Постанова № 55112122, 08.12.2015, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

08.12.2015 Єдиний унікальний номер 205/2567/14-а

справа № 2а/205/50/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Шавули В.С.

при секретарі Перцевій М.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника ОСОБА_2,

третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2014 року позивачка звернулась до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська із зазначеним позовом (а.с. 2-6).

Уточнивши свої позовні вимоги, позивачка обґрунтування підстав зазначила, що під час розгляду в Ленінському районному суді м. Дніпропетровська цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до неї про виділ майна в натурі, вона дізналась про рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради №1028 від 26.11.2004 року та №605 від 17.06.2005 року, відповідно до яких ОСОБА_4 дозволено збудувати прибудови до будинку №58 по вул.. Андрійченка у м. Дніпропетровську.

З 2004 року ОСОБА_4 здійснив перебудову своєї частини домоволодіння, шляхом будівництва до нього нових прибудов, у зв'язку із чим, його площа збільшилась.

Зазначивши, що домоволодіння №58 по вул.. Андрійченка у м. Дніпропетровську на праві спільної власності належить ОСОБА_4 розмір частки якого становить 89/100 частини домоволодіння, та ОСОБА_1, розмір частки якої становить 11/100 частин.

Позивачка вважає рішення відповідача №1028 від 26.11.2004 року та №605 від 17.06.2005 року незаконними та такими, що порушують її права як співвласника домоволодіння №58 по вул..Андрійченка у м. Дніпропетровську, а тому просить суд поновити строк позовної давності, визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради №1028 від 26.11.2004 року «Про дозвіл будівництва прибудов по вул..Андрійченка №58», яким ОСОБА_4 дозволено побудувати дві прибудови розміром 3,0х2,5 м по вул..Андрійченка; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради №605 від 17.06.2005 року «Про дозвіл будівництва прибудови, сараю і душа по вул.. Андрійченка №58», яким ОСОБА_4 дозволено побудувати прибудову розміром 1,65х2,35 м до буд.літ. А-1, прибудову розміром 5,6х3,2 м до буд.літ. Б-1, сарай розміром 5,15х3,0 м і душ розміром 2,0х1,5 м.

В ході розгляду справи до участі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 26 травня 2014 року ОСОБА_1 поновлено процесуальний строк для звернення до суду з адміністративним позовом (а.с.52).

У період з червня 2015 року по листопад 2015 року провадження по цивільній справі зупинялось, у зв'язку із призначенням судової почеркознавчої експертизи (а.с.130).

Позивачка та її представник за довіреністю ОСОБА_2, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач в особі свого представника, в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки не повідомляв. Письмових заяв про розгляд без участі свого представника не надавав.

Третя особа ОСОБА_4 та його представник за довіреністю ОСОБА_5, в судовому засіданні проти вимог позову заперечували та просили у задоволенні позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_3, в судовому засіданні позицію позивачки підтримала, проти задоволення позову не заперечувала.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні. повний текст складений 11 грудня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. Підставою звернення позивача до суду є захист прав на належне пенсійне забезпечення у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу Пенсійного Фонду України, що викликані діями такого органу при здійсненні владних управлінських функцій при здійсненні перерахунку пенсії на користь позивача.

Суд, зясувавши обставини по справі, перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 04 листопада 2010 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, остання є власницею 11/100 частин домоволодіння №58 п вул.. Андрійченка у м. Дніпропетровську (а.с.9,10).

На підставі договору дарування від 15 жовтня 2004 року укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, 89/100 частин домоволодіння №58 п вул.. Андрійченка у м. Дніпропетровську належать ОСОБА_4 (а.с.19,48).

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради № 1028 від 26.11.2004 року дозволено ОСОБА_4 побудувати дві прибудови розміром 3,0х2,5 м та 2,6х2,0 м по вул.. Андрійченка, зобовязавши останнього внести зміни в технічну документацію на домоволодіння через КП «ДМБТІ» (а.с.103).

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради № 605 від 17.06.2005 року дозволено ОСОБА_4 побудувати прибудову розміром 1,65х2,35 м до будинку літ.А-1, прибудову прибудову розміром 5,6х3,2 м до буд. літ. Б-1, сарай розміром 5,15х3,0 м і душ розміром 2,0х1,5 м по вул.. Андрійченко (а.с.90).

Згідно із ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до ст..6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст..2 Закону України «Про місцеве самоврядування», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За ст..11 Закону України «Про місцеве самоврядування», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно ст..1 Закону України «Про місцеве самоврядування», делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Отже, враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що виконком Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, діяв в межах делегованих йому повноважень приймаючи рішення ради № 1028 від 26.11.2004 року та № 605 від 17.06.2005 року, та згідно чинного на той момент законодавства, що не заперечувалось та не сокаржувалось жодною із сторін.

Згідно ст..69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Не зважаючи на покладений статтею 71 КАС України обовязок доказування, позивачкою не надано суду жодних достатніх, допустимих доказів того, що попереднім власником належної їй частини домоволодіння будь-яким чином заперечувались чи то оскаржувалися рішення прийняті виконавчим комітетом Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради № 1028 від 26.11.2004 року та № 605 від 17.06.2005 року, а тому доводи позивачки щодо прийняттям відповідачем вищевказаних рішень відбулось без згоди співвласника спірного домоволодіння та якимось чином порушили його права, є безпідставними та недоведеними.

Крім того, судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння №58 п вул.. Андрійченка у м. Дніпропетровську не перебуває у приватній власності та у користуванні жодного із її співвласників.

У відповідності ізст. 159 КАС України,судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши надані докази, за своїм внутрішнім переконанням, приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1, тому відмовляє у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Керуючись Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 2, 3, 6-14, 17, 69, 159 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішень, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя В.С. Шавула