Рішення № 55128368, 18.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2016Справа №910/28573/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Бакалейних Продуктів"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Органік Ера"

про стягнення 19636,74 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Фадєєв А.Є. (за дов.)

від відповідача не з'явились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.01.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Бакалейних Продуктів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім Органік Ера" про стягнення заборгованості за договором дистрибуції продукції № 33/13 від 01.09.2013 в сумі 19636,74 грн., з яких: 10891,07 грн. основна заборгованість, 6022,91 грн. пеня, 2722,76 грн. штраф за прострочення розрахунків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що він поставив відповідачеві товар, який останній не оплатив у повному обсязі, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 10891,07 грн. В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач нарахував йому штрафні санкції.

Ухвалою суду від 09.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28573/15, розгляд останньої призначено на 30.11.2015.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва позивач 20.11.2015 подав додаткові документи.

Відповідач в судове засідання 30.11.2015 не з'явився, явки уповноваженого представника не забезпечив, ухвалу суду від 09.11.2015 про порушення провадження у справі не отримав, що підтверджується конвертом з поштовою відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" № 01030 3591528 5.

Позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду.

В зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд справи на 23.12.2015.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва позивач 22.12.2015 подав додаткові документи.

В судове засідання 23.12.2015 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

23.12.2015 представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 23.12.2015 суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 18.01.2016.

В судове засідання 18.01.2016 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика бакалейних продуктів" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Органік Ера" (дистриб'ютор) укладено договір дистрибуції продукції № 33/13.

Відповідно до п.1.1, 1.2, 1.3 договору, підприємство зобов'язується продавати, а дистриб'ютор приймати та оплачувати продукцію на умовах та в строки передбачені даним договором. Ціни, асортимент та кількість продукції зазначається у специфікації, прайс-листі, накладних документах та замовленні, що є невід'ємними частинами договору. Усі накладні, що оформлені між сторонами протягом терміну дії даного договору, вважаються такими, що зроблені на підставі та в межах даного договору, навіть при відсутності вказівки на вказаний договір у самій накладній.

Дистриб'ютор зобов'язується проводити розрахунки за куплену продукцію у строки та відповідно до умов даного договору; щомісячно до 5 числа наступного за звітним, електронною поштою та\або засобами факсимільного зв'язку надсилати підприємству акт звірки, з подальшим його підписанням уповноваженою на те особою, скріпленням круглою печаткою та надсиланням поштою. (п.3.2, 3.7 договору).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині зобов'язань - до повного їх виконання сторонами. У випадку, якщо за 10 днів до закінчення терміну дії договору жодна зі стороні не виявила бажання припинити його дію, договір вважається продовженим автоматично на 1 рік. (п. 8.1, 8.2 договору).

На виконання умов договору уповноваженими особами сторін були підписані та скріплені печатками видаткові накладні на загальну суму 40994,67 грн., а саме: № РН-0003726 від 19.10.2013 на суму 2192,09 грн.; № РН-0003868 від 26.10.2013 на суму 3298,70 грн.; № РН-0004076 від 09.11.2013 на суму 2749,25 грн.; № РН-0004326 від 23.11.2013 на суму 1422,34 грн.; № РН-0004352 від 30.11.2013 на суму 1585,54 грн.; № РН-0004777 від 17.12.2013 на суму 2718,38 грн.; № РН-0000854 від 28.02.2014 на суму 3645,41 грн.; № РН-0001024 від 20.03.2014 на суму 2997,91 грн.; № РН-0001240 від 09.04.2014 на суму 6138,43 грн.; № РН-0001300 від 17.04.2014 на суму 4377,89 грн.; № РН-0001309 від 17.04.2014 на суму 545,28 грн.; № РН-0001382 від 24.04.2014 на суму 4878,60 грн.; № РН-0001497 від 08.05.2014 на суму 4444,85 грн.

Будь-яких заперечень щодо отримання товару по вищезазначеним накладним відповідачем не надано.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків, який підписаний та скріплений печатками сторін, з якого вбачається на 31.10.2014 року заборгованість відповідача становить 14222,22 грн.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна на продукцію, що поставляється за даним договором, оговорюється і фіксується на кожну чергову поставку у видатковій накладній, та\або рахунку-фактурі на основі погодженої сторонами специфікації \ або прайс-листа. Усі розрахунки між сторонами за кожну отриману партію продукцію провадяться виключно у безготівковому порядку шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок підприємства. Розрахунок за поставлену підприємством продукцію дистриб'ютор має провести не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання продукції. Датою отримання продукції вважається дата зазначена у видатковій накладній на основі якої здійснювалась поставка продукції дистриб'ютору. У разу виникнення між сторонами зустрічних вимог по цьому та інших договорах, за домовленістю сторін, можливе проведення заліку взаємних вимог по розрахункам. (п.4.1, 4.3, 4.4, 4.6 договору).

