Рішення № 55128359, 14.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2016Справа №910/14341/13

За позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайсинг»

про стягнення 259 221,64 грн.

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Суддя Андреїшина І.О.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайсинг» (далі - відповідач) про стягнення 220 311,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.13. порушено провадження у справі № 910/14341/13 (суддя Станік С.Р.) та призначено її до розгляду.

У зв'язку з обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 04-1/728 від 23.09.13. було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/14341/13, за результатами якого справу № 910/14341/13 передано для розгляду судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.13. справу № 910/14341/13 прийнято до провадження суддею Приваловим А.І. та призначено до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.13. у справі № 910/14341/13 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі № 910/14341/13 на час проведення судової експертизи та одержання висновку експерта.

11.06.14. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов "Висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи" № 600/14-42 від 30.05.14.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/399 від 16.06.14., у зв'язку з припиненням повноважень у судді Привалова А.І., призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи № 910/14341/13, за результатом якого справу № 910/14341/13 передано для розгляду судді Капцовій Т.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.14. суддею Капцовою Т.П. прийнято дану справу до свого провадження, поновлено провадження у справі № 910/14341/13 та призначено її до розгляду.

Розпорядженням № 04-23/543 від 16.07.14., в зв'язку з тривалим лікарняним судді Капцової Т.П., було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 910/14341/13 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.14. прийнято справу № 910/14341/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 02.09.14.

В судовому засіданні 02.09.14. судом було прийнято заяву позивача про зменшення на підставі ст. 22 ГПК України розміру позовних вимог, відповідно до якої фізична особа ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на свою користь 162 922,88 грн., а саме: 140 278,47 грн. - основного боргу, 5 810,99 грн. - 3% річних, 16 833,42 грн. - збитків від інфляції.

Оскільки вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, то має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 02.09.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 18.09.14., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 18.09.14. суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду справи № 910/14341/13, про що прийняв відповідну ухвалу.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.09.14. визначено склад колегії по розгляду справи № 910/14341/13: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Смирнова Ю.М., суддя Гумега О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.14. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 13.11.14.

В зв'язку з перебування судді Гумеги О.В. на лікарняному, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 13.11.14. було змінено склад колегії по розгляду даної справи: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Смирнова Ю.М., суддя Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.14. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/14341/13 до свого провадження.

В судовому засіданні 13.11.14. суд дійшов висновку про виклик судове засідання судового експерта для дачі роз'яснень щодо складеного ним висновку за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи у справі № 910/14341/13 та відклав розгляд справи на 16.12.14., про що прийняв відповідну ухвалу.

Експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_3 не з'явився на виклик суду в судове засідання 16.12.14. для роз'яснень з питань, що виникли в зв'язку з наданим у справі № 910/14341/13 висновком за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 600/14-42 від 30.05.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.14. повторно викликано в судове засідання для дачі пояснень експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_3 та оголошено в судовому засіданні перерву до 25.12.14.

09.12.14. позивачем через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача 178 144,05 грн., а саме: 140 278,47 грн. - основного боргу, 7 425,15 грн. - 3% річних та 30 440,43 грн. - збитків від інфляції. Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 25.12.14. суд дійшов висновку про призначення по справі № 910/14341/13 додаткової судової будівельно-технічної експертизи, про що прийняв відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.14. зупинено провадження у справі № 910/14341/14 на час проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи та отримання висновку експерта.

В зв'язку з поверненням до Господарського суду міста Києва матеріалів справи разом з експертним висновком, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.15. поновлено провадження у справі № 910/14341/13 та призначено її до розгляду на 28.04.15.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.04.15. призначено по справі № 910/14341/13 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; провадження у справі № 910/14341/13 було зупинено на час проведення судової економічної експертизи та отримання висновку експерта.

Розпорядженням № 04-23/851 від 02.07.15. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 910/14341/13 передано для розгляду колегії у складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Князьков В.В., суддя Смирнова Ю.М.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 02.07.15. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/14341/13 до свого провадження, поновлено провадження у справі № 910/14341/13, витребувано від сторін докази, необхідні для проведення експертизи та зупинено провадження в даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.15. поновлено провадження у справі № 910/14341/13, витребувано від сторін докази, необхідні для проведення експертизи та зупинено провадження в даній справі.

