Постанова № 55127642, 19.01.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/386/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

19 січня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : кваліфікаційно - дисциплінарна комісія адвокатури Чернівецької області та ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

18 березня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправними дій та скасування рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року в задоволенні даного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху та надано апелянту 10-денний термін для усунення виявлених недоліків поданої скарги з моменту отримання копії даного судового рішення.

20 листопада 2015 року на адресу суду надійшла апеляційна скарга третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, в якій вона просить суд змінити вказане судове рішення шляхом виключення абзаців 59, 62-64 мотивувальної частини даної постанови.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року вищевказану апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав невідповідності її положенням статей 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).

17 грудня 2015 року на виконання вимог ухвали суду від 25 листопада 2015 року апелянтом - ОСОБА_3 було направлено до суду апеляційної інстанції поштовим зв'язком заяву щодо усунення недоліків апеляційної скарги та клопотання щодо розгляду справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 12 січня 2016 року в задоволенні вказаного клопотання ОСОБА_3 було відмовлено, з підстав необгрунтованості, безпідставності та невідповідності його положенням КАС України.

Ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року було відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_3 та призначено справу до розгляду на 19 січня 2016 року о 14:10.

11 січня 2016 року на адресу суду надійшла заява (вх.132/16) від ОСОБА_2 на виконання вимог ухвали суду від 19 листопада 2015 року.

Ухвалами суду від 12 січня 2016 року було відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_2 та призначено до розгляду на 19 січня 2016 року о 14:10.

Для своєчасного та належного повідомлення сторін секретарем судового засідання у відповідності до вимог КАС України було направлено смс-повідомлення повістку про виклик до суду на абонентський номер ОСОБА_3, який зазначений в матеріалах справи. Зміни чи недійсність заявленого абонентського номеру суду невідомі.

Секретарем судового засідання 13 січня 2016 року шляхом електронного та поштового зв'язків було направлено сторонам по даній справі ряд процесуальних документів, а саме: копії ухвал про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду за апеляційною скаргою ОСОБА_2, копію апеляційної скарги ОСОБА_2, копію ухвали суду від 12 січня 2016 року, про що складені відповідні повістки про виклик до суду та довідки про їх направлення.

Також, сторін по даній справі (ОСОБА_3, ОСОБА_2, Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури) додатково було повідомлено телефонограмою.

Сукупність вказаних дій здійснених секретарем судового засідання під час належного та своєчасного повідомлення сторін по даній справі свідчить про дотримання судом апеляційної інстанції основоположних засад та принципів адміністративного судочинства, а саме верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, гласність та відкритість адміністративного процесу, що узгоджується з положеннями ст.ст. 7, 8 , 9, 10, 12, 33, 35, 38 КАС України.

15 та 16 січня 2016 року через канцелярію суду надійшли пояснення (вх.419/16) і заперечення (вх.420/16) від Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, в яких представник даного органу просить суд апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року - без змін, також розгляд справи здійснювати за відсутності їхнього представника.

18 січня 2016 року на адресу суду надійшло електронне повідомлення № 1 від ОСОБА_2 (вх.528/16), в якому він просить суд його апеляційну скаргу задовольнити, а розгляд справи здійснювати за його відсутності. Суд зазначає, що жодних заперечень чи відповідних пояснень щодо апеляційної скарги ОСОБА_3 позивач не надав.

19 січня 2016 року до суду надійшла заява-клопотання (вх.3912/16) від ОСОБА_3 щодо відкладення розгляду даної справи та заявлено про повторність вирішення питання щодо проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Суд апеляційної інстанції ознайомившись з даною заявою-клопотанням зазначає наступне.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року судом була надана правова оцінка клопотанню ОСОБА_3 щодо проведення розгляду справи в режимі відеоконференції та відмовлено в задоволенні даного клопотання заявника, у зв'язку з його невідповідністю положенням КАС України.

Суд звертає увагу, що заявником в черговий раз не дотримано вимог статті 122-1 КАС України щодо наявності причин та об'єктивних підстав для проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а також враховує те, що по вказаній заяві судом апеляційної інстанції вже було прийнято процесуальне рішення від 12 січня 2016 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту заяви-клопотання ОСОБА_3 від 19 січня 2016 року вбачається, що вона не отримувала жодної судової кореспонденції щодо стану розгляду справи за її участі. Однак вказане не відповідає дійсності, оскільки відповідно до матеріалів справи на адресу ОСОБА_3 неодноразово направлялись судові повістки, копії відповідних процесуальних рішень, копії відповідних матеріалів, які долучались до матеріалів справи. Суд вказує на те, що на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду неодноразово повертались поштові конверти адресовані ОСОБА_3, з підстав закінчення строку зберігання, тобто ОСОБА_3 з тих чи інших причин не отримувала на відповідному поштовому відділенні судову кореспонденцію з причин незалежних від суду.

Також, судом для повного та своєчасного повідомлення сторони по справі 12 січня 2016 року на зазначений ОСОБА_3 абонентський номер було направлено смс-повідомлення щодо документу "Повістка-повідомлення" та 13 січня 2016 року на даний номер додатково було здійснено дзвінок з повідомленням про розгляд апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 19 січня 2016 року о 14:10, про що свідчить відповідна телефонограма складена секретарем судового засідання.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 та кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Чернівецької області в судове засідання не з'явились. Про дату, час і місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що суд вчинив всіх заходів для повного та своєчасного повідомлення сторін по даній справі відповідно до положень ст.ст. 33, 35, 38 КАС України, а участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, у зв'язку з чим наявні підстави для зміни судового рішення відповідно до статті 201 КАС України.

Вказані правовідносини регулюються положеннями норм статей Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Рішення Ради адвокатів України "Про затвердження Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури".

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 19 лютого 2015 року Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури розглянула скаргу адвоката ОСОБА_3 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернівецької області (далі по тексту - КДКА Чернівецької області) № 46 від 30 жовтня 2014 року про порушення дисциплінарної справи відносно неї, в якій ставиться питання про скасування вказаного рішення та скаргу адвоката ОСОБА_3 на рішення КДКА Чернівецької області області № 48 від 17.11.2014 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності і застосування відносно неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці.

Того ж дня, відповідачем було розглянуто скаргу ОСОБА_2 на рішення КДКА Чернівецької області № 48 про притягнення адвоката ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності. Позивач зазначає, що згідно із рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії (далі по тексту - ВКДКА) адвокатури скаргу адвоката ОСОБА_3 на рішення КДКА Чернівецької області № 46 від 30 жовтня 2014 року та скаргу ОСОБА_2 на рішення КДКА Чернівецької області № 48 від 17 листопада 2014 року визнали такими, що не підлягають задоволенню, а скаргу адвоката ОСОБА_3 на рішення КДКА Чернівецької області № 48 від 17 листопада 2014 року визнали такою, що підлягає задоволенню.

Вказане свідчить, що рішення КДКА Чернівецької області № 48 від 17.11.2014 року про притягнення адвоката ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на три місяці скасовано та прийнято нове рішення, яким закрито дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_3

Не погоджуючись з вказаним рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 19 лютого 2015 року позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом.

Постановою даного суду 20 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає висновки суду першої інстанції правильними по суті і такими, що узгоджуються із вимогами статей 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зобов'язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до витягу із Єдиного реєстру адвокатів України зазначено відомості стосовно адвоката ОСОБА_3, копія ордеру серії ЧЦ №000,012797 від 10.02.2014 року про надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_3 громадянці ОСОБА_4 ( а.с. 109, 131; т.1).

Рішенням КДКА Чернівецької області № 46 від 30.10.2014 року порушено дисциплінарну справу відносно ОСОБА_3, у зв'язку з надходженням скарги громадянина ОСОБА_2 про порушення правил адвокатської етики ( а.с. 78; т.1 ).

Згідно рішення КДКА Чернівецької області № 47 від 30.10.2014 року за скаргою ОСОБА_2 щодо дій адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_3 відмовлено у порушені дисциплінарної справи відносно вказаних адвокатів, у зв'язку з відсутністю в її діях ознак дисциплінарного проступку (а.с. 79-81; т.1).

Рішенням КДКА Чернівецької області № 48 від 17.11.2014 року притягнено ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності і застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці.(а.с.149-151; т.1).

Відповідно до матеріалів справи, адвокат ОСОБА_3 оскаржувала рішення КДКА Чернівецької області № 46 від 30.10.2014 року та № 48 від 17.11.2014 року ( а.с. 185-194; т.1).

Позивач також оскаржив Рішення КДКА Чернівецької області № 48 від 17.11.2014 року і 16.12.2014 року звернувся до Голови ВКДКА зі скаргою, в якій просив змінити вказане рішення в частині застосування до адвоката ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення, застосувавши до неї дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльності на строк більший за три місяці та достатній для попередження вчинення нею в майбутньому грубих порушень правил адвокатської етики. Скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_3, яка була адвокатом ОСОБА_4 у процесі розподілу спільного майна з ОСОБА_2, поводила себе не етично та не коректно. Зокрема, адвокат ОСОБА_3 неодноразово в присутності позивача, його колишньої дружини та інших осіб наголошувала на некомпетентності адвоката позивача - ОСОБА_6, дозволяла інші некоректні звернення на її адресу та принижувала її професійну гідність. Крім того, адвокат ОСОБА_3 здійснювала тиск на свідків, а саме ОСОБА_7, та схиляла його до дачі неправдивих показань. Застосований вид дисциплінарного стягнення скаржник вважав невиправдано м'яким. ( а.с. 19-21, т.1 ).

Згідно доручення голови ВКДКА від 20 січня 2015 р. члену Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ОСОБА_8 доручено провести перевірку фактів, які викладені у скарзі адвоката ОСОБА_3 на рішення КДКА Чернівецької області від 30.10.2014 року та у скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення КДКА Чернівецької області від 17.11.2014 року. (том 1, а.с. 36).

19 лютого 2015 року ВКДКА розглянула скаргу адвоката ОСОБА_3 на рішення дисциплінарної палати КДКА Чернівецької області № 46 від 30.10.2014 року про порушення дисциплінарної справи відносно неї, в якій ставилось питання про скасування вказаного рішення та скаргу адвоката ОСОБА_3 на рішення КДКА Чернівецької області № 48 від 17.11.2014 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності і застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці. Того ж дня, відповідачем було розглянуто скаргу ОСОБА_2 на рішення КДКА Чернівецької області № 48 про притягнення адвоката ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності.

Судом встановлено, що згідно із рішенням ВКДКА №ІІ-003/2015 від 19 лютого 2015р. скаргу адвоката ОСОБА_3 на рішення КДКА Чернівецької області № 46 від 30.10.2014 року та скаргу ОСОБА_2 на рішення КДКА Чернівецької області № 48 від 17.11.2014 року визнали такими, що не підлягають задоволенню, а скаргу адвоката ОСОБА_3 на рішення КДКА Чернівецької області № 48 від 17.11.2014 року задоволено. Рішення КДКА Чернівецької області № 48 від 17.11.2014 року про притягнення адвоката ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на три місяці скасовано та прийнято нове рішення, яким закрито дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_3 (а.с. 9-13, т.1).

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, що рішення ВКДКА №ІІ-003/2015 від 19 лютого 2015р. в частині закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_3 було мотивоване тим, що ОСОБА_7 відмовився від скарги на дії адвоката ОСОБА_3, яку скаржник підтвердив на засіданні дисциплінарної палати КДКА Чернівецької області 13.11.2014 року. З тексту пояснень адвоката ОСОБА_6 не вбачається що вона скаржиться на неетичну поведінку та висловлювання адвоката ОСОБА_3, що свідчить про відсутність підстав для притягнення адвоката ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності (а.с. 11, 12, т.1 ).

В матеріалах справи наявна скарга ОСОБА_7 направлена до прокуратури Чернівецької області про прийняття заяви про кримінальне правопорушення за ст. 286 КК України, визнання його потерпілим від кримінального правопорушення, передбаченого ст. 386 КК України. Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 вчиняла на заявника, як свідка тиск у процесі розподілу спільного майна між його батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та змушувала говорити неправду на користь ОСОБА_4

Також, в справі містяться пояснення ОСОБА_7 надані КДКА Чернівецької області про тиск та примушення давати неправдиві свідчення у судовому засіданні про розподіл спільного майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 89, 112, т.1 ).

В матеріалах справи є пояснення ОСОБА_6 (яка згідно договору №3 "Про надання правової допомоги" представляє інтереси ОСОБА_2 в суді) відносно скарги ОСОБА_2 на дії адвоката ОСОБА_3, в яких вона підтверджує викладене позивачем у скарзі до КДКА Чернівецької області відносно висловлювань адвоката ОСОБА_3, в тому числі в її адресу. Однак, з огляду на етичні та професійні принципи, просить її пояснення не розглядати в рамках скарги на дії адвоката ОСОБА_3, а скаргу ОСОБА_2, в частині образ в адресу ОСОБА_6, просить розглядати виключно, як особисте право позивача скаржитись, у разі порушення його прав та інтересів. (а.с. 113, т.1).

В матеріалах справи міститься звукозапис судового засідання від 06.08.2014 року Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі №727/1474/14-Ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, яке заслуховувалось в судовому засіданні, в якому було допитано в якості свідка ОСОБА_7, який на запитання ОСОБА_9: чи здійснювався на нього тиск з боку адвоката ОСОБА_3 повідомив, що так, здійснювався. ОСОБА_2 звертав увагу районного суду м. Чернівці, що зі сторони адвоката ОСОБА_10 мав місце тиск на його сина та свідка по справі - ОСОБА_7, на що судом було запропоновано позивачу звернутись до правоохоронних органів (а.с. 129-130, 178, т.1).

В матеріалах справи наявний витяг із розмови, що відбувалась між ОСОБА_3 і ОСОБА_7 (а.с. 121, т.1), диск із записом судового засідання, проведеного 22.05.2014 року у Глибоцькому районному суді Чернівецької області на підтвердження того, що ОСОБА_3 неетично себе поводить в залі суду, який був досліджений в суді першої інстанції під час її розгляду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи містяться показання також свідків: ОСОБА_11, яка знаходилась в судовому засіданні, як вільний слухач у справі № 715/144/14-ц; ОСОБА_5 та ОСОБА_12 - представники третьої особи у справі № 715/144/14-ц . Вказані особи були присутні під час розгляду цивільної справи 22.05.2014 року в Глибоцькому районному суді Чернівецької області. Свідків було попереджено про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень.

На підставі наведеного колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до твердження, що в матеріалах справи наявні всі документи та докази, які необхідні для вирішення вказаного спору по суті з дотриманням норм чинного законодавства.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пп. 3 п. 3 Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого установчим з'їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія є юридичною особою та створюється та діє з метою реалізації публічно-правових функцій з відбору, атестування осіб, які виявили намір займатися адвокатською діяльністю, та як дисциплінарний орган в системі самоврядування адвокатури України.

Згідно ч. 2 ст. 42 Закону № 5076 Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури протягом десяти днів з дня отримання заяви (скарги) витребовує матеріали дисциплінарної справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та забезпечує розгляд скарги на рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи.

Згідно п. 3.1 Рішення Ради адвокатів України "Про затвердження Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури" від 4-5 липня 2014 року N 78 (далі - Регламент) формою роботи ВКДКА є засідання. Голова ВКДКА скликає засідання, визначає місце, день та час його проведення, порядок розгляду питань порядку денного, а також доповідачів.

У відповідності до п. 3.37 та п. 3.40 Регламенту скарга на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури реєструється у ВКДКА та у розумний строк передається члену ВКДКА, із урахуванням пропорційності навантаження на членів комісії та їх спеціалізації, для вивчення, перевірки і підготовки матеріалів до засідання ВКДКА.

ВКДКА забезпечує розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної (кваліфікаційної) справи.

Відповідно до пунктів 3.41 - 3.43 Регламенту розгляд скарги починається доповіддю члена ВКДКА, якому доручено її попереднє вивчення, перевірка та підготовка. Члени ВКДКА мають право ставити питання доповідачу. Після доповіді члена ВКДКА заслуховуються інші учасники засідання, вивчаються матеріали справи та додатково надані документи. У разі необхідності, ВКДКА може створити комісію для додаткової перевірки обставин справи і перенести слухання скарги на інше засідання.

За наслідками розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ВКДКА має право: - залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; - змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; - скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; - направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов'язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.

Аналізуючи наведені нормативні положення, апеляційний суд приходить до висновку, що законодавством чітко визначено, яким чином ВКДКА повинно здійснювати розгляд скарг на рішення, що приймаються кваліфікаційно-дисциплінарними засіданнями адвокатури, а тому з врахуванням наявних матеріалів у справі, суд робить висновок, що засідання ВКДКА 19.02.2015 року з розгляду скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_10 проведено законно та у спосіб передбачений законодавством, тобто будь-яких порушень з боку ВКДКА по проведенню засідання комісії 19.02.2015 року та прийняттю рішень за наслідками розгляду скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_10 судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено.

На підставі вищенаведеного колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що рішення ВКДКА від 19.02.2015 року №11-003/2015 прийняте у відповідності до повноважень та у спосіб передбачений діючим законодавством України, а тому апеляційна скарга ОСОБА_2 є необґрунтованою та безпідставною, у зв'язку з чим вона не підлягає задоволенню.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 31 Закону № 5076 накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.

Згідно ст. 36 Закону № 5076 право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв'язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 та ч. 4 ст. 12 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України 17.11.2012 р. адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження права особи на захист, професійних прав адвокатів, незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності.

Статтею 25 Правил адвокатської етики визначено, що адвокату категорично забороняється використовувати при виконанні доручення клієнта незаконні та неетичні засоби, зокрема спонукати свідків до надання завідомо неправдивих показань, вдаватися до протизаконних методів тиску на протилежну сторону чи свідків (погроз, шантажу, тощо), використовувати свої особисті зв'язки (чи в окремих випадках особливий статус) для впливу прямо або опосередковано на суд або інший орган, перед яким він здійснює представництво, або захист інтересів клієнтів, використовувати інформацію, отриману від колишнього клієнта, конфіденційність якої охороняється законом, використовувати інші засоби, що суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 52 Правил адвокатської етики адвокат не повинен допускати стосовно іншого адвоката висловлювань, що принижують його честь та гідність, завдають шкоди його діловій репутації, нетактовних та принизливих висловів.

Як вбачається із змісту скарги ОСОБА_2 і зі змісту довідки та рішення КДКА Чернівецької області, підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності є:

- тиск на свідка ОСОБА_7; - некоректна поведінка у відношенні ОСОБА_6, яка здійснювала представництво інтересів ОСОБА_2 у цивільних справах у Глибоцькому районі Чернівецької області та в Апеляційному суді Чернівецької області.

Суд першої інстанції в ході судового розгляду справи дійшов до помилкового висновку в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, що адвокат ОСОБА_3 будучи представником ОСОБА_4 у справі про розподіл спільного майна подружжя спонукала ОСОБА_7 до надання показань на користь своєї довірительки, чим порушила вимоги ст. 25 Правил адвокатської етики. Даний факт був підтверджений ОСОБА_7 і встановлений розглядом КДКА Чернівецької області. Однак, в силу того, що ОСОБА_7 відмовився від скарги стосовно протиправних дій з боку ОСОБА_3, а стенограма розмови яка відбулася нібито між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, не підтверджує факту тиску на ОСОБА_7 ВКДКА дійшла правильного висновку, що рішення КДКА Чернівецької області підлягає скасуванню.

