Рішення № 55117749, 18.01.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/17385/15-ц Провадження № 22-ц/772/115/2016Головуючий в суді першої інстанції Іщук Т. П.Категорія 57 Доповідач Колос С. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Колоса С. С.

суддів : Вавшко В. С., Шемети Т. М.

секретар судового засідання Маркевич Я. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Лізингова компанія « Еталон » про визнання недійсним договору фінансового лізингу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду від 26 листопада 2015 року,

встановила :

Рішенням Вінницького міського суду від 26 листопада 2015 року в зазначеному позові відмовлено .

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позивачем не надано доказів, які б вказали на недійсність договору лізингу .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на недотримання норм матеріального та порушення норм процесуального права .

В запереченнях представник товариства просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що вона є безпідставною та необґрунтованою .

Належно повідомлений представник товариства в судове засідання не з»явився, про причини неявки суду не сповістив, будь - яких заяв не подавав.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_2, який просить рішення скасувати з підстав викладених у скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, враховуючи наступне .

Судом першої інстанції встановлено, і не заперечується сторонами, що 08 липня 2015 року між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 002590 ( а. с. 9 - 19 ). Згідно даної угоди лізингодавець зобов»язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно ( транспортний засіб ), а лізингоодержувач зобов»язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору. ОСОБА_2 сплачено комісію в сумі 25 000 гривень ( а. с. 20 ) .

Згідно з ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм ( оренду ) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов»язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю - продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом .

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, ця угода за своєю природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди ( найму ) та договору купівлі - продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту відповідно до ст.. 628 ЦК України .

Згідно зі ч. ч. 1, 2 ст.. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню .

Відповідно до ст. 220 ч. 1 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним .

Зазначені положення визначені в правовій позиції Верховного Суду України у справі 3 6 - 2766 цс15 .

Як вбачається з матеріалів, оспорюваний договір лізингу ( найму транспортного засобу ) нотаріально не посвідчений, а тому колегія суддів, прийшла до висновку, що він є нікчемним .

Згідно з ст.. 215 ч. 2 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин ) .

Згідно зі ст.. 216 ч. 1 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю. У разі недійсності кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання умов правочину .

Враховуючи зазначені норми матеріального закону, колегія суддів вважає, що поверненню підлягає сума 25 000 гривень, а саме кошти сплачені ОСОБА_2 лізинговій компанії « Еталон », як комісію .

Згідно з ст.. 309 ч. 1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового є : неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права .

Як вбачається з зазначеного вище, суд першої інстанції неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового .

Згідно зі ст.. 303 ч. 3 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення .

Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, що є обов»язковою підставою для скасування рішення, а саме встановлено, що оспорюваний договір є нікчемним, так як його недійсність встановлена законом .

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати .

З справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір при подачі позовної заяви в розмірі 250 гривень, а також судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 535 гривень 92 коп., що підтверджено квитанціями, а тому ці кошти підлягають стягненню з відповідача .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення вимог щодо стягнення грошових коштів .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково .

Рішення Вінницького міського суду від 26 листопада 2015 року - скасувати та ухвалити нове, яким :

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Лізингова компанія « Еталон » на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, 25 000 гривень сплаченої комісії .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Лізингова компанія « Еталон » на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, 250 гривень - сплачений судовий збір при подачі позовної заяви та 535 гривень 92 коп. - сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги, а всього 785 гривень 92 коп. .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .

Головуючий С. С. Колос

Судді : В. С. Вавшко

Т. М. Шемета