Розпорядженням № 04-23/1978 від 01.12.15. призначений повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого визначений наступний склад суду по розгляду справи № 910/14341/13: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Андреїшина І.О., суддя Смирнова Ю.М.

Вказаною колегією суддів було прийнято дану справу до свого провадження, поновлено провадження у справі № 910/14341/13 та призначено її до розгляду на 14.01.16., про що було прийнято відповідну ухвалу від 02.12.15.

В судовому засіданні 14.06.16. позивачем було підтримано подану ним 17.12.15. через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на свою користь 259 221,64 грн., з яких: 138 769,62 грн. - основного боргу, 11 656,64 грн. - 3% річних, 108 795,38 грн. - збитків від інфляції. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені ним судові витрати: 4 406,25 грн. судового збору, 4 406,40 грн., 9 216,00 грн., 5 376,00 грн. - витрат на проведення судових експертиз в даній справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судовому засіданні 14.01.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення.

Відповідач в судове засідання 14.01.16. не з'явився, проте 14.01.16. через відділ діловодства суду подав клопотання, відповідно до якого просить суд відкласти розгляд справи № 910/14341/13, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що з матеріалами справи представник відповідача ознайомився лише 12.01.16., а тому до 14.01.16. не мав достатньо часу для підготовки своїх письмових заперечень.

Приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України визначено перелік підстав для відкладення розгляду справи, а саме: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

При цьому, судом враховано, що ухвалу суду в даній справі від 02.12.15. про поновлення провадження у справі та призначення її до розгляду на 14.01.16. було отримано відповідачем 14.12.15., про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Таким чином, відповідач мав місяць для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки власних письмових пояснень. Проте, клопотання про ознайомлення з матеріалами справи було подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Слайсинг» до Господарського суду міста Києва лише 28.12.15. о 16:03 год.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/14341/13.

В судовому засіданні 14.01.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 була засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайслинг» (ідентифікаційний код 22945296) (далі - Товариство) з часткою в розмірі 11,11% загального розміру статутного капіталу, розмір внеску до статного фонду 40 773, 20 грн.

Заявою від 28.11.11. позивач повідомив про свій вихід з Товариства з 05.03.12. та попросив виплатити йому вартість частини майна, пропорційну її частці у статутному капіталі Товариства у строки передбачені законодавством, для визначення об'єктивної вартості майна Товариства позивач просив провести його експертну оцінку. Вказану заяву було направлено 28.11.11. та отримано відповідачем 07.12.11. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно з п. 17.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайслинг" в редакції затвердженій рішенням загальних зборів засновників (далі - статут), оформленим протоколом № 1 від 24.11.06. (дата реєстрації 06.12.06., номер запису 10651230006008215), засновник (учасник) Товариства має право вийти з Товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.

29.02.12. відбулися загальні збори засновників (учасників) Товариства, на яких було прийнято рішення про виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі поданих заяв, яке оформлене протоколом зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайслинг" № 4 від 29.02.12.

Згідно п. 4.1.3 статуту Товариства засновники (учасники) Товариства мають право вийти в передбаченому цим статутом порядку зі складу Товариства.

Вихід засновника (учасника) із Товариства регламентується розділом 17 статуту відповідача.

Відповідно до п. 17.2 статуту засновник (учасник), який виходить із Товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі Товариства.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна (що пропорційна частці засновника (учасника) у статутному капіталі), а також порядок і строки її виплати встановлюється за домовленістю сторін. У разі недосягнення згоди між сторонами, вартість частини майна, що підлягає виплаті, визначається за допомогою експертної оцінки, пропорційно розміру частки засновника (учасника) у статутному фонді Товариства (п. п. 17. 4, 17.5 статуту).

Пунктом 17.6. статуту визначено, що виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із Товариства в строк до 12 місяців з дня виходу. Засновнику (учаснику), який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаному Товариством у даному році до моменту його виходу.

Заявою від 21.03.13. позивач вимагав негайно виплатити належну вартість майна шляхом банківського переказу на рахунок ОСОБА_1 та надіслати копію експертної оцінки майна Товариства, копію балансів Товариства за 2012 рік, копію звітів про фінансові результати за 2012 рік.

