Постанова № 55130010, 20.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2016 р. Справа№ 910/6987/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача Хіміч Б.С., дов. від 01.01.2016 №1,

від відповідача Храплюк С.М., голова правління, наказ від 17.03.2012 №1,

Сокалюк Д.В., дов. від 19.01.2016 б/н,

розглянувши апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу «Авіатор»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 (підписане 07.10.2014)

у справі №910/6987/13 (головуючий суддя Бондарчук .В.В., судді Нечай О.В., Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс»

до Гаражно-будівельного кооперативу «Авіатор»

про стягнення 1 453 592,12 грн (згідно заяви про збільшення позовних вимог)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс» (далі - позивач, або ТОВ «Аксепт-Транс») до Гаражно-будівельного кооперативу «Авіатор» (далі - відповідач, або ГБК «Авіатор») про стягнення 1 453 592,12 грн (згідно заяви про збільшення позовних вимог) задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 345 636,66 грн боргу, 345 636,66 грн штрафу, 48 226,81 грн інфляційних втрат, 688 098,22 грн 80% річних, 28 551,98 грн судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та визнати угоду від 15.02.2012 про реструктуризацію заборгованості недійсною. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- в даній справі немає предмета спору, оскільки факт існування заборгованості відповідача з аналогічних підстав був предметом спору в справі №8/530-13/275-22/106-58/336-2012 (рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 відмовлено позивачу у стягненні боргу в зв'язку з його недоведеністю);

- відповідач стверджує, що не уповноважував осіб на підписання угоди від 15.02.2012 про реструктуризацію заборгованості за договором про будівництво підземного двоповерхового гаражу на 145 машиномісць по вул. Андрющенка 4-В від 19.11.2001 №12/01, а позивач підробив вказану угоду (визнання недійсною угоди від 15.02.2012 є предметом розгляду у справі №910/10915/14);

- відповідач зазначає, що не сплачував позивачу борг на підставі угоди від 15.02.2012, а отже її не визнав.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд головуючому судді Рябусі В.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 відновлено відповідачу строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 17.12.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказом належного повідомлення сторін про час і місце розгляду апеляційної скарги є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 17.11.2014) позивачу - 21.11.2014 та відповідачу - 19.11.2014, долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.01.2015.

13.01.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник відповідача подав клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі, оскільки на даний час є неможливим вирішення спору про стягнення за угодою про реструктуризацію заборгованості від 15.02.2012 до вирішення питання про недійсність такої угоди у справі №910/10915/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 зупинено апеляційне провадження у справі №910/6987/13 до вирішення пов'язаної з нею справи №910/10915/14.

23.11.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку з набранням законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у справі №910/10915/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 поновлено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.12.2015.

21.12.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав відзив на апеляційну скаргу.

23.12.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі.

23.12.2015 в судовому засіданні оголошено перерву до 20.01.2016.

У судовому засіданні 20.01.2016 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та визнати угоду від 15.02.2012 про реструктуризацію заборгованості недійсною.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Стосовно заявленого ГБК «Авіатор» клопотання про зупинення провадження у справі №910/6987/13 до розгляду справи №761/15179/15-ц Шевченківським районним судом м. Києва колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (п.3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18).

Колегія суддів зазначає, що зупинення провадження у справі про стягнення коштів до вирішення справи, предметом якої є недійсним рішення правління та угода про реструктуризацію, на підставі якої заявлена вимога про стягнення коштів, є правом, а не обов'язком суду, і вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд має враховувати обставини конкретної справи.

Колегія суддів зазначає, що матеріали даної справи не містять копії позовної заяви у справі № 761/15179/15-ц зі змісту якої можна було б дійти висновку, що без результатів розгляду справи про визнання недійсним рішення правління та угоди про реструктуризацію заборгованості неможливо вирішити дану справу про стягнення заборгованості.

Крім того, правомірність укладеної між контрагентами угоди від 15.02.2012 про реструктуризацію заборгованості вже була предметом судового розгляду (в межах справи №910/10915/14).

Враховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2001 між ГБК «Авіатор» (замовник), в особі голови правління Корнєєва В.І., що діяв на підставі Статуту, та ТОВ «Аксепт-транс» (генпідрядник), в особі генерального директора Луценко В.А., що діяв на підставі Статуту, укладено договір № 12/01 про будівництво підземного двохповерхового гаражу за адресою: м. Київ, вул. Андрющенка, 4-В (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а генпідрядник здійснює будівництво гаражів, згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, здає робочій комісії та разом із замовником Державній комісії побудований гараж та передає відповідним експлуатаційним організаціям інженерні мережі.

Згідно з п.п.3.1, 3.2 договору вартість робіт, що доручені для виконання генпідряднику, визначена на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації та проведеного тендеру і складає орієнтовно 3 207 328, 00 грн, тобто по 22 120, 00 грн за кожне машиномісце. Остаточна вартість будівництва гаражу визначається на підставі актів виконаних робіт.

Термін виконання робіт визначається графіком будівництва і встановлюється не пізніше 01.08.2003 (п.4.1 договору).

