Ухвала суду № 55123924, 18.01.2016, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/589/15-а

Провадження № 2-а/515/135/16

Татарбунарський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 року Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючої - судді Семенюк Л.А.

при секретарі Унгурян Т.В.

позивачки ОСОБА_1

відповідача представника Татарбунарської міської

ради Одеської області- Катанова І.В.

представника третьої особи -ТОВ «Тека» ОСОБА_2

представника третьої особи

Татарбунарської громадської організації «Захист» ОСОБА_3

розглянувши адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Одеської області, за участю третіх осіб ТОВ «Тека» та Татарбунарської громадської організації «Захист» про визнання рішення виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області №43 від 31.07.2014 року «Про розробку паспорта привязки приміщення групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності та приміщень обслуговування пасажирів на міській автостанції в м. Татарбунари за клопотанням ТОВ «Тека» протиправними та його скасування,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з адміністративною позовною заявою до Татарбунарської міської ради Одеської області, за участю третіх осіб ТОВ «Тека» та Татарбунарської громадської організації «Захист» про визнання рішення виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області №43 від 31.07.2014 року «Про розробку паспорта привязки приміщення групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності та приміщень обслуговування пасажирів на міській автостанції в м. Татарбунари за клопотанням ТОВ «Тека» протиправними та його скасування.

Ухвалою суду від 26.10.2015 року було відкрито провадження по справі.

В попереднє та судові засідання по справі позивачка жодного разу не зявилась, лише 10.12.2015 року надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с.79).

Представник відповідача Татарбунарської міської ради в судове засідання не зявився, надав суду заперечення проти позову (а.с.87-88), вважаючи позовні вимоги безпідставними, крім того, просить суд звернути увагу на пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду.

Представник третьої особи на стороні позивача Татарбунарської громадської організації «Захист» в судове засідання неодноразово не зявився, в черговий раз надав заяву про відкладення розгляду справи, однак доказів поважності причин неявки до суду не надав, що не є перешкодою для розгляду справи в силу ч.2 ст.128 КАС України, тому суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність (а.с.59, 71, 82, 94.).

Представник третьої особи на стороні відповідача ТОВ «Тека» до судового засідання також не зявився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вважаючи вимоги позову необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають (а.с.95 ).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка оскаржує рішення виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області №43 від 31.07.2014 року «Про розробку паспорта привязки приміщення групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності та приміщень обслуговування пасажирів на міській автостанції в м. Татарбунари за клопотанням ТОВ «Тека» та просить його скасувати.

На підставі вказаного рішення відповідача, ТОВ «Тека» надано дозвіл на розробку паспорта привязки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності та приміщень обслуговування пасажирів на міській автостанції в м. Татарбунари по вул.Степова,2 з послідуючим затвердженням його на засіданні сесії міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у січні 2015 року позивачці стало відомо, що ТОВ «Тека» вирішує питання щодо виготовлення паспорту привязки для розміщення групи тимчасових споруд на земельній ділянці, яка перебуває у нього в оренді та межує із земельною ділянкою, на якій розміщена будівля, а саме нежиле приміщення за №2 «б», прим.9 по вул.Степова в м.Татарбунари, власницею якої вона є.

Вказане рішення вважає протиправним, посилаючись на договір оренди землі №26 від 24.01.2012 року, укладений між відповідачем, як орендодавцем та ТОВ «Тека», яким останнє отримало в строкове, платне користування земельну ділянку для реконструкції та обслуговування, належної йому автобусної станції в м.Татарбунари по вул.Степова,2. Разом з тим, на думку позивачки, третя особа ТОВ «Тека» бажає розмістити тимчасові споруди на земельній ділянці, наданій в оренду відповідно до вищезазначеного договору, але з порушенням п.1 предмету договору та використання орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Водночас, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а тому, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Звертаючись до суду з вказаним адміністративним позовом, позивачка виходила з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Однак, суд не може погодитись з думкою позивачки, оскільки такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.

Оскарження рішень, дій та бездіяльності органів місцевого самоврядування та органів державної влади є окремим способом захисту права, пов'язаним з їх діяльністю як суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні функції. Особа, яка реалізує своє суб'єктивне право через прийняття суб'єктом владних управлінських функцій відповідного рішення чи вчинення ним дій вступає з ним в публічно-правові відносини і має право на захист свого права в адміністративному суді.

Визнання протиправними та скасування (визнання незаконними - в редакції статті 16 ЦК України ) рішень органів місцевого самоврядування є окремим способом захисту цивільних прав та інтересів, порушених зазначеними органами під час реалізації ними своїх повноважень. Водночас, це не впливає на визначення судової юрисдикції спору, оскільки вона визначається виключно процесуальним законодавством, в даному випадку - статтею 17 КАС України.

Вищий адміністративний суд України зазначив, що КАС України відносить спір до публічно-правового та, відповідно, підсудного адміністративним судам, виходячи з природи дій суб'єкта владних повноважень, який повинен здійснювати у спірних правовідносинах владні управлінські функції. Реалізація у цих правовідносинах суб'єктивних прав фізичних і юридичних осіб, що передбачені нормами приватного права, не переводить такий спір у категорію приватноправового, про що міститься розяснення в пункті 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 р. № 3.

Згідно зі статтями 1, 3, 15 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З огляду на положення статей 3, 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

У відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник земельної ділянки комунальної власності, наданої в оренду третій особі ТОВ «Тека», в установленому законом порядку, надає останньому дозвіл на розробку паспорта привязки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності та приміщень обслуговування пасажирів на міській автостанції в м. Татарбунари по вул.Степова,2 на вказаній земельній ділянці, з чим не погоджується позивачка по справі, як суміжний землекористувач.

На думку суду, компетенція адміністративних судів на даний спір не поширюється, оскільки вимоги позивачки не стосуються захисту її прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, зазначеного в якості відповідача, а в даних правовідносинах відповідач не здійснює владну управлінську функцію.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права користування землею), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Такий висновок викладений в правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2510цс15, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Оскільки предметом оскарження у даній справі є рішення виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області №43 від 31.07.2014 року «Про розробку паспорта привязки приміщення групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності та приміщень обслуговування пасажирів на міській автостанції в м. Татарбунари (тобто ненормативний акт, який вичерпав свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності надання дозволу на розробку вказаного паспорту має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. Тому, даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у звязку з непідсудністю позовних вимог адміністративному суду. При цьому, позивачці розяснюється її право на звернення до суду із вказаними вимогами в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.2,3,16,17,157,158,165,186,244-2 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Закрити провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Одеської області, за участю третіх осіб ТОВ «Тека» та Татарбунарської громадської організації «Захист» про визнання рішення виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області №43 від 31.07.2014 року «Про розробку паспорта привязки приміщення групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності та приміщень обслуговування пасажирів на міській автостанції в м. Татарбунари за клопотанням ТОВ «Тека» протиправними та його скасування.

Роз'яснити позивачці право на звернення до суду за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвалу суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд протягом 5 днів з дня проголошення ухвали. На ухвалу, постановлену без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Семенюк