Рішення № 55120278, 06.01.2016, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/ 1374 /15-ц

Провадження 329 / 636 / 2015.

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 січня 2014 р. смт. Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого-судді Глянь С.І.,

при секретарі Силаєвій Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Чернігівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представник позивача за договором адвокат ОСОБА_2) до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області про визнання права власності на два гаражі в порядку набувальної давності,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом в якому пояснив, що в 1989 році його покійний батько ОСОБА_5, будучи членом громадського товариства «Автомотолюбитель» отримав дозвіл на будівництво автогаража для себе, а в 1990 році його старший рідний брат ОСОБА_4 ставши членом того ж громадського товариства «Автомотолюбитель» отримав дозвіл на будівництво автогаража для себе, разом з батьком побудували в рядах автомобільних гаражів по вулиці Бабенко смт. Чернігівка два автогаражі які розташовано: по вул. Бабенко, 2-в, яким присвоєно відповідно номери батьковому з оглядовою ямою № 7, братовому розташованому по вул. Бабенко 2-а з підвалом № 18. 18 листопада 1991 року його батько ОСОБА_5 помер, після його смерті спадщину ніхто не приймав, мати залишилась проживати в будинку по вул. Маяковського, 29, смт. Чернігівка, а з 1998 року, коли він придбав собі мотоцикл МТ-10 з боковим причепом, даним гаражем почав батьківським гаражем № 7 користуватися він. В 1999 році він придбав собі й автомобіль «Запорожець» (ЗАЗ 968 М) і почав користуватись гаражем № 18 який побудував брат який на той час уже побудував собі приватний будинок по вул. Шевченка, 96 А, смт. Чернігівка. По теперішній час позивач користується вказаним гаражами № 7 і № 18 відкрито та добросовісно. На вказане нерухоме майно ніхто крім позивача не претендує.

Позивач вважає, що має право на вказане майно в порядку набувальної давності і просить суд визнати за ним право власності на нерухоме майно.

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд справу розглядати без його участі.

Треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали суду письмові заяви відповідно до яких вказали, що проти заявлених позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на авто гаражі не заперечують, просили суд розглядати справу без їх участі.

Відповідач по справі Чернігівська селищна рада в особі Чернігівського селищного голови надали суду заяву згідно якої проти заявлених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на два автомобільні гаражі в порядку набувальної давності не заперечують, просили суд розглянути справу без їх участі.

Вичивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за субєктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

При цьому п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 р., норми ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли до 1 січня 2001 р.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Перебіг строку набувальної давності починається від моменту виникнення володіння.

Беручи до уваги, що позивач ОСОБА_1 з 1998 року відкрито користується автомобільним гаражем який належав його батькові, а з 1999 року користується автомобільним гаражем № 18 який належав його братові, його мати ОСОБА_3 яка фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка не заперечує проти визнання за ним право власності на автомобільний гараж № 7, а брат не заперечує проти його власності на його гараж № 18, Чернігівська селищна рада проти позову не заперечує, вимоги позивача про визнання за ним права власності на обидва авто гаражі - № 7 та № 18 підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 256, 328, 344, 392 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернігівської селищної ради про визнання права власності на два автомобільні гаражі - № 7 і № 18 за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 Миколаєвичем, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право приватної власності за набувальною давністю на нерухоме майно:

- автомобільний гараж який розташований за адресою: 71202, Запорізька область, смт. Чернігівка, вул. Бабенко 2-а, приміщення № 18, який складається з гаражу площею 25,2 квадратних метра, згідно технічного паспорту знаходиться під літерою «Б», підпалу площею 13,2 метри квадратних згідно технічного паспорту знаходиться під літерою «під Б»;

- автомобільний гараж який розташований за адресою: 71202, Запорізька область, смт. Чернігівка, вул. Бабенко 2-в, приміщення № 7, який складається з гаражу площею 28,2 квадратних метра, згідно технічного паспорту знаходиться під літерою «Б».

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, або в порядку ст. 294 ЦПК України.

Суддя С.І. Глянь