Рішення № 55117358, 21.01.2016, Барський районний суд Вінницької області

125/2719/15-ц

2/125/198/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2016 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.

при секретарі Малюгової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

Свої вимоги до суду позивач мотивував тим, що Наказом генерального директора ДП «Укрспирт» № 45-к від 17.02.2011 року він був прийнятий на роботу в Державне підприємство спиртової та лікерогорілчаної промисловості «Укрспирт» на посаду начальника управління контролю за виробництвом та обігом спирту, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом. Наказом виконуючого обовязків директора заступника директора ДП «Укрспирт» ОСОБА_2 № 155-к від 1 липня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з роботи у звязку із скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає звільнення з роботи необґрунтованим та незаконним, оскільки не було завчасно попереджено профспілку про заплановані вивільнення працівників; були відсутні підстави щодо скорочення штату та чисельності працівників, зокрема щодо посади начальника управління контролю за виробництвом та обігом спирту; повноваження якими був наділений позивач на посаді начальника управління контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт» збереглися і передані відділу контролю виробничої діяльності підприємств, обліку спирту та спиртовмісних рідин; не було додержано роботодавцем норм законодавства щодо переважного права позивача на залишення на роботі в порядку ст. 49-2 КЗпП України; було грубо порушено порядок вивільнення працівників, який передбачений ст. 49 2 КЗпП України; позивач не був повідомлений про майбутнє звільнення із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпПУ - у зв'язку зі скороченням штату та чисельності працівників. У звязку з незаконними діями відповідача позивачу була спричинена моральна шкода. Позивач просив суд визнати незаконним наказ виконуючого обовязків директора заступника директора ДП «Укрспирт» ОСОБА_2 № 155-к від 1 липня 2015 року про звільнення з роботи в звязку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України та скасувати його; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт» з 1 липня 2015 року; стягнути з відповідача ДП «Укрспирт» на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 1 липня 2015 року по день поновлення на роботі та моральну шкоду в сум 10 000 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання. Стягнути з відповідача судові витрати.

У судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості «Укрспирт» на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в сумі 116134 (сто шістнадцять тисяч сто тридцять чотири) гривні 65 копійок.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні остаточні позовні вимоги підтримала повністю та наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» ОСОБА_4 позов не визнав, заперечував проти його задоволення, пояснивши суду, що ДП «Укрспирт» створене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості» №672 від 28.07.2010 року, засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є йому підзвітним. Згідно п. 9.1.1 Статуту, Підприємство самостійно планує свою діяльність. Враховуючи складне фінансово-економічне становище підприємства керівництвом було прийняте рішення про оптимізацію діяльності ДП «Укрспирт», у тому числі шляхом запровадження скороченого робочого тижня, неповного робочого дня, а також скорочення штату та чисельності працівників. У зв'язку з цим адміністрацією Підприємства було: направлено письмове повідомлення голові Об'єднаної організації профспілки працівників агропромислового комплексу «Укрспирт» та голові профкому апарату управління ДП «Укрспирт» щодо скорочення посад на підприємстві та вивільнення працівників; введено режим жорсткої економії фінансів; затверджено штатний розпис, у зв'язку з чим, було скорочено частину управлінь та структурних підрозділів Підприємства; кількість працюючих в апараті Підприємства була зменшена з 195 чоловік до 125; всім працівникам, посади яких підлягали скороченню, у тому числі Позивача, було повідомлено про скорочення посади. 05.06.2015 ДП «Укрспирт» належним чином звернулося до Голови профспілкового комітету апарату Підприємства із відповідним поданням про надання згоди на звільнення Позивача. 29.06.2015 до ДП «Укрспирт» було надане рішення профспілкового комітету № 1-1/205 від 23.06.2015 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 ДП «Укрспирт» належним чином було дотримано вимоги трудового законодавства, щодо проведення процедури скорочення та розірвання з позивачем трудового договору. В результаті скорочення чисельності працівників та штату ДП «Укрспирт» було скорочено не тільки посаду начальника управління контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт», яку займав Позивач, а відбулась ліквідація всього управління. Ніхто з працюючих даного управління, перед ким позивач мав би переважне право на залишення на роботі, працювати не залишився. Роботодавець не зобов'язаний інформувати профспілкову організацію про проведення заходів щодо оптимізації кадрів на Підприємства, що також тягне скорочення чисельності чи штату працівників, та про інші зміни в організації виробництва і праці, що тягнуть зазначені наслідки. Передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі. Позивач пред'явивши вимоги про стягнення моральної шкоди не надав жодних належних та допустимих доказів обґрунтування її наявності. Представник відповідача просив суд відмовити позові повністю.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити частково. До такого висновку суд дійшов з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом генерального директора ДП «Укрспирт» № 45-к від 17.02.2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в Державне підприємство спиртової та лікеро горілчаної промисловості «Укрспирт» на посаду начальника управління контролю за виробництвом та обігом спирту, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

Наказом виконуючого обовязків директора заступника директора ДП «Укрспирт» ОСОБА_2 № 155-к від 1 липня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з роботи у звязку із скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

13 лютого 2015 Міністерство аграрної політики та продовольства України (уповноважений орган управління) з метою зменшення адміністративних витрат звернулося до керівника ДП «Укрспирт» з листом № 37-32-3-13/1976 від року щодо проведення оптимізації кадрів ДП «Укрспирт» шляхом їх скорочення.

5 березня 2015 року на виконання вказаного вище листа, ДП «Укрспирт» було прийнято Наказ № 95 «Про внесення змін до штатного розпису», в результаті чого, посада начальника управління контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт», яку обіймав позивач була скорочена, а управління до якого відносився даний відділ ліквідовано.

В результаті затвердження нового штатного розпису кількість працюючих в апараті підприємства була зменшена з 195 чоловік до 125 чоловік.

Наказом ДП "Укрспирт" від 20.05.2015 року №197 затверджено нову редакцію штатного розпису, згідно якого з 01.06.2015 року, штат працівників мав становити 134 чоловік, а згідно наказу ДП "Укрспирт" від 29.05.2015 року №213 штат працівників встановлено в кількості 127 чоловік.

05.06.2015 на виконання вимог ст. 43 КЗПП України ДП «Укрспирт» звернулося до Голови профспілкового комітету апарату Підприємства з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 що підтверджується листом №01-1/205 від 05.06.2015.

29.06.2015 до ДП «Укрспирт» було надане рішення профспілкового комітету № 1-1/205 від 23.06.2015 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1

За таких обставин суд вважає, що Профспілку не було завчасно попереджено про заплановані вивільнення працівників, як передбачено ст. 49-1 КЗпП України та ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у звязку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до планованих звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про термін проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або помякшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Даних вимог Закону керівництвом ДП «Укрспирт» не було дотримано, оскільки лише 5 червня 2015 року (тобто за 3 тижні до звільнення) було направлено до профспілкового комітету апарату управління ДП «Укрспирт» подання відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. 22 червня 2015 року надійшло повідомлення голови профкому апарату управління ДП «Укрспирт» про прийняте рішення: надати згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв'язку зі скорочення штату (п.1. ст.40 КЗпП України). Про вказане рішення позивачу стало відомо лише у листопаді 2015 року, після того як адвокат позивача ОСОБА_3 звернулася з відповідним запитом до профкому апарату управління ДП «Укрспирт».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників. Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 6 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 1 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем не було запропоновано ОСОБА_1 усі наявні на підприємстві вакантні посади.

Наказом №305 від 24 липня 2015 року в.о. директора - заступника директора ОСОБА_2 створено відділ контролю виробничої діяльності підприємств, обліку спирту та спиртовмісних рідин ДП «Укрспирт» та підпорядковано його безпосередньо директору підприємства. Внесено зміни до штатного розпису та введено посади у відділі контролю виробничої діяльності підприємств, обліку спирту та спиртовмісних рідин: начальника відділу, штатна одиниця одна з посадовим окладом 6500 грн., провідного інженера, кількість штатних одиниць шість, з посадовим окладом 5500 грн.

Дослідивши Положення про управління по контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт», Положення про управління безпеки ДП «Укрспирт», Посадову інструкцію провідного інженера відділу контролю виробничої діяльності підприємств, обліку спирту та спиртовмісних рідин ДП «Укрспирт» суд приходить до висновку про те, що повноваження якими був наділений ОСОБА_1 на посаді начальника управління контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт» збереглися і передані відділу контролю виробничої діяльності підприємств, обліку спирту та спиртовмісних рідин.

Так, в обов'язки провідного інженера та інженера цього відділу входить перевірка наявності та стану пломб на місцях можливого доступу до спирту та спиртовмісних рідин, їх зняття та накладання, інвентаризація спирту та спиртовмісних рідин, зняття залишків готової продукції та сировини, перевірка відповідності технологічного процесу згідно регламенту виробництва, встановлення реальних виробничих потужностей. Саме таку роботу виконував позивач.

Як вбачається з наказу від 27 липня 2015 року № 174 - к ОСОБА_5, заступника начальника управління контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт» було переведено на посаду провідного інженера відділу контролю виробничої діяльності підприємств, обліку спирту та спиртовмісних рідин ДП «Укрспирт». Даний наказ спростовує той факт, що з 1 липня 2015 року управління ліквідовано і ніхто на роботі з працівників управління не залишився.

Крім того, наказами №308 від 28 липня 2015 року, №372 від 11 вересня 2015 року, №426 від 23 жовтня 2015 року в.о. директора - заступника директора ОСОБА_2 внесено зміни до штатного розпису, та введено посади у відділі аудиту бухгалтер-ревізор штатна одиниця одна з посадовим окладом 5500 грн.; у планово-економічному відділі провідного інженера кількість штатних одиниць три з посадовим окладом 5500 грн.; у планово - економічному відділі введено посаду провідний економіст-фінансист кількість штатних одиниць три з посадовим окладом 5500 грн., в Управлінні юридичного забезпечення заступника начальника управління штатна одиниця одна з посадовим окладом 8000 грн.; у відділі договірної роботи начальника відділу штатна одиниця одна з посадовим окладом 6500 грн.; у відділі організації претензійно - позовної роботи провідний юрисконсульт штатна одиниця одна з посадовим окладом 5500 грн., у відділі нормативно-правової роботи посаду заступника начальника управління-начальник відділу штатна одиниця одна з посадовим окладом 5500 грн., у відділі договірної роботи посаду заступника начальника управління - начальника відділу штатна одиниця одна з посадовим окладом 8000 грн., у відділі розрахунків заробітної плати посаду провідного інженера штатна одиниця одна з посадовим окладом 5500 грн.

Такі введення посад доводить те, що скорочення штату працівників проводилося не з метою оптимізації кадрів ДП «Укрспирт».

Як вбачається з копії Службової записки від 27.04.2015 року, відділом персоналу Відповідача 27.04.2015 року за місцем реєстрації ОСОБА_1 було додатково направлено повідомлення про скорочення №01-2-1/79 від 23.04.2015 року та перелік посад станом на 27.04.2015 року. ОСОБА_6 про скорочення та перелік посад відповідачем було відправлено в с. Гайове Барського району Вінницької області, про що свідчить рекомендований лист №0100126849030 на імя ОСОБА_1 Однак, з 01 листопада 2011 року по даний час місцем реєстрації позивача є місто Бар Вінницької області, що підтверджується копією паспорта з відміткою про реєстрацію.Отже, направлення відповідачем ОСОБА_6 про скорочення від 23.04.2015 року та Переліку посад станом на 27.04.2015 року в с. Гайове Барського району не може бути доказом належного попередження позивача про майбутнє звільнення із займаної посади, так як він проживав в іншому населеному пункті місті Бар Вінницької області, а отже й не міг отримати жодну поштову кореспонденцію, яка направлялася відповідачем на його імя в с. Гайове.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. В порушення вимог чинного законодавства України, трудова книжка та копія наказу про звільнення позивача з роботи були направлені позивачу лише в січні 2016 року після письмового звернення до відповідача.

Тому, в порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 не був повідомлений про майбутнє звільнення із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпПУ у зв'язку зі скороченням штату та чисельності працівників. ОСОБА_1 не було повідомлено про те, чи є в апараті вакантні посади, що відповідають його кваліфікації та вакантні нижчих і менш оплачуваних робіт.

