Рішення № 55124601, 06.07.2010, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 2-798/10

Номер провадження 2-798/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2010 року Лебединський районний суд

Сумської області

В складі: головуючого судді - Гури А. О.,

при секретарі Ткаченко Я.О.,

з участю: представника позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1992 року по 1996 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем. 06 червня 1994 року у них народився син ОСОБА_4. Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з матір'ю та знаходиться на повному її утриманні. Відповідно рішення Лебединського райсуду від 25 березня 1996 року відповідач зобов'язаний щомісяця сплачувати аліменти на користь позивачки на утримання сина у розмірі ? частини всіх видів заробітку, але не менше 25% мінімального заробітку на дитину до його повноліття. Проте з 2005 року відповідач звільнився з роботи і з того часу не сплачував аліменти на утримання сина до січня 2008 року, а потім виплачував їх не в повному обсязі, не зважаючи на незадовільний стан здоровя дитини, тому вона звернулася до суду та просила стягнути неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 3357.07 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, мотивуючи це тим, що він не ухилявся від сплати аліментів, а заборгованість мав із-за того, що втратив постійне місце роботи і проживав за рахунок випадкових заробітків, тому знаходився в скрутному матеріальному становищі. Крім того, він проживає в фактичному шлюбі з іншою жінкою і від даного шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок цього дружина не працює, знаходячись у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Крім того, в 2005 році його батько, ОСОБА_6, захворів на онкологічне захворювання, тому протягом його хвороби і аж до смерті ( 24 березні 2007 року) частину грошей, які він заробляв, витрачав на лікування та проведення операції батька в м. Харкові, а потім поніс значні витрати, повязані з його похоронами, тому аліменти сплачував по мірі можливості, а на даний час повністю відшкодував заборгованість по сплаті аліментів.

Відповідач також вважає, що заборгованість по сплаті аліментів по виконавчому лис ту у відповідності до ст.194 ч.1 СК України може стягуватись не більш як за три роки, тобто за період з квітня 2007 року по квітень 2010 року. Також він вважає, що неустойка не може бути стягнута, оскільки він повністю погасив заборгованість по сплаті аліментів.

З розрахунку заборгованості по виконавчому листу № № АЕ-25 від 25 березня 1996 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 (а.с.26), вбачається, що станом на 01.05.2010 року сума заборгованості складає 14094.12 грн., яка станом на 11.05.2010 року повністю погашена, що стверджується довідкою відділу ДВС Лебединського районного управління юстиції №5690-03 від 11.05.2010 року та квитанцією № АВ 200185 від 05.05.2010 року про сплату ( а.с. 25-28).

З розрахунку суми неустойки, наданого представником позивачки ( а.с.15-16), вбачається, що розрахунок проведений з урахуванням лише суми несплачених аліментів за кожен місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів, у відповідності до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, наданого державним виконавцем та відповідає вимогам закону.

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи по факту ухилення від сплати аліментів ОСОБА_2 від 11.02.2008 року, винесеної начальником СГІРФО Лебединського МВ УМВСУ в Сумській області ( а.с. 5) вбачається, що факту умисного ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів за рішенням суду не встановлено, а тому на підставі ст.6.п.2, 99, 99-1 КПК України та ст.11 ч.2 КК України в порушенні кримінальної справи по ст.164 КК України відмовлено. Вказана постанова ніким не скасовувалась, тому набрала законної сили.

З довідки Лебединського відділення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції № 2082/29-008 від 26.05.2010 року ( а.с.35) вбачається, що ОСОБА_2 на обліку як фізична особа підприємець станом на 25 травня 2010 року не перебуває.

З довідки Лебединського МРЦЗ №180810499 від 27.05.2010 року ( а.с.36) вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Лебединському міськрайонному центрі зайнятості з 24.05.2010 року як безробітний, порушень законодавства про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню протягом останніх трьох місяців не було.

З свідоцтва про народження ( а.с. 37) вбачається, що ОСОБА_2 є батьком дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

З копії свідоцтва про смерть ( ас. 38) вбачається, що ОСОБА_6 помер 24.03.2007 року в м. Лебедині Сумської області.

Вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги витікають із сімейних правовідносин i на підставі ст. 180, 182, 196 СК України підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

В судовому засіданні було встановлено, що на підставі рішення Лебединського районного суду Сумської області від 25 березня 1996 року по виконавчому листу № АЕ -25/1996 з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач є дорослою працездатною особою, починаючи з 2005 і по цей час він не мав постійного місця роботи, на обліку як безробітний в Лебединському міськрайонному центрі зайнятості не перебував до 24.05.2010 року, але мав можливість працювати та отримувати доходи з інших джерел, оскільки відповідно до ст.180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття і тому суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача в тій частині, що він не має стабільного заробітку і внаслідок цього він має право сплачувати аліменти в розмірах, які є можливими для нього.

Внаслідок несвоєчасної сплати аліментів, станом на 01.05.2010 року, виникла заборгованість в розмірі 14094.12 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Наведений позивачем розрахунок неустойки (а.с.15-16) проведений з урахуванням лише суми несплачених аліментів за кожен місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів, на підставі даних про заборгованість по сплаті аліментів, наданих державним виконавцем та відповідає вимогам закону і не спростовується відповідачем.

При визначенні розміру стягуваної неустойки, суд керується положеннями ч.2 ст.196 СК України і враховує матеріальний та сімейний стан платника аліментів, що підтверджується вищезазначеними довідками ( а.с. 35-38), а також повне добровільне погашення заборгованості по сплаті аліментів станом на 11.05.2010 року і вважає можливим зменшити розмір неустойки.

Суд також вважає, що строк позовної давності в справах про стягнення неустойки, передбачений ст.258 ЦК України, становить один рік. На порушення строку позовної давності вказує відповідач в своїх запереченнях, тому позовні вимоги підлягають задоволенню про стягнення неустойки за період з квітня 2009 року по квітень 2010 року, що складає 514.44 грн.

Стосовно вимог позивачки про стягнення на її користь понесених нею витрат на правову допомогу, суд вважає, що ці вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

Статтею 84 ЦПК України встановлено, що витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Документами, якими стверджується, що ОСОБА_1 . є фахівцем у галузі права, є укладена угода про юридичне обслуговування від 16.04.2010 року між ОСОБА_1 та позивачкою (а.с. 21,22) та квитанція про оплату правових послуг ОСОБА_1 (а.с.23) в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Відповідно до ч.2 ст.84 СК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

На даний час це питання врегульоване Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Так, граничний розмір витрат, повязаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалене рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Правова допомога позивачці надавалась в квітні-червні 2010 року, коли мінімальна заробітна плата складала 884 грн.

З журналів судових засідань ( а.с. 29, 40 та 44 ) вбачається, що тривалість судових засідань зазначена наступна: 12.05.2010 року -11 хв., 15.06.2010 року 8 хв. та 06.07.2010 року -40 хв., а всього 1 година.

Таким чином, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати , за годину роботи фахівця в галузі права виплачується не більше 40 % від 884 грн., що становить 353.60 грн.

Крім того , суд вважає, що на складання позовної заяви представник позивачки також витратив деякий час.

На цих підставах суд дійшов висновку про стягнення з відповідача коштів на відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 554 грн.

Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача державне мито на користь держави в розмiрi 51 гривні та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 30 гривень.

На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 60, 209, 213 - 215, ЦПК України, ст. 180, 182, 196 СК України,

ВИРIШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволити частково .

Стягнути з ОСОБА_2, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_3, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5, неустойку за просрочення сплати аліментів в розмірі 500 грн. та на відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 554 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати, повязані з розглядом справи, в розмірі 51 гривні на р/р 3141353770010 код 22090100, ідентифікаційний код отримувача 23636456, Банк ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн. на р/р 31218259700214 ОКПО отримувача 23636456 Банк ГУ ДКУ в Сумській області одержувач Лебединський район код 22050000 МФО 837013

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Гура А. О.