Рішення № 55108571, 20.01.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/5180/15-ц Номер провадження 22-ц/786/298/16Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Прядкіної О.В.,

Суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

При секретарі: Лимар О.М.,

За участі: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом.

Зазначав, що в січні 2014р. надав в борг ОСОБА_4 20 тис.евро, однак письмово угоду сторони оформили 20 лютого 2015р., якою передбачили надання, окрім одержаних сум ще 80 тис.євро., які передані не були.

Договором грошової позики встановлено повернення боргу до 10 травня 2015р., однак відповідач борг не повернула, у зв"язку з чим ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_4 суму боргу в розмірі 20 000 євро, що за офіційним курсом НБУ на день подання позовної заяви складає 477 176,82 грн., проценти за користування грошима - 162 240,11 грн. та відшкодувати сплачений судовий збір.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2015 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 477 176,82 грн., проценти у сумі 162 240,11 грн. та у повергнення сплаченого судового збору у розмірі 3654 грн.

Рішення оскаржила ОСОБА_4, яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір грошової позики, згідно якого позичальнику до підписання договору в січні 2014р. передано 20 тис.євро, а на протязі двох днів після підписання - передається 80 тис.євро. Однак остання сума ОСОБА_2 відповідачу не передавалась.

Сторонами в п.3.1 договору встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути до 11 травня 2015р. суму отриманих коштів з врахуванням процентів, нарахованих, виходячи з п.1.2 договору.

Зазначеним пунктом передбачено, що щомісячні проценти за користування позикою складають 2% від суми позики, вказаної в п. 1.1. (10 000 євро) даного договору, і виплачуються позичальником одночасно з поверненням суми позики з розрахунком фактичного строку користування позикою.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд, керуючись ст.ст.509,1046,1048-1049 ЦК України стягнув суму заборгованості за договором грошової позики, вказавши, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування укладеної між сторонами угоди.

Такий висновок ґрунтується на вірно застосованих правових нормах.

Крім того, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договором грошової позики від 20 лютого 2015 року підтверджено отримання відповідачем в лютому 2014р. суми 20 тис.євро, а, отже, районний суд прийшов до правильного висновку про стягнення суми боргу за цим договором у розмірі 477 176,82 грн. за офіційним курсом НБУ, як то просив позивач.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 процентів за 17 місяців ( з січня 2014р. по червень 2015р.) користування грошима в сумі 162 240,11 грн.

Так, статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивачем не надано суду доказів того, що при отриманні грошей в січні 2014р. сторонами була досягнута домовленість про сплату позичальником процентів за користування позикою щомісячно 2% від суми позики.

Натомість, зазначена умова предмету угоди була письмово оформлена тільки 20 лютого 2015р. і саме з цієї дати сторони досягли згоди по всіх істотних умовах, виконання яких вони зобов'язались виконувати.

Виходячи з цього, слід стягувати проценти за користування грошовими коштами за період з 20 лютого 2015р. до часу звернення до суду з даним позовом - за 3 місяці та 21 день, що становить 35 243 грн.66 коп.

Таким чином, рішення місцевого суду підлягає зміні в цій частині.

Інші посилання апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними, так як матеріали справи містять повідомлення про вручення судових повісток ОСОБА_4 в порядку, визначеному ст.ст. 74-76 ЦПК України за адресою її реєстрації АДРЕСА_1 ( а.с.15, 20-21).

Керуючись ст.ст. 303,307, 309 ч.1, п.п.3,4,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2015 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 процентів за користування грошової позики, зменшивши суму 162 240,11 грн. до 35 243 грн.66 коп.

В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

СУДДІ: / Підписи /

З оригіналом згідно :