Ухвала суду № 55127477, 21.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 826/19342/15

У Х В А Л А

21 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» (далі – Позивач, ТОВ «Деснагрейн») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – Відповідач, ДПІ у Солом’янському районі) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.06.2015 року №0006280225 та №0007280225;

- зобов'язати Відповідача надати до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва висновки про відшкодування ТОВ «Деснагрейн» сум податку на додану вартість у загальному розмірі 289 524,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2015 року позов задоволено частково – визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.06.2015 року №0006280225 та №0007280225. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, Апелянтом подано клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з тим, що кошторисом ДПІ у Шевченківському районі на 2015 рік видатки на сплату судового збору не передбачено.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статті 187 КАС України.

При поданні апеляційної скарги Апелянтом не було дотримано вимог ч. ч. 3, 6 ст.187 КАС України, а саме не зазначено про бажання чи небажання особи взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Згідно ч. 3 ст. 187 КАС України в апеляційній скарзі зазначається, чи бажає особа взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності.

Зі змісту апеляційної інстанції вбачається, що Апелянтом даної вимоги ч. 3 ст. 187 КАС України виконано не було.

Крім того, приписами ч. 6 ст. 187 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII (далі – Закон).

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є, зокрема, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосовано до останнього штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 396 521,00 грн., позовні вимоги є вимогами майнового характеру, оскільки такі рішення змінюють майновий стан особи. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання майнового позову до суду становила 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2015 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року № 80-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218,00 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва становить 5 359,20 грн. (1218 * 4 * 110%).

Однак, всупереч вимог КАС України, Апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору або обґрунтованого клопотання про наявність підстав для розстрочення або відстрочення судового збору.

Оцінюючи клопотання Відповідача про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з тим, що у кошторисі ДПІ у Шевченківському районі на 2015 рік кошти для сплати судового збору не передбачалися, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов’язком суду, можливість реалізації якого пов’язується з майновим станом особи.

Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб’єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»

Крім того, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Таким чином, оскільки заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не містить доказів скрутного майнового стану особи та неможливості Відповідача забезпечити сплату судового збору у встановленому Законом розмірі, суд вважає за необхідне у його задоволенні відмовити.

Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в ухвалі від 08.09.2015 року у справі №21-5496а15.

Згідно ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи, що Апелянтом не вказано про бажання або небажання особи взяти участь у судовому розгляді справи, не додано до апеляційної скарги документ про сплату судового збору, а заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору визнано необґрунтованим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання Відповідачу строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом зазначення про бажання або небажання взяти участь у судовому засіданні та надання документу про сплату судового збору або клопотання про зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення.

Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії – залишити без руху.

Надати Апелянту строк для усунення недоліків – десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали.

У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута Апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до ст. 211, 212 КАС України.

Суддя А.Г. Степанюк