Ухвала суду № 55127695, 21.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3903/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

21 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Б» до Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тема-Б», звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2015 №0006081502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального і процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю - не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що позивач подав податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік та сплатив визначену в ній суму податкового зобов'язання з дотриманням встановлених п. 57.1 ст. 57 Кодексу граничних строків, визначених для базового податкового періоду - рік.

Відповідальність за допущення помилки у позначенні звітного податкового періоду в податковій декларації не передбачена ст. 126 ПК України, яка застосована відповідачем під час винесення ним податкового повідомлення-рішення від 03.06.2015 №0006081502.

Проте, в результаті виправлення позивачем помилки у позначенні звітного (податкового) періоду числове значення самостійно узгодженого позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік не змінилося, а тому такі дії платника не призвели до збільшення чи зменшення його податкових зобов'язань, або до виникнення факту невчасної сплати таких зобов'язань.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо виправлення помилки у позначенні звітного (податкового) періоду та своєчасність сплати позивачем самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік, а тому підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій згідно ст. 126 ПК України відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених зобов'язань з податку на прибуток підприємства ТОВ "Тема-Б".

За наслідками перевірки складено Акт від 03.06.2015 № 59/1502/36460480, в якому зафіксовано порушення граничних термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. На думку податкового органу, позивачем допущено порушення граничного терміну сплати податку на прибуток за 2014 рік - до 27.02.2015, у той час як позивачем самостійно узгоджене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 11 554,05 грн. за 2014 рік сплачено 03.03.2015.

Зокрема, ТОВ "Тема-Б" 26.02.2015 засобами електронного зв'язку подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, що підтверджується квитанцією про її прийняття №2 від 26.02.2015. У квитанції №2 від 26.02.2015 про прийняття зазначеної податкової декларації вказано період, за який вона подана - "Рік, 2014".

Проте у рядку 2 "Звітний (податковий) період 2014 року" податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік позивачем допущено описку і замість позначення податкового періоду "Рік1" помилково поставлено позначку біля податкового періоду "Рік2".

На цій підставі контролюючий орган дійшов висновку про порушення підприємством граничного строку сплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання, встановленого п. 49.18 ст. 49, п. 57.1 ст. 57 ПК України.

За результатами камеральної перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.06.2015 №0006081502.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства затверджена наказом Міндоходів України від 30.12.2013 №872, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.01.2014 за №103/24880. Відповідно до затвердженої форми податкової декларації з податку на прибуток вона має рядок 13 "Зменшення нарахованої суми податку" та додаток ЗП до вказаного рядку 13, в Таблиці 1 якого міститься рядок 13.7 "Сума нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 глави 4 розділу ІІ та абзацу 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України", який відповідно до примітки 4 до затвердженої форми Додатку ЗП заповнюється платниками податку, які сплачують авансові внески з податку на прибуток.

В рядку 13 "Зменшення нарахованої суми податку" податкової декларації позивача з податку на прибуток за 2014 рік зазначено суму 649 400,00 грн.

В рядку 13.7 "Сума нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 глави 4 розділу ІІ та абзацу 2 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України" Таблиці 1 Додатку ЗП до вказаної декларації зазначено суму сплачених позивачем протягом 2014 року щомісячних авансових внесків з податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 649 400,00 грн.

Виходячи з вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин в силу п. 22 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, у випадку сплати платником податків щомісячних авансових внесків з податку на прибуток протягом звітного року податкова декларація за базовий звітний (податковий) рік подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Квитанція №2 від 26.02.2015 про прийняття податкової декларації з податку на прибуток відповідача за 2014 рік свідчить про її прийняття саме 26.02.2015, тобто в межах встановленого законом 60-денного строку для її подання, а саме - до 02.03.2015.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з наявним у справі платіжним дорученням №1345 від 03.03.2015 нарахований позивачем податок на прибуток за 2014 рік у сумі 115 625,00 грн., зазначений в рядку 14 податкової декларації за 2014 рік, був сплачений 03.03.2015, тобто в межах встановленого законом 10-денного строку за останнім днем граничного року для подання податкової декларації з цього податку, а саме - до 12.03.2015.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач подав податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік та сплатив визначену в ній суму податкового зобов'язання з дотриманням встановлених п. 57.1 ст. 57 Кодексу граничних строків, визначених для базового податкового періоду - рік.

Відповідно до приміток 1, 2 до Форми податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 №872, позначка "Рік1" заповнюється платниками податку, у яких базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік, а позначка "Рік2" заповнюється платниками податку, у яких базовим податковим (звітним) періодом є календарний квартал.

В податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік ТОВ "Тема-Б" у рядку 2 декларації "Звітний (податковий) період 2014 року" поставлено позначку біля податкового періоду "Рік2" як платником податків, у якого базовим податковим (звітним) періодом є календарний квартал.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Позивачем 05.06.2015 засобами електронного зв'язку подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Отримання податковим органом вказаного уточнюючого розрахунку 05.06.2015 підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №2.

Уточнюючим розрахунком виправлено помилку у позначенні звітного (податкового) періоду шляхом заповнення рядку 2 декларації "Звітний (податковий) період 2014 року" біля податкового періоду "Рік1". Також позивачем подано до податкового органу супровідний лист від 05.06.2015 №05/06/15-1 з поясненням причин подання уточнюючого розрахунку.

Отже, помилка щодо позначення звітного періоду виправлена позивачем 05.06.2015, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідачем фактичні обставини справи спростовані не були. Доводи апелянта в частині необхідності подачі позивачем заперечень на акт перевірки, а не уточнюючої декларації на увагу не заслуговують, оскільки податковим законодавством надано альтернативу, а не обов'язок щодо подачі заперечень на акт перевірки.

Крім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, відповідач відправив рекомендований лист з Актом перевірки від 03.06.2015 № 59/1502/36460480 та податковим повідомленням рішенням від 03.06.2015 №0006081502, через два дні після отримання ним зазначеного Уточнюючого розрахунку та супровідного листа до нього від 05.06.2015 №05/06/15-1, а саме 08.06.2015.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач подав податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік та сплатив визначену в ній суму податкового зобов'язання з дотриманням встановлених п. 57.1 ст. 57 Кодексу граничних строків, визначених для базового податкового періоду - рік.

Відповідальність за допущення помилки у позначенні звітного податкового періоду в податковій декларації не передбачена ст. 126 ПК України, яка застосована відповідачем під час винесення ним податкового повідомлення-рішення від 03.06.2015р. №0006081502.

Проте, в результаті виправлення позивачем помилки у позначенні звітного (податкового) періоду числове значення самостійно узгодженого позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік не змінилося, а тому такі дії платника не призвели до збільшення чи зменшення його податкових зобов'язань, або до виникнення факту невчасної сплати таких зобов'язань.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року - без змін.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, апелянтом до апеляційної скарги не додано документу про сплату судового збору.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги, з Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 009,70 грн. (1 218,00 * 1,5 * 110%, де 1 218,00 грн. - розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановлений на 1 січня 2015 року).

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, ЄДРПОУ одержувача - 38004897, рахунок отримувача - 31211206781007, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача (МФО) - 820019, код бюджетної класифікації - 22030001, код ЄДРПОУ суду 34729486) судовий збір у розмірі 2 009,70 грн. (дві тисячі дев'ять гривень 70 копійок).

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.