Рішення № 55128011, 14.01.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.2016р. Справа № 905/2942/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Паюновій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтекстильпостач КР», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К», м. Дружківка, Донецька область

про стягнення 255 257 грн. 05 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 60 від 06.08.2015 року.

від відповідача: представник не зявився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.01.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтекстильпостач КР», звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К», про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 30/09 від 30.09.2014р. у сумі 145 275 грн. 43 коп., 3% річних у сумі 2 937 грн. 35 коп., інфляційних втрат у сумі 57 093 грн. 40 коп., пені у сумі 49 950 грн. 87 коп.

Ухвалою суду від 05.11.2015р. про порушення провадження у справі господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву, розгляд справи призначено на 26.11.2015р.

Ухвалою суду від 26.11.2015р. господарським судом Донецької області розгляд спору продовжено на 15 днів до 18.01.2015р, розгляд справи відкладено на 14.01.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за вказаним договором щодо вчасної сплати вартості виконаних робіт. Нормативно позивні вимоги обґрунтовані ст.ст. 96, 525, 526, 549, 625, 837, 853, 882 Цивільного кодексу України; ст.193 Господарського кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях 26.11.2015р. та 11.01.2016р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на укладання договору про надання послуг № 30/09 від 30.09.2014р. із відповідачем, невиконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості робіт. 14.01.2016р. через канцелярію господарського суду Донецької області надав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання послуг № 30/09 від 30.09.2014р. у сумі 145 275 грн. 43 коп., 3% річних у сумі 2 937 грн. 35 коп., інфляційних втрат у сумі 57 093 грн. 40 коп., пені у сумі 49 950 грн. 87 коп., а всього 255 257 грн. 05 коп.

Суд розглядає позов з урахуванням наданої заяви.

Відповідач, у свою чергу, про судові засідання 26.11.2015р. та 14.01.2016р. був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про їх отримання 13.11.2015р. та 10.12.2015р., однак у засідання суду представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. Через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, у якій зазначив, що в задоволенні позовної заяви необхідно відмовити, оскільки не можливо встановити з якого моменту у відповідача виникло зобовязання по оплаті послуг та який граничний строк оплати вартості робіт. Просив розглядати позовну заяву без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтекстильпостач КР» (далі виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» (далі замовник) був укладений договір про надання послуг № 30/09 від 30.09.2014р. (далі за текстом Договір), за умовами якого виконавець зобовязується за завданням замовника надати послуги навантажувача, (далі за текстом послуги), а замовник зобовязується оплатити надані послуги.

Пунктом 4.2. договору визначено, що вартість послуг становить 397 грн. 73 коп. б/н з ПДВ за 1 м/ч.

Відповідно до п. 4.10 договору, оплата послуг здійснюється протягом пяти днів після підписання акту виконаних робіт.

Згідно п. 6.1, даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2014р.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобовязань за договором на загальну суму 367 127 грн. 66 коп. підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг)

-№ ОУ-0000017 від 11.10.2014р. на суму 28 600 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 4 766 грн. 67 коп.;

-№ ОУ-0000024 від 21.10.2014р. на суму 66 400 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 11 066 грн. 67 коп.;

-№ ОУ-0000025 від 31.10.2014р. на суму 77 000 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 12 833 грн. 33 коп.;

-№ ОУ-0000026 від 11.11.2014р. на суму 61 300 грн. 09 коп., у т.ч. ПДВ 10 216 грн. 68 коп.;

-№ ОУ-0000027 від 20.11.2014р. на суму 66 852 грн. 14 коп., у т.ч. ПДВ 11 142 грн. 02 коп.;

-№ ОУ-0000028 від 30.11.2014р. на суму 17 150 грн. 54 коп., у т.ч. ПДВ 2 858 грн. 42 коп.;

-№ ОУ-0000029 від 11.12.2014р. на суму 49 824 грн. 89 коп., у т.ч. ПДВ 8 304 грн. 15 коп.

