Ухвала суду № 55126670, 20.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/571/16 Головуючий 1-ї ін-ї ОСОБА_1

Справа № 631/1700/15-ц Доповідач Сащенко І.С.

Категорія житлові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря - Бойко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 12 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виселення,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позову посилався на те, що будинок 16 по вул. Карєрній у с. Новоселівка Нововодолазького району Харківської області належить йому на підставі свідоцтва про право власності . В зазначеному будинку проживає його дорослий син - відповідач по справі - ОСОБА_5 Позивач неодноразово вимагав звільнити приміщення. Договір найму з відповідачем не укладався. Відповідач в будинку не зареєстрований, не сплачує комунальних платежів, займає приміщення самоправно, чим порушує право власності позивача.

Просив виселити ОСОБА_5 з будинку 16 по вул. Карєрній у с. Новоселівка Нововодолазького району Харківської області.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 12 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог. При цьому посилається на обставини, викладені у позовній заяві та порушення судом норм матеріального права. Зазначає, що відповідач систематично порушує норми співжиття та робить неможливим їх сумісне проживання, що є підставою для задоволення позову.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач був вселений у спірне жиле приміщення як член сімї власника, крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження протиправної поведінки ОСОБА_5 відносно позивача.

Вказаний висновок судова колегія апеляційного суду вважає вірним.

Встановлено, що позивач ОСОБА_4, його син ОСОБА_5 зареєстровані та мешкають у будинку №16 по вул. Кар`єрній в с. Новоселівка Нововодолазького району Харківської області ( а.с. 4, 12 ).

Право власності на домоволодіння за вищевказаною адресою зареєстровано за позивачем ( а.с. 6, 7 ).

За правилами ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Підстави виселення членів сім'ї (колишніх членів сім'ї) власника будинку передбачені ч. 1 ст. 157, ст. 116 ЖК України.

Таке виселення згідно із ч. 1 ст. 116 ЖК України може мати місце, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

Таким чином, виселення без надання іншого помешкання, відповідно до ст. 116 ЖКУ, допускається у випадках: протиправної винної поведінки особи, що створює своїми діями неможливість спільного проживання в одній квартирі або цілому будинку; систематичного характеру таких дій; безрезультатності заходів попередження або суспільного впливу і продовження винним негідної поведінки.

Протиправна винна поведінка - це навмисні дії особи, безпосередньо пов'язані не тільки з явною неповагою до звичайних правил спільного проживання (скандали, дебоші, образи, заподіяння тілесних ушкоджень), але також навмисне ігнорування встановлених правил користування житловими і підсобними приміщеннями, невиконання вимог про дотримання тиші в квартирах і на подвір'ї, а також інші навмисні дії, що перешкоджають нормальному проживанню в квартирі або житловому будинку.

Виселення через неможливість спільного проживання може мати місце лише при систематичному порушенні винним правил суспільного співжиття.

Як роз'яснив пленум Верховного Суду України у п. 17 своєї Постанови "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", №2 від 12 квітня 1985 р. (далі - Постанова від 12.04.1985 року), при розгляді справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК УРСР осіб, що систематично порушують правила суспільного співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або житловому будинку, варто виходити з того, що при антигромадському поводженні, що продовжується, виселення винного може бути й у випадку повторного порушення, якщо раніше вжиті заходи попередження або суспільного впливу не дали позитивних результатів. Доказом застосування мір попередження і громадського впливу можуть служити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, офіційні застереження, рішення суду або третейського суду про притягнення до відповідальності, протоколи або постанови громадських організацій, трудових колективів, що засудили дії винного. Одні лише факти звернення у відповідні органи зі скаргами на порушення правил суспільного співжиття без застосування до винного заходів впливу цими органами не є підставою для виселення.

Доказів на підтвердження того, що до відповідача були застосовані будь-які заходи попередження чи громадського впливу щодо недопущення порушення останнім правил суспільного співжиття, позивачем не надано.

Крім того, ОСОБА_5 мешкає у вказаному будинку, як член сім`ї позивача, за згодою його батьків.

Згідност. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Наявність такої угоди між сторонами судом не встановлена.

З огляду на викладене, посилання позивача на те, що він не надавав згоди на проживання ОСОБА_5 у вказаному будинку, є безпідставними.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не сплачує комунальні послуги не є підставою для виселення його із житлового приміщення.

Доводи апеляційної скарги висновків, викладених у рішенні суду не спростовують.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 301, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 12 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді