Постанова № 55126788, 05.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 р. Справа № 804/14052/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Наталії Василівни розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (форми "В4") № 0000265103 від 15.05.2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17 848 227,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення, яке виніс відповідач є незаконним та такими, що порушило права та законні інтереси позивача, тому воно підлягає визнанню недійсними та скасуванню.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив справу розглянути в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстровано Криворізьким міським управлінням юстиції та перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, як платник податків.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, у порядку ст. 76 Кодексу проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2015 року.

За результатами перевірки податковим органом було прийнято акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 17.04.2015 року за № 25/28-01-51-03/00190905, яким зафіксовано порушення ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" п. 11, п. 23 підрозділу 2 розділу XX, п.185.1 ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 201.10 ст. 201 та п. 198.2, 198.3. ст. 198 з урахуванням п. 198.6. ст. 198 Кодексу, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, а отже і суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, заявленого платником у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року.

Не погодившись з прийнятим актом перевірки ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" подало до податкового органу заперечення від 29.04.2015 року за № 10/3584 на акт від 17.04.2015 року за № 25/28-01-51-03/00190905 з проханням переглянути висновки викладені в акті.

Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську надала лист від 14.05.2015 року № 12267/10/28-01-51-03 про результати розгляду заперечень, яким повідомила, що висновки викладені в акті перевірки відповідають нормам чинного законодавства та є правомірними.

На підставі зазначеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 15.05.2015 року за № 0000265103, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 17 848 227,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки встановлено, що ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до р. 5 "Операції, які звільнені від оподаткування " декларації з ПДВ за лютий 2015 року включено грошову суму у розмірі 3 663 562 грн. з назвою операції "Поставка відходів брухту чорних та кольорових металів". Однак податковий орган стверджує, що операції з поставки відходів чорних та кольорових металів не входять в перелік операцій звільнених від оподаткування, а отже позивачем занижено податкові зобов'язання.

Відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI у 2014 році діяв Порядок відповідно до якого операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних металів підлягали звільненню від оподаткування податком на додану вартість тимчасово до 1 січня 2015 року. Перелік таких відходів та брухту чорних і кольорових металів (далі - Перелік) був затверджений Кабінетом Міністрів України постановою від 12 січня 2011 року № 15 "Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з поставки яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість" (далі Постанова № 15).

Згідно Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав законної сили з 01.01.2015 року, внесено зміни до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та продовжено дію режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання, у тому числі операцій з імпорту, відходів та брухту чорних і кольорових металів до 01.01.2017 року: "Тимчасово до 1 січня 2017 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України".

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 136, яка набрала законної сили 31 березня 2015 року, внесено зміни до Постанови № 15 в частині пролонгації строку звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання відходів та брухту чорних металів до 01.01.2017 року.

Податковий орган вважає, що в період з 1 січня по 31 березня 2015 року затверджений Перелік операцій, які підлягають звільненню від оподаткування ПДВ, був відсутній, а тому операції щодо постачання брухту чорних і кольорових металів, вчинені у вказаний період повинні обкладатись податком на додану вартість.

Проте в цей період, як зазначалось вище, діяла норма пункту 23 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, якою чітко визначено, в який строк, а саме, до 1 січня 2017 року, від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації. При цьому відповідно до правової конструкції вказаної норми Кабінету Міністрів України надано право затвердити лише перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, тоді як строк звільнення вказаних операцій від оподаткування ПДВ встановлений Законом і не може коригуватись прийняттям певної постанови КМУ. Право встановлювати терміни звільнення операцій від оподаткування Податковим кодексом України Кабінету Міністрів України не делегувалось.

При цьому суд зазначає, що вказаний перелік був затверджений ще Постановою КМУ від 12 листопада 2011 року № 15 і з того часу є незмінним. Коригується в змісті цієї постанови лише дата звільнення від оподаткування, яка встановлюється КМУ у відповідності до положень Податкового кодексу України. Тобто внесенням змін до Постанови № 15 щодо дати звільнення від оподаткування остання лише приводиться у відповідність до норм Податкового кодексу України, а не встановлює строки такого звільнення, як помилково вважає контролюючий орган і з чим погодився суд першої інстанції.

Зазначення в Постанові № 15 вказаної вище дати правового значення для визначення терміну звільнення операцій, зазначених у пункті 23 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, не має, оскільки цей термін встановлюється саме Податковим кодексом України, а не постановою КМУ. Правова позиція податкового органу може мати сенс лише у разі прийняття нового Переліку, а не пролонгації дії старого. В даному випадку новий Перелік не затверджувався.

Таким чином, оскільки Перелік, прийнятий ще у 2011 році, є з того часу незмінним та не визнавався таким, що втратив свою чинність, то внесення до нього змін в частині пролонгації дати, до якої операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, звільняються від оподаткування ПДВ не свідчить про переривання дії цього Переліку.

Таким чином, операції проведені позивачем з поставки відходів брухту чорних та кольорових металів відповідно до закону є такими, які звільнені від оподаткування.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач включив до податкового кредиту декларацію з ПДВ за лютий 2015 року суми ПДВ по податковим накладним з датою виписки до 01.02.2015 року у сумі 17 115 514,00 грн., що сторонами не заперечується.

Відповідно до п. 198.1-198.3 статті 198 Податкового кодексу України в редакції станом на час виникнення спірних відносин право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

При цьому, з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

До 1 січня 2015 року спірні відносини регулювались абз. 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, відповідно до якої у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" абзаци третій-п'ятий замінено абзацами третім-шостим такого змісту:

"Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

-ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної;

-для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

-для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно".

З огляду на вказане податковий орган вважає, що з урахуванням змін, внесених до пункту 198.6 статті 198 розділу V ПК України, податкові накладні, складені з 1 січня 2015 року та своєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, також повинні включатись до складу податкового кредиту лише того звітного періоду, на який припадає дата їх складання.

Проте суд зазначає, що абзаци 3-6 пункту 198.6 статті 198 ПК України в редакції станом на час подання декларації з ПДВ за лютий 2015 року не регулюють правовідносини, які склались між сторонами в даному спорі, оскільки в ході розгляду справи не встановлено, що податкові накладні, отримані позивачем, були зареєстровані з порушенням терміну їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, жодних застережень щодо включення цих податкових накладних до декларації з ПДВ за лютий 2015 року Податковий Кодекс України станом на час подання цих декларацій до податкового органу не містив.

Слід звернути увагу, що у зв'язку із внесенням Законом України від 16.07.2015 року № 643-VIII змін до пункту 198.6 ПК України, яким останній доповнено абзацом 4 наступного змісту: "У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної". При цьому абзаци 3-6 стали абзацами 5-8. Вказані зміни набули чинності з 1 вересня 2015 року. Тобто законодавець фактично повернув норму, яка діяла до 1 січня 2015 року.

Внесенням цих змін законодавець підтвердив різний предмет регулювання абзаців 4 та 5-8 (колишні 3-6) пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Отже, з 01.01.2015 року для податкових накладних, які своєчасно зареєстровані в ЄРПН в Податковому кодексу України не має жодних обмежень щодо терміну їх включення до складу податкового кредиту, окрім строку передбаченого ст.102 Податкового кодексу України.

Таким чином, з урахуванням висновків суду викладених вище, податкове повідомлення-рішення № 0000265103 від 15.05.2015 року підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність його винесення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2015 року № 0000265103 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форми "В4") № 0000265103 від 15.05.2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17 848 227,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00190905) судові витрати у розмірі 560 (п'ятсот шістдесят) гривень 28 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко