Ухвала суду № 55116930, 19.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22ц/790/824/16 Головуючий1 інстанції - Шестак О.І.

Справа №638/12370/15-ц Доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія: звільнення майна з-під арешту

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Кіпенка І.С.,

суддів - Хорошевського О.М., Шаповал Н.М.,

за участі секретаря - Таран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2015 року за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення частки в спільній сумісній власності подружжя та виділення частки в натурі,

в с т а н о в и л а :

24 липня 2015 року державний виконавець Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_4звернулися до суду із уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення частки в спільній сумісній власності подружжя та виділення частки в натурі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.07.2015р. було задоволено заяву ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову по цій цивільній справі про встановлення частки в спільній сумісній власності подружжя та виділення частки в натурі.

Накладено арешт на квартири АДРЕСА_1, які належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3;

автомобіль «МАЗ 437041-280» держномер НОМЕР_1, 2006р. придбаний 16.02.2012 р.;

автомобіль «Renault Premium», держномер НОМЕР_2 2005р., придбаний 01.08.2014 р.;

автомобіль «Volkswagen LТ35», держномер НОМЕР_3 2005р. придбаний 10.08.2013р.;

автомобіль «Volkswagen LТ35», держномер НОМЕР_4 2006р., придбаний 02.04.2013 р.. які належать ОСОБА_3

11.11.2015 р. ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, в якій просили скасувати заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.07.2015 р. в частині накладення арешту на квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування зазначеної вимоги вказали, що відповідач ОСОБА_2 є чоловіком ОСОБА_3 Майно, на яке накладено арешт, було набуто в період шлюбу. Однак зазначені квартири 19.02.2014 р. були подаровані ОСОБА_3 на підставі договорів дарування тому вважають, що суд помилково наклав арешт на квартири, які є особистою приватною власністю ОСОБА_3, а не сумісною власністю подружжя.

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.312 ЦПК України, суд апеляційної інстанції розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Аналіз ст. 151 ЦПК України свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Відмовляючи в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що обидва заявника є відповідачами по справі за позовом про встановлення частки в спільній сумісній власності подружжя і виділення частки в натурі, накладення арешту на зазначене майно, яке є предметом майнового спору, було здійснено судом цілком правомірно.

Доводи апеляційної скарги, що суд помилково наклав арешт на майно, яке є особистою приватною власністю ОСОБА_3, а не сумісною власністю подружжя, висновків суду не спростовують та є доводами при розгляді спору про встановлення частки в спільній сумісній власності подружжя та виділення частки в натурі, -по суті.

За встановлених обставин судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели або могли привести до неправильного вирішення справи, оскільки ухвала судом першої інстанції постановлена відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, ст.313, п.4 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий - Кіпенко І.С.,

Судді - Хорошевський О.М.,

Шаповал Н.М.