Зазначений висновок суду першої інстанції відносно того, що однією з підстав для скасування рішення № 48 від 17.11.2014 року ВКДКА слугувала письмова відмова ОСОБА_7 від скарги на дії адвоката ОСОБА_3 є помилковим, адже з аналізу змісту рішення ВКДКА від 19 лютого 2015 року судом апеляційної інстанції не вбачається про наявність чи про будь-яке зазначення даною комісією в прийнятому рішенні, що однією з підстав для скасування рішення № 48 від 17.11.2014 року ВКДКА є наявність письмової відмови ОСОБА_7 від скарги на дії адвоката ОСОБА_3

Також, судом першої інстанції помилково зазначено в мотивувальній частині постанови, що адвокат ОСОБА_3 саме певними діями спонукала ОСОБА_7 до надання показань на користь своєї довірительки, і що відмова ОСОБА_7 від скарги стосовно дій ОСОБА_3 не дає підстав вважати, що адвокатом вказаних дій не було зроблено,у зв'язку з чим мало місце порушення норми ст. 25 Правил адвокатської етики (абз. 59, 62 мотивувальної частини постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року).

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до вищевказаних висновків суду першої інстанції, адже відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції колегія суддів констатує той факт, що будь-яких належних доказів в розумінні ст.ст. 69-70 КАС України, про порушення чи про можливе порушення адвокатом ОСОБА_3 приписів ст. 25 Правил адвокатської етики, даному суду надано не було.

Таким чином на підставі вищевикладеного та того, що судове рішення не може ґрунтуватись на підставі припущень, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та незаконність судового рішення в цій мотивувальній частині (абз. 59, 62).

Також, судом першої інстанції було помилково зазначено в мотивувальній частині (абз.63-64) оскаржуваної постанови, що в силу того, що ОСОБА_3 під час всього процесу, який відбувався в результаті оскарження рішення КДКА Чернівецької області № 48 від 17.11.2014 року не займалась професійною адвокатською діяльністю (більше трьох місяців), то до неї фактично було застосовано дисциплінарне стягнення, яке визначене рішенням КДКА Чернівецької області № 48 від 17.11.2014 року, так як у відповідності до ч. 2 ст. 35 Закону № 5076 адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку. В скарзі позивача зазначено, що факт спонукання дачі неправдивих свідчень адвокатом ОСОБА_3 мав місце 06.08.2014 року. Тому заслуховують на увагу твердження третьої особи ОСОБА_3 щодо того, що строки стосовно притягнення її до дисциплінарної відповідальності вже закінчились.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до вказаних висновків, адже в силу положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Частиною 2 даної статті дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Відповідно до ч.3 вказаної статті дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що судом першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної постанови (абз. 64) вказано на те, що у відповідності до ч. 2 ст. 35 Закону № 5076 адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку. В скарзі позивача зазначено, що факт спонукання дачі неправдивих свідчень адвокатом ОСОБА_3 мав місце 06.08.2014 року.

Однак, вказані висновки суду є недоречними, адже суд при розгляді та вирішенні адміністративного спору повинен користуватись рядом принципів судочинства, одними з яких є диспозитивність та презумпція невинуватості, однак всупереч даним положенням суд першої інстанції вийшов за межі власної компетенції та певним чином втрутився у дисциплінарний процес колегіального дисциплінарного органу.

Колегія суддів зазначає, що суд не може підміняти контролюючий орган шляхом встановлення, дослідження та надання оцінці тим обставинам, які не були зафіксовані та не досліджені під час прийняття відповідного рішення.

Згідно положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що рішення ВКДКА №ІІ-003/2015 від 19 лютого 2015 року є законним та прийнятим в межах повноважень та у спосіб визначений законодавством України.

Однак, при цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку при обґрунтуванні мотивувальної частини абзаців 59, 62-64 постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, у зв'язку з чим в цій частині судове рішення підлягає зміні шляхом виключення зазначених абзаців мотивувальної частини.

Відповідно до ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема змінити постанову суду.

За ч.1 ст.201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, однак із помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : кваліфікаційно - дисциплінарна комісія адвокатури Чернівецької області та ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та скасування рішення змінити .

Абзаци 59, 62-64 мотивувальної частини постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року виключити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.