Відповідно до умов договору позивачем було предявлено наступні рахунки-фактури за кожним актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містяться у матеріалах справи:

-№ СФ-0000043 від 11.10.2014р. на суму 28 600 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 4 766 грн. 67 коп.;

-№ СФ-0000045 від 21.10.2014р. на суму 66 400 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 11 066 грн. 67 коп.;

-№ СФ-0000047 від 31.10.2014р. на суму 77 000 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 12 833 грн. 33 коп.;

-№ СФ-0000050 від 11.11.2014р. на суму 61 300 грн. 09 коп., у т.ч. ПДВ 10 216 грн. 68 коп.;

-№ СФ-0000051 від 20.11.2014р. на суму 66 852 грн. 14 коп., у т.ч. ПДВ 11 142 грн. 02 коп.;

-№ СФ-0000054 від 30.11.2014р. на суму 17 150 грн. 54 коп., у т.ч. ПДВ 2 858 грн. 42 коп.;

-№ СФ-0000055 від 11.12.2014р. на суму 49 824 грн. 89 коп., у т.ч. ПДВ 8 304 грн. 15 коп.

В свою чергу, відповідачем в якості сплати вартості виконаних робіт на користь підрядника були перераховані грошові кошти у сумі 221 852 грн. 23 коп. Перерахування проводилось шляхом безготівкового переказу, що підтверджується наступними банківськими виписками з особового рахунку позивача:

- виписка по особовому рахунку за 22.10.2014р., оплата по рахунку № СФ-0000043 від 11.10.2014р. на суму 28 350 грн. 11 коп.;

- виписка по особовому рахунку за 06.11.2014р., оплата по рахунку № СФ-0000045 від 21.10.2014р. на суму 30 000 грн. 00 коп.;

- виписка по особовому рахунку за 10.11.2014р., оплата по рахунку № СФ-0000045 від 21.10.2014р. на суму 36 400 грн. 00 коп.;

- виписка по особовому рахунку за 27.11.2014р., оплата по рахунку № СФ-0000043 від 11.10.2014р. на суму 249 грн. 89 коп.;

- виписка по особовому рахунку за 16.12.2014р., оплата по рахунку № СФ-0000047 від 31.10.2014р. на суму 18 700 грн. 00 коп.;

- виписка по особовому рахунку за 16.12.2014р., оплата по рахунку № СФ-0000050 від 21.10.2014р. на суму 61 300 грн. 09 коп.;

- виписка по особовому рахунку за 18.03.2015р., оплата по рахунку № СФ-0000047 від 31.10.2014р. на суму 20 000 грн. 00 коп.;

- виписка по особовому рахунку за 27.04.2015р., оплата по рахунку № СФ-0000051 від 20.11.2014р. на суму 26 852 грн. 14 коп.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору, станом на час розгляду справи, роботи за актами: № ОУ-0000025 від 31.10.2014р. у сумі 38 300 грн. 00 коп., № ОУ-0000027 від 20.11.2014р. у сумі 40 000 грн. 00 коп., № ОУ-0000028 від 30.11.2014р. на суму 17 150 грн. 54 коп., № ОУ-0000029 від 11.12.2014р. на суму 49 824 грн. 89 коп., а всього у сумі 145 275 грн. 43 коп. не оплатив.

Проаналізувавши укладений сторонами договір про надання послуг № 30/09 від 30.09.2014р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обовязку за договором стосовно оплати робіт, як це визначено пунктом 4.10 договору, протягом пяти днів після підписання акту виконаних робіт.

Граничними строками оплати виконаних робіт, встановленими п.4.10 договору, згідно з актом № ОУ-0000017 від 11.10.2014р. є 16.10.2014р., з актом № ОУ-0000024 від 21.10.2014р. є 26.10.2014р., з актом № ОУ-0000025 від 31.10.2014р. є 05.11.2014р., з актом № ОУ-0000026 від 11.11.2014р. є 16.11.2014р., з актом № ОУ-0000027 від 20.11.2014р. є 25.11.2014р., з актом № ОУ-0000028 від 30.11.2014р. є 05.12.2014р., з актом № ОУ-0000029 від 11.12.2014р. є 16.12.2014р.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, що призвело до порушення відповідачем зобовязання з оплати робіт як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання послуг № 30/09 від 30.09.2014р., у сумі 145 275 грн. 43 коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 16.12.2014р. по 18.08.2015р. у сумі 2 937 грн. 35 коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд дійшов висновку, що фактично розмір 3% річних становить:

-за актом № ОУ-0000025 від 31.10.2014р. за період з 16.12.2014р. по 18.08.2015р. у сумі 774 грн. 39 коп.;

-за актом № ОУ-0000027 від 20.11.2014р. за період з 16.12.2014р. по 18.08.2015р. у сумі 808 грн. 77 коп.;

-за актом № ОУ-0000028 від 30.11.2014р. за період з 16.12.2014р. по 18.08.2015р. у сумі 346 грн. 77 коп.;

-за актом № ОУ-0000029 від 11.12.2014р. за період з 17.12.2014р. по 18.08.2015р. у сумі 1 003 грн. 32 коп.