Пунктом 5.2 договору визначено, що замовник проводить щомісячні платежі генпідряднику за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт (Ф-2В), підписаних уповноваженими представниками сторін. Довідка про вартість виконаних робіт разом з актом виконаних робіт (Ф-2В) надається генпідрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 27 числа звітного місяця. Уповноважений представник замовника протягом 3-х діб перевіряє реальність акту та довідки і підписує їх в частині виконання робіт. Звітна документація, яка пред'явлена не в повному обсязі, або оформлена неналежним чином, вважається відсутньою взагалі.

Відповідно до п. 5.3 договору розрахунки за виконані роботи з генпідрядником з урахуванням робіт, виконаних субпідрядними організаціями, замовник проводить згідно з діючими нормативними актами в 5-ти денний термін з дня підписання актів виконаних робіт.

Замовник сплачує 95% вартості робіт узгодженої договірної ціни до підписання акта Державної комісії. Залишок вартості виконаних робіт перераховується замовником після підписання акта державної комісії у 5-ти денний строк (п.5.5 договору).

Додатком від 26.04.2002 № 1 до договору сторони визначили, що замовник доручає, а підрядник виконує роботи по влаштуванню гідроізоляції стін, покрівлі та влаштуванню санвузла першої черги підземного гаражу згідно затвердженого кошторису. Вартість робіт за додатком до договору становить 168 806,90 грн. Термін виконання робіт становить 2 місяці з дати підписання додатку сторонами (п.п.1.1, 1.2, 2.1)

Додатком від 07.05.2003 №2 до договору погоджено збільшення машиномісць до 152 шт. та збільшення ціни договору до 3 986 960 грн. Остаточна вартість будівництва гаражу визначається на підставі актів виконаних робіт. Термін виконання робіт встановлено не пізніше 30.01.2004 (п.п.1-4).

Додатком від 30.01.2004 № 3 до договору встановлено, що у зв'язку з недостатнім фінансування будівництва гаражу, термін виконання робіт встановлено новим графіком будівництва, і завершення виконання робіт визначено не пізніше 30.05.2004 (п.1).

Додатком від 30.05.2004 №4 до договору збільшено кількість машиномісць до 155 шт. та ціну договору до 4 065 650,00 грн. Остаточна вартість будівництва гаражу визначена на підставі актів виконаних робіт. Термін виконання робіт встановлено не пізніше 30.10.2004 (п.п.1-4).

Додатком від 24.10.2004 №5 до договору погоджено, що вартість робіт складає 4 960 000,00 грн. Остаточна вартість будівництва гаражу визначається на підставі актів виконаних робіт. Термін виконання робіт встановлено не пізніше 30.12.2004 (п.п.1-4).

Додатком від 30.12.2004 №6 до договору погоджено, що вартість робіт складає 5 899 920, 00 грн. Остаточна вартість будівництва гаражу визначається на підставі актів виконаних робіт. Термін виконання робіт встановлено не пізніше 30.08.2005 (п.п.1-4).

Додатком від 30.08.2005 №7 до договору погоджено, що вартість робіт складає 6 390 495, 00 грн. Остаточна вартість будівництва гаражу визначається на підставі актів виконаних робіт. Термін виконання робіт встановлено не пізніше 30.12.2005 (п.п.1-3).

Додатком від 30.12.2005 №8 до договору погоджено, що вартість робіт складає 7 100 000,00 грн. Остаточна вартість будівництва гаражу визначається на підставі актів виконаних робіт. Термін виконання робіт встановлено не пізніше 30.12.2006 (п.п.1-4).

Додатковою угодою від 15.02.2012 №1 про зміну договору сторони дійшли згоди виключити п.п.5.2, 5.4, 5.5 договору (п.1).

15.02.2012 між ГБК «Авіатор» (боржник), в особі голови правління Корнєєва В.І., що діяв на підставі Статуту та ТОВ «Акцепт-Транс» (кредитор), в особі генерального директора Луценко В.А., що діяв на підставі Статуту укладено угоду про реструктуризацію заборгованості за договором (далі - угода), за умовами якої боржник визнав, що на день підписання цієї угоди у нього наявні непогашені грошові зобов'язання перед кредитором в сумі 352 636,67 грн, які виникли за договором від 19.11.2001 №12/01, укладеним між кредитором та боржником з наступними змінами, внесеними додатками до нього.

Борг, вказаний у п.2 угоди, боржник зобов'язався погасити за таким графіком:

- до 15.03.2012 в сумі 176 318,33 грн,

- до 15.04.2012 в сумі 176 318,33 грн.

Боржник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі виконувати цю угоду. Оплату боргу боржник здійснює щомісячними платежами у розмірі та порядку визначеному сторонами відповідно до п.3 цієї угоди. Платіж має бути сплачений боржником на розрахунковий рахунок кредитора до 15 числа місяця, за який проводиться оплата, з посиланням на цю угоду. Кошти сплачені боржником на рахунок кредитора без зазначення у призначенні платежу «на виконання умов угоди про реструктуризацію заборгованості від 15.02.2012», при розгляді питання про її виконання до уваги не беруться (п.4 угоди).