Позивач надав до матеріалів справи довідку банку № 469/5/50-7 від 26.11.2015, на підтвердження оплати відповідачем за договором №33/13 від 01.09.2013 на суму 500,00 грн., здійсненої 22.10.2014 та довідку банку № 500/50/5-7 від 17.12.2015, на підтвердження оплати товарів отриманих за договором № 33/13 від 01.09.2013. Загальна сума сплачених коштів за вказаними довідками складає 21362,86 грн. Крім того до матеріалів справи надано видаткові накладні на повернення товару: № ВП-0000001 від 06.04.2015 на суму 1258,44 грн.; № ВП-0000002 від 06.04.2015 на суму 101,47 грн. проданий по накладній № 1300 від 17.04.2014; № ВП-0000004 від 06.04.2015 на суму 570,50 грн. проданий по накладній № 1024 від 20.03.2014; № ВП-0000005 від 06.04.2015 на суму 107,86 грн. проданий по накладній № 854 від 28.02.2014; № ВП-0000006 від 06.04.2015 на суму 1292,88 грн. Загальна вартість повернутого товару складає 3331,15 грн.

Позивач подав до матеріалів справи угоди про зарахування однорідних зустрічних вимог, підписані та скріплені печатками контрагентів: від 21.11.2013 про припинення зобов'язань відповідача на суму 823,62 грн. з суми боргу 8240,04 грн.; від 19.12.2013 про припинення зобов'язань відповідача на суму 863,57 грн. з суми боргу 8475,51 грн.; від 22.01.2013 про припинення зобов'язань відповідача на суму 407,76 грн. з суми боргу 3440,35 грн.; від 21.03.2014 про припинення зобов'язань відповідача на суму 473,90 грн. з суми боргу 5971,81 грн.; від 23.04.2014 про припинення зобов'язань відповідача на суму 449,70 грн. з суми боргу 14059,51 грн.; від 16.04.2014 про припинення зобов'язань відповідача на суму 2391,04 грн. з суми боргу 22933,26 грн. Загальна сума зарахованих однорідних позовних вимог складає 5409,59 грн.

З поданих позивачем документів суд встановив, що відповідач частково оплатив вартість товару, отриманого за договором № 33/13 від 01.09.2013, у сумі 30103,60 грн. Тобто сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 10891,07 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № 33/13 від 01.09.2013 року у відповідача перед позивачем в сумі 10891,07 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги на суму 10891,07 грн. визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6022,91 грн. та штраф у розмірі 2722,76 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.2 договору, у випадку прострочення розрахунків за продукцію передбачених дійсним договором дистриб'ютор сплачує підприємству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення, а у разі прострочення розрахунків більше ніж на 20 календарних днів, додатково сплачує штраф у розмірі 25% від суми неоплаченого товару.

Позивач надав розрахунок пені на суму 6022,91 грн. за період з 07.06.2014 по 15.10.2015.

Суд здійснив власний перерахунок пені у урахуванням існуючої суми основного боргу у розмірі 10891,07 грн. та шестимісячного обмеження періоду нарахування пені, встановленого законодавством. Сума пені за розрахунком суду складає 1314,98 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Суд погоджується з розрахунком штрафу у розмірі 2722,76 грн., наданим позивачем, і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Органік Ера" (04136, місто Київ, вулиця Маршала Гречка, будинок 24-Б, квартира 22, код ЄДРПОУ 36473547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Бакалейних Продуктів" (09000, Київська область, місто Сквира, вулиця Залізнична, будинок 8, код ЄДРПОУ 34514827) суму основного боргу в розмірі 10891 (десять тисяч вісімсот дев'яносто одна) грн. 07 коп., пеню в розмірі 1314 (одна тисяча триста чотирнадцять) грн. 98 коп., штраф у розмірі 2722 (дві тисячі сімсот двадцять дві) грн. 76 коп. та судовий збір в розмірі 925 (дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 98 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.01.2016

Суддя І.В. Усатенко