Ухвала суду № 55129380, 21.01.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про повернення заяви

"21" січня 2016 р.

Справа

№ 916/3224/15

Суддя господарського суду Одеської області Петров В.С., розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства „Ізмаїлавтотранс” на дії Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міського управління юстиції (вх. № 2-263/16 від 20.01.2016 р.) в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/3224/15 за позовом Публічного акціонерного товариства „Північтранс” до Публічного акціонерного товариства „Ізмаїлавтотранс” про стягнення 428491,80 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Північтранс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Ізмаїлавтотранс” про стягнення заборгованості за договором № 2003/1/14-ФД від 20.03.2014 р. про надання поворотної фінансової допомоги в розмірі 428491,80 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2015 р. позовну заяву ПАТ „Північтранс” прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3224/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2015 р. у справі № 916/3224/15 було задоволено позов ПАТ „Північтранс” та стягнуто на користь останнього з ПАТ „Ізмаїлавтотранс” суму заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2003/1/14-ФД від 20.03.2014 р. в розмірі 428491,80 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 8569,84 грн.

16.10.2015 р. на виконання вказаного рішення суду господарським судом Одеської області був виданий наказ про його примусове виконання щодо стягнення з ПАТ „Ізмаїлавтотранс” суму заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2003/1/14-ФД від 20.03.2014 р. в розмірі 428491,80 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 8569,84 грн.

20.01.2016 р. до господарського суду Одеської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства „Ізмаїлавтотранс” (боржника) на дії Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міського управління юстиції (вх. № 2-263/16) в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, в якій скаржник вказує на неправомірність накладення ВДВС арешту на розрахункові рахунки боржника в межах виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області від 16.10.2015 р. у справі № 916/3224/15.

Разом з тим слід зазначити, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів розглядаються господарським судом в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України із дотриманням загальних правил, встановлених для порядку оформлення і подачі заяв учасників судового процесу.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 р. № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” скарги розглядаються за правилами гл. 31-Г ЦПК та ст. 121-2 ГПК, якщо вони стосуються примусового виконання документів, перелік яких наведений у ст. 3 Закону N 606-XIV, звернення - за правилами, встановленими Законом N 606-XIV, розд. V ЦПК, статтями 89, 118-122 ГПК, якщо цими й іншими актами законодавства передбачено вирішення судом порушуваних у зверненнях питань.

Також відповідно до п. 2 вказаної Постанови Пленуму Верховного суду України стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції (ст. 121-2 ГПК). Враховуючи те, що примусове виконання судових рішень, постановлених господарськими судами, згідно зі ст. 4 Закону N 202/98-ВР та ст. 2 Закону N 606-XIV здійснюють державні виконавці, скарги на дії чи бездіяльність останніх розглядаються господарськими судами за правилами ст. 121-2 ГПК.

Відповідно до положень ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Наразі в п. 3 вказаної Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 р. № 14 вказано, що скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ГПК та містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 ч. 3 ст. 85 Закону N 606-XIV (606-14). У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК (1798-12), якими врегульовано аналогічні питання, зокрема: статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо (1798-12).

Як зазначено в п. 9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” (із змін. і доповн.), скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження". Також у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1-3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII -1 ГПК тощо.

Як вбачається з матеріалів скарги, скаржником (боржником) не надано доказів відправлення копії скарги ВДВС та стягувачу. Натомість скаржником додано до скарги два примірника скарги з додатками, що суперечить вищенаведеним вимогам чинного законодавства.

Вказане свідчить про необхідність застосування до спірних правовідносин по скарзі наслідків, що настають у разі відсутності доказів відправлення сторонам копії позовної заяви.

Так, відповідно до п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути без розгляду скаргу Публічного акціонерного товариства „Ізмаїлавтотранс” на дії Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міського управління юстиції.

Керуючись ст. 1212, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддя -

У Х В А Л И В:

Повернути без розгляду скаргу Публічного акціонерного товариства „Ізмаїлавтотранс” на дії Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міського управління юстиції (вх. № 2-263/16 від 20.01.2016 р.) по справі № 916/3224/15.

Додаток: матеріали скарги на 87 арк. та клопотання про поновлення строку на оскарження дій ДВС.

Суддя В.С. Петров