Згідно ч.2 ст. 49-2 КЗпП України при вивільнені працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скорочені чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Трудовий стаж позивача у спиртовій галузі становить понад 19 років, а безперервний трудовий стаж в апараті ДП «Укрспирт» становить більше 4 років. За період трудової діяльності за трудові досягнення та добросовісне відношення до обов`язків позивача отримував заохочення, а саме: рішенням комісії Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06.10.2011 року №18-Н нагороджений трудовою відзнакою «Знак Пошани» (копія посвідчення №10037); за сумлінне виконання посадових обовязків неодноразово заохочувався преміями, грамотами, подяками, іншими відзнаками; постійно підвищував свою кваліфікацію. Позивач має вищу освіту, а саме у 2010 році закінчив економічний факультет Сумського Державного Університету за спеціальністю фінанси і кредит. Має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Продуктивність праці і кваліфікація позивача є вищою, як в інших прийнятих працівників, тому ОСОБА_1 мав переважне право на залишення на роботі. Зокрема, посада провідного інженера відділу контролю виробничої діяльності підприємств, обліку спирту та спиртовмісних рідин ДП «Укрспирт не була запропонована позивачу. На неї було переведено заступника начальника управління контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт» ОСОБА_5

За таких обставин відповідачем не було додержано норм законодавства щодо переважного права позивача на залишення на роботі в порядку ст. 49-2 КЗпП України.

Відповідачем не надано суду списку всіх вакантних посад та осіб, які були прийняті в цей період по підприємству в цілому.

Оскільки, чинним законодавством України, яким регулюються трудові правовідносини, визначено, що видача та скасування наказів відноситься виключно до компетенції власника або уповноваженого ним органу, а до повноважень суду належить перевірка їх законності, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання наказу про його звільнення незаконним та поновлення на посаді, яку позивач займав на момент звільнення.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з п. 8 Постанови Кабінету міністрів України, № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На день розгляду справи 20 січня 2016 року минув 141 робочий день з дня звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, а саме:

Липень 2015 року 23 робочих дні;

Серпень 2015 року 20 робочих днів;

Вересень 2015 року 22 робочих дні;

Жовтень 2015 року 21 робочий день;

Листопад 2015 року 21 робочий день;

Грудень 2015 року 23 робочих дні;

З 01 по 20 Січня 2016 року включно 11 робочих днів.

Як вбачається з довідки №01-11/1 від 11.01.2016 року середньоденна зарплата позивача складає 823,65 грн., а середньомісячна 17296,65 грн.

Тому, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача, складає 116134 (сто шістнадцять тисяч сто тридцять чотири) гривні 65 копійок, а саме: (8236,48 грн. / фактична заробітна плата за останні два місяці роботи /: 10 днів / кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи / = 823,65 грн. / розмір середньоденної заробітної плати / х 141 день /кількість днів вимушеного прогулу/ = 116134,65 грн.).

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно роз'яснень, даних у п.5Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Суд, не вбачає у даному випадку, та вважає недоведеним позивачем факт виникнення у нього моральних страждань або втрати нормальних життєвих звязків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

У звязку з цим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000 грн. не підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допускається до негайного виконання.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому з відповідача ДП «Укрспирт» підлягає стягненню на користь держави сума судового збору, яка складає 551,20 грн.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Оскільки позивачем не надано суду доказів понесених ним судових витрат, тому його вимога про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат задоволенню не підлягає.

Позивач надав суду клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за поважною причиною.

Згідно ст. 73 ЦПК України, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Пленум Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розяснив, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП у кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що позивач отримав трудову книжку та копію наказу про його звільнення з роботи в січні 2016 року після письмового звернення до відповідача, про що свідчить копія заяви від 21.12.2015 року. Адвокатом позивача ОСОБА_3 було отримано копію наказу про звільнення позивача з роботи в листопаді 2015 року. Крім того, ОСОБА_1 з 26.05.2015 року по 07.10.2015 року перебував в Київському слідчому ізоляторі, що підтверджується довідкою про звільнення.

За таких обставин суд вважає за необхідне поновити позивачу пропущений строк для звернення до суду, оскільки він пропущений з поважних причин.

На підставі ч. 3 ст. 40, п.1 ст.41, ст. ст.221, 232, 233, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для звернення з позовною заявою до суду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Наказ виконуючого обовязки директора - заступника директора Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» ОСОБА_2 № 155-к від 1 липня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління контролю за виробництвом та обігом спирту Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» у звязку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України визнати незаконним та скасувати його.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління контролю за виробництвом та обігом спирту Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» з 01 липня 2015 року.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» в користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 116134 (сто шістнадцять тисяч сто тридцять чотири) гривні 65 копійок (за вирахуванням сум податку та інших обов'язкових платежів).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь держави судовий збір у сумі 551 грн.20 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління контролю за виробництвом та обігом спирту Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення через Барський районний суд Вінницької області до Апеляційного суду Вінницької області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: