Рішення № 55128350, 20.01.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.16р. Справа № 904/10048/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терни-Сервісмонтаж", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Державного підприємства "Криворізький інститут автоматики", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 345 385,46 грн. за договором виконання робіт

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Терни-Сервісмонтаж" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Державного підприємства "Криворізький інститут автоматики" заборгованість (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) у загальному розмірі 342 448,24 грн. за договором виконання робіт № НОМЕР_1 від 04.06.2014р.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 248 372,90 грн. - основний борг;

- 6 027,15 грн. - пеня;

- 82 459,80 грн. - інфляційні втрати;

- 5 588,39 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором виконання робіт № НОМЕР_1 від 04.06.2014р. в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт.

Позивач у судове засідання 18.01.2016р. не з'явився, надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 336 421,09 грн., з яких:

- 248 372,90 грн. - основний борг;

- 82 459,80 грн. - інфляційні втрати;

- 5 588,39 грн. - 3% річних.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача до розгляду.

Відповідач в трете судове засідання не з'явився, відзив на позов та документи, витребувані судом не надав, направив факсом до суду клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з перебуванням у відрядженні директора підприємства і неможливістю замінити його іншим представником.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням директора не підлягає задоволенню, оскільки відповідач, як юридична особа, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та, відповідно до ст. 28 ГПК України, надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглянутись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Відповідачем неможливість такої заміни представника не доведена, як і не надано належних доказів на підтвердження свого клопотання.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що неможливість явки в судове засідання не позбавляла відповідача можливості надати письмові пояснення по суті спору та відзив на позов, чого останнім зроблено не було.

Крім того, двох місячний строк розгляду даної справи закінчується 18.01.2016р. та є пересічним.

У судовому засіданні 01.12.2015р. розгляд справи відкладався на 11.01.2016р., 11.01.2016р. розгляд справи відкладався на 18.01.2016р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.01.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2014р. між Державним підприємством "Криворізький інститут автоматики" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терни-Сервісмонтаж" (далі - виконавець, позивач) укладено Договір № 1995ДУ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору роботи металургійного виробництва ПАТ по ремонту агломашина №2 цеху АЦ-1 "АрселорМіттал Кривий Ріг" відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації в строки, установлені план-графіком виконання робіт у 2014р. (додаток -1). У разі зміни строків виконання робіт тривалість ремонту визначається узгодженим обома сторонами графіком провадження робіт, або будь-яким іншим документом, що узгоджений і підписаний обома сторонами. Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п. 2.1. Договору загальна вартість робіт за даним договором, складає 342 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% у сумі 57 000,00 грн.

Оплата замовником вартості робіт, що виконуються виконавцем, здійснюється шляхом перерахування коштів на підставі Актів приймання-здачі виконаних робіт, оформлених у двосторонньому порядку та прикладених до них рахунків (п. 2.2. Договору).

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що виконавець зобов'язаний пред'явити замовнику оформлені до оплати документи на місяць закінчення виконання етапу роботи, але не пізніше 1-го числа місяця, що іде за звітним.

У відповідності до п. 2.4. Договору розрахунок за виконану роботу здійснюється протягом 15 календарних днів з моменту підписання актів приймання - здачі виконаних робіт.

Відповідно до виконаного обсягу робіт виконавець представляє замовнику акт приймання-здачі робіт, що підписується замовником у 5-тиденний термін з моменту його представлення (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 3.2. Договору у випадку мотивованої відмови замовника від підписання акта приймання-здачі виконаної роботи сторонами складається двосторонній акт із переліком необхідних доробок і з указівкою термінів їхнього виконання.

Підписаний двома сторонами акт приймання-здачі виконаної роботи є підставою для оплати виконаної виконавцем роботи (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 8.1. Договору даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2014р., або до належного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору, в залежності від того, яка з вказаних подій настане раніше.

Сторонами 01.10.2014р. підписано Додаткову угоду №1 від 01.10.2014р. до Договору № 1995ДУ від 04.06.2014р. (далі - Додаткова угода).

