформлених Стороною 1 у строки передбачені п.1.1 договору (п.п. 2.1.4, 2.1.6 договору).

У свою чергу Сторона 2, за умовами договору, зобов'язана прийняти від Сторони 1 посівний матеріал; своєчасно та належним чином засіяти земельну ділянку розміром 200 га посівного матеріалу; оплатити Стороні 1 вартість посівного матеріалу не пізніше 20 жовтня 2014 року; продати/поставити соняшник, вирощений із посівного матеріалу виключно Стороні 1 на умовах передбачених пунктом 2.1.6 договору наступним чином: 50 % загальної вартості обсягу врожаю соняшника до 31 грудня 2014 року; 50 % від загального обсягу врожаю соняшника до 31 травня 2015 року; поставити соняшник, вирощений Стороною 2 із посівного матеріалу зібраний на земельній ділянці, відведеної для такої мети розміром 200 га у загальній кількості із розрахунку 25 центнерів з одного гектару власними транспортними засобами та за власний рахунок на адресу розташування виробничих потужностей (п.п.2.2.1, 2.2.2, 2.2.4, 2.2.5, 2.2.6 договору).

Розділом 5 договору сторони досягли згоди щодо ціни предмету договору та порядку розрахунків.

Зокрема, сторони домовились, що ціна предмета договору встановлюється в національній валюті України з урахуванням ПДВ та визначається в договорі, специфікаціях, рахунках, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Ціна за одну посівну одиницю посівного матеріалу на день підписання договору складає 1 688,20 грн. (п.п.5.1, 5.5 договору).

Відповідно до умов договору зміни до договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою, якщо інше не передбачено договором або чинним законодавством. Розірвання договору також можливо лише за домовленістю сторін, що оформлюється відповідною додатковою угодою, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством. Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві (п.п.10.4, 10.6, 10.7 договору).

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, 14.04.2014 р. ТОВ - підприємство "АВІС" на виконання умов договору № ДА-48 від 21.02.2014 р. поставило ПСП "Кристал" через працівника останнього ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 13 від 23.03.2014 р., посівний матеріал в кількості 100 одиниць на загальну суму 168 820,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № AV000022862 від 14.04.2014 р..

Матеріалами справи стверджується, всупереч п.2.2.4 договору позивач не провів розрахунок за отриманий посівний матеріал до 20.10.2014 р. в сумі 168 820,00 грн. з ТОВ-підприємство "АВІС" та не заперечується представниками сторін.

У подальшому, позивач, на виконання умов договору № ДА-48 від 21.02.2014 р., поставив (продав) відповідачу за період з 02.10.2014 р. по 04.11.2014 р. соняшник в кількості 59 тон 706 кг на загальну суму 311 039,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000100 від 02.10.2014 р., № РН-0000102 від 03.10.2014 р. та № РН-0000146 від 04.11.2014 р., в той час як відповідно до п.2.2.6 договору позивач повинен був поставити відповідачу вирощений з поставленого посівного матеріалу на площі 200 га соняшник в кількості 500 тон (200 га х 25 ц = 500), з яких 250 тон (50 %) до 31.12.2014 р. та 250 тон (50 %) до 31.05.2015 р..

Відповідно до матеріалів справи відповідач 28.10.2014 р. та 05.11.2014 р. здійснив з позивачем часткові розрахунки за отриманий соняшник в сумі 70 654,50 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та підтверджується сторонами.

13.02.15р. відповідач звернувся до позивача з вимогою № 116 про виконання договірних зобов'язань в частині поставки обумовленої договором кількості соняшника та сплату штрафних санкцій.

Як вказує позивач, ним було надано відповідь на вимогу № 116 від 13.02.2015 р., в якій він звернувся до відповідача з пропозицією про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 208535,73 грн. та припинення дії договору шляхом його розірвання в договірному порядку, до якої долучено проект відповідної угоди від 26.02.2015 р., однак, відповідач відповіді на вказаний лист позивача не надав.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України, та розірвання договору купівлі-продажу № ДА-48 від 21.02.2014 р..

Так, відповідач заперечує факт отримання вказаного вище листа - відповіді позивача (без дати), копія якого міститься у матеріалах справи (а. с. 25-26), на підтвердження чого надав витяг із журналу реєстрації вхідних листів за період з 20.02.2015р. по 03.03.2015р.

На підтвердження вручення зазначеного вище листа відповідачу позивач надав ксерокопію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 28.02.15р., проте, оригінал вказаного повідомлення для огляду у судовому засіданні на вимогу суду представник позивача не надав, посилаючись на його відсутність.

За наведених обставин, керуючись нормами ст. ст. 32, 33, 34, 36 ГПК України, судова колегія вважає, що надана позивачем ксерокопія рекомендованого повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення 28.02.15р., за відсутності оригіналу, не є належним доказом у справі.

Вважаючи, що відповідачем істотно порушені умови договору у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором у частині повної і своєчасної оплати за поставлений в жовтні-листопаді 2014 року соняшник і неможливість досягнення згоди щодо визначення ринкової ціни соняшника, посилаючись на ст. 651, ч. 2 ст. 653, ст. 655 ЦК України, ст. 188, ч. 3 ст. 202 ст. 206 ГК України, позивач звернувся з позовом до суду про розірвання договору купівлі-продажу № ДА-48 від 21.02.2014 р.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За нормами ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як убачається із матеріалів справи між сторонами укладено договір купівлі - продажу.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі продажу № ДА-48 від 21.02.2014 р. відповідач поставив позивачу посівний матеріал у кількості 100 одиниць на загальну суму 168 820,00 грн., що стверджується видатковою накладною № AV000022862 від 14.04.2014 р., а посівний матеріал за довіреністю № 13 від 23.03.2014 р. було прийнято директором позивача ПСП "Кристал".

Позивач після отримання посівного матеріалу зобов'язаний був до 20.10.2014 р. сплатити вартість посівного матеріалу (п. 2.2.4.договору)

Позивач, отримавши від відповідача посівний матеріал, за нього не розрахувався.

В подальшому, позивач на виконання умов договору № ДА-48 від 21.02.2014 р. поставив (продав) відповідачу за період з 02.10.2014 р. по 04.11.2014 р. соняшник в кількості 59 тон 706 кг на загальну суму 311 039,50 грн., за видатковими накладними № РН-0000100 від 02.10.2014 р., № РН-0000102 від 03.10.2014 р. та № РН-0000146 від 04.11.2014 р., в порушення п.2.2.6 договору, відповідно до якого позивач повинен був поставити відповідачу вирощений з поставленого посівного матеріалу соняшник в кількості 500 тон (200 га х 25 ц=500), з яких 250 тон (50 %) до 31.12.2014 р. та 250 тон (50 %) до 31.05.2015 р.

Таким чином, позивач недопоставив відповідачу соняшник у кількості 440 тон 294 кг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково розрахувався із позивачем за отриманий соняшник, що підтверджується платіжними дорученнями від 28.10.2014 р. та 05.11.2014 р. на загальну суму 70 654,50 грн. (а.с. 97 -98)

Судом встановлено наявність боргу позивача перед ТОВ - підприємством "Авіс" в сумі 168820,00 грн. за отриманий 14.04.14 р. посівний матеріал, який на день перегляду справи в апеляційному господарському суді, як свідчать подані сторонами докази, залишається неоплаченим. Крім того, позивач не виконав свої зобов'язання за договором щодо поставки відповідачу зібраного соняшника із 200 га земельної ділянки в кількості 500 тон.

Матеріалами справи стверджується часткова оплата відповідача в сумі 70 654,50 грн. за отриманий соняшник (платіжні доручення від 28.10.2014 р. та від 05.11.2014 р.), поряд з тим, доказів, які б свідчили про зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог матеріали справи не містять.

Так, позивач є боржником відповідача за поставлений останнім посівний матеріал в сумі 168820,00 грн., а відповідач є боржником перед позивачем за поставлений соняшник в сумі 240385,00 грн.

При цьому, зобов'язання позивача по оплаті посівного матеріалу наступило раніше зобов'язання відповідача по оплаті отриманого соняшника.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Звертаючись із апеляційною скаргою ПСП "Кристал", як на матеріально-правову підставу позовних вимог ПСП "Кристал" покликається на норми ст.651 ЦК України, відповідно до якої однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Так, Рівненський апеляційний господарський суд зазначає, що в силу ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Змінити або розірвати договір у разі відсутності на це згоди сторін можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і при наявності наступних підстав: істотного порушення договору другою стороною; інших випадків, встановлених договором або законом.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.651 ЦК України, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.

Рівненський апеляційний господарський суд вказує, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Отже, обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Отже, при розгляді даної справи, позивач, розраховуючи на задоволення позовних вимог, повинен довести:

- наявність шкоди, завданої йому відповідачем порушенням умов договору;

- чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати;

- наскільки він позбавився того, на що він розраховував, з огляду на термін, на який укладався договір, враховуючи і заборгованість, яку допустив відповідач у певний проміжок часу. (Постанова Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у справі № 6-75цс13 від 18.09.2013 р.)

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що стаття 692 ЦК України передбачає оплату товару за договором купівлі-продажу, яка здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною другою статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до частини 4 вищевказаної статті, зазначено, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Тобто, можна зробити висновок, що відповідно до ч. 4 ст. 692 ЦК України у разі відмови сторони від прийняття та оплати товару продавець має право: вимагати оплати за поставлений товар; відмовитися від договору. Колегія суддів приходить до висновку, що зазначене не має місце у даних правовідносинах.