Відповідач листом від 28.03.13. повідомив позивача, що грошова сума, яка підлягає виплаті, в зв'язку з її виходом із складу учасників, зарезервована для неї на депозитному рахунку Ощадбанку та буде переказана невідкладно, та відмовив в наданні звітів.

04.04.13. на рахунок позивача у ПАТ "Укрсоцбанк", в якості виплати вартості частки статутного капіталу Товариства, від відповідача надійшла грошова сума у розмірі 40 773, 20 грн., що сторонами не заперечується.

Як вбачається із матеріалів справи, не заперечується відповідачем, Товариству з обмеженою відповідальністю «Слайсинг» належить на праві власності нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 143 м. кв., яке за твердженням позивача було викуплено у Фонду комунального майна Дарницького району міста Києва за договором купівлі-продажу № 198/П від 15.09.2006 за рахунок внесків учасників товариства.

Позивач листом від 11.04.13. звернувся до відповідача з вимогою провести незалежну оцінку належного Товариству нежитлового приміщення та доплатити їй належну суму у повному обсязі.

Оскільки, відповідач, у зв'язку із виходом позивача зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайсинг», виплатив останньому грошову суму тільки в розмірі 40 773,20 грн., що становить внесок позивача у статутний капітал відповідача та не є часткою від вартості всього майна, яке належить останньому на праві власності, то вказане, на думку позивача, суперечить приписам ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та зумовило його звернення з даним позовом до суду.

При цьому позивач на підставі висновків експерта про вартість об'єкта оцінки просить суд стягнути з відповідача суму різниці між фактично виплаченою їй часткою у статутному капіталі відповідача та 11,11% вартості приміщення, належного відповідачу на праві власності, встановленою експертною оцінкою на 05.03.12., що складає 138 769,62 грн. з розрахунку (11,11 % * 1 616 047,00 = 179 542,82 грн. - 40 773,20 грн. = 138 769,62 грн.).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

За приписами ст. 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників, розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Відповідно до ст. 88 Господарського кодексу України, учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства, що кореспондується з нормами ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" та п. 3 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України.

Статтею 148 Цивільного кодексу України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Згідно ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Отже, вихід особи зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю дає такій особі право одержати вартість частини майна, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства.

Відповідно до п. 3.5. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.2007 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати, господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).

Як встановлено судом, згідно положень статуту відповідача порядок і спосіб визначення вартості частини майна (що пропорційна частці засновника (учасника) у статутному капіталі), а також порядок і строки її виплати встановлюється за домовленістю сторін, а в разі недосягнення згоди між сторонами, вартість частини майна, що підлягає виплаті, визначається за допомогою експертної оцінки, пропорційно розміру частки засновника (учасника) у статутному фонді Товариства.

Відповідно до заяви про вихід із складу учасників товариства від 28.11.11., позивач повідомила про свій вихід із складу учасників ТОВ "Слайсинг" з 05.03.12.

Із протоколу № 4 зборів засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг" від 29.02.12., вбачається що на порядку денному зборів 29.02.2012, зокрема розглядалося питання "про розгляд заяв від ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників Товариства".

З даного питання збори ухвалили рішення вивести зі складу учасників Товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_1, що володіють частками у статутному капіталі номінальною вартістю 40 773,20 грн., що становить 11,11% від загального розміру статутного капіталу Товариства кожна, на підставі поданих заяв про вихід зі складу учасників Товариства відповідно до ст. 148 Цивільного кодексу України та виплатити їм вартість частини майна, що пропорційна їх часткам у статутному капіталі Товариства відповідно до чинного законодавства України.

Оскільки іншої заяви про вихід позивача зі складу відповідача, окрім заяви від 28.11.11. матеріали справи не містять, а отже саме ця заява і була предметом розгляду питання про виведення позивача зі складу учасників Товариства.

Як відзначалось судом, листом від 28.03.13. відповідач повідомив позивача, що грошова сума яка підлягає виплаті вартості частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі, в зв'язку з виходом зі складу засновників ТОВ "Слайсинг" 05.03.13., зарезервована для неї на депозитному рахунку Ощадбанку з 01.03.13.