Відповідно до умов якої, у зв'язку з виробничою необхідністю сторони дійшли згоди виконати роботи з ремонту агломашини №2 (електрочастина) цеху АЦ-1 металургійного виробництва ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", у строки, встановлені план-графіком виконання робіт у 2014 році (додаток 1 до даної додаткової угоди). Роботи виконуються з матеріалів: замовника та підрядника. Вартість даної роботи складає 120 758,00 грн., згідно з договірною ціною (додаток 2 до даної додаткової угоди), у тому числі вартість матеріалів підрядника - 3 431,69 грн., у відповідності з відомістю матеріалів підрядника, необхідних для виконання ремонтних робіт (додаток № 3 до даної додаткової угоди). ПДВ у розмірі 20% складає 24 151,60 грн.

Усього вартість роботи за даною додатковою угодою, включаючи ПДВ, складає 144 909,60 грн. і лишається незмінною до повного виконання робіт (п. 1 Додаткової угоди).

Відповідно до п. 2. Додаткової угоди з урахуванням вищевикладеного загальна вартість робіт за договором № 1995ДУ від 04.06.2014р. включаючи ПДВ складає 486 909,60 грн.

На виконання умов договору позивач виконав роботи у повному обсязі, однак відповідач за виконані роботи розрахувався частково, в наслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 298 372,90 грн. (на підтвердження чого позивач надав акти приймання виконаних підрядних робіт № 119-14-12с за грудень 2014р. на суму 73 347,68 грн. та №119-12-12с за грудень 2014р. на суму 212 533,48 грн. (а.с. 11-18) та виставлені рахунки № 422 від 29.12.2015р. на суму 212 533,48 грн., № 423 від 29.12.2014р. на суму 73 247,68 грн. (а.с. 41-42)).

01.07.2015р. позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 45, з вимогою оплати заборгованість у строк до 08.07.2015р. (а.с. 19).

Листом № 1507-10/2 від 10.07.2015р., відповідач надав відповідь на претензію, в якій повідомив, що згідно протоколу №23 від 09.07.2015р. технічної наради на якій були присутні представники ТОВ "Терни-Сервісмонтаж", ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та ДП "КрІА" було встановлено, що роботи виконані не в повному обсязі. Тому відповідач не може здійснити виплату в повному обсязі (а.с. 20).

27.08.2015р. позивач на адресу відповідача направив передсудову претензію № 62, з вимогою у строк до 03.09.2015р. оплати заборгованість (а.с. 21).

02.09.2015р. відповідач перерахував на рахунок позивача 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 476 від 02.09.2015р. (а.с. 27).

Позивачем 28.10.2015р. направлено відповідачеві повідомлення № 71, в якому зазначено, що станом на 28.10.2015р. сума боргу складає 248 372,90 грн.

Відповідач відповіді на повідомлення не надав, суму боргу не оплатив, на підставі чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 248 372,90 грн., що і стало причиною спру.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Позивачем, в якості доказів виконання робіт надано Акти приймання виконаних підрядних робіт № 119-14-12с за грудень 2014р. на суму 73 347,68 грн. та №119-12-12с за грудень 2014р. на суму 212 533,48 грн. на загальну суму 285 781,16 (а.с. 11-18), вказані акти підписані повноважними представниками сторін без зауважень та заперечень.

Слід зазначити, що Акти приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2014р. не містять фактичної дати їх підписання, однак зазначено місяць їх підписання - грудень 2014р.

Отже, з урахуванням зазначених положень матеріального права, датою підписання слід вважати останній день місяця, у якому підписано Акти приймання виконаних підрядних робіт - 31.12.2015р.

В пункті 2.2. Договору зазначено, що оплата замовником вартості робіт, що виконуються виконавцем, здійснюється шляхом перерахування коштів на підставі Актів приймання-здачі виконаних робіт, оформлених у двосторонньому порядку та прикладених до них рахунків.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що виконавець зобов'язаний пред'явити замовнику оформлені до оплати документи на місяць закінчення виконання етапу роботи, але не пізніше 1-го числа місяця, що іде за звітним.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Дана позиція узгоджується з постановою Вищого Господарського Суду України від 13.10.2015р. № 5/906/3/13-г.

У відповідності до п. 2.4. Договору розрахунок за виконану роботу здійснюється протягом 15 календарних днів з моменту підписання актів приймання - здачі виконаних робіт.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно п.4. ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

На підставі викладеного, строк оплати по вказаним актам настав - 15.01.2015р.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Документи, подані позивачем до заяви про уточнення суми позовних вимог від 13.01.2016р. в якості доказу наявності у відповідача бору в сумі 248 372,90 грн. судом не приймаються, оскільки, як вже зазначалось вище, оплата замовником вартості робіт, що виконуються виконавцем, здійснюється шляхом перерахування коштів на підставі Актів приймання-здачі виконаних робіт, оформлених у двосторонньому порядку та прикладених до них рахунків. Розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 15 календарних днів з моменту підписання актів приймання-здачі виконаних робіт (п.п. 2.2., 2.4. Договору).

До матеріалів справи додано лише 2 Акти приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2014р. на загальну суму 285 781,16 грн. та рахунки на їх оплату.

Довідки ж про вартість виконаних робіт без підтвердження їх виконання підписаними Актами приймання-здачі виконаних робіт не є підставою для стягнення з відповідача боргу.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Виходячи з положень ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, обов'язок щодо доведення наявності складу цивільного правопорушення, наявність всіх елементів якого є обовязковою передумовою деліктної відповідальності, покладається на позивача.

За викладеного, суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача боргу лише на суму 235 781,06 грн.

Відповідачем, станом на дату розгляду справи, суму боргу не сплачено, доказів невиконання позивачем робіт за договором не надано, обґрунтований відзив на позов не надано.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача 235 781,16 грн.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 12 591,74 грн. слід відмовити.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3% річних - 5 588,39 грн. за період з 06.02.2015р. по 24.09.2015р. та інфляційні втрати - 82 459,80 грн. за період з 06.02.2015р. по вересень 2015р.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що 3 % річних та інфляційні втрати позивачем нараховані не вірно.

Оскільки, як зазначалось вище, оплата по Актам приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2014р. повинна була здійснюватись до 15.01.2015р., то прострочення виникло з 16.01.2015р.

3% річних необхідно нараховувати наступним чином:

- на суму 285 781,16 грн. з 16.01.2015р. по 01.09.2015р. (229 дні) сума 3% річних складає 5 378,95 грн.;

- на суму 235 781,16 грн. з 02.09.2015р. по 24.09.2015р. (23 дні) - 445,72 грн.

Загальна сума 3% річних складає 5 824,67 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 5 588,39 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, необхідно нараховувати в період з лютого 2015р. по серпень 2015р. на суму 285 781,16 грн. та вони становлять 97 253,48 грн., за вересень на суму 235 781,16 грн. - 5 422,97 грн.

Загальна сума інфляційних втрат складає - 102 676,45 грн., однак, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума інфляційних втрат заявлена позивачем 82 459,80 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача сум основного боргу - 235 781,16 грн., 3% річних - 5 588,39 грн., інфляційних втрат - 82 459,80 грн.

В частині стягнення суми основного боргу - 12 591,74 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що, у зв'язку з останнім уточненням позовних вимог, сума судового збору повинна була складати 5 046,32 грн., тобто переплата складає 134,46 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю

З огляду на викладене, позивачу може звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства " Криворізький інститут автоматики" (50006, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Стеклова, 3, код ЄДРПОУ 00230774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терни-Сервісмонтаж" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Черкасова, 57, код ЄДРПОУ 30734471) 235 781,16 грн. (двісті тридцять п'ять тисяч сімсот вісімдесят одна грн. 16 коп.) - основного боргу, 5 588,39 грн. (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім грн. 39 коп.) - 3% річних, 82 459,80 грн. (вісімдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять грн. 80 коп.) - інфляційних втрат, 4 857,44 грн. (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят сім грн. 44 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення сум основного боргу - 12 591,74 грн. слід відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 21.01.2016р.

Суддя ОСОБА_1