Вивчивши зміст оспорюваного договору, колегія суддів зазначає, що його умовами сторони не передбачили можливості розірвати договір у зв'язку із неоплатною стороною товару, проте чітко у розділі 7 передбачили нарахування штрафних санкцій за порушення умов договору. Крім того, сторони погодили, що розірвання договору можливе лише за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п.10.6. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, жодних додаткових угод сторони не укладали.

Так, позивач скористався своїм правом передбаченим вищевказаною ч.3 ст. 692 ЦК України та договором купівлі - продажу на звернення з вимогою до суду про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у межах справи, яка перебуває у провадженні господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/1361/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємства "Авіс" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" з урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка розцінена судом як заява про зміну предмету позову про стягнення 328 754,67 грн. за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № ДА-48 від 21.02.2014 р., з яких 168 820,00 грн. боргу, 74 720,17 грн. пені, 4 717,70 грн. 3 % річних, 80 496,80 грн. інфляційних втрат та зобов'язання відповідача поставити соняшник у кількості 190 тон 240 кг за ціною, що відповідає середній оптово-ринковій вартості станом на грудень 2014 року - 7 566,60 грн. за одну тону та за зустрічним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" до Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємства "Авіс" про стягнення 442 094,00 грн., з яких 240 385,00 грн. боргу, 97 510,00 грн. пені, 6 3362,00 грн. 3 % річних, 97 837,00 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № ДА-48 від 21.02.2014 р.

Враховуючи вказані вимоги закону, матеріалами справи не стверджується нанесення відповідачем шкоди позивачу, завданої йому порушенням умов договору.

Таким чином, твердження позивача про те, що він не може отримати того, на що розраховував під час укладання договору, у зв'язку із чим він вимагає розірвання цього ж договору не відповідає дійсності і не може братися колегією суддів до уваги.

Разом з тим, відповідно до ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

З матеріалів справи вбачається, що сторони вчинили ряд дій, спрямованих на виконання умов договору, а тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для розірвання договору купівлі продажу.

Поряд із зазначеним, колегією суддів не береться до уваги твердження скаржника про те, що останній змушений був реалізувати соняшник третім особам через те, що ТОВ - підприємство "Авіс" не давав належної ринкової його ціни та у зв'язку із потребою обігових коштів на виконання життєво важливих для сільськогосподарського підприємства осінньо - польових робіт з огляду на таке.

Так, умовами договору сторони не передбачили ціну на соняшник та матеріали справи не містять доказів того, що ПСП "Кристал" вживало дії, спрямовані на укладення додаткової угоди щодо ціни на соняшник.

Натомість, ПСП "Кристал" долучає до матеріалів справи видаткові накладні від 18.11.14р., від 10.12.14р., від 20.12.14р. на підтвердження реалізації соняшника третім особам за ціною, яка є вищою, ніж та, за якою було передано товар відповідачу згідно з накладними від 02.10.14р., 03.10.14р., 04.11.14р..

Разом з тим, неузгодження сторонами ціни на соняшник не звільняє позивача від його поставки і не може ставитись у вину відповідачу та бути підставою розірвання договору, оскільки договором передбачено порядок формування ціни. Так, за змістом п.2.1.6. укладеного сторонами договору від 21.01.14р. відповідач зобов'язаний оплатити вартість соняшника за ринковою ціною товарного соняшника станом на день його поставки (купівлі - продажу) у регіоні його місцезнаходження по заліковій вазі згідно з квитанціями, оформленими лабораторією відповідача, що узгоджується з нормами ст.ст. 632,691 ЦК України.

Судом не беруться до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що отриманий від відповідача посівний матеріал було засіяно на площі 80 га з огляду на те, що за договором позивач взяв на себе обов'язок засіяти отриманий від відповідача посівний матеріал на площі 200 га, - акти витрат насіння і посадкового матеріалу не є беззаперечними доказами того, що поставлений відповідачем посівний матеріал засіяний на 80 га. Крім того, позивач за умовами договору зобов'язаний був поставити відповідачу 500 тон соняшника, а згідно із даними статистичної звітності форми 29-сг за 2014 рік позивачем було засіяно соняшником площу у розмірі 236 га, з якої зібрано 1038,4 тонни зерна соняшника.

Таким чином, маючи у наявності таку кількість соняшника, позивач мав реальну можливість виконати умови договору щодо поставки відповідачу соняшника у повному обсязі, натомість товар поставлено третім особам.

В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Це стосується, в першу чергу, позивача, який повинен довести факти та обставини, на підставі яких він будує свої позовні вимоги.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.2015р. у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.2015р. у справі №902/1344/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Кристал" - без задоволення.

2. Справу №902/1344/15 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Сініцина Л.М.