Згідно п. 5 угоди у разі невиконання цієї угоди, боржник зобов'язався сплатити на користь кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 80% річних від простроченої суми.

У випадку несвоєчасного виконання зобов'язань за цією угодою, боржник зобов'язаний сплатити на користь кредитора неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати (п.6 угоди).

Відповідно до п. 7 угоди за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань за цією угодою боржник зобов'язується сплатити на користь кредитора неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми боргу.

На час прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, а саме 22.02.2013 Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у м. Києві зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації «Будівництво підземних гаражів за адресою вул. Григорія Андрющенка, 4-В (літ. «А» та літ. «Б») у Шевченківському районі м. Києва, код об'єкта 1242.2, категорія складності - ІІІ».

Тобто, будівництво підземних гаражів завершено та вказаний об'єкт введено в експлуатацію.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2015 у справі №910/10915/14 за позовом ГБК «Авіатор» до ТОВ «Акцепт-Транс» про визнання недійсною угоди про реструктуризацію заборгованості від 15.02.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні вказаного вище позову, суди виходили з того, що спірна угода зі сторони кооперативу укладена головою правління Корнєєвим В.І., що діяв на підставі Статуту, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності та був уповноважений членами правління у кількості 5 осіб, що становить 100% голосів, на укладення та підписання спірної угоди.

Укладаючи угоду від 15.02.2012 про реструктуризацію заборгованості за договором від 19.11.2001 №12/01, сторони дійшли згоди з усіх істотних умов для договору даного виду, погодили взаємні права та обов'язки, а отже умови спірної угоди не суперечать вимогам чинного законодавства.

Крім того, навіть у разі підписання угоди не уповноваженим представником відповідача, такий правочин було схвалено, що підтверджується конклюдентними діями відповідача.

Частиною 3 ст.35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, визнані учасниками судового процесу і відображені в судових рішеннях, є преюдиціальними в розумінні ч.3 ст.35 ГПК України (п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18).

Таким чином, обставини, встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у справі №910/10915/14, яке набрало законної сили, мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування.

Зобов'язання за договором позивач виконав на суму 6 996 332,10 грн, що підтверджується відповідними актами прийняття виконаних підрядних робіт та встановлено рішеннями господарських судів у справі №8/530-13/275-22/106-58/336-2012.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи п. 3 угоди, якою встановлені граничні строки сплати, суди в межах справи №8/530-13/275-22/106-58/336-2012 дійшли висновку, що позивач, притримуючись графіку реструктуризації, мав право сплачувати заборгованість будь-яким не забороненим законодавством чином (через ощадну та інші каси, комерційні банки, шляхом внесення готівки та інш.), у зв'язку з чим сплачені позивачем суми 4 000,00 грн та 3 000,00 грн є частковою оплатою позивачем заборгованості, визначеної угодою.

Крім того, з постанови апеляційного господарського суду від 04.11.2013 №8/530-13/275-22/106-58/336-2012 вбачається, що відповідач проти суми основної заборгованості не заперечував, проте посилався на те, що строк виконання ним грошового зобов'язання з оплати даних коштів не настав.

В матеріалах справи наявний також акт звірки взаємних розрахунків (підписаний генеральним директором товариства та головою правління кооперативу), відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.02.2012 становить 352 636,67 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач свої зобов'язання за угодою належним чином не виконав, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість в сумі 345 636,66 грн. Тому позовна вимога про стягнення з відповідача 345 636,66 грн боргу обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Позивачем також заявлено вимогу (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення 25 993,77 грн пені та 345 636,66 грн штрафу.

Нарахування пені заявник здійснював за період з 01.04.2014 по 30.09.2014.

У п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України вказано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду (п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14).

Відтак, нарахування пені з 01.04.2014 по 30.09.2014, тобто після спливу шестимісячного строку від дня коли зобов'язання мало бути виконано, є необґрунтованим та вимоги про стягнення пені за відповідний період є такими, у задоволенні яких правомірно відмовлено.

Як зазначалось вище, за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань за цією угодою боржник зобов'язується сплатити на користь кредитора неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми боргу.

Відтак, заявлена до стягнення сума штрафу (345 636,66 грн) місцевим господарським судом задоволена правомірно.

Стосовно вимог ТОВ «Аксепт-Транс» до ГБК «Авіатор» (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення 48 226,81 грн інфляційних втрат та 688 098,22 грн 80% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних (п.4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2014 №14).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення з відповідача 80% річних та інфляційних втрат, вважає його вірним, а отже задоволенню підлягають вимоги позивача в частині стягнення 80% річних в сумі 688 098,22 грн та інфляційних втрат в сумі 48 226,81 грн.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, за висновками колегії суддів, спростовуються обставинами, встановленими в межах господарських справ №910/10915/14 , №8/530-13/275-22/106-58/336-2012 та тим, що відповідач підписання спірної угоди неуповноваженою особою належними та допустимими доказами не довів.

Колегія суддів встановила, що зміст угоди не суперечить чинному законодавству України. Особи, що її вчинили мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і, сторони своїми діями, вчиненими після її підписання підтвердили те, що вона була спрямована на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу «Авіатор» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі №910/6987/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/6987/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій