Ухвала суду № 55127682, 19.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/9462/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Рибак М.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу - задоволено.

Визнано протиправними дії Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві щодо накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві штрафу у розмірі 1360,00 грн.

Скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві Новак Г.М. від 19 березня 2015 року № 131/6 (ВП № 43369205) про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві штрафу у розмірі 1360,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, особа, яка не брала участь у справі, звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у провадженні відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в м. Києві перебуває виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2014 року по справі № 2-а-5199/11 про вчинення відповідної дії щодо призначення та виплати ОСОБА_3 пенсії з 01 квітня 2011 року, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством з урахуванням здійснених виплат

15 липня 2014 року на адресу ГУ ПФУ надійшла вимога державного виконавця про повідомлення про наслідки виконання рішення суду.

23 липня 2014 року листом № 16837/12 позивачем повідомлено відповідача про те, що ОСОБА_3 здійснено перерахунок пенсії в порядку, встановленому рішенням суду з 01 квітня 2011 року по 18 червня 2011 року у сумі 1 538,03грн. Разом з тим, рішення суду у частині виплати заборгованості по пенсії не виконано через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

16 січня 2015 року на адресу ГУ ПФУ повторно надійшла вимога державного виконавця про повідомлення про наслідки виконання рішення суду.

28 січня 2015 року листом № 1523/12 позивачем повторно повідомлено відповідача про те, що ОСОБА_3 здійснено перерахунок пенсії в порядку встановленому рішенням суду у сумі 1 538,03грн. Разом з тим, рішення суду у частині виплати заборгованості по пенсії не виконано через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

19 березня 2015 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м. Києві виніс постанову у ВП № 43369205 (надіслана листом № 131/6 від 19 березня 2015 року) про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду в розмірі 1 360,00 грн.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Так, під поважними причинами невиконання судового рішення слід розуміти ті обставини, які об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлюють виконання у добровільному порядку рішення суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із ч.1 статті 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З аналізу наведених норм вбачається, що однією з обов'язкових умов накладення штрафу є відсутність поважних причин невиконання судового рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виконало рішення суду в частині нарахування, проте, рішення залишилось не виконаним в частині виплати стягувачу заборгованості по пенсії у зв'язку з відсутністю коштів на виконання судових рішень за програмами пенсійного забезпечення громадян.

Відповідно до статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві є виконавчим органом, утримується за рахунок коштів міського бюджету та здійснює виконання державних програм за рахунок коштів державного бюджету.

Правове обґрунтування зі спірного питання виклав Верховний Суд України у постанові від 24 березня 2015 року (справа за позовом УПФУ в Рожнятівському районі Івано-Франківської області до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжака Івана Івановича про визнання дій протиправними та скасування постанови), яким зазначив, що невиконання судового рішення органом в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції справу вирішено правильно, з повним з'ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Додатково суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві рішення суду в частині виплати заборгованості по пенсії за період з 01 квітня 2011 року по 18 червня 2011 року, в той час як апелянт в своїй скарзі та в судовому засіданні наголошує на повному невиконання рішення з 01 квітня 2011 року по теперішній час, що, відповідно, не може підлягати апеляційному перегляду, оскільки не розглядалося судом першої інстанції.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.