Загальний розмір 3% річних дорівнює 2 933 грн. 25 коп. на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 4 грн. 10 коп. задоволенню не підлягають.

Позивачем також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати вартості робіт за період з 16.12.2014р. по 18.08.2015р. у сумі 57 093 грн. 40 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за вказаний період, суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично невірним, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення та ст.ст. 17, 18 Закону України Про інформацію використовується те є офіційним індекс, розрахований Державною службою статистики України, який наводиться з одним десятковим знаком після коми.

На підставі цього суд зробивши розрахунок інфляційних втрат дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних, обчислених:

-за актом № ОУ-0000025 від 31.10.2014р. за період з січня 2015р. по липень 2015р. у сумі 15 051 грн. 94 коп.;

-за актом № ОУ-0000027 від 20.11.2014р. за період з січня 2015р. по липень 2015р. у сумі 15 720 грн. 04 коп.;

-за актом № ОУ-0000028 від 30.11.2014р. за період з січня 2015р. по липень 2015р. у сумі 6 740 грн. 18 коп.;

-за актом № ОУ-0000029 від 11.12.2014р. за період з січня 2015р. по липень 2015р. у сумі 19 581 грн. 24 коп.

Фактично розмір інфляційних втрат дорівнює 57 093 грн. 40 коп. на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 24 коп. задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 16.12.2014р. по 18.08.2015р. у сумі 49 950 грн. 87 коп., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за порушення грошового зобовязання, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Договором про надання послуг № 30/09 від 30.09.2014р. не передбачене стягнення пені, а відтак, ним не встановлюється її розмір. Законодавство України не визначає розміру пені, який підлягає стягненню із суб'єкта господарських правовідносин за порушення ним господарського зобов'язання, у випадку, якщо це питання договором не регулюється. Оскільки розмір пені за порушення відповідачем зобов'язання не встановлений ні договорами, ні актом цивільного законодавства, то незважаючи на доведеність факту порушення відповідачем зобов'язання за договорами підряду, пеня у сумі 49 950 грн. 87 коп. задоволенню не підлягає.

При поданні позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5 208 грн. 82 коп.

Статтею 4 Закону України Про судовий збір, нормами якого визначені правові засади справляння судового збору, передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору визначена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на 01.01.2015 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1218 гривень.

У прохальній частині позовної заяви, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 14.01.2016р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтекстильпостач КР» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» заборгованість за договором про надання послуг № 30/09 від 30.09.2014р. у сумі 145 275 грн. 43 коп., 3% річних у сумі 2 937 грн. 35 коп., інфляційних втрат у сумі 57 093 грн. 40 коп., пені у сумі 49 950 грн. 87 коп., а всього 255 257 грн. 05 коп. Вказана сума зазначена у позовній заяві, як ціна позову. При визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви суд виходить з ціни позову зазначеній у прохальній частині позовної заяви.

Отже, розмір судового збору за подання даної позовної заяви становить 3 828 грн. 86 коп.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України, викладених у інформаційному листі від 21.11.2011 року № 01-06/1625/2011 Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір, зміст повязаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Таким чином, позивачу підлягає повернути з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 380 грн. 96 коп.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом України Про індексацію грошових доходів населення; ст.ст. 17, 18 Закону України Про інформацію; ст. 1 Закону України Про відповідальність за порушення грошового зобовязання; ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 546, 549, ч. 2 ст. 551, ст.ст. 610, 612, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» (код ЄДРПОУ 32276975, місцезнаходження 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса, буд. 110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтекстильпостач КР» (код ЄДРПОУ 35748007, місцезнаходження 50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Дзержинський район, вул. Тбіліська, буд. 4) заборгованість за договором про надання послуг № 30/09 від 30.09.2014р. у сумі 145 275 грн. 43 коп., 3% річних у сумі 2 933 грн. 25 коп., інфляційних втрат у сумі 57 093 грн. 40 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 079 грн. 53 коп.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтекстильпостач КР» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мединський і К» 3% річних у сумі 4 грн. 10 коп., пені у сумі 49 950 грн. 87 коп. відмовити.

Поверненути Товариству з обмеженою відповідальністю «Промтекстильпостач КР» (код ЄДРПОУ 35748007, місцезнаходження 50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Дзержинський район, вул. Тбіліська, буд. 4) з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 380 грн. 96 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 14.01.2016р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2016р.

Суддя Ю.С. Мельниченко