З огляду на викладене суд дійшов висновку що дата виходу позивача із Товариства була погоджена сторонами як 05.03.12.

12.12.13. Господарським судом міста Києва на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України було призначено по справі № 910/14341/13 судову експертизу, за результатами проведення якої Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було складено висновок № 600/14-42 від 30.05.14., яким встановлено, що дійсна (ринкова) вартість нежилих приміщень № № 1-9, групи приміщень № 4 (в літ. А), загальною площею 143,0 кв. м., розташованих в АДРЕСА_1, станом та в цінах на 05.03.12. могла складати 1 629 628,00 грн.

Суд дійшов висновку, що висновок № 600/14-42 від 30.05.14. носить непевний характер, оскільки експертом вказано неконкретну вартість об'єкту оцінки. При цьому, суд врахував, що оскільки судовий експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_3 двічі не з'явився на виклик в судові засідання 16.12.14. та 25.12.14. для роз'яснення з питань, що виникли в зв'язку з наданим у справі № 910/14341/13 висновком за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, а отже, усунути неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта виявилось неможливим.

З огляду на викладене, оскільки судом визнано неясним висновок № 600/14-42 від 30.05.14. за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_3 у справі № 910/14341/13, суд дійшов висновку про призначення на підставі ст. ст. 41, 42 ГПК України по справі № 910/14341/13 додаткову судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, поставши на вирішення експертизи наступні питання: яка дійсна ринкова вартість станом та в цінах на 05 березня 2012 року нежилих приміщень №№ 1-9, групи приміщень № 4 (в літ. А), загальною площею 143,0 кв. м., розташованих в АДРЕСА_1?

За результатами проведення вказаної експертизи було складено висновок № 1879/15-42 від 19.03.15., яким встановлено, що дійсна (ринкова) вартість нежилих приміщень № № 1-9, групи приміщень № 4 (в літ. А), загальною площею 143,0 кв. м., розташованих в АДРЕСА_1, станом та в цінах на 05.03.12. складала 1 629 628,00 грн.

Оскільки сторони проти зазначеного висновку заперечували та наполягали на призначенні по справі ще однієї експертизи, то для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставини справи, для вирішення справи по суті, Господарським судом міста Києва 28.04.15. було призначено по справі № 910/14341/13 судову експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- яка дійсна ринкова вартість нежилих приміщень №№ 1-9, групи приміщень № 4 (в літ. А), загальною площею 143,0 кв. м., розташованих в АДРЕСА_1 з урахуванням вартості усього майна, що належало Товариству з обмеженою відповідальністю "Слайсинг" станом та в цінах на 05 березня 2012 року, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо та з урахуванням майнових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг"?

- яка вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг": основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна, невиробничого призначення зменшених на суму зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг" згідно даних відображених у його балансі за станом на 01.04.12.?

- визначити вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг", пропорційно частці статутного фонду учасника господарського товариства ОСОБА_1, що становило 11,11% станом на 05.03.12.

За результатами проведення призначеної судом експертизи до Господарського суду міста Києва повернулися два висновки Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

У висновку № 8744/15-42/8745/15-54 від 18.11.15. за результатами проведення судової оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи експертами встановлено, що дійсна (ринкова) вартість нежилих приміщень № № 1-9, групи приміщень № 4 (в літ. А), загальною площею 143,0 кв. м., розташованих в АДРЕСА_1, станом та в цінах на 05.03.12. складала 1 620 047,00 грн. та вказано, що оскільки клопотання експертів в частині надання переліку рухомого майна, що належить ТОВ «Слайсинг» та підлягає оцінці, не задоволено, а саме документи не надано, встановити його вартість не вбачається за можливе.

У висновку № 8873/15-45 від 19.11.15. за результатами проведення судово-економічної експертизи експертом встановлено, що згідно даних Балансу ТОВ «Слайсинг» на 01.04.12. року, балансова вартість майна (вартість власного капіталу) Товариства станом на 31.03.12. складає 358,0 тис. грн., у тому числі розмір статутного капіталу 367,0 тис. грн., розмір непокритого збитку складає 20,5 тис. грн. Вартість майна для розрахунку розміру виплат учаснику може визначатися виходячи з показників фінансової звітності або за результатами експертної оцінки.

За показниками фінансової звітності: для розрахунку вартості частини майна товариства учаснику приймається вартість власного капіталу товариства на 01.04.12. в розмірі 358,0 тис. грн. (у тому числі розмір непокритого збитку - 20,5 тис. грн.). Вартість частини майна товариства, пропорційна частці у Статутному фонді учасника ОСОБА_1 у розмірі 11,11%, в грошовому виразі станом на 01.04.12. становить: 358,0 тис.грн.* 11,11% = 39 773,80 грн.

За результатами експертної оцінки: вирішення питання щодо визначення вартості частини майна ТОВ «Слайсинг», пропорційно частці статутного фонду учасника господарського товариства ОСОБА_1, що становило 11,11%, станом на 01.04.2012р., з урахуванням експертної оцінки майна, пов'язано з вирішенням першого питання. По першому питанню була проведена комплексна оціночно-будівельна та товарознавча експертиза (експертне провадження №8744/15-42/8745/15- 54), за результатами дослідження якої експертами надані наступні висновки: «Дійсна (ринкова) вартість нежилих приміщень №№1-9, групи приміщень №4 (в літ. А), які розташовані по АДРЕСА_1, загальною площею 143,0 кв.м., станом та в цінах на 05.03.2012, складала 1 620 047 грн. (один мільйон шістсот двадцять тисяч сорок сім гривень). Оскільки клопотання експертів від 15.06.2015 та 02.07.2015 в частині проведення товарознавчого дослідження було не задоволено, а саме не надано перелік рухомого майна, що належить ТОВ «Слайсинг» та підлягає оцінці, встановити його вартість не вбачається за можливе».

Враховуючи те, що дійсну ринкову вартість майна ТОВ «Слайсинг» станом та в цінах на 05.03.12., в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо та з урахуванням майнових зобов'язань товариства не встановлено, а визначено тільки ринкову вартість нежилих приміщень №№ 1-9, групи приміщень №4 (в літ. А), які розташовані по АДРЕСА_1, загальною площею 143,0 кв.м. в розмірі 1 620 047 грн., то, відповідно, визначити суму виплати учаснику ОСОБА_1, частка якої у статутному капіталі складає 11,11% від загального розміру майна товариства, при виході з товариства «Слайсинг» виходячи зі справедливої ринкової вартості майна товариства, не видається за можливе.

Судом здійснено оцінку зазначених висновків експертів та встановлено, що у висновках узгоджується дослідницька частина та підсумковий висновок, а сам висновок узгоджується з іншими матеріалами справи.

При цьому судом враховано, що документи про перелік рухомого майна, що належить ТОВ «Слайсинг», могли бути надані лише відповідачем, проте, вказаного за клопотанням експертів та на вимогу ухвал суду від 06.07.15. відповідачем здійснено не було.

Далі, судом враховано, що за приписами п. 3.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.2007 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" відповідно до статей 54 і 64 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженої або додаткової відповідальності, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства. У вирішенні спорів щодо розрахунків з учасником, що вийшов (був виключений) з товариства, господарським судам необхідно враховувати таке.

Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 242 від 18.10.1999), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999).

Враховуючи наведене, господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику.

Враховуючи те, що дійсну ринкову вартість майна відповідача в тому числі основних засобів (необоротних активів) та оборотних активів з урахуванням майнових зобов'язань Товариства за результатами експертної оцінки не встановлено, а встановлено лише балансову вартість цього майна та ринкову вартість належних відповідачу нежитлових приміщень, судом взято до розрахунку дійсну (ринкову) вартість нежилих приміщень № № 1-9, групи приміщень № 4 (в літ. А), загальною площею 143,0 кв. м., розташованих в АДРЕСА_1, станом та в цінах на 05.03.12. складала 1 620 047,00 грн. та балансову вартість оборотних активів за вирахуванням балансової вартості поточних зобов'язань: 1 620 047,00 грн. + 20 700,00 грн. - 24 700,00 грн. = 1 616 047,00 грн.

Як встановлено судом, відповідач повернув позивачу її частку статутного капіталу згідно статуту в розмірі 40 773,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 41 від 04.04.13. Інших доказів виплати відповідачем позивачу частини майна відповідача, не подано.

Отже, відповідачем порушені права позивача, як учасника товариства на виплату вартості частини майна товариства, пропорційно її частці у статутному (складеному) капіталі в розмірі 138 769,62 грн. ( (11,11 % * 1 616 047,00) - 40 773,20 грн.).

Заперечення відповідача проти позову зводяться до його непогодженням з висновками, викладеними в судових експертизах.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 138 769,62 грн. основного боргу по виплаті частки у статутному (складеному) капіталі відповідача в зв'язку з виходом позивача з числа учасників є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки (після спливу 12 місяців з дня виходу, тобто до 05.03.13.) оплату частки не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті частки, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 11 656,64 грн. - 3% річних, 108 795,38 грн. - збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції за період з 06.03.13. по 30.11.15. та трьох відсотків річних за період з 06.03.13. по 17.12.15.

За перерахунком суду розмір збитків від інфляції за вказаний період становить 108 814,86 грн., розмір 3% річних становить 11 759,30 грн.

Проте, в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 11 656,64 грн. - 3% річних, 108 795,38 грн. - збитків від інфляції.

Жодних заяв про збільшення розміру позовних вимог чи виправляння описки від прокуратури до суду не надходило. Жодного клопотання про вихід за межі позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 83 ГПК України від заінтересованої сторони так само не надходило.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 656,64 грн. - 3% річних, 108 795,38 грн. - збитків від інфляції, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 44 ГПК України).

Приписами ст. 49 ГПК України визначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються припри задоволенні позову - на відповідача.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 4 406,25 грн.

При цьому судом враховано наступне.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення 220 311,80 грн. та у відповідності до квитанції № 10130599 від 17.06.13. сплатив судовий збір в розмірі 4 406,25 грн. (2% ціни позову = 4 406,24 грн.).

Заявою, прийнятою судом 02.09.14., позивач зменшив позовні вимоги до суми 162 922,88 грн. (судовий збір в розмірі 2% ціни позову = 3 258,46 грн.).

Заявою, прийнятою судом 14.01.16., позивач збільшив позовні вимоги до суми 259 221,64 грн. (судовий збір за вимогу майнового характеру становить 1,5% ціни позову).

Отже, збільшивши позовні вимоги на 96 298,76 грн. позивач повинен був доплатити судовий збір в розмірі 1 444,48 грн., що разом із судовим збором в розмірі 3 258,46 грн. становить 4 702,94 грн.

Разом з тим, вказана вище квитанція № 10130599 від 17.06.13. на суму 4 406,25 грн. є єдиним доказом сплати судового збору до Державного бюджету України.

Отже, позивачем не доплачено належний до сплати судовий збір в розмірі 296,69 грн. (4 702,94 грн. - 4 406,25 грн.).

У разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; у цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач не відмовився від неї. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами статті 49 ГПК.

При цьому, п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні; у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів ч. 1-4 ст. 49 ГПК України або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

З огляду на те, що позивач не сплатив судовий збір у передбаченому законодавством порядку, то сума недоплаченого судового збору в розмірі 296,69 грн. підлягає стягненню з позивача в доход спеціального фонду Державного бюджету України за рішенням суду.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість оплачених позивачем судових експертиз в даній справі, а саме: в сумі 4 406,40 грн. за висновок № 600/14-42 від 30.05.14., в сумі 9 216,00 грн. за висновок № 8744/15-42/8745/15-54 від 18.11.15., в сумі 5 376,00 грн. за висновок № 8873/15-45 від 19.11.15., на загальну суму 18 998,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайсинг» (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 144-А; ідентифікаційний код 22945296) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; код НОМЕР_1) 138 769 (сто тридцять вісім тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 62 коп. основного боргу, 11 656 (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 64 коп. - 3% річних, 108 795 (сто вісім тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 38 коп. - збитків від інфляції, 4 406 (чотири тисячі чотириста шість) грн. 25 коп. - судового збору, 18 998 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 40 коп. - вартості проведених судових експертиз.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) 296 (двісті дев'яносто шість) грн. 69 коп. судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.01.16.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Суддя І.О. Андреїшина

Суддя Ю.М. Смирнова